Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №560/10614/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10614/26

Головуючий у 1-й інстанції: Печений Є.В.

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

18 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з вимогами:

- визнати протиправними дії щодо припинення з 01.05.2025 надання ОСОБА_1 пільги у розмірі 50 відсотків оплати житлово-комунальних послуг як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії;

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у поновленні нарахування та виплати зазначеної пільги;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити нарахування та надання ОСОБА_1 пільги у розмірі 50 відсотків оплати житлово-комунальних послуг з 01.05.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплатити недоотримані суми пільги за період з 01.05.2025 до дня фактичного поновлення її надання.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відкрито провадження у справі № 560/10614/26.

02.07.2026 до суду першої інстанції надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій справі № 440/11441/25.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції зазначене клопотання задовольнив та зупинив провадження у справі № 560/10614/26 до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій справі № 440/11441/25, мотивуючи своє рішення тим, що ухвалою Верховного Суду від 22.12.2025 відкрито провадження у зразковій справі № 440/11441/25, а справа, яка перебуває у провадженні окружного суду, є типовою щодо зразкової, у зв`язку з чим наявні підстави, передбачені пунктом 9 частини 2 статті 236 та частинами 1, 2 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду про зупинення провадження у справі № 560/10614/26 та передати справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав її справу типовою щодо зразкової справи № 440/11441/25, оскільки ознакою типової справи, визначеною Верховним Судом, є наявність у позивачів статусу ветерана служби відповідно до Закону України № 203/98-ВР, тоді як вона звернулася до суду як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, а її позов ґрунтується на приписах Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто на іншому спеціальному законі. Апелянт також вказує, що оскаржувана ухвала не містить мотивів прийнятого рішення: суд обмежився цитуванням ознак типової справи, не здійснивши аналізу предмета та підстав позову, не порівнявши правовий статус позивачів та не пояснивши, чому правовідносини щодо соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи є тотожними правовідносинам ветеранів служби. Окремо апелянт звертає увагу на те, що у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначено про типовість адміністративної справи № 560/10213/26, тоді як предметом розгляду є справа № 560/10614/26, що, на її переконання, свідчить про використання тексту іншого судового рішення без належного дослідження обставин саме її справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до 2 категорії.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відкрито провадження у справі № 560/10614/26.

02.07.2026 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності судовим рішенням у зразковій справі № 440/11441/25.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача та зупинив провадження у справі № 560/10614/26 до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій справі № 440/11441/25, зазначивши у мотивувальній частині про типовість адміністративної справи № 560/10213/26.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, а статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Пунктом 22 частини першої статті 4 КАС України визначено, що зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 291 КАС України суд, який розглядає типову справу, має право зупинити провадження за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою у випадку, якщо Верховним Судом відкрито провадження у відповідній зразковій справі. Провадження у типовій справі підлягає відновленню з дня набрання законної сили рішенням Верховного Суду у відповідній зразковій справі.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 9 частини другої статті 236 та частини першої статті 291 КАС України можливе виключно за сукупності двох умов: 1) Верховним Судом відкрито провадження у зразковій справі; 2) справа, яка перебуває у провадженні суду, є типовою щодо такої зразкової справи, тобто відповідає всім ознакам, наведеним у пункті 21 частини першої статті 4 КАС України, - тотожність відповідача (суб`єкта владних повноважень або його відокремленого підрозділу), аналогічність підстав виникнення спору, врегулювання спірних правовідносин одними й тими самими нормами права та аналогічність заявлених позовних вимог.

Колегія суддів наголошує, що встановлення типовості справи не може мати формального характеру. Суд, вирішуючи питання про зупинення провадження, зобов`язаний порівняти предмет і підстави позову, правовий статус позивача, норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та фактичні обставини справи з відповідними елементами зразкової справи, а результати такого порівняння відобразити у мотивувальній частині судового рішення.

Такий підхід узгоджується і з правовою природою інституту зупинення провадження.

Як вбачається з ухвали Верховного Суду від 22.12.2025 у справі № 440/11441/25, ознаками типових справ щодо цієї зразкової справи Верховний Суд визначив, зокрема, те, що позивачі є особами із статусом ветерана служби відповідно до Закону №203/98-ВР та мають право на виплату пільги для оплати житлово-комунальних послуг, позовні вимоги заявлені до територіального органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебувають позивачі, спірні правовідносини стосуються припинення із 01 травня 2025 року виплат пільг для оплати житлово-комунальних послуг на підставі пункту 7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", а позивачі заявили тотожні позовні вимоги.

Отже, визначальною ознакою типовості щодо зразкової справи № 440/11441/25 є наявність у позивача статусу ветерана військової служби, ветерана органів внутрішніх справ, ветерана Національної поліції та деяких інших осіб у розумінні Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 № 203/98-ВР (далі - Закон № 203/98-ВР), а спірні правовідносини мають бути врегульовані пунктом 6 частини першої статті 6 Закону № 203/98-ВР.

Натомість позивач у цій справі є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до 2 категорії, а її позовні вимоги ґрунтуються на приписах Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), зокрема статті 21 цього Закону, якою визначено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 2.

Колегія суддів зазначає, що Закон № 796-XII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини між державою і громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Правовий статус таких осіб, підстави набуття права на відповідні пільги та компенсації, а також обсяг цих гарантій визначаються саме Законом № 796-XII і не є похідними від Закону № 203/98-ВР.

Таким чином, правовий статус позивача у справі № 560/10614/26 та нормативна підстава заявлених нею вимог відрізняються від тих, що покладені Верховним Судом в основу визначення кола типових справ щодо зразкової справи № 440/11441/25. Сама лише обставина, що відповідачем в обох випадках є територіальний орган Пенсійного фонду України, а спір може стосуватися виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг, за відсутності тотожності правового статусу позивачів та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не дає підстав для висновку про типовість справи у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України.

Колегія суддів також враховує, що зразкове рішення Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 291 КАС України враховується судом, що розглядає типову справу, за умови встановлення тих самих правових відносин у такій справі. Відтак поширення наслідків розгляду зразкової справи на справу, у якій правовідносини регулюються іншим спеціальним законом, суперечило б меті інституту зразкової справи та призвело б до необґрунтованого затягування розгляду спору.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 248 КАС України ухвала суду повинна містити мотиви, з яких суд дійшов до висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. Оскаржувана ухвала наведеним вимогам не відповідає.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29- 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що справа № 560/10614/26 не відповідає ознакам типової справи щодо зразкової справи № 440/11441/25, у зв`язку з чим передбачених пунктом 9 частини другої статті 236 та частиною першою статті 291 КАС України підстав для зупинення провадження у ній не було. Постановивши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до безпідставного зупинення провадження у справі та перешкоджає подальшому її розгляду по суті.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 321 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції безпідставно зупинив провадження у справі за відсутності передбачених законом підстав, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.