Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №569/4723/17 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 569/4723/17 пров. № А/857/39791/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року (судді Дудар О.М., ухвалене у письмовому провадженні в м. Рівне) у справі № 569/4723/17 за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , Рівненська міська рада про зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовними вимогами до ОСОБА_1 треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , Рівненська міська рада в якому просить зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинну добудову до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07.03.2018 у справі №569/4723/17 позов задоволено повністю: зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно добудову до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на вулиці Фабрична, 6 в м.Рівне.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 14.08.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.03.2018 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 01.07.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.03.2018 та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 14.08.2018 скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 справу №569/4723/17 за позовом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованого об`єкта передано для продовження розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 позов Державної інспекції архітектури та містобудування України залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної інспекції архітектури та містобудування України залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 про залишення позовної заяви без розгляду – без змін.

Постановою Верховного Суду від 01.05.2024 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскаржуваним рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що судом першої інстанції декілька разів абсолютно безпідставно було замінено позивачів, при цьому позивач періодично не з`являвся на судові засідання у справі, з чого слідує необхідність в залишення позову без розгляду через незацікавленість сторони в результаті розгляду справи, чого судом з невідомих обставин зароблено не було, натомість суд прийняв незаконне та недостатньо мотивоване рішення про перехід у письмове провадження, залишивши абсолютно поза увагою клопотання представника відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи, висновки якої є важливими для встановлення істини у справі, внаслідок чого судом першої інстанції було в неповній мірі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, в кінцевому результаті прийнято рішення за неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права що тягне за собою скасування такого рішення та ухвалення нового, про відмову в позові.

Сторони своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Головним державним інспектором інспекційного відділу по центральних районах області територіального управління №2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області Дубовим А.М. у присутності уповноваженої особи Голубоки Т.В., що діяла на підставі довіреності від 09.04.2013 ВТС №991515 від ОСОБА_1 , відповідно до ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, на підставі направлення №791-п від 11.07.2013 та звернення ОСОБА_2 від 10.06.2013, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 . Назва та місцезнаходження об`єкта будівництва – добудова до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру по АДРЕСА_1 .

За результатами проведеної перевірки державним інспектором складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16.07.2013 (далі – акт перевірки від 16.07.2013, т.1 а.с.8-9).

Згідно з актом перевірки від 16.07.2013, ОСОБА_1 , відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.02.2005, номер витягу 6534372 належить приміщення в будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності - договір про поділ нерухомого майна/ВСА №079862, №944/11.02.2005).

Також, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.07.2008, номер витягу 19480173, гр. ОСОБА_1 належить будівля виробничих майстерень на АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності - рішення суду/справа №2-6004/2008/13.06.2008/Рівненський міський суд).

Під час перевірки головним державним інспектором виявлено порушення ч.1 ст.9 Закону України "Про архітектурну діяльність": у період 2006-2007 років самовільно (без належно затвердженої проектної документації) проведено добудови до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1 , а саме: - влаштована добудова до приміщення сходової клітини "7" (технічний паспорт №ПФ-4 на приміщення в будівлі КІОЦ на вул.Фабрична, 6, в м.Рівне, виготовлений Рівненським бюро технічної інвентаризації 04.06.2001, розміром 2,4х2,95м, висотою 2,1м, фундамент бетонний, стіни - цегла, покрівля - металопрофіль; - влаштована добудова до обчислювального центру "29", "41", кабінету "42", сходової клітини "50" (технічний паспорт №ПФ-4 на приміщення в будівлі КІОЦ на вул.Фабрична, 6, в м.Рівне виготовлений Рівненським бюро технічної інвентаризації 04.06.2001) розміром 31,9х4,35м, висотою 4,2м, фундамент бетонний, стіни - цегла, покрівля - металопрофіль; - влаштована цегляна стіна від самовільної добудови до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру до будівлі виробничих майстерень (належить гр. ОСОБА_1 відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.07.2008, номер витягу 19480173), довжиною 8,8м, висотою 4,5м.

Згідно з письмовим поясненням уповноваженої особи відповідача від 12.07.2013, будівельні роботи виконані у 2006-2007 роках власними силами, приміщення будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на вул.Фабрична, 6, в м.Рівне використовується як друкарня та приміщення для зберігання поліграфічної продукції. Документ, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою відсутній.

29.07.2013 головним державним інспектором інспекційного відділу по центральних районах області територіального управління №2 Дубовим А.М. складено припис №344 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким ОСОБА_1 зобов`язано провести демонтаж самовільних добудов в термін до 06.05.2014 (далі – припис №344, т.1 а.с.18, зворот), яким від ОСОБА_1 вимагалося в термін до 06.05.2014 провести демонтаж самовільних добудов приміщення сходової клітини "7" розміром 2,4х2,95м., висотою 2,1м добудови до обчислювального центру "29", "№41", кабінету "42", сходової клітини "50" розміром 31,9х4,35м., висотою 4,2м., (технічний паспорт №ПФ-4 на приміщення в будівлі КІОЦ на вул.Фабрична, 6, в м.Рівне, виготовлений Рівненським бюро технічної інвентаризації 04.06.2001), цегляної стіни від самовільної добудови до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру до будівлі виробничих майстерень (належить гр. ОСОБА_1 відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.07.2008, номер витягу 19480173), довжиною 8,8м, висотою 4,5м.

Примірник припису одержано уповноваженою особою відповідача 29.01.2013 (т.1 – а.с.18 зворот).

30.07.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області прийнято постанову №473-ф у справі по адміністративне правопорушення, якою гр. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.97 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170грн. Копію постанови одержано уповноваженою особою ОСОБА_3 (т.1 а.с.16-17).

Згідно з квитанцією від 09.08.2013 №0010029 штраф у сумі 170 грн відповідачем було сплачено (т.1 - а.с.15).

28.01.2015 головним державним інспектором Дубовим А.М. у присутності ОСОБА_1 , відповідно до ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, на підставі направлення №59, наказу №1 від 05.01.2015 та у зв`язку із перевіркою виконання вимог припису від 29.07.2013 №344, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 . Назва та місцезнаходження об`єкта будівництва – будівництво добудов до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру по вул.Фабрична, 6, у м.Рівне.

За результатами проведеної перевірки державним інспектором складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.01.2015 (далі – акт перевірки від 28.01.2015, т.1 – а.с.23 зворот).

Згідно з актом перевірки від 28.01.2015, за результатами перевірки встановлено невиконання вимог припису від 29.07.2013 №344 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил виданого інспекцією ДАБК у Рівненській області, а саме: в термін до 6 травня 2014 року не проведено демонтаж: - самовільної добудови до приміщення сходової клітини "7", розміром 2,4х2,95м, висотою 2,1м, яка не зазначена в технічному паспорті від 04.06.2001 №ПФ-4 на приміщення в будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1 , виготовленому Рівненським бюро технічної інвентаризації; - самовільної добудови до обчислювального центру "29", "41", кабінету "42" сходової клітини "50", розміром 31,9х4,35м, висотою 4,2м, яка не зазначена у технічному паспорті від 04.0б.2001 №ПФ-4 на приміщення в будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1 , виготовленому Рівненським бюро технічної інвентаризації; - цегляної стіни довжиною 8,8м, висотою 4,5м, від вищевказаної самовільної добудови до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру будівлі виробничих майстерень на АДРЕСА_1 , яка належить гр. ОСОБА_1 відповідно до витягу про реєстрацію права власності нерухоме майно від 10.07.2008.

У акті від 28.01.2015 міститься запис про те, що замовника будівництва, гр. ОСОБА_1 , було повідомлено про необхідність прибуття 28.01.2015 за адресою: АДРЕСА_1 , для отримання примірника акту перевірки. З урахуванням відсутності гр. ОСОБА_1 на об`єкті будівництва внесено дані відомості до цього акту в присутності свідків (т.1 - а.с.23, зворот).

Отже, оскільки ОСОБА_1 не виконала приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 41 Закону №3038-VI визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені і у п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок № 553, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абз.3 п.14 Порядку №553, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Положеннями ст.38 Закону №3038-VI визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Аналізуючи наведені положення колегія суддів вважає, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

При цьому, позов про знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування може бути пред`явлено органом державного архітектурно-будівельного контролю до суду в разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, встановлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Водночас, відповідно до ч.ч.1, 4, 7 ст.376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

Суд зазначає, що у випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися ч.1 ст.38 Закону №3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 сформулював висновок про те, що правовий порядок знесення нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису; невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки. В інших випадках самочинного будівництва, зокрема якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови; у такому випадку знесення можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

У пунктах 85, 88 постанови від 22 січня 2026 року у справі № 120/13166/21-а Верховний Суд наголосив, що будівництво без дозвільних документів порушує сам принцип правомірності здійснення будівельних робіт, а не лише технічні чи планувальні параметри об`єкта, а тому не може бути приведене до легітимного стану шляхом перебудови; визначальним для вибору правового наслідку самочинного будівництва є первинна правова підстава самочинності, а не сукупність усіх виявлених порушень.

У постанові від 17 квітня 2026 року у справі № 640/4205/20 Верховний Суд зазначив, що у подібних правовідносинах вирішальне значення має встановлення факту виконання будівельних робіт без документа, що дає право на їх виконання, а також невиконання у встановлений строк законних вимог органу державного архітектурно-будівельного контролю, оформлених приписом про усунення порушень. Посилання суб`єкта містобудування на можливість приведення об`єкта самочинного будівництва до попереднього стану або його перебудови не спростовує наявності правових підстав для застосування передбачених законом наслідків, якщо у встановлений строк не усунуто сам факт виконання будівельних робіт без належного правового оформлення.

Зазначена правова позиція судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду є усталеною та підтвердженою, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 463/4564/16-а, від 29 листопада 2021 року у справі № 1840/3278/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 520/3777/18, від 23 лютого 2023 року у справі № 2040/5874/18, від 30 вересня 2025 року у справі № 560/10290/24 та від 22 січня 2026 року у справі № 120/13166/21-а.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що органом державного архітектурно-будівельного контролю неодноразово проводилися перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, назва та місцезнаходження об`єкта будівництва – будівництво добудов до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру по вул.Фабрична, 6, у м.Рівному.

Доказів оскарження результатів позапланових перевірок, проведених 16.07.2013 і 28.01.2015 та підстав проведення цих перевірок судом не здобуто, а відповідачем суду не надано, відповідні доводи відсутні і в апеляційній скарзі.

Колегія суддів враховує, що за результатами проведених перевірок уповноваженим органом було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів від 29.07.2013 №344 (т.1 – а.с.18, зворот).

Належних та допустимих доказів, що підтверджують виконання відповідачем вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів від 29.07.2013 №344 матеріали справи не містять.

Крім того, за результатами позапланової перевірки дотримання вимог законодавства сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення від 30.07.2013 №473-ф (т.1 – а.с.16-17).

Зазначене постанова у справі про адміністративне правопорушення не оскаржувалася, визначений нею штраф позивачем сплачено.

Частиною 6 статті 78 КАС України встановлено, зокрема, що постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом та на час розгляду справи право на виконання будівельних робіт - добудови до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру по вул.Фабрична, 6, у м.Рівному, відсутнє, а об`єкт будівництва (добудови) є самочинним, що тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 14.09.2026 у справі № 300/382/22, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

За наведених обставин та висновків Верховного Суду проаналізувавши матеріали справи та доводи апелянта, апеляційний суд дійшов висновку, щодо наявності порушення ОСОБА_1 законодавчих вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та жодним чином не спростовано апелянтом, а тому є правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо доводів апелянта про заміну позивачів, які не з`являлися на судові засідання у справі, з чого слідує необхідність в залишення позову без розгляду через незацікавленість сторони в результаті розгляду справи, то колегія суддів вважає такі необґрунтованими, адже у березні 2017 року в суд звернулося Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання знести самочинну добудову до будівлі кущового інформаційного центру на вул. Фабричній, 6 у м. Рівне, відповідно справа №569/4723/17 почалась розглядатися з 2017 року, а судами прийняті судові рішення відповідно до норм процесуального законодавства станом на момент їх розгляду та поданих клопотань сторонами.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 було проведено заміну неналежного позивача - Управління ДІАМ у Рівненській області, на належного - Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 замінено позивача, Державну інспекцію архітектури та містобудування України, на належного позивача - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 залучено до участі у справі як співпозивача Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 судом встановлено, що в судове засідання 10.07.2025 сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, а відповідно до норм ч.9 ст.205 КАС України розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» «Варела Ассаліно проти. Португалії» від 25 квітня 2002 р. у справі (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Колегія суддів звертає увагу, що за сучасних реалій розвитку судочинства в Україні учасникам судового процесу створено належні умови для ознайомлення з рухом справи. Крім того, як передбачено процесуальним законом, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України у відповідних заявах по суті справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею чи то в апеляційній скарзі, чи то у відзиві на апеляційну скаргу, не в усіх випадках зумовлюють необхідність призначення справи до розгляду у судовому засіданні, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року № 320/31761/23.

Відносно доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції щодо розгляду поданого клопотання 12.09.2023 до суду про призначення будівельно-технічної експертизи, висновки якої є важливими для встановлення істини у справі, то колегія суддів погоджується, що судом першої інстанції у вказаному допущено порушення процесуальних норм, однак таке порушення не вплинуло на правильність прийнятого рішення у даній справі, що у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 317 КАС України не є підставою для скасування або зміни оскарженого рішення суду, адже таке клопотання може бути вирішено на стадії виконання відповідного судового рішення, а не під час даного судового провадження щодо знесення самовільно збудованого об`єкта, що встановлено за результатами позапланових перевірок, проведених 16.07.2013 і 28.01.2015, та тривалим періодом розгляду даної справи в різних судових провадженнях.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі №569/4723/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

З.М. Матковська