Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №120/1155/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1155/26

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

10 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Самойлова В.С.,

представника позивача: Дейнегін С.М.,

представника відповідача: Нечипорук Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області форми «С» від 02.12.2025 № 0383600705.

Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8286,30 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Ухвалюючи згадане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ані наказ від 29.10.2025 № 4952к, ані лист ДПС України від 17.10.2025 № 24944/7/99-00-07-03-02-07 не містять конкретних відомостей про можливі порушення законодавства саме позивачем, а тому фактичну перевірку призначено за відсутності визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстав. Суд також визнав недоведеним факт проведення контрольної розрахункової операції у порядку, встановленому підпунктом 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 80.4 статті 80 ПК України, оскільки така операція здійснена 22.10.2025, тобто до прийняття наказу про проведення перевірки, без документального оформлення її результатів. За висновком суду, встановлені процедурні порушення є істотними, а тому акт перевірки не може вважатися допустимим доказом, що виключає необхідність переходу до дослідження виявлених порушень по суті.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2026 повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що фактичною підставою для прийняття наказу від 29.10.2025 № 4952к стали лист ДПС України від 17.10.2025 № 24944/7/99-00-07-03-02-07 та доповідна записка управління податкового аудиту від 28.10.2025 № 3850/02-32-07-05, які в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, що дає підстави для призначення фактичної перевірки, а зазначення у наказі лише відповідного підпункту без розкриття його змісту не є істотним недоліком, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі судової палати, викладеним у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23. По суті виявлених порушень апелянт наполягає, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (друга група) та здійснюючи реалізацію технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, не забезпечив ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, та не надав на початок перевірки документів, що підтверджують облік і походження товарних запасів на суму 999 843,00 грн; надані ж форма обліку та накладні на внутрішнє переміщення не містять обов`язкових реквізитів, що дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, а також назви й адреси місця продажу. Крім того, апелянт вказує на непроведення через програмний реєстратор розрахункових операцій розрахунків при продажу подарункових сертифікатів та товару, оплаченого сертифікатом, і на порушення пункту 291.6 статті 291 ПК України.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо доводів і мотивів такої скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін. У відзиві зазначено, що контролюючий орган не довів наявності фактичної підстави для призначення перевірки, оскільки доповідна записка є внутрішнім документом самого відповідача, а лист ДПС України не містить відомостей про ймовірні порушення саме позивачем; допущені процедурні порушення є істотними та самі по собі є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Позивач також наголошує, що вручений йому примірник акта має інший номер, ніж акт, зазначений у податковому повідомленні-рішенні; що на початок перевірки представник позивача надав перевіряючим накладні на переміщення товару у кількості 17 штук на 18 аркушах та форму ведення обліку товарних запасів на 2 аркушах, про що зазначено у пункті 4.5 акта перевірки; що матеріали перевірки не містять опису майна чи акта зняття залишків, а тому встановити фактичні залишки товару та перевірити правильність обрахунку санкції за статтею 20 Закону № 265/95-ВР неможливо; що запит про надання документів містив помилкове посилання на пункт 85.4 статті 85 ПК України, а саме податкове повідомлення-рішення не містить викладу змісту допущеного порушення в порушення підпункту 58.1.2 статті 58 ПК України.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

У судовому засіданні апелянт надав пояснення, що відтворюють зміст апеляційної скарги та просив скасувати оскаржене відповідачем рішення.

Представник позивача, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити таке без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, з 01.08.2025 перебуває на спрощеній системі оподаткування (друга група платників єдиного податку) та здійснює господарську діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, 51 (ТРЦ «Sky Park»), з реалізації техніки торгової марки «Apple» та аксесуарів до неї.

Листом Державної податкової служби України від 17.10.2025 № 24944/7/99-00-07-03-02-07 територіальним органам ДПС доведено результати аналізу діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю технікою та електронікою, зокрема гаджетами торгової марки «Apple», та запропоновано провести фактичні перевірки таких суб`єктів господарювання.

На виконання зазначеного листа управлінням податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області складено доповідну записку від 28.10.2025 № 3850/02-32-07-05 про необхідність проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання - платників єдиного податку, які здійснюють розрахункові операції у негрошовій формі з використанням подарункових сертифікатів, у переліку яких зазначено місце здійснення торгівлі - магазин «Мій гаджет», вул. Миколи Оводова, 51, м. Вінниця.

Наказом ГУ ДПС у Вінницькій області від 29.10.2025 № 4952к «Про проведення фактичної перевірки» на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, статей 20, 61, 62, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.3 статті 82 ПК України призначено фактичну перевірку зазначеного місця здійснення торгівлі. На проведення перевірки видано направлення № 6597 та № 6598.

22.10.2025 працівниками контролюючого органу в магазині «Мій гаджет» придбано подарункові сертифікати на суми 3000,00 грн та 5000,00 грн.

Фактична перевірка проведена 30.10.2025 з 15 год. 19 хв. по 18 год. 00 хв. у присутності продавця-консультанта ОСОБА_2 . Під час перевірки здійснено придбання товару (навушники та зарядний пристрій) на суму 7949,00 грн, розрахунок за який проведено подарунковим сертифікатом, а також придбано подарунковий сертифікат на суму 10 000,00 грн.

Під час перевірки представнику позивача вручено запит про надання документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 32275/5/02-32-07-05/3730900298 від 30.10.2025, у якому зафіксовано порушення пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 291.6 статті 291 та пункту 85.2 статті 85 ПК України, а загальну вартість необлікованого товару визначено у розмірі 999 843,00 грн. У пункті 4.5 акта як додатки зазначено надані під час перевірки накладні на переміщення товару у кількості 17 штук на 18 аркушах та форму ведення обліку товарних запасів на 2 аркушах.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 27.11.2025 № 75795/6/02-32-07-05-14 висновки акта залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

02.12.2025 ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0383600705, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 1 статті 17 та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 1035786,50 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся до суду із вимогою про його скасування.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Щодо підстав призначення та проведення фактичної перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника; така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору.

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено вище абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, яка стосується подібних правовідносин, сформулював правовий висновок, згідно з яким «у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України». Судова палата також указала, що «якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним». Крім того, у пункті 60 наведеної постанови Верховний Суд визнав достатньою фактичною підставою для призначення фактичної перевірки саме доповідну записку управління податкового аудиту, підготовлену за результатами доперевірочного аналізу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, колегія суддів виходить із того, що наказ ГУ ДПС у Вінницькій області від 29.10.2025 № 4952к містить як правову підставу проведення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України), так і фактичну - доповідну записку управління податкового аудиту від 28.10.2025 № 3850/02-32-07-05, складену на виконання листа ДПС України від 17.10.2025 № 24944/7/99-00-07-03-02-07, у якому наведено результати аналізу діяльності суб`єктів господарювання у сфері роздрібної торгівлі високоліквідними товарами (технікою торгової марки «Apple») та зазначено про типові ризики непроведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО і неналежного ведення обліку товарних запасів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені документи не можуть бути належною фактичною підставою для призначення перевірки. Наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації.

Водночас, вимоги до оформлення наказу не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в ньому зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Так, доповідна записка управління податкового аудиту, складена за результатами опрацювання інформації, отриманої від центрального органу виконавчої влади (ДПС України), у розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією від державного органу, а її змістом охоплено конкретний господарський об`єкт та конкретну сферу податкового контролю - здійснення розрахункових операцій, у тому числі з використанням подарункових сертифікатів, та ведення обліку товарних запасів.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про призначення фактичної перевірки за відсутності законних підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є помилковим, а відтак безпідставним є і висновок про недопустимість акта перевірки як доказу в цілому та про відсутність необхідності переходити до дослідження виявлених порушень по суті.

Щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Оскільки позивач здійснює реалізацію техніки торгової марки «Apple» та аксесуарів до неї, тобто технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, обов`язок ведення обліку товарних запасів та надання відповідних документів на початок перевірки на нього поширюється у повному обсязі.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок № 496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

За приписами Порядку № 496 первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Розділ ІІ Порядку № 496 визначає порядок ведення обліку товарних запасів.

Пунктами 1-2 розділу ІІ Порядку № 496 передбачено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Статтею 20 Закону № 265/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Верховний Суд у постанові від 03.03.2026 у справі № 140/6980/24, яка стосується подібних правовідносин, зазначив, що «положення абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР у сукупності з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов`язують суб`єкта господарювання при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)», а такий обов`язок «є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб`єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу та виникає у платника податків в силу закону при пред`явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки». Верховний Суд також підтвердив, що ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР (аналогічний висновок - у постанові від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22).

Матеріалами справи підтверджено, що надані під час перевірки форма ведення обліку товарних запасів та накладні на внутрішнє переміщення товару не відповідають вимогам Порядку № 496: у формі обліку відсутні обов`язкові реквізити - назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта), в межах якого ведеться облік, а накладні на переміщення не містять реквізитів, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару. Документи ж на підтвердження походження товару (видаткові накладні від постачальника, договір суборенди приміщення для зберігання) подані позивачем лише разом із запереченнями на акт перевірки, при цьому за даними реєстрів об`єкти нежитлових/складських приміщень за вказаною у договорі адресою не обліковуються.

Доводи позивача про те, що частина товару, переміщеного за наданими накладними, на момент перевірки вже була реалізована, не спростовують висновків контролюючого органу, оскільки саме на суб`єкта господарювання покладено обов`язок забезпечити наявність у місці продажу документів щодо всього товару, який фактично там знаходиться на момент перевірки. Позивач, у свою чергу, не надав ані під час перевірки, ані під час судового розгляду даних власного обліку, які б спростовували зафіксовану в акті перевірки номенклатуру та вартість товару у розмірі 999 843,00 грн. За відсутності належного обліку товарних запасів саме зафіксовані під час перевірки у місці продажу дані є доказом вартості необлікованого товару, і посилання позивача на неможливість перевірити правильність обрахунку санкції за наведених обставин не може бути покладене в основу висновку про протиправність рішення, оскільки така неможливість зумовлена саме бездіяльністю платника щодо ведення обліку.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування до позивача фінансової санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР, а висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення у цій частині є передчасним та таким, що не відповідає обставинам справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29–30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.12.2025 № 0383600705 є правомірним, відтак суд першої інстанції, задовольнивши позов, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення фактичної перевірки та не надав оцінки виявленим порушенням по суті, рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 вересня 2026 року

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.