Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №120/9224/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9224/26

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

18 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

17.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо:

- ненарахування та невиплати позивачу з 01.01.2024 по 10.10.2025 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року;

- ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також витребувано у відповідача довідки про розмір грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2024 року по 10 жовтня 2025 року та станом на лютий - березень 2018 року.

02.07.2026 представник відповідача подав клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду (судді Альчука М.П.) з 09.01.2026 перебуває справа № 120/55/26 за позовом того самого позивача до того самого відповідача, позовні вимоги в якій охоплюють період з 01.03.2018 по 10.10.2025, тобто включають у себе весь спірний період у справі № 120/9224/26.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.07.2026 заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, керуючись пунктом 3 частини першої статті 240 КАС України, виходив із того, що позовні вимоги у справі № 120/55/26 включають у себе абсолютно весь спірний період, щодо якого заявлені позовні вимоги у справі № 120/9224/26 (з 01.01.2024 по 10.10.2025), а отже у провадженні цього ж суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07.07.2026 та направити справу № 120/9224/26 до суду першої інстанції для розгляду по суті. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не здійснив змістовного аналізу предмета та підстав позовів у порівнюваних справах і обмежився формальним співпадінням календарних періодів. Апелянт зазначає, що у справі № 120/55/26 предметом спору є право на отримання фіксованої суми індексації (індексації-різниці), передбаченої абзацами 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за період з 01.03.2018 по 10.10.2025, тоді як у цій справі - право на поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 10.10.2025 з визначенням базового місяця - березня 2018 року. Ці вимоги, за твердженням апелянта, ґрунтуються на різних юридичних фактах, регулюються різними положеннями Порядку № 1078 та мають різний механізм обчислення, а тому не є тотожними ні за предметом, ні за підставами.

ГУ ДСНС у Вінницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило щодо доводів і мотивів такої скарги та просило залишити оскаржуване судове рішення без змін. Відповідач наполягає на тому, що позовна заява у справі № 120/55/26, провадження в якій відкрито ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.01.2026, містить вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.10.2025 в повному розмірі з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати. З огляду на це відповідач вважає, що спірний період у справі № 120/55/26 повністю охоплює спірний період у справі № 120/9224/26, що свідчить про перебування у провадженні суду двох справ про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм права.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУ ДСНС у Вінницькій області та станом на час звернення до суду виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

17.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом у справі № 120/9224/26, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому за період з 01.01.2024 по 10.10.2025 індексації грошового забезпечення в повному розмірі з визначенням базового місяця - березня 2018 року, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку індексацію, а також визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати та зобов`язати нарахувати і виплатити таку компенсацію.

Позовні вимоги у цій справі обґрунтовані тим, що згідно з архівними відомостями, наданими відповідачем листом від 10.11.2025, у період з 01.01.2024 по 31.07.2024 та з 01.01.2025 по 30.06.2025 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, а за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 та з 01.07.2025 по 10.10.2025 нараховувалась і виплачувалась не в повному обсязі.

02.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою, за якою ухвалою від 09.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 120/55/26.

Предметом позову у справі № 120/55/26 є вимоги про визнання протиправними дій ГУ ДСНС у Вінницькій області, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 10.10.2025 в неповному обсязі, а саме з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.10.2025 в загальній сумі 318913,98 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 зазначеного Порядку, а також про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.07.2026 заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту своїх прав і свобод.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 3 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, умовою застосування цієї підстави для залишення позову без розгляду є одночасна наявність трьох складників тотожності спору: тотожність сторін, тотожність предмета позову та тотожність підстав позову. Відсутність хоча б одного з наведених критеріїв виключає можливість застосування пункту 3 частини першої статті 240 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 виклав правову позицію, за якою підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин; для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, з метою оцінювання правовідносин на предмет подібності суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії; з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими.

Зазначені правові висновки суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі навів, проте фактично їх не застосував, обмежившись констатацією того, що спірний період у справі № 120/55/26 охоплює спірний період у справі № 120/9224/26.

Надаючи оцінку оскарженому позивачем рішенню, визначаючись щодо тотожності підстав та предмету спорів у справах № 120/55/26 та № 120/9224/26, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), у пункті 2 передбачає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Згідно з абзацом другим цього пункту обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацами третім, четвертим та шостим пункту 5 Порядку № 1078 врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів та виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів): сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу; якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу; до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Наведене нормативне регулювання свідчить, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох різних за правовою природою видів індексації грошового доходу - поточної індексації та індексації-різниці (фіксованої суми індексації).

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, встановлений у розмірі 103 відсотки (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078), а сума такої індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

Натомість право на індексацію-різницю, про яку йдеться в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку № 1078, виникає лише тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці; нарахування та виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер і здійснюються до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Ураховуючи, що з 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлено нові розміри окладів, з огляду на пункти 5 та 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року є місяцем підвищення доходу відповідної категорії осіб, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Зіставивши зміст позовних вимог у справі № 120/9224/26 та у справі № 120/55/26, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду та вказуючи про наявність спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, помилково ототожнив різні за своєю суттю поняття, не розмежувавши "поточну" індексацію та "індексацію-різницю".

Так, предметом спору у цій справі (№ 120/9224/26) є бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 10.10.2025 із застосуванням базового місяця - березня 2018 року, тоді як предметом спору у справі № 120/55/26 є дії ГУ ДСНС у Вінницькій області щодо нарахування у неповному обсязі фіксованої індексації (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 по 10.10.2025 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Відповідно різними є й підстави цих позовів: у справі № 120/55/26 позивач обґрунтовує свої вимоги неправильним визначенням розміру індексації-різниці, що склалася у місяці підвищення окладів, з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а у цій справі - повним ненарахуванням поточної індексації за окремі місяці спірного періоду та неправильним застосуванням механізму обчислення індексу споживчих цін для її проведення. Ці вимоги мають різний механізм обчислення та різні юридичні факти, які покладені в основу звернення до суду.

Колегія суддів зауважує, що сам лише збіг календарного проміжку (01.01.2024 - 10.10.2025), на який посилається відповідач у відзиві та який став визначальним для суду першої інстанції, не свідчить про тотожність позовів, оскільки предмет адміністративного позову визначається не часовим проміжком, а матеріально-правовою вимогою позивача та характером порушеного права, про захист якого він просить. За змістовим критерієм, який згідно з наведеним висновком Великої Палати Верховного Суду є основним, спірні правовідносини у порівнюваних справах не є тотожними.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність сукупності умов, передбачених пунктом 3 частини першої статті 240 КАС України, є обґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду - помилковим.

Залишення позову без розгляду за таких обставин призвело до необґрунтованого обмеження гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України права позивача на судовий захист і не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному частиною першою статті 2 КАС України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

У силу пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Водночас, за приписами пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки ухвала про залишення позовної заяви без розгляду перешкоджає подальшому провадженню у справі, а суд першої інстанції неправильно застосував пункт 3 частини першої статті 240 КАС України, що призвело до неправильного вирішення відповідного процесуального питання, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.