Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №560/21965/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21965/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

18 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головнокомандувача Збройних Сил України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головнокомандувача Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головнокомандувача Збройних Сил України, і просить: визнати протиправним та скасувати наказ Головнокомандувача Збройних Сил України “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” від 13.10.2025 №501/ДСК у частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення “попередження про неповну службову відповідність”.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головнокомандувача Збройних Сил України “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” від 13.10.2025 №501/ДСК у частині притягнення начальника штабу - заступника командира НОМЕР_1 окремого батальйону охорони та обслуговування управління 20 армійського корпусу майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення - “попередження про неповну службову відповідність”.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції повністю проігнорував результати службового розслідування, а також встановлені під час його проведення факти, не навівши мотивів їх відхилення, що стало наслідком не правильного застосування норм матеріального права а саме: статті 45, 84 Дисциплінарного статуту, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017. Наполягає, що відповідачем, при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, було чітко дотримано вимоги статті 86 Дисциплінарного статуту, а саме: враховано характер і обставини вчиненого дисциплінарного проступку; його наслідки; попередню поведінку військовослужбовця; тривалість військової служби; рівень знань про порядок служби.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника штабу - заступника командира НОМЕР_1 окремого батальйону охорони та обслуговування управління 20 армійського корпусу оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Сухопутних військ Збройних Сил України.

Зі змісту наказу Головнокомандувача Збройних Сил України “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” від 13.10.2025 №501/ДСК вбачається, що підставою для його видання зазначено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.07.2025 №352/ДСК “Про призначення службового розслідування”, а також наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 18.08.2025 №404/ДСК “Про продовження строку службового розслідування”.

Службове розслідування проведено з метою встановлення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню посадовими особами 20 армійського корпусу оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Сухопутних військ Збройних Сил України нормативно-правових актів, нормативних актів та розпорядчих документів керівництва Збройних Сил України щодо організації розосередження особового складу під час оголошення повітряної тривоги / ракетної небезпеки, що призвело 19.07.2025 до загибелі, травмування та поранення підпорядкованого особового складу внаслідок вогневого ураження противником повітряними засобами нападу.

Згідно пункту 7 резолютивної частини наказу №501/ДСК за порушення, зокрема під час виконання обов`язків командира НОМЕР_1 окремого батальйону охорони та обслуговування управління 20 армійського корпусу оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Сухопутних військ Збройних Сил України, вимог наведених вище нормативних актів, начальника штабу - заступника командира НОМЕР_1 окремого батальйону охорони та обслуговування управління 20 армійського корпусу майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - “попередження про неповну службову відповідність”.

Не погоджуючись з вищевказаним наказом у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами 3-4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24.03.1999 р. № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (в подальшому Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно з ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (в подальшому Дисциплінарний статут).

Згідно з ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Статтею 6 Дисциплінарного статуту визначено, що право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Згідно із частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністр оборони України, Головнокомандувач Збройних Сил України, керівники державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Служби безпеки України, Голова Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, командувач Національної гвардії України, Голова Державної прикордонної служби України, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, начальник Управління державної охорони України, керівник розвідувального органу Міністерства оборони України, керівники інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями користуються дисциплінарною владою в повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.

Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Попередження про неповну службову відповідність - дисциплінарне стягнення, яке застосовується до військовослужбовців, які не виконують своїх службових обов`язків належним чином (крім строковиків).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Згідно з ст. 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку17. Наполягає, що відповідачем,

Згідно з ст. 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 87 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 р. за № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 р. за № 1503/31371 (в подальшому Порядок № 608).

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до п.п. 1, 3 роз. ІІІ Порядку № 608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з п.п. 8, 9 роз. ІІІ Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб. Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стос17. Наполягає, що відповідачем, при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, було чітко дотримано вимоги статті 86 Дисциплінарного статуту,

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Згідно з пунктом 3 розділу V Порядку № 608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Відповідно до п. 6 роз. V Порядку № 608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (пункт 4 розділу VІ Порядку № 608).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що притягненню військовослужбовця до відповідальності може передувати проведення службового розслідування на підставі наказу стосовно нього, у ході якого встановлюються обставини щодо неправомірних дій військовослужбовця, причинного зв`язку між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, вини військовослужбовця, порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Тобто, лише у разі доведення вини військовослужбовця матеріалами службового розслідування командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Згідно матеріалів справи, зокрема з описової частини наказу №501/ДСК щодо ОСОБА_1 вбачається, що відповідач зазначив: начальник штабу - заступник командира НОМЕР_1 окремого батальйону охорони та обслуговування управління 20 армійського корпусу майор ОСОБА_1 неналежно виконав службові обов`язки в умовах ведення бойових дій.

У цій частині наказу відповідач послався на порушення позивачем: статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - у частині обов`язку додержуватися законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, наказів командирів; статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - у частині обов`язку підлеглого виконувати накази та розпорядження командира сумлінно, точно та у встановлений строк; статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - у частині обов`язку сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - у частині обов`язку доповідати безпосередньому начальникові про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків; статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - у частині обов`язку виконувати службові обов`язки за посадою; статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - у частині обов`язку беззастережно виконувати накази начальника; статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - у частині обов`язку здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини; підпункту 18 пункту 1.2.4 розділу 1 та підпункту 7 пункту 9.3 розділу 9 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, частина ІІ, затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 №605, - у частині обов`язку організувати оповіщення підрозділів про повітряний напад, появу засобів повітряної розвідки і застосування противником засобів масового ураження встановленими сигналами, які повинен знати весь особовий склад; пунктів 121, 122 Табелю термінових донесень, затвердженого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 26.01.2024 №36/ДСК; підпункту 3.4.3 Тимчасової доктрини “Об`єднане планування”, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 31.03.2020 №3т, - у частині обов`язку надавати 17. Наполягає, що відповідачем, при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, було чітко дотримано вимоги статті 86 Дисциплінарного статуту, а саме:

Після наведеного переліку норм в описовій частині наказу зазначено, що вчинення вказаних правопорушень підтверджується фактами та обставинами, які були встановлені під час службового розслідування.

У пункті 7 резолютивної частини наказу №501/ДСК відповідач зазначив, що за порушення, зокрема під час виконання обов`язків командира НОМЕР_1 окремого батальйону охорони та обслуговування управління 20 армійського корпусу оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Сухопутних військ Збройних Сил України, вимог наведених вище нормативних актів, начальника штабу - заступника командира НОМЕР_1 окремого батальйону охорони та обслуговування управління 20 армійського корпусу майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - “попередження про неповну службову відповідність”.

Отже, зі змісту оскаржуваного наказу №501/ДСК вбачається, що підстави притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності сформульовані через загальне твердження про неналежне виконання службових обов`язків, перелік нормативних приписів і посилання на службове розслідування.

Колегія суддів зазначає, що згідно норм Дисциплінарного статуту визначено, що вирішальним при накладенні дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, с вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов`язків. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з`ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування, і повинні бути відображені у відповідному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або висновку службового розслідування.

При встановленні протиправної поведінки особи, у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

При цьому, треба враховувати як об`єктивні, так і суб`єктивні фактори. Зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилось виконувати обов`язки військовій службовій особі, дії вищестоящих, командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу винного, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини.

Підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його впни га з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Суд звертає увагу, що у наказі №501/ДСК відповідач зазначив, що ОСОБА_1 неналежно виконав службові обов`язки, зокрема під час виконання обов`язків командира НОМЕР_1 окремого батальйону охорони та обслуговування.

Водночас, наказ у спірній частині не містить достатнього опису конкретних дій або бездіяльності позивача, який дав би змогу встановити об`єктивну сторону дисциплінарного проступку.

Так, відповідач перелічив норми Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Бойового статуту, Табелю термінових донесень та Тимчасової доктрини “Об`єднане планування”, однак не зазначив, у чому саме полягало порушення кожної з цих норм у фактичній поведінці позивача.

Також у наказі не визначено: який саме наказ або розпорядження позивач не виконав; коли такий наказ або розпорядження був доведений до позивача; які конкретні заходи безпеки особового складу не були організовані саме позивачем; у чому саме полягала неналежна організація оповіщення підрозділів про повітряний напад; який конкретний порядок дій під час сигналу “Ракетна небезпека” був порушений; яке саме донесення, кому, у якій формі та у який строк позивач не подав; які наслідки для управління військами настали внаслідок неподання або несвоєчасного подання такого донесення; чим підтверджується вина позивача; яким чином поведінка позивача вплинула на наслідки ракетного удару.

Наказ №501/ДСК у частині ОСОБА_1 містить лише загальне посилання на те, що вчинення правопорушень підтверджується фактами та обставинами, встановленими під час службового розслідування.

Проте таке посилання не дає можливості встановити, які саме факти та обставини відповідач вважав доведеними щодо позивача і чому вони утворюють склад дисциплінарного проступку.

Натомість у даній справі відповідач не довів конкретної неправомірної поведінки позивача, яка б перебувала у причинному зв`язку з наслідками ракетного удару.

Зокрема, відповідач не надав належних доказів, які б спростовували доводи позивача про доведення сигналу “Ракетна небезпека” до особового складу та початок розосередження після отримання відповідного сигналу. Відповідач також не довів, що позивач мав реальну можливість у конкретній оперативній обстановці вчинити інші дії, які б запобігли або істотно зменшили наслідки ракетного удару.

Тому посилання відповідача на загальний обов`язок командира відповідати за стан дисципліни та безпеки особового складу не звільняє відповідача від обов`язку довести наявність складу дисциплінарного проступку саме у діях або бездіяльності ОСОБА_1 .

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що службовим розслідуванням не було достовірно встановлено, чи вчиняв позивач порушення військової, дисципліни, ступень вини, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, та, як наслідок, не доведено його вину.

Колегія суддів зауважує, що притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є формою реалізації владних управлінських повноважень керівника та має здійснюватися виключно за умови дотримання встановленого законом порядку, а також за наявності належного обґрунтування, яке дозволяє зробити висновок про наявність дисциплінарного проступку, вину особи та причинно-наслідковий зв`язок між її діями (бездіяльністю) і подією, що стала підставою для розслідування.

Під час службового розслідування підлягають з`ясуванню, серед іншого, вина військовослужбовця, а також причинний зв`язок між його неправомірними діями (бездіяльністю) і подією, з приводу якої призначено розслідування, а також мають бути виявлені обставини, що підтверджують або спростовують інформацію щодо правопорушення і пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Проте, з матеріалів службового розслідування не вбачається, що зазначені елементи були належним чином встановлені.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування, а правова оцінка правильності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна ґрунтуватися на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях військовослужбовця, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування та оскаржуваного наказу, відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не обґрунтував обраний до застосування вид дисциплінарного стягнення, ступінь тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, попередню поведінку військовослужбовця, його ставлення до виконання службових обов`язків, не встановив наявність обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

При застосуванні до позивача “попередження про неповну службову відповідність” вказані обставини не враховані відповідачем, у зв`язку з чим рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, набуло нездоланних дефектів змісту, що підтверджує його необґрунтованість.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головнокомандувача Збройних Сил України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.