Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №240/25867/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25867/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

17 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо непроведення нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, та щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області перерахувати та доплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року та індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з розміром підвищення доходу в березні 2018 року.

Аргументуючи заявлені вимоги до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, позивач зазначив, що під час проходження військової служби у період з 01.01.2016 по 31.12.2022 мав право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, у зв`язку із чим звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак за результатами її розгляду отримав відмову у її задоволенні.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 у індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.

Суд першої інстанції виходив із того, що індексація грошового забезпечення є обов`язковою державною гарантією. Оскільки посадові оклади осіб рядового і начальницького складу не підвищувалися з січня 2008 року до березня 2018 року, саме січень 2008 року підлягає застосуванню для обчислення індексу споживчих цін за період до 28 лютого 2018 року. Після підвищення посадових окладів у березні 2018 року відповідач мав визначити право позивача на індексацію-різницю за правилами абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку № 1078.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апелянт зазначає, що індексація проводиться в межах фінансових ресурсів відповідних бюджетів.

Основним доводом скарги є пропуск позивачем строку звернення до суду.

Відповідач вказує, що позивача звільнено зі служби цивільного захисту 24 листопада 2023 року, а з позовом він звернувся лише у 2025 році. На думку апелянта, після набрання 19 липня 2022 року чинності Законом України № 2352-IX до спірних правовідносин застосовується тримісячний строк, передбачений статтею 233 КЗпП України, який з урахуванням дії карантину закінчився 30 червня 2023 року. На підтвердження цієї позиції скаржник посилається на ухвали Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 990/233/23 та від 07 грудня 2023 року у справі № 990/242/23.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу в Управлінні, однак не отримав кошти у повному обсязі, зокрема не виплачено йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та виплата здійснена не у належному розмірів у період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся із заявою про нарахування йому індексації грошового забезпечення, у відповідь на яку отримала відмову.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення. Індексація є складовою грошового забезпечення, спрямованою на підтримання його купівельної спроможності, а тому її виплата не залежить від розсуду органу, в якому особа проходить службу.

Посилання апелянта на проведення індексації в межах фінансових ресурсів не звільняє відповідача від виконання встановленого законом обов`язку. Відсутність або обмеженість бюджетних асигнувань не може бути підставою для невиплати гарантованої складової грошового забезпечення. Доказів того, що індексація позивачу була правильно обчислена і виплачена, відповідач не надав.

Після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 змін до Порядку № 1078 визначальним для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, а не місяць прийняття особи на службу чи збільшення інших складових грошового забезпечення.

Посадові оклади осіб рядового і начальницького складу були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року. Наступне підвищення посадових окладів відбулося лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704.

Отже, для обчислення індексу споживчих цін з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року підлягає застосуванню січень 2008 року як місяць підвищення тарифної ставки (окладу). Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, від 28 червня 2022 року у справі № 420/4841/21.

Доводи апеляційної скарги не містять відомостей про підвищення посадового окладу за посадою позивача в інший місяць та не спростовують установленої судом першої інстанції хронології нормативного регулювання.

Абзацами третім - шостим пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній у березні 2018 року, передбачено два різновиди індексації: поточну індексацію, що виникає внаслідок перевищення порогу індексації, та індексацію-різницю, право на яку виникає у місяці підвищення доходу, якщо розмір такого підвищення не перевищує суму можливої індексації, що склалася в цьому місяці.

Для визначення права на індексацію-різницю необхідно встановити суму підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року та суму можливої індексації, яка склалася в цьому місяці. Якщо сума підвищення доходу є меншою або дорівнює сумі можливої індексації, щомісячна індексація-різниця визначається як різниця між цими величинами і виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів); до неї додається поточна індексація, що виникає надалі.

Саме такий алгоритм застосування пункту 5 Порядку № 1078 сформульовано Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 та від 08 червня 2023 року у справі № 380/4830/22.

Повноваження відповідача щодо нарахування індексації не є дискреційними, оскільки за наявності встановлених законодавством умов існує лише один правомірний варіант поведінки - провести розрахунок і виплатити належну суму. Тому обраний судом першої інстанції спосіб захисту, який зобов`язує відповідача здійснити перерахунок за визначеним законодавством алгоритмом без установлення судом конкретної суми, є належним та не підміняє повноважень органу.

Індексація грошового забезпечення охоплюється поняттям оплати праці, тому до спору щодо її нарахування та виплати застосовуються спеціальні строки, визначені статтею 233 КЗпП України, а не місячний строк частини п`ятої статті 122 КАС України.

До 19 липня 2022 року частина друга статті 233 КЗпП України передбачала право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, не містить положень про зворотну дію змін до статті 233 КЗпП України.

У постанові від 09 квітня 2026 року у справі № 380/10143/24 Верховний Суд зазначив, що зміни, які обмежили строк звернення до суду у трудових спорах трьома місяцями, не поширюються на правовідносини, що виникли до 19 липня 2022 року. Тому вимоги про виплату грошового забезпечення за період до цієї дати не обмежуються строком звернення до суду.

Отже, вимоги позивача за період з 01 січня 2016 року по 18 липня 2022 року заявлені без пропуску строку, а висновок апелянта про те, що такий строк почався 19 липня 2022 року і закінчився після завершення карантину, не відповідає актуальному висновку Верховного Суду.

Щодо вимог за період з 19 липня по 31 грудня 2022 року застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX. За її змістом у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, тримісячний строк починається з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України.

Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2026 року у справі № 380/10143/24 наголосив, що перебіг цього строку пов`язується не із самим фактом звільнення, а з набуттям особою достовірної і документально підтвердженої інформації про обсяг та характер здійснених виплат. Для вирішення питання про дотримання строку необхідно встановити наявність доказів вручення розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення або іншого письмового повідомлення з відповідними відомостями.

Відповідач не надав доказів вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про всі нараховані та виплачені при звільненні суми із розшифруванням їх видів та розмірів. Дата звільнення - 24 листопада 2023 року - сама по собі не визначає початок перебігу тримісячного строку. Тому довід апелянта про пропуск строку щодо вимог за період з 19 липня по 31 грудня 2022 року також є необґрунтованим.

Посилання скаржника на ухвали Верховного Суду у справах № 990/233/23 та № 990/242/23 не змінює цього висновку. Ухвали постановлені за інших фактичних обставин і не містять висновку щодо застосування статті 233 КЗпП України у спорі про індексацію грошового забезпечення, співмірного з висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2026 року у справі № 380/10143/24.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.