Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №442/4052/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 442/4052/26 пров. № А/857/44141/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Запотічного І.І.,

Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Кіт В.Р.,

розглянувши у судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2026 року (головуючий суддя Коваль Р.Г.)

у справі № 442/4052/26

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

найменування суду 1 інстанції Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

дата постановлення ухвали 03.06.2026

суддя 1 інстанції Коваль Р.Г.

місце ухвалення рішення м. Дрогобич

дата складання повного тексту судового рішення 03.06.2026

УСТАНОВИВ:

I. ПРОЦЕДУРА. РУХ СПРАВИ

25.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з вказаним позовом, в якому просив поновити строк звернення до адміністративного суду для оскарження постанови №1641 від 29.08.2025. Визнати протиправною та скасувати постанову №1641 від 29.08.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2026 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду – відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2026 року, в якій просить скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2026 року у справі 442/4052/26 та матеріали справи направити до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області для продовження розгляду питання про відкриття провадження та вирішення заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Восьмим апеляційним адміністративним судом було призначено судове засідання для вирішення даної апеляційної скарги.

Учасники справи були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

II. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 25.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з вказаним позовом, в якому просить поновити строк звернення до адміністративного суду для оскарження постанови №1641 від 29.08.2025. Визнати протиправною та скасувати постанову №1641 від 29.08.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому, позовна заява за змістом і формою повинна відповідати вимогам ст. ст. 160-161 КАС України.

Позивач просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення про притягнення його до адміністративної відповідальності до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену 29.08.2029.

При цьому просить поновити строк на оскарження. Вказує, що пропуск строку на оскаржання є поважним, а саме: перебування його за межами України; відсутність належного повідомлення; фактичне отримання інформації про постанову лише після блокування рахунків державною виконавчою службою; наявність інвалідності III групи.

02.06.2026 через систему Електронний суд від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло заперечення про поновлення позивачу строку на оскарження постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Вказує, що причини пропуску є неповажними, оскільки позивач був обізнаний про факт фіксації порушення ним правил військового обліку. Протокол про адміністративне правопорушення був складений у присутності позивача.до протоколу занесено його особисті дані та суть правопорушення, йому роз`яснено права та обов`язки. Від підпису ОСОБА_1 відмовився у присутності свідків.

Постанова №1641 від 29.08.2025 була надіслана ОСОБА_1 поштовим зв`язком на адресу зазначену ним у протоколі, однак конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Окрім того, постанова ВП №80757983 про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2026 була скерована Дрогобицьким відділом ДВС як ОСОБА_1 так і ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що 25.05.2026 позивач звернувся до суду про оскарження постанови від 29.08.2025, вказуючи що пропустив строк на оскарження через перебування його за межами України; відсутність належного повідомлення; фактичне отримання інформації про постанову лише після блокування рахунків державною виконавчою службою; наявність інвалідності III групи.

Однак, з поданих представником відповідача документів, вбачається, що позивач був обізнаний про розгляд справи відносно нього, що підтверджується копією протоколу №1379 від 16.08.2025 складеного начальником групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_3 сержанта ОСОБА_2 . У даному протоколі вказано, що документ який посвідчує особу є паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 11/04/2018, орган що видав 4623 ІПН НОМЕР_2 . Протокол містить відомості про розгляд справи про адміністративне правопорушення 29.08.2025 о 12 год. від пояснення та або підписання протоколу відмовився у присутності свідків.

Отже, встановлено, що позивач був обізнаний про складений відносно нього протокол. Відтак, суд доходить висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, вказаних у позовній заяві.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду слід відмовити. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення повернути позивачу.

IІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 03 червня 2026 року суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області постановлено ухвалу, якою відмовлено у поновленні строку звернення до адміністративного суду та повернуто позовну заяву про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1641 від 29.08.2025 року.

З вказаною ухвалою позивач не погодився, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, фактично вирішивши спір щодо обставин справи без відкриття провадження та без дослідження всіх доказів.

У позовній заяві ним було зазначено, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, під час нібито проходження військово-лікарської комісії 12.08.2025 та під час винесення постанови від 29.08.2025 він перебував за межами України.

На підтвердження цих обставин позивачем було заявлено клопотання про витребування від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомостей щодо перетину державного кордону України за період з 23.07.2025 року по 20.05.2026 року. Проте суд першої інстанції не надав жодної оцінки вказаному клопотанню, не розглянув його по суті та не витребував відповідні докази. Натомість суд без перевірки наведених позивачем обставин визнав доведеними твердження відповідача про мою обізнаність щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення та дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду. Фактично судом було надано перевагу доказам відповідача без перевірки доводів позивача та без вжиття заходів для повного з`ясування всіх обставин справи.

Крім того, суд дійшов висновку про його присутність під час складення протоколу про адміністративне правопорушення виключно на підставі копії протоколу №1379 від 16.08.2025. Разом з тим саме ця обставина є спірною та підлягає доказуванню під час розгляду справи по суті. У позовній заяві позивач зазначав, що перебував за межами України та не мав можливості брати участь у провадженні про адміністративне правопорушення.

Отже, суд першої інстанції фактично встановив спірну обставину справи та визнав достовірним доказ відповідача без дослідження інших доказів та без надання позивачу можливості спростувати відповідні твердження. Такі дії виходять за межі повноважень суду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження та свідчать про передчасну оцінку доказів.

Також судом не надано належної оцінки обставинам вручення оскаржуваної постанови. Як вбачається із самої ухвали, копія постанови №1641 від 29.08.2025 була направлена поштовим зв`язком, однак повернулася відправнику із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, матеріали справи підтверджують відсутність належного вручення постанови. Суд не встановив дату фактичного отримання позивачем інформації про існування постанови, не встановив дату отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та не встановив дату, коли позивач фактично дізнався про порушення своїх прав. Натомість суд обмежився припущенням про те, що позивач повинен був знати про винесення постанови лише з огляду на наявність протоколу про адміністративне правопорушення.

У даному випадку суд першої інстанції не перевірив доводи позивача про перебування за межами України, не дослідив питання належного повідомлення про розгляд справи та фактично здійснив оцінку спірних доказів без розгляду справи по суті.

За таких обставин висновок про неповажність причин пропуску строку звернення до суду є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.

ІV. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2026 року до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області подано адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Суд першої інстанції при поверненні позовної заяви виходив з того, що 25.05.2026 позивач звернувся до суду про оскарження постанови від 29.08.2025, вказуючи що пропустив строк на оскарження через перебування його за межами України; відсутність належного повідомлення; фактичне отримання інформації про постанову лише після блокування рахунків державною виконавчою службою; наявність інвалідності III групи.

Однак, з поданих представником відповідача документів, вбачається, що позивач був обізнаний про розгляд справи відносно нього, що підтверджується копією протоколу №1379 від 16.08.2025 складеного начальником групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_3 сержанта ОСОБА_2 . У даному протоколі вказано, що документ який посвідчує особу є паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 11/04/2018, орган що видав 4623 ІПН НОМЕР_2 . Протокол містить відомості про розгляд справи про адміністративне правопорушення 29.08.2025 о 12 год. від пояснення та або підписання протоколу відмовився у присутності свідків. Отже, встановлено, що позивач був обізнаний про складений відносно нього протокол. Відтак, суд доходить висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, вказаних у позовній заяві.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду слід відмовити. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення повернути позивачу.

Посилаючись на приписи ст. 122, 123, 169, 256, 294 КАС України, суд повернув позовну заяву.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2026 року до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частин третьої, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з приписами частин п`ятої, шостої статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Як було встановлено вище, предметом оскарження в цій справі є постанова від 29 серпня 2025 року №1641, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 . При цьому, позов було зареєстровано судом 25 травня 2026 року.

Вищевикладене свідчить про пропуск 10-денного строку звернення до суду.

Разом з тим, разом із поданням позовної заяви позивачем було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, мотивовану тим, що пропуск строку на оскаржання є поважним, а саме: перебування його за межами України; відсутність належного повідомлення; фактичне отримання інформації про постанову лише після блокування рахунків державною виконавчою службою; наявність інвалідності III групи.

Колегія суддів наголошує, що згідно з приписами частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд першої інстанції, посилаючись на частину другу вищевказаної статті та повертаючи позовну заяву, не врахував, що наслідки у вигляді повернення позовної заяви можуть бути застосовані лише за умови дотримання приписів процесуального права, а саме, якщо підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду, вказані особою у заяві при поданні позову, будуть визнані судом неповажними, то позов підлягає залишенню без руху з наданням особі права протягом десяти днів з дня вручення ухвали звернутися до суду з заявою і вказати інші підстави для поновлення строку.

Окрім того, у позовній заяві позивачем було зазначено, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, під час нібито проходження військово-лікарської комісії 12.08.2025 та під час винесення постанови від 29.08.2025 він перебував за межами України. На підтвердження цих обставин позивачем було заявлено клопотання про витребування від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомостей щодо перетину державного кордону України за період з 23.07.2025 року по 20.05.2026 року. Проте суд першої інстанції не надав жодної оцінки вказаному клопотанню, не розглянув його по суті та не витребував відповідні докази.

Порушуючи вищевказані імперативні приписи процесуального права, позовну заяву було одразу повернуто позивачу, без залишення її без руху та надання можливості вказати інші підстави для поновлення строку.

Щодо безпосередньо пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу, що, по-перше, порушення норм процесуального права та передчасне повернення позову позбавило можливості позивача подати докази щодо дати отримання оскаржуваної постанови.

Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що як вже було вказано вище, оскільки суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву, не надавши строку для звернення з заявою про поновлення строку з долученням відповідних доказів, позивач був позбавлений можливості надати суду першої інстанції докази перебування закордоном в період з 23.07.2025 по 20.05.2026.

Відповідно до статей 1та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Враховуючи, що суд не надав можливості позивачу у встановленому процесуальному порядку надати докази щодо дати ознайомлення з оскаржуваною постановою, передачсно повернушви позовну заяву, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2026 року - задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2026 року - скасувати та направити справу до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Cуддя-доповідач Ю. О. Калмикова

Судді І. І. Запотічний

Н. М. Судова-Хомюк