Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №990/252/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2026 року

м. Київ

справа №990/252/26

адміністративне провадження № П/990/252/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

судді -доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Олендера І.Я., Шишова О.О.,

розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) 20 червня 2026 року звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія, Відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів (далі також -ГРМЕ) від 20 березня 2026 року №152/вс-26, прийняте на спільному засіданні про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», а саме, стосовно дотримання вимог законодавства при отриманні та використанні житла, а також стосовно дотримання службової дисципліни та поведінки кандидата у період лютого-березня 2022 року.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2026 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Блажівська Н.Є., судді - Васильєва І.А., Яковенко М.М., Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.

Верховний Суд ухвалою від 25 червня 2026 року залишив зазначену позовну заяву без руху у зв`язку з неподанням документа про сплату судового збору, а також відсутністю обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду, підтвердженого належними доказами.

У подальшому, у зв`язку з увільненням від роботи судді Яковенка М.М., який входить до складу постійної колегії суддів, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Блажівська Н.Є., судді - Білоус О.В., Олендер І.Я., Васильєва І.А., Желтобрюх І.Л.

Ухвалою Верховного Суду від 8 липня 2026 року задоволено клопотання Позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Цією ж ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі й к задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів та призначено до розгляду по суті без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 КАС України.

30 липня 2026 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 20 березня 2026 року № 152/вс-26, прийнятого на спільному засіданні щодо відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».

У відповіді на відзив Позивач просить:

1. відхилити заперечення проти позову, викладені у відзиві представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

2. задовольнити позовні вимоги та визнати протиправним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 20 березня 2026 року № 152/вс-26, прийняте на спільному засіданні щодо відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», у частині дотримання вимог законодавства при отриманні та використанні житла, а також дотримання службової дисципліни та поведінки кандидата у період лютого-березня 2022 року;

3. надати Позивачу додатковий строк для подання доказів, зокрема додатків до пояснень, зазначених представником Відповідача у відзиві, з огляду на значний обсяг таких доказів та необхідний час для їх завантаження до підсистеми «Електронний суд»;

4. розглянути справу за правилами загального позовного провадження, посилаючись на характер спірних правовідносин та предмет доказування, які, на думку Позивача, потребують проведення судового засідання за участю сторін та їх представників для повного і всебічного встановлення обставин справи.

8 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання позивача, в якому він просить:

1. долучити до матеріалів справи додатки до пояснень, зазначених представником Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у відзиві, а також інші докази, що стосуються обставин, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, і надати їм належну оцінку;

2. з урахуванням наданих доказів відхилити заперечення Відповідача проти позову щодо визнання протиправним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 20 березня 2026 року № 152/вс-26;

3. розглянути справу за правилами загального позовного провадження, посилаючись на характер спірних правовідносин та необхідність повного і всебічного встановлення обставин справи за участю сторін та їх представників.

9 вересня 2026 року Верховний Суд постановив ухвалу, якою: клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишив без задоволення; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні задовольнив і перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначив справу до розгляду у судовому засіданні, яке відбудеться 17 вересня 2026 об 11 год 30 хв в приміщенні суду за адресою: вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5, м. Київ.

У цій ухвалі суд також звернув увагу на те, що 8 вересня 2026 року до суду надійшли пояснення Позивача та клопотання про долучення до матеріалів справи додатків до пояснень, зазначених представником Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у відзиві.

У письмових поясненнях, а також під час судового розгляду Відповідач не висловлював заперечень щодо долучення відповідних доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17 вересня 2026 року сторони надали усні пояснення по суті спору, які за своїм змістом відповідали доводам та аргументам, викладеним ними у поданих до суду письмових заявах та поясненнях. Після надання сторонами пояснень на стадії дослідження доказів у місті Києві було оголошено повітряну тривогу.

З огляду на зазначені обставини сторони не заперечували проти подальшого розгляду справи в письмовому провадженні.

ІІІ. Аргументи сторін

Позивач вважає рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 20 березня 2026 року № 152/вс-26 таким, що не відповідає критеріям частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), оскільки покладені в його основу висновки щодо дотримання вимог законодавства при отриманні та використанні житла, а також щодо дотримання службової дисципліни у період лютого - березня 2022 року не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та спростовуються наданими ним доказами.

Щодо показника «чесність» у частині забезпечення житлом у місті Харкові Позивач наголошує, що надав пояснення в межах відомих йому відомостей і жодної участі у вирішенні питання про взяття його на квартирний облік «як виняток» не брав, а Комісії та ГРМЕ передав усі документи, отримані від суб`єкта владних повноважень, який ухвалював відповідні рішення. Про правові підстави застосування такого винятку, документальне підтвердження цих підстав і про врахування належної йому частки квартири у місті Чернігові площею 17,7 кв. м можуть надати відповідь виключно ті суб`єкти владних повноважень, які приймали й підписували ці рішення, - члени громадської комісії з житлових питань виконавчого комітету Харківської міської ради, міський голова міста Харкова та члени виконавчого комітету. Зі змісту протоколу № 12 засідання міської громадської комісії з житлових питань від 14 жовтня 2011 року вбачається, що заява Позивача розглядалася під номером 1.1.23 поряд з аналогічними заявами інших осіб, а комісія запропонувала прийняти його на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за загальною чергою; протокол № 14 від 24 листопада 2011 року також не містить вказівки на позачергове надання однокімнатної квартири житловою площею 12,73 кв. м. За таких обставин висновок Відповідача про позачергове забезпечення Позивача житлом документально не підтверджений.

Позивач указує, що про взяття його на облік «як виняток» він дізнався лише у 2026 році після отримання відповіді на власний запит, що констатовано і в самому оскаржуваному рішенні, яким водночас не встановлено, що ці обставини були відомі йому раніше. Наявність у власності частки квартири у місті Чернігові площею 17,7 кв. м не позбавляла його права перебувати на квартирному обліку в місті Харкові, де він постійно проживав і працював з березня 2007 року, з огляду на встановлені законом мінімальні норми житлової площі. Оскаржуване рішення не містить висновків про безпідставність чи протиправність рішень Харківської міської ради, ухвалених щодо Позивача, як і про його вплив на відповідних суб`єктів владних повноважень, а посада керівника апарату Апеляційного суду Харківської області, яку він обіймав станом на 14 жовтня 2011 року, не надавала йому переваг у розумінні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі також - Закон про судоустрій). Ці ж обставини вже були предметом перевірки під час попереднього кваліфікаційного оцінювання, а з часу отримання житла минуло чотирнадцять років. Своє висловлювання під час спеціального спільного засідання 03 березня 2026 року про несподіваність отримання квартири та порівняння із «виграшем у лотерею» Позивач розцінює як оціночне судження, що не може слугувати доказом нечесності.

Стосовно реконструкції службового житла у місті Кривому Розі Позивач зазначає, що абзац восьмий пункту 3.2 розділу 3 договору найму від 25 листопада 2018 року, укладеного з виконавчим комітетом Металургійної районної у місті Кривому Розі ради, прямо надає наймачеві право проводити роботи з перепланування або реконструкції житлового приміщення з отриманням дозвільних документів згідно з чинним законодавством, що узгоджується з рішенням виконавчого комітету від 21 листопада 2018 року № 426; статус приміщення як службового підтверджено витягом з рішення від 16 серпня 2017 року № 281. Проведення реконструкції на підставі проектної документації та повідомлення про виконання будівельних робіт підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради за реєстраційним номером ДП101201126621. Переукладення договору найму з урахуванням збільшеної площі відкладено до закінчення повноважень депутата районної ради - дружини Розивача - з метою уникнення конфлікту інтересів, тоді як усі договори про надання комунальних послуг переукладено виходячи з фактичної площі. Оцінка ж пояснень Позивача про мету реконструкції (створення належних умов проживання неповнолітньої доньки) як нечітких і непереконливих сама по собі не свідчить про їх неправдивість.

Щодо показника «сумлінність» Позивач пояснює, що з 08 по 20 березня 2022 року перебував на лікарняному та повідомляв керівництво суду про свою відсутність усіма доступними засобами, у тому числі шляхом листування в месенджерах, скріншоти якого надавалися Комісії; відповідні відомості відображені й у табелі обліку робочого часу, в останній редакції якого з моменту призову проставлено позначку «інше». Наказом голови суду від 06 квітня 2022 року № 52-К його увільнено від здійснення правосуддя у зв`язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації. Лист від 18 квітня 2022 року мав інший зміст і стосувався організації розгляду справ - направлення до суду оригіналів та електронних копій процесуальних рішень у цивільних справах і справах про адміністративні правопорушення, розглянутих до 04 березня 2022 року, для внесення до системи документообігу; звернення від 10 квітня 2022 року підтверджує листування з головою суду ще з часу перебування на лікарняному, а наказ голови суду від 14 квітня 2022 року про відпустку виданий на підставі заяви Позивача від 20 березня 2022 року, що спростовує твердження про необізнаність керівництва суду з причинами його відсутності. За обставин, які склалися у березні 2022 року, Позивач, на його переконання, вживав усіх можливих заходів для організації виконання своїх повноважень, а зіставлення показника сумлінності з виконанням конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який він виконував у складі Збройних Сил України та за що відзначений відповідними нагородами, вважає неприйнятним.

У правовому обґрунтуванні Позивач виходить із того, що перелік підстав скасування рішення, наведений у частині третій статті 88 Закону про судоустрій, не є вичерпним, оскільки рішення Комісії в будь-якому разі має відповідати вимогам законності та обґрунтованості, тобто ухвалюватися на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин; покладення в основу рішення спотворених фактів порушує засади діяльності Комісії, визначені пунктом 6 § 3 розділу І Регламенту, - верховенство права, незалежність і неупередженість, об`єктивність та повне з`ясування обставин. Не заперечуючи дискреційних повноважень Комісії та ГРМЕ щодо визначення питань оцінювання доброчесності, Позивач наполягає, що суд уповноважений перевірити наявність у рішенні посилань на визначені законом підстави його ухвалення та мотивів, з яких орган дійшов відповідних висновків, з огляду на засади об`єктивності й повного з`ясування обставин.

Попри завершення конкурсної процедури, оскаржуване рішення, на переконання Позивача, порушує його право на належну правову процедуру та доступ до професії, зумовлює репутаційні втрати і має ознаки преюдиційного характеру для його участі в інших оцінюваннях, відборах і конкурсах у майбутньому, що впливає на гарантії справедливого їх проведення. Обґрунтовуючи наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу, позивач посилається на частину першу статті 5 КАС України, Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, статтю 55 та частину другу статті 19 Конституції України, а також на критерії перевірки рішень суб`єктів владних повноважень, визначені частиною третьою статті 2 КАС України.

Заперечуючи щодо ключових аргументів Позивача, Відповідач у відзиві зауважив, що за ініціативою членів Громадської ради міжнародних експертів 03 березня 2026 року проведено спеціальне спільне засідання, за результатами якого 17 березня 2026 року на голосування винесено питання про відповідність кандидата критеріям частини четвертої статті 8 Закону № 2447-VIII; проти визнання кандидата таким, що відповідає цим критеріям, проголосували чотирнадцять членів Комісії та шість членів Громадської ради міжнародних експертів, один член Комісії участі в голосуванні не брав, унаслідок чого рішення про відповідність не було підтримано визначеною законом більшістю і позивача визнано таким, що не відповідає критеріям та припинив участь у конкурсі.

Щодо обставин, покладених в основу оскаржуваного рішення, Відповідач зазначає, що згідно з протоколом № 12 засідання міської громадської комісії з житлових питань від 14 жовтня 2011 року кандидата запропоновано взяти на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, «як виняток», уже 30 листопада 2011 року виконавчим комітетом прийнято рішення про надання йому квартири, а 09 грудня 2011 року видано ордер на заселення, тобто менш ніж через два місяці після взяття на облік, при цьому на той час кандидат обіймав посаду керівника апарату апеляційного суду, а на момент приватизації квартири у 2012- 2013 роках мав у власності частку квартири у місті Чернігові площею 17,7 кв. м, що підлягало врахуванню при вирішенні питання про забезпечення житлом. Стосовно службового житла у місті Кривому Розі, право користування яким кандидат та члени його сім`ї набули 16 серпня 2017 року на підставі договору найму від 15 вересня 2017 року, Відповідач указує на проведення у 2020 році реконструкції, внаслідок якої площа квартири збільшилася з 43,7 кв. м до 54 кв. м, тобто на 10,3 кв. м, що не узгоджується з передбаченим пунктом 2.2 розділу 2 договору обов`язком наймача не допускати порушення міцності або руйнування конструкцій житлового приміщення та переобладнання інженерних систем. Пояснення кандидата, у тому числі про несподіваність отримання квартири в місті Харкові з порівнянням із «виграшем у лотерею», про обізнаність зі статусом «винятку» лише у 2026 році та про знищення документів у зв`язку із закінченням строків зберігання, Комісія та Громадська рада міжнародних експертів оцінили критично, з огляду на що, застосувавши підпункт 3 пункту 18 Єдиних показників, дійшли висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата показнику «чесність».

У частині дотримання службової дисципліни Відповідач указує, що за відомостями ухвали Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2024 року № 875/1дп/15-24 та матеріалами досьє причини відсутності кандидата у табелі обліку робочого часу зазначалися як «невідомі», кандидат залишив робоче місце щонайменше з 08 березня 2022 року, при постановці на облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 не повідомив про місце роботи та наявність бронювання від мобілізації, а лист голові суду про причини відсутності надіслав лише 18 квітня 2022 року, тобто через місяць і вже після видання наказу голови суду від 06 квітня 2022 року № 52-К. Виходячи з підпункту 1 пункту 19 Єдиних показників, згідно з яким кандидат відповідає показнику сумлінності, якщо ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим, Комісія та Громадська рада міжнародних експертів дійшли висновку про обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показнику «сумлінність», тоді як за пунктом 11 Єдиних показників кандидат відповідає показникам лише за відсутності обґрунтованого сумніву хоча б в одному з них.

Заперечуючи по суті позовних доводів, Відповідач наголошує, що згідно з пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону про судоустрій рішення, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, може бути скасоване виключно у випадку, якщо воно не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, а законодавець розмежовує відсутність мотивування як процесуальний недолік і незгоду особи з мотивами, яка сама по собі не є підставою для визнання рішення протиправним. Зміст оскаржуваного рішення, на переконання відповідача, свідчить, що в ньому наведено фактичні обставини, які були предметом оцінки, зазначено джерела їх встановлення, надано оцінку поясненням кандидата та викладено мотиви відповідних висновків, тоді як позовні доводи спрямовані на переоцінку цих висновків.

Відповідач зазначає, що необізнаність Позивача із застосуванням до нього особливого порядку взяття на квартирний облік не спростовує викладених у рішенні висновків, оскільки оцінювалася сукупність обставин отримання житла у місті Харкові - взяття на облік, надання квартири у нетривалий строк після цього, подальша приватизація та наявність у власності частки квартири у місті Чернігові, - а обов`язок повідомити відомі йому обставини та надати переконливі пояснення щодо фактів, які об`єктивно викликають питання, покладається саме на кандидата, незалежно від того, що правові підстави застосування виняткового порядку могли пояснити посадові особи органів, які приймали відповідні рішення. Додатково Відповідач звертає увагу на висловлювання Позивача під час співбесіди про розуміння ним того, що для стороннього спостерігача такі обставини викликають сумнів, що, на його думку, суперечить твердженням позовної заяви.

Посилання Позивача на умови договору найму щодо можливості проведення перепланування або реконструкції за наявності дозвільних документів Відповідач вважає такими, що не спростовують висновків Комісії з огляду на пункт 2.2 розділу 2 договору, а переконливих пояснень щодо узгодження реконструкції зі збільшенням площі службового житла на 10,3 кв. м із цими умовами Позивач не надав. Доводи Позивача про те, що Комісія та Громадська рада міжнародних експертів поставили під сумнів необхідність виконання ним конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, Відповідач вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному розумінні змісту рішення, оскільки мотиви проходження військової служби та сам факт вступу до лав Збройних Сил України не оцінювалися й негативної оцінки не отримали, а предметом дослідження були виключно своєчасність повідомлення керівництва суду про причини відсутності, організація розгляду справ, що перебували у провадженні, та дотримання правил службової комунікації у період до оформлення проходження військової служби.

Відповідач також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2026 року у справі № 990/203/25, у якій зазначено, що за відсутності законодавчо визначених критеріїв оцінювання таких загальних категорій, як доброчесність і суспільна довіра, оцінювання завжди має суб`єктивний характер, а вирішальним є особисте переконання кожного члена Комісії та Громадської ради міжнародних експертів, сформоване з урахуванням конкретної інформації та наданих кандидатом пояснень, які не були сприйняті як переконливі. З огляду на викладене Відповідач стверджує, що оскаржуване рішення містить як правові підстави його ухвалення, так і мотиви відповідних висновків, ухвалене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством, із дотриманням критеріїв частини другої статті 2 КАС України, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що застосоване відповідачем поняття «винятковий порядок взяття на квартирний облік» не передбачене законодавством і не міститься в жодному з наданих ним документів, а тому не може бути покладене в основу висновку про недотримання показника «чесність». З протоколу засідання громадської комісії з житлових питань № 12 від 14 жовтня 2011 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 19 жовтня 2011 року № 766, вбачається лише прийняття його на облік «як виняток» за загальною чергою один, тоді як правові підстави застосування такого винятку могли пояснити виключно посадові особи, які ухвалювали ці рішення. Особистої участі в розгляді цього питання Позивач не брав, а про сам факт застосування винятку дізнався лише у 2026 році з відповіді на власний запит, що констатовано і в оскаржуваному рішенні та не спростовано у відзиві. Наявність у власності частки квартири в м. Чернігові площею 17,7 кв. м не позбавляла його права перебувати на квартирному обліку за місцем постійного проживання та роботи з березня 2007 року з огляду на встановлені законом норми житлової площі, а займана посада керівника апарату апеляційного суду не надавала переваг у розумінні статті 155 Закону про судоустрій і можливості впливати на рішення органів місцевого самоврядування.

Висновок про позачергове забезпечення житлом Позивач вважає документально не підтвердженим, оскільки ані протокол № 12 від 14 жовтня 2011 року, ані протокол № 14 від 24 листопада 2011 року про надання однокімнатної квартири житловою площею 12,73 кв. м не містять вказівки на позачерговість, а рішення відповідача не наводить доводів про протиправність рішень міської ради чи про його вплив на їх ухвалення. Своє пояснення про те, що обставини отримання житла можуть викликати сумнів у стороннього спостерігача, Позивач тлумачить як таке, що стосувалося особи, не обізнаної зі змістом документів, на відміну від членів Комісії та Ради, які зобов`язані оцінювати сукупність обставин на підставі наявних доказів.

Щодо реконструкції службового житла Позивач посилається на абзац 8 пункту 3.2 договору найму від 25 листопада 2018 року, який надає наймачеві право на перепланування та реконструкцію за умови отримання дозвільних документів, а також на рішення виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради від 21 листопада 2018 року № 426 і зареєстровану декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, видача якої неможлива за наявності порушень міцності конструкцій чи переобладнання інженерних систем. Переукладення договору найму відкладено до закінчення повноважень його дружини як депутата районної ради з метою уникнення конфлікту інтересів.

Щодо періоду лютого - березня 2022 року Позивач стверджує, що перебував на лікарняному з 8 по 20 березня 2022 року та повідомляв керівництво суду про причини відсутності доступними засобами зв`язку, що підтверджується перепискою, табелем обліку робочого часу, зверненням від 10 квітня 2022 року та наказами голови суду від 6 і 14 квітня 2022 року, а станом на той час не існувало ані інструкцій щодо організації розгляду справ в умовах воєнного стану, ані встановлених правил службової комунікації.

Позивач наполягає, що перелік підстав скасування рішення, визначений частиною третьою статті 88 Закону про судоустрій, не є вичерпним, оскільки рішення має бути законним та обґрунтованим і ухваленим на підставі повно з`ясованих обставин, а покладення в його основу спотворених фактів порушує засади діяльності Комісії. Попри завершення конкурсної процедури, оскаржуване рішення, на його переконання, порушує право на належну правову процедуру та доступ до професії й негативно впливає на подальшу професійну кар`єру та участь в інших конкурсах.

IV. Установлені судом фактичні обставини справи

ОСОБА_1 у 2005 році закінчив Національну академію державної податкової служби України та отримав повну вищу освіту (диплом спеціаліста) за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» і здобув кваліфікацію юриста. Ступінь доктора філософії кандидат здобув 29 жовтня 2025 року, галузь знань - 08 Право, спеціальність - 081 Право, у Державному податковому університеті.

З січня 2006 до березня 2007 року працював старшим консультантом відділу вивчення стану організації судочинства управління організації узагальнення судової практики Верховного суду України.

З березня 2007 до жовтня 2011 року працював на посаді помічника судді Апеляційного суду Харківської області, а з жовтня 2011 року до грудня 2013 року обіймав посаду керівника апарату цього суду.

З грудня 2013 року Позивач обіймає посаду судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 червня 2025 року № 112/зп-25 оголошено конкурс на зайняття 23 вакантних посад суддів у Вищому антикорупційному суді (далі - ВАКС), з яких: 10 вакантних посад суддів в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду; 13 вакантних посад інших суддів у Вищому антикорупційному суді, а також затверджено умови його проведення (далі - Конкурс).

Частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VІІІ визначено, що з метою сприяння Комісії у встановленні для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів ВАКС критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності ВАКС, утворюється Громадська рада міжнародних експертів (далі - ГРМЕ).

Рішенням Комісії від 29 квітня 2024 року № 111/зп-24 призначено членів ГРМЕ.

ОСОБА_1 01 серпня 2025 року подав до Комісії заяву про допуск до участі в конкурсі та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 2447-VІІІ.

Рішенням Комісії від 18 вересня 2025 року № 56/вс-25 кандидата допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі.

Рішеннями Комісії від 19 вересня 2025 року № 174/зп-25 та № 175/зп-25 призначено кваліфікаційне оцінювання кандидатів та встановлено черговість його етапів.

Рішенням Комісії від 02 жовтня 2025 року № 185/зп-25 затверджено результати тестування знань з історії української державності, кандидат отримав 40 балів. Цим же рішенням Комісії його допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації ВАКС.

Рішенням Комісії від 14 жовтня 2025 року № 187/зп-25 затверджено результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації ВАКС, кандидат отримав 130 балів. Цим же рішенням Комісії ОСОБА_1 допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей.

Рішенням Комісії від 29 жовтня 2025 року № 195/зп-25 затверджено результати тестування когнітивних здібностей, кандидат отримав 34,41 бала. Цим же рішенням Комісії його допущено до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації ВАКС.

Рішенням Комісії від 22 грудня 2025 року № 223/зп-25 затверджено результати виконання практичного завдання, кандидат отримав 125,25 бала.

Рішенням Комісії від 04 лютого 2026 року № 7/зп-26 кандидата допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 8 Закону № 2447-VІІІ ГРМЕ ініційовано розгляд у спеціальному спільному засіданні питання відповідності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною четвертою цієї статті. Відповідно до вимог пунктів 137-140 параграфа 10 Регламенту до Комісії надіслано відповідне повідомлення.

11 лютого 2026 року Позивач надіслав відповіді на запитання до кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 де вказав таке:

« 6. Згідно з Вашою декларацією за 2023 рік, Вам та членам Вашої сім`ї на праві користування належить квартира у місті Кривий Ріг на вулиці Соборності. Вкажіть підстави набуття Вами та членами Вашої сім`ї у користування цього об`єкта нерухомості.

Відповідь: Підставами набуття 16.08.2017 мною та членами моєї сім`ї у користування службового житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є рішення №281 від 16.08.2017 Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що підтверджується витягом з рішення Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради №281 від 16.08.2017, яке було здійснено відповідно до звернення у встановленому Законом порядку до органів місцевого самоврядування, а також ордер №5 від 23 серпня 2017 року, фотокопії яких додаються.

Крім того, хочу зазначити, що всі питання пов`язані з наданням службового житла розглядались та приймались зборами суддів Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з метою забезпечення суддів, які були призначені в суд м. Кривого Рогу з іншої місцевості. Копії протоколів та рішення зборів суддів із зазначеного питання надаються. Під час отримання службової квартири мною був укладений договір найму житла від 15.09.2017 між Виконавчим комітетом Металургійної районної у місті ради та мною, ОСОБА_1 , де зазначена загальна площа квартири 43,7 кв.м, за умовами якого не допускалось порушення міцності або руйнування конструкцій житлового приміщення та переобладнання інженерних систем. В подальшому, я звернувся з відповідним зверненням до Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про внесення змін у вищезазначений договір найму житла від 15.09.2017, яке було розглянуто, та рішенням Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради №426 від 21.11.2018 внесені відповідні зміни. На підставі вищевикладеного рішення 23.11.2018 був укладений новий договір найму житла. В подальшому, всі інші дозвільні документи на перебудову квартири отримувала моя дружина ОСОБА_2 , як член моєї сім`ї, зважаючи, що вона професійний адвокат та більш вільно може розпоряджатися своїм робочим часом. Відповідно до рішення Відділу з питань Державного архітектурного будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради 26.11.2020 зареєстрована Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, реконструкція квартири, дата завершення будівництва - 04.10.2020, строк введення об`єкта в експлуатацію - 26.11.2020, електронна фотокопія якої додається. Крім того, в процесі підготовки пакету документів при реєстрації вищезазначеної Декларації мною було замовлено та виготовлено станом на 05.10.2020 Технічний паспорт на вищезазначену квартиру, відповідно до змісту якого загальна площа квартири складає 54 кв.м., що мною і відображається у відповідних Деклараціях.

В додаток повідомляю, що на час отримання мною службового житла за зазначеною вище адресою, моя дружина ОСОБА_2 не була депутатом Металургійної районної у місті Кривому Розі ради, оскільки такий статус набула лише у році.

7. Згідно з Вашою декларацією за 2023 рік, Ви вказали, що Вам на праві власності належить квартира у місті Харкові. Вкажіть підстави набуття у власність та джерела походження коштів для набуття права власності на цей об`єкт нерухомості. Надайте документи, що підтверджують право власності.

Відповідь: У порядку встановленому законом я особисто, як фізична особа - громадянин України, яка потребує поліпшення житлових умов, звертався з клопотанням до виконавчого комітету Харківської міської ради з проханням поліпшити житлові умови, оскільки з 2007 року проживав в м. Харкові не маючи належних житлових умов та потребував їх поліпшення. Точного часу звернення з вищезазначеним клопотанням я не пам`ятаю, будь-яких документів, що це підтверджують не зберіглося, оскільки такого обов`язку на декларанта не покладено. Це клопотання не потребувало візування посадовими особами із суду, де я на той час працював, оскільки вимогами Закону цього не передбачено, а отже таке візування не здійснювалось. Подальша процедура розгляду ініційованого мною питання, відповідно до вимог нижчезазначених норм Закону, полягала у постановці мене на облік, як особи, яка потребує поліпшення житлових умов, на який я був поставлений, та чекав черги розгляду мого питання про поліпшення житлових умов. В подальшому, в порядку черговості був здійснений розгляд мого питання, про що мені було повідомлено за результатами його розгляду. Детально зазначених подій я не пам`ятаю, оскільки пройшов значний період часу. З метою надання повних, точних даних, які б відтворювали дійсність зазначених вище подій, 06.02.2026 мною здійснений відповідний запит на ім`я Голови Харківської міської ради, який направлений всіма можливими засобами поштового та електронного зв`язку, копія цього звернення та докази його направлення додаються. Отримана відповідь на нього терміново буде надана до або під час проведення співбесіди. Квартиру в місті Харкові у користування я отримав на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 30.11.2011 за №866, яким було затверджено протокольне рішення міської громадської комісії з житлових питань №14 від 24.11.2011 про надання мені, ОСОБА_1 , однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_2 , із зняттям з квартирного обліку та видачею ордеру в установленому порядку, про що мені було повідомлено відповідним листом начальником управління обліку 12 Копія витягу із вищезазначеного протоколу міської громадської комісії з житлових питань №14 від 24.11.2011 додається. Після отримання ордеру №148622 від 09.12.2011 та отримання квартири по акту- прийому передачі, зареєстрованої в реєстрі 23.01.2013 на підставі розпорядження №1832-Ц2 відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.12.2012, квартира знаходилась в моєму користуванні, як комунальна власність (власність територіальної громади). В 2013 році мною було реалізовано право на набуття у власність квартири АДРЕСА_3 , шляхом її приватизації, на підставі розпорядження відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради №1832-Ц2 від 27.12.2012, що також підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.12.2012, реєстраційний №1- 12-317566-Ц2, копія якого додається. 01.02.2025 квартира АДРЕСА_3 мною була продана ОСОБА_3 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 01.02.2025, копія якого додається, у зв`язку з чим було подане повідомлення про зміну майнового стану від 09.02.2025, яке додається . Зазначені відомості, з моменту фактичного отримання в користування квартири та до її продажу, постійно Декларувались та ніколи мною не приховувались. Зазначена в питані квартира в м. Харкові була отримана на загальних підставах та не мала статусу службового житла. Крім того, зазначена вище квартира в м. Харкові була отримана мною на підставі наступної нормативно-правової бази, до якої входить: Конституції України, Житловий кодекс України; Цивільний кодекс України, Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду, Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року № 248 «Про індексацію номінальної вартості житлових чеків», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення), лист Державної реєстраційної служби України від 14 січня 2013 року № 08-06-15-13 «Щодо питань, пов`язаних з видачею свідоцтв про право власності наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді», рішення Конституційного Суду 13 України від 10 червня 2010 року у справі № 1-38/2010 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла) Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Порядок надання житла для постійного проживання з державного або комунального фонду, які інші питання житлового права регламентуються Житловим кодексом України Відповідно да статті 32 Житлового кодексу України, громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників. Згідно статті 42 Житлового кодексу України, жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтями 42-1, 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством України. Черговість надання громадянам жилих приміщень визначена положенням стаття 43 Житлового кодексу України. Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим 14 Кодексом та іншими актами законодавства України. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік. Норма жилої площі визначена статтею 47 Житлового кодексу України. Норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу. Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. (стаття 48 Житлового кодексу України). При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом (стаття 9 Житлового кодексу України).. Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (частина друга статті 50 Житлового кодексу України). Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів місцевих рад, представників громадських об`єднань, трудових колективів. На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, 15 селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Кабінетом Міністрів України. Після отримання квартири в місті Харкові в користування, мною в подальшому було реалізовано право на її приватизацію в загальному порядку. Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (пункт 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон). До об`єктів приватизації належать: - квартири багатоквартирних будинків; - одноквартирні будинки; - житлові приміщення в гуртожитках (кімнати, житлові блоки, секції); - кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, де проживають двоє і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. Приватизація передбачає безоплатну передачу громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї (лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло) та додатково 10 кв. м на сім`ю (пункт 1 статті 3 Закону). Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра (пункт 3 статті 5 Закону). Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Приватизація здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, 16 державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян та на підставі вказаного рішення орган видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі. Свідоцтво про право власності підлягає обов`язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав».

28 лютого 2026 року Позивач надіслав такі пояснення у відповідь на поставлені запитання:

« 1. Згідно з розділом 3 «Об?єкти нерухомості» декларацій за 2015-2023 роки, Вам на праві власності належить квартира загальною площею 25,80 кв.м. у місті Харкові. У деклараціях за 2015-2020 роки Ви вказуєте, що набуття права власності на вказану квартиру відбулося 27.12.2012. Разом з тим, у деклараціях за 2021-2023 роки Ви зазначаєте іншу дату набуття права - 23.01.2013. Уточніть точну дату набуття Вами права власності на квартиру площею 25,80 кв.м у м. Харків (27.12.2012 чи 23.01.2013) та поясніть причини розбіжностей у деклараціях за різні роки.

Відповідь:

При декларуванні квартири загальною площею 25,80 кв.м, житловою площею 12,73 кв.м, що розташована у м. Харкові у деклараціях за 2015-2020 роки мною помилково зазначалось, без будь-якого приховування та злого умислу, що набуття права власності на вказану квартиру відбулося 27.12.2012, з моменту отримання свідоцтва про право власності серії №1-12-317566-Ц2.

В подальшому, мною у наступних деклараціях за 2021-2023 роки було виправлено дату набуття права - 23.01.2013, тобто набуття права з моменту державної реєстрації права власності у відповідному реєстрі, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який надається, та відповідає нижчезазначеним вимогам Закону.

Набуття права власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації права на нього (ч. 4 ст. 334 ЦК).

1.1. Під час співбесіди з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, яка відбулася 09.10.2019, Ви вказали, що набули згадану квартиру внаслідок приватизації безоплатно. На якій правовій підставі Вам було надано зазначену квартиру у 2011 році: як службове житло чи як житло для осіб, які перебувають на квартирному обліку та потребують поліпшення житлових умов?

Відповідь:

Квартиру в м. Харкові, якою я володів з 2011 до 2025 року, я набув як особа, яка перебуває на квартирному обліку та потребує поліпшення житлових умов.

Зазначена вище квартира в м. Харкові не мала статусу службового житла. Квартира в м. Харкові була отримана мною в порядку встановленому законом, як фізичною особою - громадянином України, оскільки в мене малася потреба в поліпшенні житлових умов, у зв`язку з чим я звернувся із заявою про постановку на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов до виконавчого комітету Харківської міської ради, враховуючи, що з 2007 року проживав в м. Харкові, де не мав належних житлових умов, проживав у гуртожитку та потребував поліпшення житлових умов.

Точного часу звернення з вищезазначеним клопотанням я не пам`ятаю, будь-яких документів, що це підтверджують не зберіглося, оскільки законом такого обов`язку на особу не покладено.

Зазначена мною заява не потребувала візування посадовими особами суду, де я на той час працював, оскільки вимогами Закону цього не передбачено, а отже таке візування не здійснювалось.

Разом з тим, до заяви були додані документи, перелік яких визначений Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470 (в редакції, чинній на момент мого звернення з заявою), в яких можливо містилася інформація про місце моєї роботи та розмір мого доходу.

Подальша процедура розгляду ініційованого мною питання, здійснювалась відповідно до вимог норм Закону.

Участі в зазначеній процедурі я не приймав, і лише отримав повідомлення про результати розгляду мого звернення щодо поліпшення житлових умов.

З метою надання повних, точних даних, на мій запит на ім`я Голови Харківської міської ради від 06.02.2026, був отриманий лист Департамента житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 20.02.2026 за №Є-10-2085/0/1-26.08-31-1474/0/129-26 (копія надається), яка підтверджує зазначені вище мною обставини.

При цьому, у вказаному вище листі зазначено, що запитані мною повні відомості та сама заява про моє звернення не може бути надана у зв`язку зі їх знищенням за спливом строків зберігання, відповідно до п. 24 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470, яким визначено, що облікові справи зберігаються протягом 5 років після одержання громадянами жилих приміщень (зняття їх з квартирного обліку).

Разом з тим, до відповідні додані копії рішень виконавчого комітету Харківської міської ради. Так, зі змісту протоколу №12 засідання міської громадської комісії з житлових питань від 14.10.2011 вбачається, що члени комісії слухали питання про взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем мешкання у виконавчому комітеті міської ради, серед яких моя заява була розглянута під номером 1.1.23, з чого слідує, що аналогічні питання розглядалися відносно інших осіб та їх сімей. Члени громадської комісії з житлових питань запропонували: як виняток, прийняти ОСОБА_1 на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за загальною чергою одного.

В подальшому, квартиру в місті Харкові у користування я отримав на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 30.11.2011 за №866, яким було затверджено протокольне рішення міської громадської комісії з житлових питань №14 від 24.11.2011 про надання мені, ОСОБА_1 , однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_2 , із зняттям з квартирного обліку та видачею ордеру в установленому порядку, про що мені було повідомлено відповідним листом начальником управління обліку.

Копія витягу із вищезазначеного протоколу міської громадської комісії з житлових питань №14 від 24.11.2011 додається.

Після отримання ордеру №148622 від 09.12.2011 (копія якого додається) та отримання квартири по акту-прийому передачі, зареєстрованої в реєстрі 23.01.2013 на підставі розпорядження №1832-Ц2 відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.12.2012, квартира знаходилась в моєму користуванні, як комунальна власність (власність територіальної громади).

В 2013 році мною було реалізовано право на набуття у власність цієї квартири шляхом її приватизації, на підставі розпорядження відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради №1832-Ц2 від 27.12.2012, що також підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.12.2012, реєстраційним за №1-12-317566-Ц2, копія якого додається.

При здійснені приватизації квартири, частина житлової площі квартири в м. Харкові була безоплатно приватизована, враховуючи вимоги Закону та наявність в моїй приватній спільній сумісній власності частини квартири в м. Чернігові, у зв`язку з чим, мною здійснений платіж на відшкодування (викуп) вартості частини площі квартири у м. Харкові, що підтверджується платіжним дорученням за №1832/27292 від 28 грудня 2012 року та квитанціями, які додаються. Оплата була здійснена за надлишкову площу квартири 12,5 кв.м., за визначеною органом місцевого самоврядування ціною на день приватизації, про що було зазначено у платіжному дорученні за №1832/27292 від 28 грудня 2012 року.

Розрахунок площі квартири, за яку необхідно було здійснити доплату розраховується наступним чином:

• Розмір моєї приватизованої частки в квартирі в м. Чернігові складав 17,7 кв.м., із розрахунку загальної площі квартири в м. Чернігові - 70,8 кв.м. розділеної на 4 (чотирьох) співвласників, одним з яких є я;

• Розмір площі квартири, яка може бути одноразово передана безоплатно громадянину в порядку приватизації складається 31 кв.м. (пункт 1 статті 3 Закону України ««Про приватизацію державного житлового фонду»);

• Розмір площі квартири, яка мені могла бути передана безоплатно складав 13,3 кв.м., із розрахунку: 31 кв.м. - 17,7 кв.м.;

• Розмір загальної площі квартири в м. Харкові, яку я мав право приватизувати, складав 25,8 кв.м.;

• Розмір площі квартири в м. Харкові, за яку мною було здійснено доплату складав 12,5 кв.м., із розрахунку: 25,8 кв.м. - 13,3 кв.м.

Отже, частина квартири була безоплатно приватизована, а частина оплатно, що відповідає приведеним нижче вимогам Закону.

Крім того, вважаю необхідним падкреслити, що квартира в м. Харкові була отримана мною на підставі Закону.

Ні підтвердження зазначених відомостей мною був здійснений запит до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради про отримання копії рішення про приватизацію квартири. Копія запиту додається, при отриманні відповіді, вона буде одразу надана.

Так, відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. (стаття 48 Житлового кодексу України).

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Порядок надання житла для постійного проживання з державного або комунального фонду, які інші питання житлового права регламентуються Житловим кодексом України

Відповідно да статті 32 Житлового кодексу України, громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

Згідно статті 42 Житлового кодексу України, жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтями 42-1, 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством України.

Черговість надання громадянам жилих приміщень визначена положенням стаття 43 Житлового кодексу України. Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Норма жилої площі визначена статтею 47 Житлового кодексу України. Норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. (стаття 48 Житлового кодексу України).

При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом (стаття 9 Житлового кодексу України)..

Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (частина друга статті 50 Житлового кодексу України).

Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів місцевих рад, представників громадських об`єднань, трудових колективів.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Форма ордеру та порядок його отримання на житло, що надається в порядку черговості визначається Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 11 грудня 1984 року №470 (зі змінами та доповненнями).

Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (пункт 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон).

До об`єктів приватизації належать:

- квартири багатоквартирних будинків;- одноквартирні будинки;

- житлові приміщення в гуртожитках (кімнати, житлові блоки, секції);

- кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, де проживають двоє і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Приватизація передбачає безоплатну передачу громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 кв.м загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї (лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло) та додатково 10 кв.м на сім`ю (пункт 1 статті 3 Закону).

Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра (пункт 3 статті 5 Закону).

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Приватизація здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян та на підставі вказаного рішення орган видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі. Свідоцтво про право власності підлягає обов`язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав.

01.02.2025 квартира АДРЕСА_3 мною була продана ОСОБА_3 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 01.02.2025, копія якого додається, у зв`язку з чим було подане повідомлення про зміну майнового стану від 09.02.2025, яке додається.

Крім того, вважаю необхідним повідомити, що в додатку до листа Департамента житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 20.02.2026 за №Є-10-2085/0/1-26.08-31-1474/0/129-26 додана архівна довідка з архівного відділу виконавчого комітету Харківської міської ради, в якій зазначено, що копії рішень виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.10.2011 №776 та від 30.11.2011 №866 вилучені на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2016 у справі №767/46507/16-к.

Зі змісту ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2016 у справі №767/46507/16-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/62286400 ) доступ до якої отриманий у загальному подяку через Єдиний державний реєстр судових рішень, слідує, що зазначене кримінальне провадження стосується питання законності виділення земельних ділянок, а не питання надання житла.

1.2. Чи перебувала квартира на момент надання у статусі службового житла? Якщо так, просимо надати рішення уповноваженого органу про виведення її з числа службових жилих приміщень.

Відповідь:

Квартира в м. Харкові не мала статусу службового житла.

1.3. Ви зазначили, що зверталися із заявою про надання житла у 2011 році. Просимо надати копію цієї заяви.

Відповідь:

Відповідно до змісту листа Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 20.02.2026 за №Є-10-2085/0/1-26.08-31-1474/0/129-26 слідує, що запитані мною повні відомості з приводу отримання квартири в м. Харкові та сама заява про постановку на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов (заява про надання житла), не може бути надана у зв`язку зі їх знищенням за спливом строків зберігання, відповідно до п. 24 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470, яким визначено, що облікові справи зберігаються протягом 5 років після одержання громадянами жилих приміщень (зняття їх з квартирного обліку).

1.4. Яким було Ваше місце у черзі станом на дату прийняття рішення про надання квартири? Надайте підтверджуючі документи.

Відповідь:

При зверненні із запитом на ім`я Голови Харківської міської ради від 06.02.2026 мною ставилися питання про отримання відомостей про час мого звернення із заявою про постановку на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а також можливість отримання її копії. Крім того, я просив надати копії рішень, які стосувалися розгляду мого питання постановки на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов у виконавчому комітеті, черговості розгляду мого звернення щодо поліпшення житлових умов.

Листом Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 20.02.2026 за №Є-10-2085/0/1-26.08-31-1474/0/129-26 (копія надається) було повідомлено про те, що запитані мною повні відомості з приводу отримання квартири в м. Харкові та сама заява про постановку на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов (заява про надання житла), не може бути надана у зв`язку зі їх знищенням за спливом строків зберігання, відповідно до п. 24 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470, яким визначено, що облікові справи зберігаються протягом 5 років після одержання громадянами жилих приміщень (зняття їх з квартирного обліку).

Необхідно зауважити, що протокольним рішенням міської громадської комісії з житлових питань від 24.11.2011, у зв`язку з пропозицією надати мені одному ізольовану квартиру АДРЕСА_4 , мне знято з квартирного обліку.

1.5. Квартира була службовою чи одразу надана як така, що підлягає приватизації?

Відповідь:

Квартира в м. Харкові не мала статусу службового житла та одразу могла бути приватизована, після її надання.

При цьому, з 2011 року, після отримання квартири на підставі ордеру №148622 від 09.12.2011 та по акту-прийому передачі, вона знаходилась в моєму користуванні, як комунальна власність (власність територіальної громади).

В 2013 році мною було реалізовано законне право на набуття у власність квартири в м. Харкові, шляхом її приватизації, на підставі розпорядження відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради №1832-Ц2 від 27.12.2012, що також підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.12.2012, реєстраційним за №1-12-317566-Ц2, копія якого додається.

1.6. З огляду на те, що рішення про надання квартири було прийняте приблизно через рік після звернення, просимо пояснити, чи мали Ви будь-які переваги порівняно з іншими особами, які перебували у загальній черзі.

Відповідь:

Я не мав будь-яких переваг порівняно з іншими особами, які перебували в загальній черзі.

Мені не відомо чому на засіданні міської громадської комісії з житлових питань від 14.10.2011 (протокол №12, копія якого надається) було прийнято рішення про прийняття, як вийняток, мене на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за загальною чергою одного, про що я дізнався лише в 2026 році».

« 5. Чи підтверджуєте Ви, що наприкінці лютого 2022 року припинили з`являтися на робочому місці у Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу? Якою була точна дата Вашого останнього робочого дня?

Відповідь:

Не підтверджую, що я наприкінці лютого 2022 року припинив з`являтися на робочому місці у Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, враховуючи наступне.

Я був відсутній на роботі з 20.02.2022 до 24.02.2022 та 25.02.2022, оскільки перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності з особистого кабінету Пенсійного фонду України станом на 24.02.2024, яка підтверджується роздруківкою із цього особистого кабінету Пенсійного фонду України, а також копіями медичних документів, що підтверджують моє захворювання та призначення лікаря у зазначений період та позитивний результат тесту на SARS-CoV-2 (COVID-19) від 20.02.2022.

В період з 26.02.2022 по 07.03.2022 я перебував в робочі часи в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де здійснював правосуддя, розглядаючи різні категорії справ, що підтверджується переліком прийнятих мною процесуальних рішень у справах під час їх судового розгляду, відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень, роздруківка якого надається.

Отже 07.03.2022 був останній робочий день в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, перед призовом мене на військову службу за мобілізацією.

В свою чергу, з 08.03.2022 до 20.03.2022 я також перебував на лікарняному, що підтверджується роздруківкою із цього особистого кабінету Пенсійного фонду України, а також копією медичних документів, що підтверджують моє захворювання, які надаються.

У період з 08.03.2022 до 20.03.2022, враховуючи початок з 24.02.2022 активної фази збройної агресії Російської Федерації проти України та стрімке просування військ до м. Кривого Рогу, обстріли міста, де перебувала моя сім`я, а саме: дружина та дитина, та зайняття мною активної громадянської позиції по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, безпековою ситуацією, яка складалась, мною було прийнято рішення про здійснення евакуації дружини та дитини з м. Кривого Рогу, а в подальшому вивозу їх до державного кордону України з метою тимчасового перебування в Федеративній Республіці Німеччині, що мною було і зроблено.

Моя дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були мною супроводжені до державного кордону України, який вони перетнули приблизно о 02 год. 18 хв. 21.03.2022, інформація про що міститься в реєстрах, отриманих за результатами спец-перевірки, які наявні в кабінеті моєї суддівської кар`єри.

Напередодні, враховуючи аналіз активних бойових дій в Україні із всіх можливих інформаційних джерел та мій військовий досвід мною було прийнято рішення про добровільний призов на військову службу за мобілізацією. У зв`язку з чим, вранці 20.03.2022 я особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомив, що добровільно бажаю призватися на військову службу за мобілізацією, при цьому надав паспорт громадянина України та військовий квиток. При цьому, я не повідомляв місце своєї роботи та наявність бронювання, оскільки вважав, що в той важкий для України час, виконання Конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є пріоритетним, а моя посада та бронювання не є обставинами, які перешкоджають виконанню мною цього Конституційного обов`язку за наявності реальної загрози Вітчизні, незалежності та територіальній цілісності України.

У зв`язку з моїм добровільним зверненням, мені 20.03.2022 була видана повістка для явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09-00 год. 21.03.2022, копія якої додається.

21.03.2022 я прибув у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_3 та був направлений для проходження військово-лікарської комісії в м. Верховина Івано-Франківської області, яка 21.03.2022 визнала мене придатним, що підтверджується відомостями з військового квитка, копія якого додається.

В подальшому відправка мене з ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини постійно відкладались, і лише 28.03.2022 мені було повідомлено, що мене призивають для проходження військової служби за мобілізацією до ІНФОРМАЦІЯ_4 , куди я був направлений для проходження служби.

Про зазначені вище обставини мною було повідомлено керівництво суду в особі його Голови суду ОСОБА_6 , а з годом я дізнався, що мені була надана відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 05 (п`ять) календарних днів, починаючи з 21 по 25 березня 2022 року, що підтверджується наказом Голови суду від 14.04.2022 за №105-в, та підтверджує обізнаність керівництва суду з зазначеними вище обставинами.

22.12.2023 я був звільнений з військової служби у запас, що підтверджується копією витягу з наказу від 22 грудня 2023 року за №27-І начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , копія якого додається, та на підставі наказу голови Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.12.2023 за №230-К я відновив здійснення правосуддя у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Про всі зазначені вище обставини відсутності мене на робочому місці та призову на військову службу за мобілізацією, мною всіма можливими на той час засобами зв`язку повідомлялось керівництво суду, в особі його голови, що підтверджується скіршотами з різних мессенджерів , які додаються та свідчать, що голова суду ОСОБА_6 був обізнаний з перебуванням мене на лікарняному та 21.03.2022 мною було повідомлено про вирішення питання про призов мене на військову службу за мобілізацією, з подальшим повідомленням про обставини 10.04.2022, що підтверджується відповідним зверненням на електронну пошту.

5.1. Чи повідомляли Ви голову суду або іншу уповноважену особу про зміну місця перебування та вступ до лав територіальної оборони? Якщо так, у який спосіб (усно/письмово) та чи можете надати підтвердження такого повідомлення?

Відповідь:

Я повідомляв голову суду про причини відсутності мене на робочому місці з 20.02.2022 до 24.02.2022, 25.02.2022, з 08.03.2022 до 20.03.2022 у зв`язку з лікарняним та 21.03.2022 про вирішення питання про призов мене на військову службу за мобілізацією, мною всіма можливими на той час засобами зв`язку, що підтверджується скіршотами з різних мессенджерів , які додаються та свідчать, що голова суду ОСОБА_6 був обізнаний з перебуванням мене на лікарняному та 21.03.2022 мною було повідомлено про вирішення питання про призов мене на військову службу за мобілізацією, з подальшим повідомленням про обставини 10.04.2022, що підтверджується відповідним зверненням.

Про зазначені вище обставини мною було повідомлено керівництво суду в особі його Голови суду ОСОБА_6 , а з годом я дізнався, що мені була надана відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 05 (п`ять) календарних днів, починаючи з 21 по 25 березня 2022 року, що підтверджується наказом Голови суду від 14.04.2022 за №105-в, та в чергове підтверджує обізнаність керівництва суду з зазначеними вище обставинами.

5.2. З яких причин у табелі обліку робочого часу причини Вашої відсутності зазначалися як «невідомі»?

Відповідь:

Причини зазначення моєї відсутності на робочому місці у лютому та березні 2022 року в табелі обліку робочого часу керівництвом суду як «невідомі», мені невідомі та мною не з`ясовувались, враховуючи, що мною здійснювалось повідомлення голови суду, про що зазначено у відповіді на питання 5.1.

При цьому зазначені причини моєї відсутності та обставини щодо мого призову на військову службу за мобілізацією була надана оцінка в рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17.06.2024 «Про притягнення судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності» (https://hcj.gov.ua/doc/doc/46271), яке рішенням Вищої ради правосуддя від 10.02.2026 № 181/0/15-26 залишено без змін.

5.3. Чи зверталися Ви як внутрішньо переміщена особа до ІНФОРМАЦІЯ_5 для постановки на військовий облік? Якщо так, чи повідомляли Ви про своє місце роботи та наявність бронювання від мобілізації?

Відповідь:

20.03.2022 я особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомив, що добровільно бажаю призватися на військову службу за мобілізацією, при цьому надав паспорт громадянина України та військовий квиток. При цьому, я не повідомляв місце своєї роботи та наявність бронювання, оскільки вважав, що в той важкий для України час, виконання Конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є пріоритетним, а моя посада та бронювання не є обставинами, які перешкоджають виконанню мною цього Конституційного обов`язку за наявності реальної загрози Вітчизні, незалежності та територіальній цілісності України.

У зв`язку з моїм добровільним зверненням, мені 20.03.2022 була видана повістка для явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09-00 год. 21.03.2022, копія якої додається.

21.03.2022 я прибув у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_3 та був направлений для проходження військово-лікарської комісії в м. Верховина Івано-Франківської області, яка 21.03.2022 визнала мене придатним, що підтверджується відомостями з військового квитка, копія якого додається.

В подальшому відправка мене з ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини постійно відкладались, і лише 28.03.2022 мені було повідомлено, що мене призивають для проходження військової служби за мобілізацією до ІНФОРМАЦІЯ_4 , на що я одразу погодився, оскільки на той час вибір місце несення військової служби, як і в подальшому, не мав для мне значення, головне значення мало належне виконання конституційного обов`язку.

Мною не змінювалось місце проживання в період з 08.03.2022 до 20.03.2022.

В розумінні Закону та судової практики пересування по території України не є зміною місця проживання, а отже не було на той час підстав для реєстрації як внутрішньо переміщена особа.

5.4. Чи повідомляли Ви органи військового управління про свій статус судді та наявність бронювання від мобілізації? Якщо ні - з яких причин?

Відповідь:

Я не повідомляв місце своєї роботи та наявність бронювання, оскільки вважав, що в той важкий для України час, виконання Конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є пріоритетним, а моя посада судді та бронювання не є обставинами, які перешкоджають виконанню мною цього Конституційного обов`язку за наявності реальної загрози Вітчизні, незалежності та територіальній цілісності України.

Також хочу звернути Вашу увагу, що моє рішення про призов на військову службу за мобілізацією було прийнято, враховуючи аналіз активних бойових дій в Україні із всіх можливих інформаційних джерел, мій військовий досвід та стан справ в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, кількість суддів, які залишилися здійснювати правосуддя - 8 суддів з яких 4 були непрацездатні та перебували у відпустках.

Вважаю необхідним також зазначити, що з 2013 по 2022 роки Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області мав періоди, коли правосуддя здійснював лише 1 суддя, враховуючи, що інші судді перебували у планових відпустках або були непрацездатні (перебували на лікарняних), що не зупиняло роботу суду. В таких обставинах опинявся і я особисто неодноразово та достойно виконував обов`язки по здійсненню правосуддя, незважаючи на навантаження та прийняття великої кількості справ на 1 суддю.

5.5. Чи усвідомлювали Ви, що станом на березень 2022 року залишалися членом колегії у справах, розгляд яких не відбувався через Вашу відсутність? Чи вживали Ви заходів для належної організації розгляду таких справ?

Відповідь:

Я усвідомлював, що станом на березень місяць залишався членом колегії суддів у справах.

Вважаю, що зазначені мною причини відсутності на роботі у березні 2022 року, в тому числі в участі в судовому розгляді справ у складі колегії суддів, розгляд яких був призначений з 08.03.2022 до 20.03.2022 та відкладений у зв`язку із моєю відсутністю, є поважними (перебування на лікарняному) та не свідчать про ухилення мене від виконання обов`язку по здійсненню правосуддя, як і фактичне вирішення питання про призов мене військову службу за мобілізацією з 21.03.2022.

Мною вживались заходи для належної організації розгляду таких справ з 08.03.2022 до 20.03.2022, та з 21.03.2022 шляхом повідомлення голови суду ОСОБА_6 про причини моєї відсутності з 08.03.2022 до 20.03.2022, та з 21.03.2022, про що мною зазначено та надано докази у відповіді на питання 5.1.

Крім того, мною після призову на військову службу за мобілізацією вживалися заходи для належної організації розгляду справ, які залишилися та були передані для розгляду іншим суддям, про що мною було повідомлено Голову суду ОСОБА_6 , що підтверджується відповідним листом, який надається та доказ його направлення електронною поштою на адресу суду. Разом з тим, хочу зауважити, що частина залишених мною справ повернулась в моє провадження після мого повернення до здійснення правосуддя наприкінці 2023 року та вже мною розглянута.

5.6. Чи можете Ви надати документи, які підтверджують дату та підстави Вашої мобілізації, а також повідомлення керівництва суду про це?

Відповіді:

Так, можу, про повідомлення мною керівництва суду додані до відповіді на питання 5 та 5.1.

Я був мобілізований 28.03.2022, про що свідчить копія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 28.03.2022 за №47 та витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2022 за №7.

5.7. Вкажіть, яку військову посаду Ви обіймали. Чи продовжуєте Ви військову службу за мобілізацією?

Відповіді:

З 28.03.2022 до 23.06.2022 я обіймав посаду головного сержанта першого взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується наказом, копія якого надається.

3 24.06.2022 до 22.12.2023 я обіймав посаду головного сержанта ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наказом, копія якого надається.

22.12.2023 я був звільнений з військової служби у запас, що підтверджується копією витягу з наказу від 22 грудня 2023 року за №27-І начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , копія якого додається, та на підставі наказу голови Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.12.2023 за №230-К я відновив здійснення правосуддя у зв`язку зі звільненням з військової служби.»

Комісією та ГРМЕ 03 березня 2026 року проведено спеціальне спільне засідання стосовно кандидата.

Згідно з відеозаписом засідання член Судом досліджено відеозапис спеціального спільного засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 03 березня 2026 року, розміщений у відкритому доступі (https://www.youtube.com/watch?v=e6wfYeGT2ho).

Під час засідання член Громадської ради міжнародних експертів Норман Аас поставив кандидату низку запитань щодо обставин отримання, приватизації та подальшого відчуження житла, а також щодо реконструкції службової квартири (00:47:51 - 00:48:41).

На запитання про юридичну підставу реєстрації квартири як винятку та про документи, надані на підтвердження цієї обставини, кандидат пояснив, що первинні документи, які стосувалися його заяви про поліпшення житлових умов, у нього не збереглися, оскільки обов`язку їх зберігання він не мав, у зв`язку з чим він звернувся із запитом до Харківської міської ради. Зі змісту отриманої відповіді, за поясненнями кандидата, вбачається, що всі документи, крім рішень органу місцевого самоврядування, знищені у зв`язку зі спливом строку зберігання з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта.

Кандидат зазначив, що причини надання йому житла як винятку йому не відомі, і про те, що рішення було ухвалене саме у такий спосіб, він дізнався лише після отримання відповіді на запит у 2026 році під час підготовки до кваліфікаційного оцінювання. Він звернув увагу, що всі рішення були колегіальними, ухвалювалися житловою комісією та депутатами Харківської міської ради, а також уточнив раніше надані письмові пояснення в частині займаної ним посади: на момент подання заяви він обіймав посаду помічника судді, а на момент ухвалення рішення - посаду керівника апарату апеляційного суду. Разом із тим кандидат зазначив, що не може стверджувати, що факт обіймання ним посади керівника апарату був публічно відомий членам відповідного колегіального органу, оскільки підтвердити це у відкритих джерелах йому не вдалося. Він також повідомив, що незаповнення чи неточності у самому рішенні (зокрема зазначення в ньому місця роботи, яке не відповідало дійсності) стали для нього несподіванкою, і припустив, що під час подання документів ним могла надаватися трудова книжка або довідка з місця роботи на підтвердження факту роботи у місті Харкові, оскільки він проживав у гуртожитку та не є уродженцем цього міста.

На уточнююче запитання про причини ухвалення рішень протягом менш ніж двох місяців (жовтень 2011 року та листопад 2011 року) кандидат пояснив, що із заявою він звертався на початку відповідного року, а причини її розгляду саме у жовтні йому не відомі. Він звернув увагу, що з витягів протоколів засідань комісій не вбачається його присутність на цих засіданнях, а його питання розглядалося не першим за черговістю (за одним із протоколів - двадцять третім у списку). Кандидат зазначив, що не може навести інших доказів, крім тих, що вже надані, та що розуміє, які сумніви ці обставини можуть викликати у стороннього спостерігача.

Кандидат підтвердив факт приватизації квартири у 2013 році та не заперечував, що на той час йому належала частка у квартирі площею близько 30 мІ у місті Чернігові. Він пояснив, що ця квартира перебуває у спільній сумісній власності з його батьками, частки в ній не виділені, а тому вважаються рівними, у зв`язку з чим на нього припадає приблизно четверта частина її площі; точних показників кандидат не пригадав. За його поясненнями, наявна у нього частка була врахована органом, що ухвалював рішення про приватизацію: безоплатно, за приватизаційними майновими сертифікатами, ним була приватизована лише частина площі однокімнатної квартири в межах установленої законом норми, а вартість решти площі він сплатив, оскільки виділення частки в натурі в однокімнатній квартирі є неможливим.

Кандидат підтвердив, що продав зазначену квартиру у 2025 році, пояснивши тривалість цього періоду тим, що з 2013 року він користувався квартирою під час поїздок до міста Харкова, а надалі її утримання стало для сім`ї фінансово обтяжливим; намір продати квартиру виник ще до 2022 року, однак реалізований був лише у 2025 році. Кандидат зазначив, що за рахунок отриманих коштів ним було придбано інше нерухоме майно, і що метою продажу не було збагачення.

На запитання про правову підставу проведення робіт, унаслідок яких площа наданої йому у серпні 2017 року службової квартири площею 33 мІ збільшилася до майже 54 мІ, кандидат пояснив, що всі рішення послідовно ухвалювалися органами місцевого самоврядування відповідно до вимог закону, а підставою для надання дозволу на реконструкцію були проведені експертні дослідження, без яких такий дозвіл не видається; відповідні документи ним надавалися неодноразово. Потребу у проведенні робіт кандидат обґрунтував складом сім`ї (він, дружина та неповнолітня донька, якій виповнилося дванадцять років) і необхідністю виділення окремої кімнати для дитини у двокімнатній квартирі; за його поясненнями, прибудова становить близько 10 мІ, квартира розташована на першому поверсі багатоквартирного будинку, споруда якого має вік близько сорока років.

На запитання про джерело фінансування робіт кандидат пояснив, що вони профінансовані виключно за рахунок коштів його сім`ї, кошти органів місцевого самоврядування або суду не залучалися; частину ремонтних робіт він виконав особисто, у зв`язку з чим вселився у квартиру приблизно через півтора-два роки після її надання.

Крім того Член Громадської ради міжнародних експертів Норман Аас поставив кандидату запитання про хронологію подій лютого - березня 2022 року, а саме про співвідношення періодів тимчасової непрацездатності та мобілізації, а також про те, чи перебував кандидат увесь цей час у місті Кривому Розі до призову на військову службу.

Кандидат пояснив, що на момент початку повномасштабного вторгнення він перебував на лікарняному у зв`язку із захворюванням на COVID-19, на підтвердження чого ним надані відповідні медичні документи; цей період тимчасової непрацездатності був нетривалим і згодом продовжений на один день. Кандидат зазначив, що застерігає щодо можливої неточності у датах у межах одного-двох днів.

За поясненнями кандидата, у період з 26 лютого по 07 березня 2022 року він перебував у місті Кривому Розі та виконував професійні обов`язки, що підтверджується ухваленими ним судовими рішеннями, надісланими до Єдиного державного реєстру судових рішень, з яких вбачається, що частина справ розглядалася за участю учасників судового процесу.

Кандидат також пояснив, що з 08 березня 2022 року він знову перебував на лікарняному у зв`язку з отриманою фізичною травмою, яка унеможливлювала виконання службових обов`язків, і що цей період тривав, за його твердженням, до 20 березня 2022 року. Того ж дня, в останній день тимчасової непрацездатності, ним було прийнято рішення добровільно призватися на військову службу за призовом під час мобілізації, у зв`язку з чим 20 березня 2022 року йому було виписано повістку для проходження відповідних призовних процедур.

Кандидат повідомив, що у період з 08 по 20 березня 2022 року, оцінюючи ситуацію в державі як критичну та таку, що безпосередньо загрожувала безпеці його сім`ї, він прийняв рішення евакуювати членів сім`ї з міста Кривого Рогу за межі України, що було здійснено в ніч з 20 на 21 березня 2022 року. Після цього він був призваний на військову службу; фактична відправка до військової частини відбулася з затримкою у період з 21 по 28 березня 2022 року.

Кандидат зазначив, що про всі вчинювані ним дії він інформував керівництво суду, на підтвердження чого надав листи, а також знімки екрана листування в месенджерах. Обґрунтовуючи надання таких доказів, кандидат послався на правову позицію Верховного Суду, згідно з якою за аналогічних обставин листування між уповноваженими посадовими особами може бути прийняте як доказ вчинення відповідних дій з урахуванням сукупності обставин, що існували на той час.

Член ОСОБА_8 поставив кандидату запитання щодо співвідношення періодів тимчасової непрацездатності та мобілізації у лютому - березні 2022 року, запропонувавши встановити послідовність подій за датами (01:25:06).

Позивач пояснив, що з 21 лютого 2022 року він перебував на лікарняному, який тривав, за його твердженням, до 24 лютого 2022 року та був продовжений ще на один день у зв`язку з симптомами захворювання, що унеможливлювали його перебування на роботі. У період з 26 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року він перебував на робочому місці та виконував службові обов`язки в усі робочі дні. З 08 березня 2022 року по 20 березня 2022 року Позивач знову перебував на лікарняному.

На запитання про те, яким чином 20 березня 2022 року, у період тимчасової непрацездатності, він опинився у ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як лікарняний листок було відкрито у місті Кривому Розі, Позивач підтвердив значну відстань між цими населеними пунктами, оцінивши її у дванадцять годин безперервної їзди.

Позивач пояснив, що виїхав з міста Кривого Рогу приблизно 09- 11 березня 2022 року, тобто в період, коли перебував на лікарняному. Позивач також пояснив, що транспортним засобом керувала його дружина, яка доглядала за ним у дорозі.

За поясненнями Позивача, шлях до селища Верховина зайняв близько чотирьох діб із перервами, що він пов`язав із відсутністю пального та чергами на автозаправних станціях; увесь подальший час він перебував у цьому населеному пункті, звідки походить його мати, та поступово одужував.

На запитання про мету виїзду Позивач зазначив, що вирішальною була безпекова ситуація та необхідність евакуації сім`ї, оскільки збройні сили держави-агресора наближалися до міста Кривого Рогу; оскільки самостійно керувати транспортним засобом він не міг, за кермом була його дружина. Позивач також повідомив, що супроводжував дружину до державного кордону 20- 21 березня 2022 року, в останній день перебування на лікарняному, після чого о сьомій-восьмій годині ранку 20 березня 2022 року з`явився до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, заявив про бажання призватися на військову службу та отримав повістку з вимогою з`явитися наступного дня.

На запитання про причини звернення саме до Верховинського, а не до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, Позивач пояснив, що на той час центральні шляхи до міста Кривого Рогу були перерізані, а міст із відповідного напрямку зруйнований; ураховуючи власний військовий досвід, він оцінив прибуття до міста, яке зазнавало обстрілів, як таке, що створює ризик недосягнення мети призову, і прийняв рішення звернутися до найближчого територіального центру комплектування.

Крім того, член Комісії поставив Позивачу запитання щодо змісту анкетних даних, які подавалися ним разом із заявою про надання житла, звернувши увагу на його попередні пояснення, надані як Етичній раді, так і безпосередньо у засіданні, про те, що займану ним посаду він у відповідних документах не зазначав, а також запитавши, чи не є обов`язковим зазначення місця роботи в анкетних даних (01:34:43 - 01:35:19).

Позивач пояснив, що зазначення місця роботи при поданні заяви про надання житла не було обов`язковим, проте орган, який розглядав таку заяву, міг витребувати копію трудової книжки або довідку з місця роботи, і такий документ ним надавався.

Член Комісії ОСОБА_9 поставив Позивачу запитання про те, у чому саме полягав виняток, застосований при виділенні йому квартири, а також про вид житлового фонду, до якого належала ця квартира (01:40:31 - 01:42:36).

Позивач пояснив, що зміст такого винятку йому не відомий. На уточнююче запитання про те, з якого моменту йому стало відомо про надання квартири як винятку, Позивач зазначив, що ця обставина стала йому відомою у 2026 році після отримання відповіді на його звернення до Харківської міської ради, а до того він такою інформацією не володів, що, за його твердженням, підтверджується наданими ним документами.

На запитання про те, чи не викликала у нього сумнівів послідовність подій станом на 2013 рік, Позивач пояснив, що заяву він подав на початку відповідного року, а рішення було ухвалене у жовтні, у зв`язку з чим особливого здивування ці обставини у нього не викликали; водночас позивач не заперечував наявності певних сумнівів, пояснивши, що при отриманні житла у такий спосіб особа не звертає уваги на подібні обставини.

Позивач також пояснив, що заяву про надання житла подавав одноособово, як фізична особа, у загальному порядку черговості, а сумніви, про які він зазначив, стосувалися того, що житло було отримано ним протягом близько року.

На зауваження члена Комісії про те, що надання житла у порядку черговості не має випадкового характеру, позивач пояснив, що не відстежував рух своєї заяви, не вчиняв жодних дій та не мав очікувань щодо результату її розгляду.

На повторне запитання про зміст винятку Позивач зазначив, що йому не відомо, у чому саме він полягав, а на запитання члена Комісії про те, чи не цікавився він цією обставиною, відповів ствердно, пояснивши, що цим питанням не цікавився до 2026 року.

За результатами оцінки наведених вище обставин, пояснень кандидата та доданих ним документів Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі головуючого - ОСОБА_10 , членів Комісії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 (доповідач), ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , та Громадська рада міжнародних експертів у складі Голови - Роберта Гайна Брукхайзена, членів Громадської ради міжнародних експертів Нормана Ааса (доповідач), Ґабріелє Юодкайте-Ґранскієне, Мері К. Батлер, Джесіки Лотт Томпсон , Джона Дж. О`Саллівана, розглянувши у спеціальному спільному засіданні 17- 20 березня 2026 року питання про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», ухвалили рішення від 20 березня 2026 року № 152/вс-26 (далі - оскаржуване рішення).

Оскаржуваним рішенням Комісія та Громадська рада міжнародних експертів:

Визнали кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».

Визнали кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що припинив участь у конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду.

На обґрунтовування своєї позиції стосовно дотримання вимог законодавства при отриманні та використанні житла у рішенні зазначено, що:

«Рішення про надання кандидату квартири у місті Харкові було прийнято менш ніж через два місяці після взяття його на квартирний облік. Водночас зі змісту протоколу засідання громадської комісії з житлових питань вбачається, що кандидат був взятий на облік «як виняток», тобто із застосуванням особливого порядку, а не за загальною процедурою. Кандидат не пояснив правових підстав застосування такого винятку та не надав жодних документальних підтверджень обставин, які б обґрунтовували позачергове забезпечення його житлом. Крім того, кандидат не надав переконливих пояснень щодо того, яким чином при вирішенні питання про забезпечення його житлом було враховано обставину, що йому на праві власності належала частка квартири у місті Чернігові площею 17,7 кв.м.

Проведення реконструкції службового житла у місті Кривому Розі, внаслідок якої площа квартири збільшилася з 43,7 кв.м до 54 кв.м, тобто на 10,3 кв.м, не узгоджується з умовами договору найму, яким, за поясненнями кандидата, заборонено порушення міцності або руйнування конструкцій житлового приміщення та переобладнання інженерних систем. Кандидат не надав чітких та переконливих пояснень стосовно правових підстав для проведення реконструкції службового житла із фактичним збільшенням його площі, а також належного погодження змін технічних характеристик цього об`єкта комунальної власності».

Таким чином, на переконання Комісії та ГРМЕ, є й обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата показнику «чесність» критерію доброчесності.

За результатами дослідження обставин щодо дотримання Позивачем службової дисципліни та належної комунікації з керівництвом суду у період лютого - березня 2022 року Комісія та Громадська рада міжнародних експертів дійшли таких висновків.

Комісія та Громадська рада міжнародних експертів урахували пояснення кандидата та обставини, за яких він діяв, водночас зазначивши, що навіть за таких умов суддя має дотримуватися стандартів службової дисципліни, зокрема належно інформувати керівництво суду про причини своєї відсутності та вживати заходів для організації розгляду справ, що перебувають у його провадженні.

Комісія та Громадська рада міжнародних експертів встановили, що кандидат залишив робоче місце у Саксаганському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області щонайменше з 08 березня 2022 року та зазначених заходів не вжив; причини його відсутності у табелі обліку робочого часу зазначалися як «невідомі». Лист щодо причин відсутності було надіслано кандидатом голові суду лише 18 квітня 2022 року, тобто через місяць після залишення робочого місця та після видання наказу голови суду від 06 квітня 2022 року. Це розцінео як сумніви щодо відповідності Позивача показнику «сумлінність» критерію доброчесності.

V. Джерела права та оцінка Суду

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства у силу приписів частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, визначеним у цій статті.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 92 Закону про судоустрій ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Як передбачено частиною третьою статті 79-2 Закону про судоустрій конкурс на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду проводиться з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про Вищий антикорупційний суд".

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» конкурс на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду здійснюється в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням передбачених цією статтею особливостей.

Пунктом 14 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» визначено, що Громадська рада міжнародних експертів сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду критерію доброчесності відповідно до частини дев`ятої статті 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» встановлено, що за ініціативою не менше трьох членів Громадської ради міжнародних експертів питання відповідності будь-якого кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним в частині четвертій цієї статті, розглядається на спеціальному спільному засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів. Рішення щодо відповідності такого кандидата цим критеріям ухвалюється більшістю від спільного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та членів Громадської ради міжнародних експертів, за умови, що за нього проголосували не менше половини членів Громадської ради міжнародних експертів. У разі неприйняття такого рішення кандидат вважається таким, що припинив участь у конкурсі. Таке спеціальне спільне засідання проводиться не пізніше ніж на тридцятий день з дня оголошення результатів іспиту, що складається кандидатами для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності.

Частиною сьомою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» передбачено, що на кожному етапі кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду секретаріатом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України забезпечується відео- та аудіофіксація і трансляція у режимі реального часу відповідних засідань.

Відповідно до частини дев`ятої статті 9 цього Закону Громадська рада міжнародних експертів:

1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду;

2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду;

3) бере участь у спеціальному спільному засіданні у передбачених цим Законом випадках;

4) вживає заходів до захисту персональних даних, інформації з обмеженим доступом, які стали відомі Громадській раді міжнародних експертів, її членам у зв`язку із здійсненням їх повноважень.

Таким чином, законодавець установив спеціальну процедуру оцінювання кандидатів на посаду судді ВАКС, у межах якої ГРМЕ не здійснює самостійного відбору кандидата, а бере участь у спеціальному спільному засіданні з ВККС у визначених законом випадках.

Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону про судоустрій у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

З огляду на те, що у цьому випадку йдеться про посаду судді вищого спеціалізованого суду, для визначення змісту спеціальних вимог підлягають застосуванню положення статті 33 Закону про судоустрій.

Так, частиною другою статті 33 Закону про судоустрій визначено, що суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, встановленим законом.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, утворюється Громадська рада міжнародних експертів. Громадська рада доброчесності, що утворена і здійснює діяльність відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на час діяльності Громадської ради міжнародних експертів не залучається до встановлення відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду передбаченим законом критеріям для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Отже, щодо кандидата на посаду судді ВАКС закон установлює спеціальний механізм підтвердження його відповідності критеріям, необхідним для участі у конкурсі, а оцінка такої відповідності здійснюється у визначеній законом процедурі кваліфікаційного оцінювання.

Пунктами 1, 2 та 3 частини четвертої статті 79-3 цього Закону визначено, що ВККС:

на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді;

проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду;

проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання;

За приписами пункту 4 частини четвертої статті 79-3 Закону про судоустрій за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

Відповідно до частини першої статті 83 Закону про судоустрій кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Частиною другою статті 83 цього Закону визначено, що критеріями кваліфікаційного оцінювання є компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика та доброчесність.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 83 цього Закону підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є, зокрема, заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі.

Відповідно до частини п`ятої статті 83 цього Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Частиною шостою статті 83 цього Закону встановлено, що Вища рада правосуддя затверджує Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) після консультацій з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Радою суддів України та Громадською радою доброчесності.

Стаття 88 Закону про судоустрій встановлює вимоги до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухваленого за результатами кваліфікаційного оцінювання, а також визначає підстави, з яких таке рішення може бути оскаржене та скасоване.

За змістом частини першої цієї статті Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Отже, вимога щодо мотивованості є безпосередньою законодавчою вимогою до рішення Комісії та передбачає необхідність наведення у ньому підстав і мотивів, з яких Комісія дійшла відповідного висновку.

Частина друга статті 88 Закону про судоустрій визначає, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Водночас частиною третьою статті 88 цього Закону встановлено спеціальні підстави для оскарження та скасування рішення Комісії, ухваленого за результатами кваліфікаційного оцінювання. Зокрема таке рішення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

У постанові від 8 липня 2026 року у справі № 990/389/25 Велика Палата зауважила, що… «повноваження ВККС у процесі здійснення добору суддів загалом та проведення їх оцінювання за відповідними критеріями є дискреційними. Втім, дискреційний характер таких повноважень не свідчить про те, що вони є необмеженими та не піддаються судовому контролю.

Так, згідно з положеннями Рекомендації № R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів на 316-й нараді заступників міністрів від 11 березня 1980 року, як дискреційне повноваження необхідно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Повноваження ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є виключною компетенцією ВККС як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. Оцінювання відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів ВККС.

Водночас межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад суддів, у тому числі в апеляційних судах, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як суддям (кандидатам на посаду судді), щодо яких їх ухвалено, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення судді (кандидата на посаду судді) взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС, коли оцінювала відповідність цього судді (кандидата на посаду судді) критеріям компетентності, доброчесності чи професійної етики.

Подібного висновку щодо меж дискреції ВККС у конкурсних процедурах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24 та від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24.

Отже, одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема, за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Визначальним критерієм правомірності рішення ВККС про непідтвердження здатності кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді в аспекті їх відповідності критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики є встановлення Комісією обставин, які мають істотний вплив на прийняття рішення, та мотивів, з яких ВККС дійшла відповідних висновків.

ВККС відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі визнати кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Проте суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною».

Наведені вище правові положення та висновки Великої Палати Верховного Суду дають підстави вважати, що дискреційний характер повноважень ВККС не виключає можливості судового контролю за їх реалізацією. Водночас такий контроль не передбачає надання судом власної оцінки кандидату замість Комісії чи втручання у здійснення нею дискреційних повноважень, а спрямований, зокрема, на перевірку того, чи наведено в рішенні належні та зрозумілі мотиви, які

Отже при вирішенні цієї справи суд має перевірити, чи містить оскаржуване рішення визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла висновку про невідповідність кандидата відповідним критеріям. При цьому така перевірка має здійснюватися щодо кожного з критеріїв, невідповідність яким покладено Комісією в основу оскаржуваного рішення.

У зв`язку з цим суд переходить до оцінки мотивів, наведених в оскаржуваному рішенні, щодо кожного з визначених Комісією критеріїв та перевірки того, чи дають наведені в ньому обставини і мотиви достатні підстави для відповідних висновків.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для висновку Комісії про невідповідність Позивача критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», стали встановлені Комісією обґрунтовані сумніви щодо відповідності Позивача показникам «чесність» та «сумлінність» критерію доброчесності.

Відповідно до пункту 11 Єдиних показниках для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі - Єдині показники), які використовувались при прийнятті оскаржуваного у справі рішення, суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показникам у разі відсутності невідповідності або обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику. Сумнів не може ґрунтуватися лише на припущеннях або суб`єктивній думці.

Згідно з пунктом 12 Єдиних показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам можуть ураховуватися обставини, що вказують на істотність / неістотність порушення вимог законодавства, правил професійної етики або інших етичних норм: тяжкість порушення, одиничність, повторюваність чи систематичність; наявність / відсутність шкоди; тяжкість наслідків; форма вини та мотиви; ставлення судді (кандидата на посаду судді) до порушення; обставини та умови діяння; давність порушення тощо.

Пунктом 14 Єдиних показників визначено, що оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам:

- незалежність;

- неупередженість;

- дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;

- чесність;

- сумлінність;

- непідкупність;

- законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Отже, для визнання наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата показникам «чесність» та «сумлінність» недостатньо встановлення лише певної обставини, яка формально може бути співвіднесена з відповідним показником. Така обставина має бути належно встановлена, а висновок про її значення для оцінки доброчесності має ґрунтуватися не на припущеннях чи суб`єктивному сприйнятті, а на сукупності об`єктивних даних із урахуванням характеру, тяжкості, наслідків, обставин та інших чинників, передбачених пунктом 12 Єдиних показників.

З огляду на наведене, оцінюючи законність оскаржуваного рішення в частині встановлення Комісією обґрунтованих сумнівів щодо відповідності Позивача показникам «чесність» та «сумлінність», суд має перевірити не лише наявність зазначених у рішенні обставин, а й те, чи наведено Комісією достатні та об`єктивні мотиви, які дають підстави пов`язати ці обставини з невідповідністю Позивача кожному із зазначених показників та визнати такий сумнів саме обґрунтованим.

Так, в основу висновку про невідповідність Позивача показнику «чесність» в оскаржуваному рішенні покладено обставини, пов`язані з отриманням ним службового житла, а саме перебуванням на квартирному обліку, отриманням квартири як виняток та наявністю у Позивача на момент її отримання частки у праві власності на інше житло. Комісія зазначила, що Позивача було взято на квартирний облік як виняток, а вже менш ніж через два місяці йому було надано службову квартиру. При цьому на момент її отримання Позивач мав у власності 17,7 кв. м житлової площі в місті Чернігові. Зазначені обставини Комісія визнала такими, що викликають обґрунтований сумнів у відповідності Позивача показнику «чесність».

Так відповідно до визначення, наведеного у пункті 18 Єдиних показників, чесність - правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов`язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності;

2) надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв`язків судді (декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;

3) надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;

4) під час досягнення професійних цілей та успіхів дотримувався етичних принципів щодо себе чи членів своєї сім`ї;

5) під час набуття права на об`єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов`язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду;

6) в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки;

7) докладає зусиль для того, щоб члени його сім`ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.

Обґрунтовуючи свою позицію Комісія послалась на те, що відповідно до підпункту 3 пункту 18 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно, надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий кандидат на посаду судді брав та/або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє домовлятись від надання інформації.

Зазначений підпункт, який процитований вище, пов`язує відповідність показнику «чесність» із двома формами поведінки: наданням правдивих усних та/або письмових відомостей під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, а також неприховуванням таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були відомі кандидату, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятися від надання інформації.

Отже, невідповідність цьому показнику передбачає встановлення того, які саме відомості кандидат повідомив неправдиво або які відомості він приховав за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі.

Натомість висновок Комісії та Громадської ради міжнародних експертів про виникнення обґрунтованого сумніву щодо відповідності Позивача показнику «чесність» ґрунтується на таких обставинах:

кандидат не пояснив правових підстав застосування винятку;

не надав жодних документальних підтверджень обставин, які б обґрунтовували позачергове забезпечення його житлом;

не надав переконливих пояснень щодо того, яким чином при вирішенні питання про забезпечення його житлом було враховано належну йому частку квартири у місті Чернігові;

не надав чітких та переконливих пояснень стосовно правових підстав для проведення реконструкції службового житла та належного погодження змін технічних характеристик цього об`єкта комунальної власності.

Усі наведені обставини стосуються непояснення Позивачем певних фактів та ненадання ним документальних підтверджень, тобто неповноти чи непідтвердженості наданих пояснень. Жодна з них не містить твердження про те, що Позивач повідомив неправдиві відомості або приховав відомості, які були або мали бути йому відомі.

Оскаржуване рішення не містить зазначення того, які конкретно відомості, повідомлені Позивачем усно або письмово, є неправдивими, у чому саме полягає їх неправдивість та якими доказами така підтверджується. Так само рішення не містить зазначення того, які саме відомості Позивач приховав та на підставі чого Комісія і Громадська рада міжнародних експертів дійшли висновку про наявність підстав вважати, що такі відомості були йому відомі.

Суд враховує, що письмово та під час спеціального спільного засідання Позивач надав пояснення щодо кожної з обставин, покладених в основу висновку про виникнення обґрунтованого сумніву в його чесності.

Щодо правових підстав застосування винятку Позивач пояснив, що причини такого рішення йому не відомі; про застосування до нього винятку він дізнався лише у 2026 році після отримання відповіді на власне звернення до Харківської міської ради; рішення про надання житла ухвалювалися колегіально - житловою комісією та депутатами Харківської міської ради, а з витягів протоколів засідань комісій не вбачається його присутність на них; його питання розглядалося не першим за черговістю, зокрема за одним із протоколів - двадцять третім у списку.

Щодо ненадання документальних підтверджень Позивач пояснив, що первинні документи, які стосувалися його заяви про поліпшення житлових умов, у нього не збереглися, а обов`язку їх зберігання він не мав; під час підготовки до конкурсу він направив запит до Харківської міської ради, за результатами розгляду якого йому було повідомлено, що документи, які стосуються його заяви, крім рішень органу місцевого самоврядування, знищені у зв`язку зі спливом строку зберігання, із зазначенням пункту нормативно-правового акта, який це регламентує. Позивач також зазначив, що може довести свою позицію лише тими документами, які має на цей час, та що іншого йому не надано.

Щодо врахування частки квартири у місті Чернігові Позивач пояснив, що ця квартира перебуває у спільній сумісній власності з його батьками, частки в ній не виділені і вважаються рівними, у зв`язку з чим на нього припадає приблизно четверта частина її площі. За його поясненнями, наявна у нього частка була врахована органом, що ухвалював рішення про приватизацію: безоплатно, за приватизаційними майновими сертифікатами, ним було приватизовано лише частину площі однокімнатної квартири в межах установленої законом норми, а вартість решти площі він сплатив, оскільки виділення частки в натурі в однокімнатній квартирі є неможливим; на підтвердження оплати ним надані відповідні документи.

Щодо правових підстав реконструкції службового житла Позивач пояснив, що всі рішення з цього питання органи місцевого самоврядування ухвалювали послідовно та відповідно до вимог закону. Підставою для надання дозволу на реконструкцію були проведені експертні дослідження, без яких такий дозвіл не видається, і відповідні документи Позивач надавав неодноразово. Потребу в проведенні робіт Позивач обґрунтував складом своєї сім`ї та її житловими умовами. Він зазначив, що його сім`я складається з трьох осіб: його самого, дружини та дванадцятирічної доньки, яка проживає разом з ним. Крім того, для цілей антикорупційного законодавства членом його сім`ї є також неповнолітній син. За поясненнями Позивача, квартира двокімнатна, розташована на першому поверсі старого панельного будинку, збудованого приблизно сорок років тому, і має мінімальні житлові умови. З огляду на вік і стать доньки, а також на потреби сім`ї в майбутньому, він вирішив облаштувати для доньки окрему кімнату. Для цього одну з кімнат було розділено: в одній частині облаштовано кімнату для доньки, в іншій - приміщення для зберігання речей і одягу, а друга кімната залишилася за дружиною. Позивач наголосив, що площа прибудови становить лише близько 10 кв. м, а сама квартира відповідає вимогам державних стандартів і закону. Позивач також пояснив, що роботи профінансовано виключно за рахунок коштів його сім`ї, без залучення коштів органів місцевого самоврядування чи суду (відеозапис, 01:04:49- 01:09:28).

Наведені пояснення викладені в оскаржуваному рішенні та оцінені Комісією і Громадською радою міжнародних експертів критично. Водночас мотиви, з яких ці пояснення відхилено, зводяться до констатації того, що Позивач не пояснив відповідних обставин та не підтвердив їх документально.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, чи розцінено наведені пояснення позивача як неправдиві, чи як такі, що не усувають сумнів, який виник з інших джерел, - і в чому саме, за оцінкою суб`єкта владних повноважень, полягала неправдивість або приховування відомостей у розумінні підпункту 3 пункту 18 Єдиних показників.

Варто зазначити, що, фактично формуючи свій висновок, Комісія послалася на те, що відповідно до умов договору найму житла на наймача покладено обов`язок не допускати порушення міцності або руйнування конструкцій житлового приміщення та переобладнання інженерних систем. Водночас Комісія залишила поза увагою положення рішення виконкому районної у місті ради від 21 листопада 2018 року № 442 «Про внесення зміни до форми договору найму житла», яким до форми договору найму житла було, зокрема, додано абзац 7 підпункту 3.2 пункту 3 такого змісту: «проводити роботи з перепланування або реконструкції житлового приміщення з отриманням відповідних дозвільних документів згідно з діючим законодавством». Жодних доводів у контексті наявності цього пункту у оскаржуваному Рішенні на наведено.

Крім того, оскаржуване рішення не містить оцінки доводу Позивача про об`єктивну неможливість надання первинних документів у зв`язку з їх знищенням за спливом строку зберігання, тобто з причин, що не залежали від його волі. Це є істотним, оскільки саме ненадання документального підтвердження стало однією з підстав висновку про виникнення обґрунтованого сумніву в чесності Позивача.

Щодо висновків Відповідача про невідповідність Позивача показнику «сумлінність» критерію доброчесності, то відповідно до пункту 19 Єдиних показників сумлінність - старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов`язків.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим;

2) демонструє високий рівень професійної мотивації;

3) під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів;

4) утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов`язків та інших повноважень;

5) підтримує та вдосконалює свої професійні знання та навички шляхом постійного навчання та підвищення кваліфікації з метою компетентного виконання посадових обов`язків та інших повноважень;

6) наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів;

7) під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень.

Комісія та Громадська рада міжнародних експертів послалися на підпункт 1 пункту 19 Єдиних показників, згідно з яким суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно, ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим.

В основу висновку про невідповідність Повивача цьому показнику покладено твердження про те, що:

Позивач залишив місце роботи у Саксаганському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області щонайменше з 08 березня 2022 року та не вжив заходів для належного інформування керівництва суду про причини своєї відсутності і для організації розгляду справ, що перебували в його провадженні;

причини відсутності Позивача на роботі у табелі обліку робочого часу зазначалися як «невідомі»;

лист щодо причин відсутності було надіслано ним голові суду лише 18 квітня 2022 року та вже після видання наказу голови суду від 6 квітня 2022 року.

Джерелом відомостей про припинення Позивачем виходу на роботу наприкінці лютого 2022 року в оскаржуваному рішенні визначено ухвалу Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2024 року № 875/1дп/15-24.

Позивач як у письмових поясненнях, так і під час засідання цю інформацію спростовував та пояснив, що був відсутній на роботі з 20 по 25 лютого 2022 року у зв`язку з перебуванням на лікарняному, на підтвердження чого надав листки непрацездатності з особистого кабінету Пенсійного фонду України та копії медичних документів, навпроти листка непрацездатності з 8 по 20 березня 2022 року зазначено «оплачений»; у період з 26 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року він у робочі години перебував у суді та здійснював правосуддя, що підтверджується ухваленими ним судовими рішеннями, надісланими до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ці пояснення в оскаржуваному рішенні наведені, однак висновок про залишення робочого місця «щонайменше з 08 березня 2022 року» їх фактично не враховує. Щодо періоду з 08 по 20 березня 2022 року Позивач пояснював, що перебував на лікарняному та здійснював евакуацію дружини і дитини з міста Кривого Рогу до державного кордону України, а 20 березня 2022 року добровільно звернувся до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на військову службу за призовом під час мобілізації.

Комісія та Громадська рада міжнародних експертів урахували ці пояснення та обставини, за яких діяв Позивач, зазначивши водночас, що навіть за таких умов суддя має дотримуватися «стандартів службової дисципліни».

Разом з тим оскаржуване рішення взагалі не містить мотивів, за яких відхилено доводи Позивача про те, що він вживав заходів для належного розгляду призначених та відкладених у цей період справ, а також надані ним на підтвердження комунікації з керівництвом суду листи та знімки екрана листування в месенджерах.

Зазначені знімки екрана листування були у розпорядженні Комісії і ГРМЕ, проте оцінки цим доказам в оскаржуваному рішенні не надано: рішення не містить ані висновку про їх належність чи допустимість, ані мотивів, з яких вони відхилені.

Конкретних фактів порушення Позивачем службової дисципліни, а також обставин, які б свідчили про їх безпосередній вплив на здійснення правосуддя, Комісією та ГРМЕ не встановлено.

Як на джерело відкритої інформації Відпаоідач зіслався на ухвалу Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2024 року № 875/1дп/15-24.

Разом з тим, відповідно до змісту ухвали ВРП, інформація щодо якої розміщена за посиланням: https://hcj.gov.ua/doc/doc/44623, відомості щодо перебування Позивача на місці роботи у відповідний час розміщенні у розділ «Позиція судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ковтун Н.Г.». При цьому сама Вища рада правосуддя зазначених фактів порушення службової дисципліни не встановлювала та відповідних наслідків не застосовувала.

Водночас саме неналежне інформування керівництва суду про причини відсутності покладено в основу висновку про виникнення обґрунтованого сумніву щодо відповідності Позивача показнику «сумлінність». За таких обставин докази, надані Позивачем на спростування саме цієї обставини, підлягали дослідженню та оцінці.

Отже, суд не може визнати оскаржуване рішення таким, що містить належне обґрунтування невідповідності Позивача критерію сумлінність.

Сумлінність як показник відповідності судді критерію доброчесності характеризує ставлення судді до виконання професійних обов`язків і тому має оцінюватися з урахуванням результатів такого виконання та умов, у яких воно здійснювалося. Сам лише факт відсутності судді на робочому місці протягом певного періоду, без встановлення реальних причин такої відсутності, її впливу на розгляд закріплених за суддею справ та наявності в поведінці судді елементу недбалості чи свідомого ухилення, не може бути достатньою підставою для висновку про несумлінність.

Суддя є носієм конституційної влади, яка здійснюється безперервно. Це означає, що суддя виконує свої обов`язки не лише у чітко визначений «робочий час», як це притаманно найманим працівникам, а постійно. З огляду на це, більшість традиційних категорій трудового законодавства (як-от «робочий час», «прогул», «трудовий договір») не є повною мірою застосовними до статусу судді. Суддя не укладає трудового договору і не підлягає загальним правилам внутрішнього розпорядку в класичному розумінні, оскільки отримує свій статус на підставі конституційного акта - Указу Президента України за поданням Вищої ради правосуддя. Здійснення правосуддя є особливою формою публічної служби, ключовою характеристикою якої є конституційні гарантії незалежності.

Рада суддів України у рішенні «Про особливості обліку робочого часу суддів» від 25 листопада 2021 року № 54 встановила, що облік виконуваної роботи та розподіл робочого часу належать до прерогативи самого судді. Суддя зобов`язаний організовувати свою діяльність так, щоб забезпечити розгляд справ у розумні строки, при цьому визначальним є не фізична присутність на робочому місці у визначені години, а ефективність здійснення правосуддя.

Так, пунктом 3 цього рішення визначено, що облік робочого часу судді у робочі дні здійснюється відповідальною особою суду шляхом проставлення у табелі робочого часу судді відмітки про відпрацьований повний 8-годинний робочий день незалежно від кількості відпрацьованих годин. Перебування судді на робочому місці понад установлену тривалість робочого часу під час робочого дня охоплюється умовами оплати та роботи судді та не дає підстав для проставлення у табелі робочого часу більшої кількості відпрацьованих годин.

Відповідно до пункту 4 цього рішення Інші відмітки у табелі робочого часу проставляються на підставі повідомлень судді або розпорядчих документів суду (повідомлення про перебування на лікарняному, наказів про надання іншого дня відпочинку, про відрядження, про перебування у відпустці тощо).

Аналогічну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 11-98сап21, зазначивши, що специфіка обов`язків судді передбачає роботу в умовах ненормованого дня та самостійний розподіл навантаження, зокрема, за межами офіційного робочого часу установи чи у вихідні дні.

За таких умов відсутність судді на робочому місці через тимчасову непрацездатність, яка не вплинула на розгляд закріплених за ним справ, не може розглядатися як невиконання вимоги доступності чи свідчити про брак сумлінності.

Суд окремо звертає увагу на положення Висновку № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо оцінки роботи суддів, якості правосуддя та поваги до судової незалежності», відповідно до пункту 26 якого судові системи мають використовувати інформацію, зібрану в процесі оцінювання, не тільки для оцінки окремих суддів, а й задля забезпечення інформацією, яка зможе допомогти вдосконалити організаційну структуру судів та умови роботи суддів. Було би надзвичайно несправедливо, якщо суддя оцінюється негативно через проблеми, спричинені несприятливими умовами роботи, на які цей суддя не міг уплинути, як, наприклад, затримання розгляду справ через велику кількість накопичених нерозглянутих справ унаслідок недостатньої кількості персоналу або неналежної системи судового адміністрування.

Згідно з пунктом 39 цього висновку джерела інформації, які використовуються в процесі оцінювання, мають бути надійними. Особливо це стосується інформації, на якій ґрунтуються незадовільні результати оцінювання. Також важливо, щоб оцінювання ґрунтувалося на достатній кількості доказів. Суддя, роботу якого оцінюють, повинен мати доступ до будь-якого доказу, що може бути використаний при оцінюванні, з можливістю оскарження його за потреби78 . Індивідуальне оцінювання суддів та перевірка результатів роботи суду загалом мають проводитись окремо. Однак факти, з`ясовані під час перевірки суду, можуть братися до уваги при індивідуальному оцінюванні судді

14 листопада 2025 року Консультативна Рада Європейських Суддів (КРЄС) прийняла Висновок № 28 (2025) щодо важливості добробуту суддів для здійснення правосуддя.

Так, у пунктах 31-32,45 зазначено, зокрема, що:

- ...загрози особистій безпеці та захищеності посилюються в періоди війни;

- у воєнний час фізичний та психологічний тиск на суддів може бути надзвичайно сильним. Окрім фактичного або очікуваного руйнування будівель судів та правової інфраструктури, значні втрати ресурсів можуть відбуватися через постійну участь у справах з високими ставками, загрози особистій безпеці та моральний тягар рішень, що впливають на життя та свободи людей. Ці сукупні втрати створюють середовище з високим рівнем стресу, в якому судді повинні продовжувати виконувати свої обов`язки під величезним психологічним тиском;

- прозора політика та процеси управління людськими ресурсами в частині призначення та просування суддів також можуть сприяти зміцненню відчуття стабільності та безпеки кар`єри суддів і підсилювати відчуття автономії та контролю над своїм професійним зростанням та розвитком. Добробут суддів може бути додатково покращений завдяки наявності гнучких умов праці, що полегшують суддям поєднання їхніх обов`язків із сімейними обов`язками.

Отже, з наведених положень випливає, що оцінювання сумлінності судді не може бути формальним. Такі факти потрібно оцінювати в сукупності з умовами, в яких суддя здійснював правосуддя, і з реальними наслідками його дій (бездіяльності).

Обсяг і зміст зазначених в оскаржуваному рішенні тверджень та зіставлення фактів, які зацікавили Комісію і Громадську раду міжнародних експертів під час спеціального спільного засідання, є недостатніми для того, щоб вважати обґрунтованим висновок про невідповідність Позивача критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», як однієї з умов, з якою пов`язується доступ до посади судді Вищого антикорупційного суду.

Суд враховує підвищені стандарти доброчесності, які застосовуються при доборі кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду і які є необхідною умовою забезпечення довіри суспільства до судової влади. Водночас, оцінюючи поведінку Позивача у контексті цих стандартів, Суд звертає увагу на те, що надані ним під час спеціального спільного засідання пояснення щодо кожної з досліджуваних обставин, а також вжиті ним заходи для отримання та подання документів, зокрема самостійне звернення до Харківської міської ради з метою витребування документів, що стосувалися отримання ним житла у 2011 році мали бути належним чином проаналізовані Комісїєю та ГРМЕ.

Крім того, Суд зауважує, що поняття «доброчесність» у контексті відбору суддів є комплексною категорією, що охоплює не лише формальне дотримання законодавчих вимог, але й етичні, моральні та професійні якості особи, а тому його практичне застосування вимагає ретельного й індивідуалізованого аналізу кожної конкретної ситуації. Доброчесність формується через сукупність обставин, дій та мотивів, які необхідно оцінювати в їхньому взаємозв`язку. У цьому сенсі не кожна неможливість документально підтвердити обставини багаторічної давності, суб`єктивне розуміння норми права чи негативна життєва обставина, що склалася в житті кандидата чи членів його сім`ї, автоматично й беззастережно свідчить про його недоброчесність.

Невідповідність критерію доброчесності є фінальним висновком, який має ґрунтуватися на виваженій та ретельній оцінці сукупності людських і професійних якостей, поведінки та обставин, що демонструють несумісність із високими стандартами суддівської професії. Такий висновок не може бути формальним чи поверхневим, адже доброчесність як інтегральна характеристика судді передбачає не лише відсутність порушень, але й здатність особи викликати довіру суспільства до судової влади. Відповідно, обґрунтування невідповідності критерію доброчесності має бути не лише належно мотивованим, але й достатньо переконливим, щоб сторонній незалежний спостерігач міг чітко зрозуміти, чому конкретна особа не може виконувати функції судді.

У цьому контексті Суд звертає увагу на те, що на підставі досліджених матеріалів справи не доведено в чому саме поведінка Позивача підпадає під ознаки нечесності у розумінні підпункту 3 пункту 18 Єдиних показників, тобто які саме дії/вчинки підпадають під надання неправдивих відомостей або у приховуванні відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі. Оскаржуване рішення не містить зазначення того, які конкретно відомості є неправдивими або прихованими, а обставини, покладені в основу відповідного висновку, стосуються непояснення Позивачем певних фактів та ненадання ним документальних підтверджень. Відсутність в оскаржуваному рішенні оцінки доводу Позивача про об`єктивну неможливість подання первинних документів у зв`язку з їх знищенням за спливом строку зберігання лише посилює цей висновок.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, зокрема в Постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24, що обґрунтованість рішення передбачає належну його аргументацію, яка охоплює з`ясування обставин, що мають значення для ухвалення цього рішення. У сукупності це надає рішенню якості вмотивованого, тобто такого, яке дозволяє з достатньою чіткістю розуміти, чим керувався суб`єкт, що його ухвалив.

Також у пункті 7.42 Постанови від 13 лютого 2025 року у справі № 990/74/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для відмови кандидату на посаду судді може бути не просто сумнів у доброчесності кандидата, а обґрунтований сумнів, тобто такий, що ґрунтується не на припущеннях, а на оцінці фактичних даних, і який спростовував би доводи кандидата або вказував би на їх суперечність чи алогічність.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин суд висновує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам частини четвертої статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» та пункту 11 Єдиних показників, а також критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, що є підставою для визнання його протиправним і скасування.

Судом було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Водночас Суд враховує, що у позовній заяві Позивач просив визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яким фактично припинено його подальшу участь у процедурі конкурсу на зайняття посади судді ВАКС.

У судовому засіданні Позивач чітко зазначив, що просить застосувати виключно той спосіб захисту, який ним визначено у позовній заяві. Разом із тим Позивач наполягав на скасуванні оскаржуваного рішення, оскільки вважав, що їх прийняття може мати негативний вплив на його професійну кар`єру в майбутньому.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин, у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин, Суд висновує, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про передчасність висновків наведених у оскаржуваному рішенні, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позову у цій справі складає 1211,20 грн.

За подання позову Позивач сплатив судовий збір у сумі 1064,96 грн, що відповідає розміру судового збору, передбаченого Законом України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною .

Понесені Позивачем судові витрати на сплату судового збору за подання позовної підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 241-243, 246, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення протиправним і його скасування задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 20 березня 2026 року №152/вс-26, прийняте на спільному засіданні про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», а саме, стосовно дотримання вимог законодавства при отриманні та використанні житла, а також стосовно дотримання службової дисципліни та поведінки кандидата у період лютого-березня 2022 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) 1064,96 (одну тисячу шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок) судового збору.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

І.Я. Олендер

О.О. Шишов