Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №280/9324/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 280/9324/23

адміністративне провадження № К/990/15969/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції справу №280/9324/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луговий Борис Владленович,

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року (головуючий суддя Артоуз О.О.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року (колегія суддів у складі: судді-доповідача Чепурнова Д.В., суддів Шальєвої В.А., Сафронової С.В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), за період із 01.03.2022 до 31.12.2022 в розмірі, збільшеному до 100000,00 грн;

1.2. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, за період із 01.03.2022 до 31.12.2022 в розмірі, збільшеному до 100000,00 грн, з урахуванням раніше виплаченої частини додаткової винагороди.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу за контрактом у В/ч НОМЕР_1 з 2020 року до 19.09.2023 на посаді водія-моториста відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт ремонтної роти.

2.1. Наголошуючи на тому, що в період із 24.02.2022 до 19.09.2023 брав участь у складі В/ч НОМЕР_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в місті Запоріжжі, тоді як Запорізька область наказами Головнокомандувача Збройних Сил України в період із 01.03.2022 до 31.12.2022 віднесена до районів ведення бойових дій, позивач уважав, що в нього виникло право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, телеграмою Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн, за період із березня до грудня 2022 року, проте, відповідач указану додаткову винагороду нарахував та виплатив не в повному обсязі.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. Солдат ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України у складі В/ч НОМЕР_1 , прийнятий на посаду водія ІНФОРМАЦІЯ_3 наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2020 №31.

4. Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 № 84, від 30.03.2022 № 101, від 01.04.2022 № 102, від 30.04.2022 № 125, від 02.06.2022 № 157, від 01.07.2022 № 184, від 01.08.2022 № 212, від 01.09.2022 № 237, від 01.10.2022 №262, від 01.11.2022 № 282 та від 02.12.2022 № 311 визначено районами ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, і територію Запорізької області.

5. Відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.11.2022 № 285 ОСОБА_1 на 17.11.2022 вибув в оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угруповання (ОТУ) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у район бойового призначення для виконання спеціальних (бойових) завдань.

6. Згідно з наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.12.2022 №311 ОСОБА_1 уважається таким, що 21.12.2022 прибув до пункту постійної дислокації з розпорядженням командира В/ч НОМЕР_2 з оперативного підпорядкування командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з району бойового призначення після виконання спеціальних (бойових) завдань.

7. Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2023 № 231 солдата ОСОБА_1 з 19.09.2023 виключено із списків особового складу частини, усіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження служби у В/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .

8. Відповідно до довідки про нараховані та виплачені суми додаткової винагороди згідно з Постановою № 168 від 22.11.2023 № 5641 позивачу виплачено додаткову винагороду: у лютому 2022 року - 5 357,14 грн, у березні 2022 року - 30 000,00 грн, у квітні 2022 року - 30 000,00 грн, у травні 2022 року - 30 000,00 грн, у червні - 30 000,00 грн, у липні 2022 року - 30 000,00 грн, у серпні 2022 року - 30 000,00 грн, у вересні 2022 року - 30 000,00 грн, у жовтні 2022 року - 30 000,00 грн, у листопаді 2022 року - 62 666,67 грн, у грудні 2022 року - 75 161,29 грн, у січні 2023 року - 30 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.01.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

9.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач у період із 01.03.2022 до 17.11.2022 та з 21.12.2022 до 31.12.2022 перебував у пункті постійної дислокації В/ч НОМЕР_1 - у АДРЕСА_2 , і сторони не надали суду належних доказів безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії (бойового наказу, журналу бойових дій або іншого рапорту безпосереднього командира про обставини участі позивача в спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів) протягом вказаного періоду, у зв`язку з чим нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, із розрахунку 30000,00 грн на місяць.

9.2. Водночас суди попередніх інстанцій констатували, що за період перебування з 17.11.2022 до 21.12.2022 (включно) в оперативному підпорядкуванні командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в районі бойового призначення для виконання спеціальних (бойових завдань) та виконання бойових завдань позивачу в листопаді та грудні 2022 року відповідно була виплачена додаткова винагорода, збільшена до 100000,00 грн, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

9.3. Відхиляючи доводи позивача про те, що виконання військового обов`язку в районі ведення воєнних (бойових) дій (у м. Запоріжжя) надає йому безумовне право на одержання додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, передбаченої Постановою № 168, суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний суд, зауважив, що виконання військового обов`язку та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями, а право військовослужбовця на збільшену додаткову винагороду нерозривно пов`язане з безпосередньою участю в бойових діях та заходах. За висновком судів обох інстанцій, лише виконання військового обов`язку в районі ведення воєнних (бойових) дій (у м. Запоріжжі) не надає позивачу безумовного права на означену додаткову винагороду, оскільки фактів, які б свідчили про безпосередню участь позивача в бойових діях протягом періоду з 01.03.2022 до 17.11.2022 та з 21.12.2022 до 31.12.2022, суд не встановив.

Короткий зміст й обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у суді касаційної інстанції

10. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луговий Б.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.01.2024 й постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

10.1. Ця касаційна скарга подана з підстав оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із покликанням у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 3 Телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та абзаців четвертого-шостого пункту 3 окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, пункту 1 Постанови № 168, викладених у постанові від 25.01.2024 в справі № 560/1216/23.

10.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за цим пунктом скаржник наполягав на тому, що суди попередніх інстанцій усупереч положенням частини четвертої статті 9, частини четвертої статті 77, статті 80 КАС України, з огляду на те, що жодна із сторін у справі не подала до суду документів (витягів із них), передбачених пунктом 3 Телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та абзацом четвертим-шостим пункту 3 окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 чи будь-яких інших доказів безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період їх здійснення з 01.03.2022 до 17.11.2022 та з 21.12.2022 до 31.12.2022, не вжили заходів, необхідних для з`ясування відповідних обставин, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

11. Ухвалою Суду від 03.06.2024 відкрито касаційне провадження №К/990/15969/24 за цією скаргою.

12. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про відкриття касаційного провадження від 03.06.2024) доставлено в електронний кабінет В/ч НОМЕР_1 04.06.2024 о 12:20, що підтверджено довідками про доставку електронних листів. Правом подати відзив на касаційну скаргу В/ч НОМЕР_1 не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27.06.2025 завершено підготовчі дії в справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких є предметом перегляду, та аргументів учасників справи

14. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

15. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

16. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю Збройних Сил України «збільшеної» до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

17. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Суд керується зазначеним нижче.

18. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

19. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

20. Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

21. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

22. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

23. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

24. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

25. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

26. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

27. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

28. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

29. Згодом цей пункт Постанови № 168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350, від 01.04.2022 № 400, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 20.01.2023 № 43 та інш.

30. Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 (яка набирає чинності з дня її опублікування [19.07.2022] та застосовується з 24.02.2022) у пункті 1 [Постанови № 168]: « 1) в абзаці першому слова й цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами й цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

31. У первинній редакції Постанови № 168 Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

32. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі в його правозастосуванні, що насамперед пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

33. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), у якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, унесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

34. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, у тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

35. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), унесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

36. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (діяло з 01.06.2022).

37. За пунктом 1 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 (яке діяло до 01.06.2022) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

38. Згідно з пунктом 2 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

39. За пунктом 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

40. Згідно з пунктом 4 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

41. Пунктом 5 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

42. Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 14 (яке, згідно з пунктом 14, має застосовуватися з 01.06.2022 (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24.02.2022) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

43. У пункті 3 цього Окремого доручення зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення».

44. Пунктом 4 цього ж Окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Надано право керівникам органів керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022.

45. Пунктом 5 цього ж Окремого доручення установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;

керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

46. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29).

47. Верховний Суд сформував висновки щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168 у поєднанні з рішеннями (телеграмами) Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217 та від 25.03.2022 № 248/1298, а також Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, які мають бути враховані і в цій справі в силу частини третьої статті 341 КАС України, за змістом якої суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги в разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

48. Роль і значення в подібних правовідносинах указаних вище рішень (телеграм) та окремого доручення вирішувалися, зокрема, у постановах від 08.05.2024 в справі № 620/546/23, від 06.06.2024 в справі № 400/1217/23, від 31.07.2024 в справі №380/2691/23 та багатьох інших. У вказаних справах Суд сформував правові висновки щодо застосовності в подібних правовідносинах означеного окремого доручення та інших директив Міністра оборони України з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни.

49. Правильне вирішення цього спору вимагає не так роз`яснень щодо застосування процитованих вище приписів, як з`ясування (установлення) обставин справи задля того, щоб визначити [у тексті зазначених вище директив, рішень, окремих доручень Міністра оборони України, які видані для реалізації пункту 1 Постанови № 168 в частині, яка стосується виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн], норми, які мають бути реалізовані (застосовані) стосовно цих фактів.

50. Як випливає із змісту оскаржуваних судових рішень, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач у період із 01.03.2022 до 17.11.2022 та з 21.12.2022 до 31.12.2022 перебував у пункті постійної дислокації В/ч НОМЕР_1 - у АДРЕСА_2 , і сторони не надали суду належних доказів безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії (бойового наказу, журналу бойових дій або іншого рапорту безпосереднього командира про обставини участі позивача у спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів) протягом указаного періоду, у зв`язку з чим нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, із розрахунку 30000,00 грн на місяць.

51. Водночас суди попередніх інстанцій констатували, що за період перебування з 17.11.2022 до 21.12.2022 (включно) в оперативному підпорядкуванні командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в районі бойового призначення для виконання спеціальних (бойових завдань) та виконання бойових завдань позивачу в листопаді та грудні 2022 року відповідно була виплачена додаткова винагорода, збільшена до 100000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

52. За доводами касаційної скарги, скаржник наполягав на тому, що суди попередніх інстанцій усупереч положенням частини четвертої статті 9, частини четвертої статті 77, статті 80 КАС України, з огляду на те, що жодна із сторін у справі не подала до суду документів (витягів із них), передбачених пунктом 3 Телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та абзацами четвертим-шостим пункту 3 окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 чи будь-яких інших доказів безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період їх здійснення із 01.03.2022 до 17.11.2022 та з 21.12.2022 до 31.12.2022, не вжили заходів, необхідних для з`ясування відповідних обставин, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

53. У межах цього касаційного провадження Суд має визначити, чи відповідає застосування вказаних норм судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 25.01.2024 в справі № 560/1216/23.

54. Умовою перегляду судом касаційної інстанції судових рішень в адміністративних справах з указаної підстави є їхня невідповідність викладеному в постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.

55. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, у яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

56. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, сформульований унаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, ухваленої за наслідками такого розгляду.

57. При цьому необхідно зважати на те, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

58. Колегія судів також зауважує, що висновки Верховного Суду щодо оцінки обставин та доказів в іншій справі не є тими висновком, які є обов`язковими для застосування судами попередніх інстанцій відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та не ототожнюються з висновками Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах.

59. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності самі собою не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи й аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

60. Слід підкреслити, що висновки, викладені в постанові Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку з обсягом установлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені в постанові Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи, а також з іншим змістом позовних вимог.

61. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

62. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Суд уважає за необхідне врахувати, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 в справі № 280/9324/23 витребувано у В/ч НОМЕР_1 документи на підтвердження безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпеченнi здiйснення заходiв із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії у періоди часу з 01.03.2022 до 31.12.2022: бойові накази (бойові розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомiсть (пiд час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числi або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань; інформацію щодо періоду проходження позивачем військової служби у В/ч НОМЕР_1 (а.с. 63-64).

63. На виконання вказаної ухвали В/ч НОМЕР_1 надала письмову інформацію щодо періоду проходження служби солдата ОСОБА_1 (а.с.67-74), за змістом якої відповідач повідомив, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом запитуваного періоду тільки в період з 17.11.2022 до 21.12.2022 (включно) в той час, коли на підставі наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 17.11.2022 № 285 перебував в оперативному підпорядкуванні командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у районах бойового призначення для виконання спеціальних (бойових завдань). За цей період [з 17.11.2022 по 21.12.2022 (включно)] позивачу на підставі наданих командиром ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які підтверджували право позивача на виплату додаткової винагороди із розрахунку 100000,00 грн пропорційно часу участі в бойових діях та заходах відповідно до Постанови № 168, виплачено в листопаді 2022 року 62666,67 грн (із розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах) та в грудні 2022 року 75 161,29 грн (із розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях та заходах).

64. Щодо іншого періоду, заявленого позивачем в позові, В/ч НОМЕР_1 наголосила на тому, що позивач протягом цього періоду перебував у пункті постійної дислокації В/ч НОМЕР_1 - у АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим йому була нарахована додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 у розмірі 30000,00 грн на місяць, водночас документів, які б підтверджували його участь у бойових діях або заходах за цей період, немає.

65. Отже, доводи касаційної скарги щодо невжиття судами попередніх інстанцій заходів, необхідних для з`ясування відповідних обставин, зокрема щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи, не були підтверджені під час касаційного розгляду.

66. В обсязі встановлених у цій справі обставин суди попередніх інстанцій установили, що за наявними в матеріалах справи доказами позивач у період із 01.03.2022 до 17.11.2022 та з 21.12.2022 до 31.12.2022 перебував у пункті постійної дислокації В/ч НОМЕР_1 - у АДРЕСА_2 , і в матеріалах справи немає жодних доказів його безпосередньої участі в бойових діях чи заходах протягом цього періоду, у зв`язку з чим йому нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, із розрахунку 30000,00 грн на місяць. Водночас за період відрядження з 17.11.2022 до 21.12.2022 (включно) в оперативне підпорядкування командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в районі бойового призначення для виконання спеціальних (бойових завдань) та виконання бойових завдань позивачу в листопаді та грудні 2022 року відповідно була виплачена додаткова винагорода, збільшена до 100000,00 грн, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

67. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що виконання військового обов`язку в районі ведення воєнних (бойових) дій (у м. Запоріжжі) не надає позивачу безумовного права на одержання додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, передбаченої Постановою № 168, оскільки виконання військового обов`язку та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями, а право військовослужбовця на збільшену додаткову винагороду нерозривно пов`язане з безпосередньою участю в бойових діях та заходах, відповідають усталеним висновкам Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах від 20.08.2026 року в справі № 520/16406/23, від 15.09.2026 в справі №520/17191/23 та інших.

68. Аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що скаржник фактично висловлює незгоду з установленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами справи та здійсненою ними оцінкою доказів щодо відсутності документального підтвердження безпосередньої участі позивача в бойових діях у спірний період. При цьому, за змістом поданої касаційної скарги, скаржник не покликається на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, зокрема передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

69. Покликання скаржника в касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком судів обох інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

70. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судом першої та апеляційної інстанцій обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

71. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

72. На підставі викладеного Суд констатує, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

73. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

74. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

75. З огляду на результат касаційного розгляду справи, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луговий Борис Владленович, залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року й постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов