Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №140/5068/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/5068/25 пров. № А/857/40242/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Шинкар Т.І., Калмикової Ю.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року (суддя Каленюк Ж.В., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/5068/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання рішення протиправним зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області про визнання протиправним рішення від 28 березня 2025 року №032350031192 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком з 21 березня 2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи за даними трудової книжки від 10 березня 1988 року серії НОМЕР_1 та довідок Боратинської сільської ради від 11 грудня 2024 року №204-а (1982-1983 роки) та від 11 грудня 2024 року №205-а (1997-2000 роки).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28 березня 2025 року №032350031192. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 березня 2025 року про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, врахувавши відомості трудової книжки НОМЕР_1 та довідок Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 11 грудня 2024 року №204-а та від 11 грудня 2024 року №205-а. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 21 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії за віком, надавши документи згідно з розпискою-повідомленням.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Чернігівській області, рішенням якого від 28 березня 2025 року №032350031192 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки); страховий стаж становить 26 років 2 місяці 26 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 10 березня 1988 року (на титульній сторінці дописано по батькові) та періоди роботи відповідно до довідок Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 11 грудня 2024 року №204-а та №205-а (по батькові зазначено не повністю). Також вказано, що для вирішення питання зарахування до страхового стажу періодів роботи у колгоспі у 1982 році та 1983 році необхідно надати уточнюючу довідку про відпрацьовані вихододні помісячно, а для зарахування періоду роботи з 01 квітня 2000 року по 31 грудня 2003 року – уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію.

ОСОБА_1 не погодившись із відмовою у призначенні пенсії за віком та незарахування до страхового стажу періодів роботи за даними трудової книжки від 10 березня 1988 року серії НОМЕР_1 та довідок Боратинської сільської ради від 11 грудня 2024 року №204-а (1982-1983 роки) та від 11 грудня 2024 року №205-а звернувся в суд з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Як визначено пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Положеннями частини першої статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.

Відтак, норми статті 26 Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.

Абзацом першим частини першої, частиною другою та частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наведеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637, зі змінами), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Абзацом другим пункту 1, пункт 2 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності) (пункт 23 Порядку №637).

Як визначено підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Положеннями пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії, ГУ ПФУ у Чернігівській області виходило з того, що до страхового стажу не можуть бути зараховані періоди роботи, зазначені у трудовій книжці колгоспника, на титульній сторінці якої дописано по батькові позивача.

Слід зазначити, що у вказаний період роботи чинною була постанова Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 “Про трудові книжки колгоспників” (зі змінами, внесеними постановою Ради Міністрів СРСР від 15 серпня 1990 року №829), а порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310, згідно з якими трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

В розділі V “Трудова участь у громадському господарстві” трудової книжки колгоспника зазначався встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відтак, здійснивши аналіз вказаних норм суд першої інстанції вірно вказав, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки колгоспника покладається саме на голову колгоспу або спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу, а недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а тому й не може впливати на її особисті права (відповідає висновку щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17).

Також, слід зазначити, що за висновком Верховного Суду у постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому вказані відомості про позивача (анкетні дані, дата народження) у такій трудовій книжці колгоспника відповідають відомостям паспорта серії НОМЕР_2 .

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такий недолік, як написання по батькові позивача чорнилом іншого кольору, не є суттєвою обставиною, яка може бути підставою для неврахування періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок колгоспників на уповноваженого працівника колгоспу. У суду відсутні підстави ставити під сумнів належність документа позивачу.

Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 судом встановлено, що позивач 03 липня 1982 року на підставі наказу від 06 липня 1982 року №4 був прийнятий в члени колгоспу та призначений на посаду шофера в колгосп “Україна” (реорганізований у травні 1992 року в Колективне сільськогосподарське підприємство “Україна”, далі – КСП “Україна”, а в лютому 2000 року – в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Україна”, далі – СТОВ “Україна”) та на підставі наказу від 01 квітня 2000 року №5 продовжував працювати на посаді шофера у КСП “Україна” (СТОВ “Україна”), звідки був звільнений з 24 січня 2008 року наказом від 24 січня 2008 року №5к-з.

Як вже було зазначено, що у разі відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника; в разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.

Так, при зверненні до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 на підтвердження періоду своєї роботи надав архівні довідки Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 11 грудня 2024 року №204-а та №205-а.

Як слідує із довідки від 11 грудня 2024 року №204-а, ОСОБА_1 (так в документі) працював у КСП “Україна” та ним виконано річний мінімум: у 1982 році - 83 трудодні (при встановленому 120 днів), у 1983 році – 117 трудоднів (при встановленому 120 днів), у 1985 році – 194 трудодні (при встановленому 120 днів), у 1986 році – 318 трудоднів (при встановленому 270 днів), у 1987 році – 282 трудодні (при встановленому 270 днів), у 1988 році – 285 трудоднів (при встановленому 270 днів), у 1989 році – 314 трудоднів (при встановленому 270 днів), у 1990 році – 310 трудодні (при встановленому 270 днів), 1991 році – 288 трудодні (при встановленому 270 днів), у 1992 році – 292 трудодні (при встановленому 270 днів), у 1993 році – 360 трудодні (при встановленому 270 днів), у 1994 році – 365 трудоднів (при встановленому 270 днів), у 1995 році - 365 трудоднів (при встановленому 270 днів), у 1996 році – 321 трудодень (при встановленому 250 днів). Ця довідка видана на підставі Книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника. Також у примітці довідки від 11 грудня 2024 року №204-а зазначено, що у 1994 році інформація про членство у колгоспі не значиться і відзначено “служба в рядах Радянської Армії”.

Також, архівною довідкою від 11 грудня 2024 року №205-а підтверджено отримання ОСОБА_1 (так в документі) заробітної плати за час роботи у КСП “Україна”.

Щодо зазначення у цих довідках неповністю, а скорочено по батькові позивача, то суд першої інстанції вірно зазначив, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами кадрової та фінансової документації, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення таких документів. Водночас листом Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 14 березня 2025 року №01-39/46 роз`яснено, що відділом трудового архіву надано ОСОБА_1 довідку від 11 грудня 2024 року №204-а про трудову участь у колективному сільськогосподарському підприємстві за 1982-1996 роки, яка видана на підставі Книги обліку трудового стажу, а також довідку від 11 грудня 2024 року №205-а про заробітну плату за 1997-2000 роки, яка видана на підставі Книги обліку розрахунків по оплаті праці; інших осіб на прізвище та з ініціалами “ ОСОБА_1 ” та “ ОСОБА_1 ” в документах не виявлено.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи; вказані недоліки в заповненні документів не є суттєвими та не можуть мати своїм наслідком відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності позивача та позбавляти його права на належне пенсійне забезпечення.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що мотиви ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, а відтак рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 28 березня 2025 року №032350031192, яке обґрунтоване незарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів з згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 (з підстав дописання на титульній сторінці по батькові) та згідно з довідками Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 11 грудня 2024 року №204-а та №205-а (з підстав незазначення по батькові повністю) є протиправним та вірно скасоване судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити позивачу пенсію, слід зазначити, що ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у 2025 році у віці 60 років, тобто набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.

Із спірного рішення відповідача слідує, що на час звернення за призначенням пенсії безспірний страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 2 місяці 26 днів.

Разом з тим рішення відповідача не містить розрахунку такого стажу, що позбавляє суд можливості встановити, які із періодів у трудовій книжці були зараховані відповідачем за іншими джерелами, зокрема, за даними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Натомість повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів Пенсійного фонду та суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Відтак, за обставин цієї справи колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з метою ефективного захисту прав позивача позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 28 березня 2025 року №032350031192 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 березня 2025 року та прийняти відповідне рішення, врахувавши відомості трудової книжки НОМЕР_1 та довідок Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 11 грудня 2024 року №204-а та від 11 грудня 2024 року №205-а.

Зважаючи на наведене, у сукупності апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №140/5068/25– без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді Т. І. Шинкар

Ю. О. Калмикова