Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №560/9799/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9799/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

17 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області №262940022458 від 29.05.2025 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.09.1997 до 31.08.2015.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 про призначення пенсії та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо зобов`язання відповідача призначити та виплатити пенсію відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.05.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та 29.05.2025 прийняло рішення №262940022458 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Рішення було обґрунтоване тим, що до страхового стажу зараховані усі періоди роботи позивача, і відповідно страховий стаж позивача склав 34 роки 04 місяці 02 дні. Пільговий стаж відсутній. На день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 52 роки.

До пільгового стажу не зараховано наступні періоди:

період з 16.09.1997 по 31.08.2015, згідно з пільговою довідкою від 20.05.2025 №13, виданою АТ Українська залізниця філія "Центральна станція зв`язку", оскільки довідка не відповідає Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме - відсутня інформація, що заступник головного бухгалтера та менеджер персоналу мають право підпису головного бухгалтера та начальника відділу кадрів (згідно Додатку №5 довідка підписується керівником підприємства, головним бухгалтером, начальником відділу кадрів). Крім того, в абзаці 4 довідки зазначено прізвище " ОСОБА_2 ".

Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволення позову виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

"працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.".

За приписами статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 40 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 по справі №360/3611/20.

Зміни до правового регулювання щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2 до Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 внесено Законом №213-VІІІ від 02.03.2015.

Так, пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 (у редакції, чинній до прийняття Закону №213-VІІІ) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відтак наявні підстави для застосування до даної справи висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 по справі №360/3611/20.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-VI (Список №2) становить не менше 25 років.

Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону№1058-VI (Список №2), становить 10 років.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня, встановленого для даного виробництва. Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків, робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. Відсутність чи не підтвердження хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За вимогами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За змістом пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість, необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно матеріалів справи, вік заявниці 52 роки, страховий стаж позивачки становить 34 роки 04 місяці 02 дні.

Пільговий стаж відсутній, оскільки за доданими документами до страхового стажу період з 16.09.1997 по 31.08.2015, згідно з пільговою довідкою від 20.05.2025 №13, виданою АТ Українська залізниця філія "Центральна станція зв`язку", оскільки довідка не відповідає Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме - відсутня інформація, що заступник головного бухгалтера та менеджер персоналу мають право підпису головного бухгалтера та начальника відділу кадрів (згідно Додатку №5 довідка підписується керівником підприємства, головним бухгалтером, начальником відділу кадрів). Крім того, в абзаці 4 довідки зазначено прізвище " ОСОБА_2 ".

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Разом з тим, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.1989 позивач працювала:

- з 30.06.1989 по 01.10.1996 на Колективно виробничо-комерційному підприємстві "Рогнеда";

- з 16.09.1997 до 28.07.2020 прийнята учнем телефоніста мтс в Центральну станцію зв`язку. 16.12.1997 присвоєний 3 розряд телефоніста, 01.06.2003 присвоєний 2 клас телефоніста мтс, 01.09.2003 присвоєний 1 клас телефоніста міжміської телефонної станції.

- з 30.07.2020 по 05.08.2021 в Акціонерному товаристві "Українська залізниця"

- з 06.08.2021 по 14.11.2022 в Українському центрі по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті

- з 19.07.2023 по теперішній час працює в Українському центрі по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті.

Відповідно до уточнюючої довідки №13 від 20.05.2025, виданої АТ "Українська залізниця" Філія "Центральна станція зв`язку" позивач працювала повний робочий день в державному підприємстві "Центральна станція зв`язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України на посаді телефоніста міжміського телефонного зв`язку і на робочому місці дійсно використовувала мікротелефону гарнітуру на міжміських, замовних і довідкових комутаторах з цілодобовою дією з 16.09.1997 по 31.08.2015 – 17 років 11 місяців.

Виконанням даної роботи була зайнята повний робочий день, інших робіт не виконувала. За професією, посадою телефоніст міжміського телефонного зв`язку, які працюють з мікротелефонною гарнітурою на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією, має право на пенсію за віком на пільгових умовах, що передбачена Списком №2, розділ XXIX "Зв`язок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, відповідно до наказів щодо атестації робочих місць за умовами праці, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку№2 - телефоніст міжміської телефонної станції. Атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві вперше проводилась в 1998 році, 2003, 2006 та 2011.

Підстава для видачі : накази, особова карта форми П-2, відомості про заробітну плату, Усі вище перелічені докази містяться в матеріалах справи, та були надані пенсійному органу при зверненні за призначенням пенсії.

Позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідні періоди трудового стажу із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, позивач надала пільгові довідки, які підтверджують спеціальний стаж роботи, особову карту та накази про атестацію робочого місця.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що період роботи позивача період з 16.09.1997 по 31.08.2015 неправомірно не зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.05.2025 №262940022458 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного стажу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, з урахуванням положень ч. 1 ст. 308 КАС України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 15.01.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.