Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №240/8710/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8710/25

Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Любов Анатоліївна

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

17 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в якому, зокрема, просив визнати протиправними дії Національної академії щодо ненарахування та невиплати йому за період з 30.04.2020 по 31.12.2022 різниці між сумою індексації, що склалася у березні 2018 року, та розміром підвищення грошового забезпечення у цьому місяці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та зобов`язати відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату, а також нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.03.2017 по 28.02.2018 та зобов`язав нарахувати і виплатити таку індексацію із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу).

Також суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 29.04.2020 та зобов`язав відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Крім того, Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Водночас у задоволенні позовних вимог до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за період з 30.04.2020 по 31.12.2022 суд першої інстанції відмовив.

Відмовляючи у цій частині позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був призначений на посаду в Національній академії з 30.04.2020, тобто після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, а тому у нього не виникло права на індексацію-різницю відповідно до абзаців 3–6 пункту 5 Порядку №1078.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Національної академії, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення відповідних позовних вимог.

Національна академія у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, посилаючись, зокрема, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до відповідачів з заявою про отримання довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення та просив здійснити нарахування та виплату індексації. Однак, звернення відповідачами проігноровано.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо відмови у виплаті йому індексації грошового забезпечення в належному розмірі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами статей 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законодавством механізмом підвищення грошових доходів, який дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, а грошове забезпечення належить до доходів, які підлягають індексації.

Механізм проведення такої індексації визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено особливий механізм визначення індексації у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно з абзацом третім пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Водночас відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума поточної індексації, яка складається внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації.

Отже, у разі виникнення у військовослужбовця в місяці підвищення тарифних ставок права на індексацію-різницю така сума має щомісячний характер і виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Усталеною практикою Верховного Суду сформовано правовий висновок про те, що з 01.12.2015 розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця не пов`язується з місяцем його прийняття на службу, переведення на іншу посаду чи до іншої військової частини або зі збільшенням грошового забезпечення за рахунок інших його постійних складових.

Визначальним є місяць останнього нормативного підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою.

З огляду на набрання 01.03.2018 чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, у якому відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 належало вирішити питання про виникнення права конкретного військовослужбовця на індексацію-різницю та визначити її розмір.

Такий підхід послідовно застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, а також у подальшій практиці Верховного Суду.

При цьому Верховний Суд у постановах від 20.03.2025 у справі №380/6731/24, від 25.09.2025 у справі №320/15393/21 та від 23.12.2025 у справі №280/8303/23 наголосив, що розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття або переведення на військову службу, а відправною точкою є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою.

Поряд із цим пункт 10-2 Порядку №1078 у редакції, чинній з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачав для осіб, переведених на іншу роботу в тій самій або іншій установі чи організації за умови продовження роботи, обчислення індексу споживчих цін з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою.

З 02.04.2021 після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №278 пункт 10-2 Порядку №1078 прямо поширено, зокрема, на військовослужбовців, яких переведено на інше місце проходження служби, у тому числі до іншої установи чи організації, за умови продовження проходження служби.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2026 у справі №420/28894/24, аналізуючи зазначені редакції пункту 10-2 Порядку №1078, також виходив із того, що визначальним для механізму індексації є підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а виплата грошового забезпечення, у тому числі індексації, здійснюється суб`єктом, на грошовому забезпеченні якого перебуває військовослужбовець.

Таким чином, сама по собі зміна військової частини, установи чи місця проходження військової служби за умови її продовження не є передбаченою пунктом 5 Порядку №1078 підставою для припинення вже набутого військовослужбовцем права на індексацію-різницю.

Як установлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу до 29.04.2020 у Військовій частині НОМЕР_1 , а з 30.04.2020 — у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Суд першої інстанції також установив, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 9000,00 грн, а за березень 2018 року — 9500,00 грн.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив 500,00 грн (9500,00 грн – 9000,00 грн).

Сума можливої індексації, яка склалася у березні 2018 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,3%, становила 4463,15 грн.

Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року був меншим за суму можливої індексації, у зв`язку з чим у позивача в березні 2018 року виникло право на отримання індексації-різниці відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078.

Саме з цих підстав суд першої інстанції визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 29.04.2020 та зобов`язав її здійснити відповідні нарахування і виплату.

Ця частина рішення учасниками справи не оскаржується та предметом апеляційного перегляду не є.

Водночас, відмовляючи у задоволенні аналогічної вимоги до Національної академії за наступний період з 30.04.2020 по 31.12.2022, суд першої інстанції виходив із того, що позивача було призначено на посаду в Академії лише 30.04.2020, коли постанова Кабінету Міністрів України №704 вже діяла.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки у спірних правовідносинах питання полягає не у виникненні у позивача нового права на індексацію-різницю з 30.04.2020, а у продовженні реалізації права, яке вже виникло у нього в березні 2018 року.

Абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 пов`язує тривалість виплати визначеної у місяці підвищення доходу суми індексації-різниці з наступним підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а не зі зміною військової частини, місця проходження служби або суб`єкта, який здійснює виплату грошового забезпечення.

Доказів того, що саме 30.04.2020 у зв`язку з переходом позивача до Національної академії відбулося нормативне підвищення тарифних ставок (посадових окладів), яке відповідно до пункту 5 Порядку №1078 припинило дію раніше визначеної індексації-різниці, матеріали справи не містять.

Тому перехід позивача з 30.04.2020 на грошове забезпечення Національної академії не припинив його право на індексацію-різницю, яке виникло у березні 2018 року.

Колегія суддів також не приймає посилання Національної академії та суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №160/2481/23 як на підставу для відмови у позові.

Обставини зазначеної справи не є релевантними до обставин цієї справи в частині, яка має вирішальне значення для застосування пункту 5 Порядку №1078.

У справі №160/2481/23 питання стосувалося виникнення у військовослужбовця права на індексацію-різницю за період після березня 2018 року за інших фактичних обставин проходження служби.

Натомість у справі, що розглядається, факт виникнення у ОСОБА_1 права на індексацію-різницю саме з березня 2018 року встановлений судом першої інстанції, а рішення в цій частині не оскаржене.

Тому правовим питанням у межах цієї апеляційної скарги є не первинне виникнення права після 30.04.2020, а збереження вже набутого права при продовженні військової служби в іншій установі.

Верховний Суд у подальшій практиці, зокрема у постанові від 23.12.2025 у справі №280/8303/23, наголосив, що індексація-різниця, яка виникла у місяці підвищення тарифних ставок, виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

А постановою від 28.05.2026 у справі №420/28894/24 Верховний Суд підтвердив необхідність урахування пункту 10-2 Порядку №1078 при зміні місця проходження служби та необхідність визначення належного суб`єкта, який здійснює виплату грошового забезпечення військовослужбовцю.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що Національна академія, на грошовому забезпеченні якої позивач перебував з 30.04.2020, повинна була при нарахуванні його грошового забезпечення враховувати право на індексацію-різницю, яке виникло у березні 2018 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Щодо способу захисту порушеного права колегія суддів ураховує, що позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі не заявляв вимоги про стягнення конкретно визначеної грошової суми індексації-різниці за період з 30.04.2020 по 31.12.2022, а просив зобов`язати Національну академію здійснити її нарахування та виплату відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Тому, з урахуванням принципу диспозитивності адміністративного судочинства та меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, належним способом захисту є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за спірний період відповідно до зазначених норм Порядку №1078 з урахуванням сум індексації, які були фактично виплачені за цей період.

Стосовно вимоги про компенсацію втрати частини доходів колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи та організації здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. До таких доходів закон прямо відносить заробітну плату (грошове забезпечення) та інші доходи, які не мають разового характеру.

Положення Закону №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, не ставлять право на компенсацію у залежність від того, чи була відповідна сума попередньо нарахована роботодавцем.

Право на компенсацію виникає також щодо доходу, який підлягав нарахуванню та виплаті, але своєчасно виплачений не був.

Відповідний підхід викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19 та від 13.09.2021 у справі №639/3140/17.

Оскільки колегія суддів установила наявність у позивача права на індексацію-різницю за період з 30.04.2020 по 31.12.2022 та протиправність її невиплати Національною академією, відсутні правові підстави для відмови у похідній вимозі про компенсацію втрати частини доходів.

Тому Національна академія зобов`язана нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації-різниці відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159 за період затримки виплати відповідних сум.

Таким чином, суд першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до Національної академії неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема абзаци 4–6 пункту 5 та пункт 10-2 Порядку №1078, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалення нового рішення.

При цьому, оскільки апеляційна скарга спрямована виключно на оскарження рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Національної академії і за наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про задоволення цих вимог, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню в частині вимог з ухваленням нового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30 квітня 2020 року по 31 грудня 2022 року індексації-різниці, яка виникла у березні 2018 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30 квітня 2020 року по 31 грудня 2022 року індексацію-різницю, яка виникла у березні 2018 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням сум індексації, фактично виплачених за цей період.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації-різниці за період з 30 квітня 2020 року по день її фактичної виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №240/8710/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.