Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №560/9782/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9782/25

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

17 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення позивачу, ОСОБА_1 за період з 16 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу, ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу, ОСОБА_1 у за період з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу, ОСОБА_1 індексацію-різниці у фіксованій величині 4036,35 грн. в місяць в загальній сумі 21 223,39 грн за період з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Постанови №44.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.07.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 16.04.2016 по 28.02.2018 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.04.2016 по 28.02.2018 згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 08.08.2018.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.08.2018 - з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 27 квітня 2016 року по 08 серпня 2018 року та з 22 грудня 2018 року по 29 березня 2025 року.

З метою отримання інформації щодо проведеного з позивачем розрахунку в день звільнення та виключення зі списків особового складу, а також виплати індексації грошового забезпечення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №1078, позивач звернувся із заявою до відповідача.

Листом від 04 червня 2025 року за вихідним № 3122, відповідач відмовив у перерахунку та виплаті грошового забезпечення та повідомив, що законні підстави відсутні.

На переконання позивача, у період проходження військової служби з 27 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідач в порушення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 взагалі не виплачував індексацію грошового забезпечення, а з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року в порушення абзаців 4, 6 пункту 5 зазначеної постанови не виплачував індексацію-різниці грошового забезпечення.

Вважаючи, що такі дії відповідача є протиправними позивач звернувся до суду із позовом.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційного перегляду, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів ураховує, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року оскаржене ОСОБА_1 у частині відмови у визначенні конкретного розміру належної йому індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року та у частині відмови в зобов`язанні відповідача провести виплату належної індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Військова частина НОМЕР_1 самостійної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не подала. Поданий нею процесуальний документ від 05 вересня 2025 року за своїм найменуванням, змістом та процесуальною формою є відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданим відповідно до статті 304 КАС України.

Включення до прохальної частини такого відзиву вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові не змінює правової природи цього процесуального документа та не наділяє його властивостями апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу є засобом викладення заперечень щодо вимог і доводів апелянта, однак не може замінювати апеляційну скаргу та самостійно розширювати межі апеляційного перегляду.

За таких обставин колегія суддів не знаходить процесуальних підстав для перегляду на користь відповідача тієї частини рішення суду першої інстанції, яка ним у встановленому КАС України порядку не оскаржена.

Колегія суддів також ураховує, що у прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 помилково зазначені прізвище іншої особи — ОСОБА_2 , а також періоди, які не відповідають спірним правовідносинам у цій справі.

Водночас зі змісту апеляційної скарги в цілому, зазначення номера справи №560/9782/25, найменування сторін, реквізитів оскаржуваного рішення, викладених підстав його оскарження, наведеного розрахунку індексації-різниці та сформульованих перед прохальною частиною вимог однозначно вбачається, що предметом апеляційного оскарження є рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року саме у справі ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та саме в частині відмови у визначенні індексації-різниці у розмірі 4036,35 грн на місяць, загалом 21223,39 грн за період з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року, а також у виплаті належних сум індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Тому наведені у прохальній частині апеляційної скарги відомості про іншу особу та інші періоди колегія суддів розцінює як очевидну технічну помилку, яка сама по собі не змінює змісту та меж апеляційного оскарження і не може бути підставою для відмови у судовому захисті з мотивів суто формального характеру.

Щодо індексації грошового забезпечення за період до 28 лютого 2018 року колегія суддів зазначає таке.

За змістом статей 1, 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII та частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII грошове забезпечення військовослужбовців належить до доходів, які підлягають обов`язковій індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 змінено механізм проведення індексації, унаслідок чого визначальним для встановлення місяця, з якого розпочинається обчислення індексу споживчих цін, є місяць останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не збільшення доходу військовослужбовця за рахунок зміни розміру премій, надбавок, доплат чи інших складових грошового забезпечення.

Посадові оклади військовослужбовців були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, та залишалися незмінними до набрання чинності 01 березня 2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Отже, для цілей застосування Порядку №1078 місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) військовослужбовців у спірному періоді до 28 лютого 2018 року є січень 2008 року.

Збільшення розміру премії, щомісячної додаткової грошової винагороди чи інших складових грошового забезпечення у 2016 році не свідчить про підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а тому доводи Військової частини НОМЕР_1 про необхідність застосування січня 2016 року є необґрунтованими.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, згідно з якою після внесення постановою Кабінету Міністрів України №1013 змін до Порядку №1078 відправною точкою для обчислення індексу споживчих цін є місяць останнього законодавчого підвищення тарифної ставки (окладу), а для військовослужбовців до 01 березня 2018 року таким місяцем був січень 2008 року.

Водночас матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 27 квітня 2016 року по 08 серпня 2018 року та з 22 грудня 2018 року по 29 березня 2025 року, тоді як суд першої інстанції визначив початком спірного періоду 16 квітня 2016 року.

Однак рішення суду першої інстанції у цій задоволеній частині Військовою частиною НОМЕР_1 шляхом подання апеляційної скарги не оскаржено, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить вимог щодо перегляду цієї частини рішення. Тому з огляду на визначені статтею 308 КАС України межі апеляційного перегляду та відсутність обставин, які вимагали б виходу за ці межі, зазначене саме по собі не є підставою для погіршення становища апелянта за наслідками розгляду поданої ним апеляційної скарги.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року колегія суддів зазначає таке.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців. У зв`язку з цим березень 2018 року є місяцем підвищення доходу для цілей застосування пункту 5 Порядку №1078.

Відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення доходу не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у цьому місяці.

Натомість згідно з абзацом четвертим пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці такого підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Згідно з абзацом шостим цього пункту до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума поточної індексації, яка складається внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу індексації.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21 сформував правовий висновок, за яким для вирішення питання про право військовослужбовця на індексацію-різницю необхідно встановити:

розмір підвищення грошового доходу в березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б);

співвідношення цих величин.

Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), військовослужбовець має право на індексацію-різницю, яка визначається як різниця між величинами Б та А.

При цьому така індексація-різниця за своєю правовою природою відрізняється від поточної індексації, право на яку виникає після перевищення індексом споживчих цін порогу індексації.

Тому доводи Військової частини НОМЕР_1 про те, що у період з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року індексація дорівнювала 0,00 грн у зв`язку з неперевищенням порогу індексації та що право на індексацію виникло лише у грудні 2018 року, стосуються механізму поточної індексації і не спростовують можливості виникнення у позивача права на індексацію-різницю відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку №1078.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач під час нарахування грошового забезпечення позивачу фактично обмежився застосуванням абзаців першого та другого пункту 5 Порядку №1078 і не вирішив питання про право ОСОБА_1 на індексацію-різницю відповідно до абзаців третього-шостого цього пункту.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення конкретного розміру індексації належить виключно до компетенції відповідача і тому суд має обмежитися зобов`язанням останнього здійснити відповідний розрахунок.

Повноваження військової частини щодо визначення та виплати індексації-різниці за наявності встановлених Порядком №1078 умов не є дискреційними, оскільки наведені норми не передбачають декількох правомірних варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 25 липня 2024 року у справі №280/5666/22 Верховний Суд наголосив, що з урахуванням характеру спірних правовідносин судам необхідно перевіряти обґрунтованість розрахованих позивачем сум індексації, встановлювати необхідні для цього фактичні дані та визначати конкретний розмір належної виплати, оскільки залишення такого питання на подальше вирішення відповідача не забезпечує повного та ефективного поновлення порушеного права.

Такий підхід послідовно підтриманий Верховним Судом і в подальшій практиці, зокрема у постановах від 01 травня 2026 року у справі №320/7635/22 та від 24 червня 2026 року у справі №440/14429/24.

У цих рішеннях Верховний Суд наголосив, що для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078 суд повинен установити фактичні величини А та Б, перевірити їх співвідношення і за наявності необхідних вихідних даних вирішити питання про конкретний розмір індексації-різниці.

У цій справі необхідні для такого розрахунку вихідні дані наявні.

З матеріалів справи встановлено, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , складові якого не мають разового характеру та підлягають урахуванню відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078, у лютому 2018 року становив 8540,45 грн, а у березні 2018 року — 8967,25 грн.

Вказані відомості підтверджені матеріалами справи, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані, іншого розрахунку постійних складових грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року Військова частина НОМЕР_1 суду не надала.

Отже, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року становить: 8967,25 грн - 8540,45 грн = 426,80 грн.

Водночас сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,3 відсотка: 1762 грн Ч 253,3 % / 100 = 4463,15 грн.

Отже:

А = 426,80 грн;

Б = 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року — 426,80 грн — є меншим за суму можливої індексації — 4463,15 грн, у позивача відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 виникло право на отримання індексації-різниці.

Її щомісячний розмір становить: 4463,15 грн - 426,80 грн = 4036,35 грн.

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 ця сума підлягала виплаті щомісячно до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), а щодо позивача у межах заявлених вимог — до припинення першого періоду проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 08 серпня 2018 року.

За повні місяці з березня по липень 2018 року належна позивачу сума становить:

4036,35 грн Ч 5 місяців = 20181,75 грн.

За період з 01 по 08 серпня 2018 року:

4036,35 грн / 31 календарний день Ч 8 календарних днів = 1041,64 грн.

Загальний розмір індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року становить:

20181,75 грн + 1041,64 грн = 21223,39 грн.

Таким чином, наведений позивачем розрахунок індексації-різниці у розмірі 4036,35 грн на місяць та 21223,39 грн за весь спірний період є арифметично правильним, відповідає положенням абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078 та підтверджений установленими у справі обставинами.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що питання конкретного розміру індексації має бути вирішене відповідачем після набрання рішенням законної сили, не забезпечує остаточного вирішення спору та ефективного поновлення порушеного права позивача.

Щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, така компенсація виплачується, зокрема, військовослужбовцям, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За змістом пунктів 3-5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами, що виплачують грошове забезпечення, одночасно з його виплатою та у розмірі утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Індексація грошового забезпечення є складовою належного військовослужбовцю грошового забезпечення, право на яке виникло у зв`язку з проходженням військової служби.

Верховний Суд у постанові від 27 червня 2024 року у справі №580/602/22 дійшов висновку, що нарахування та виплата належної військовослужбовцю індексації грошового забезпечення повинні проводитися з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Отже, та обставина, що фактичне утримання податку та його компенсація відбуватимуться під час виконання судового рішення, не робить вимогу про одночасну компенсацію передчасною. Навпаки, судове зобов`язання провести виплату індексації з одночасною компенсацією сум податку визначає передбачений законом порядок виконання основного грошового зобов`язання та забезпечує повне поновлення порушеного права.

Тому висновок суду першої інстанції про передчасність відповідної позовної вимоги є помилковим.

При цьому компенсація сум податку з доходів фізичних осіб має бути проведена одночасно з фактичною виплатою належних позивачу сум індексації та в розмірі фактично утриманого податку відповідно до Порядку №44.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив право позивача на проведення індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) до 28 лютого 2018 року та правильно встановив протиправність неврахування відповідачем положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078 за період з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року.

Водночас суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права в частині визначення належного та ефективного способу захисту порушеного права, безпідставно не визначив конкретний розмір індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року та помилково відмовив у задоволенні вимог щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року — зміні у відповідній частині шляхом конкретизації належної позивачу суми індексації-різниці та доповнення зобов`язання відповідача вказівкою про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року змінити.

Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44».

Абзац п`ятий резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, за період з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року включно, виходячи із щомісячного розміру 4036 (чотири тисячі тридцять шість) гривень 35 копійок, у загальній сумі 21223 (двадцять одна тисяча двісті двадцять три) гривні 39 копійок, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44».

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі №560/9782/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.