Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №560/1432/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1432/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

18 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати бездіяльність (рішення) Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлену протоколом №348 від 26.12.2025, у частині повернення без реалізації матеріалів облікової справи підполковника ОСОБА_1 щодо надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла квартири АДРЕСА_1 .

- зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями повторно розглянути облікову справу підполковника ОСОБА_1 та погодити пропозицію про надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла квартири АДРЕСА_2 .

- визнати за позивачем ОСОБА_1 право на виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службового житлового фонду Міністерства оборони України та забезпечення нею для постійного проживання (з подальшою можливістю приватизації) відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII.

- зобов`язати Міністерство оборони України в особі Західного квартирно- експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України подати клопотання та необхідні документи до виконавчого органу Хмельницької міської ради для прийняття рішення про зняття статусу службового житла з квартири АДРЕСА_1 , та видати позивачеві ордер на постійне жиле приміщення (або еквівалентний документ) протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 26.12.2025 №348 у частині повернення без реалізації матеріалів облікової справи ОСОБА_1 .

Зобов`язано Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України повторно розглянути матеріали облікової справи ОСОБА_1 , та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що причиною повернення без погодження матеріалів облікової справи позивача слугувало те, що на момент розгляду Комісією з контролю облікової справи позивача рішенням Міністра оборони України від 17.12.2025 № 7571/з/2, враховуючи дію воєнного стану та прийняття Закону України "Про основні засади житлової політики" № 12377 від 06.01.2025, у межах повноважень наданих Міністру як керівнику центрального органу виконавчої влади, визначено критерії для зміни статусу службового житла та надання його для постійного проживання військовослужбовцям та членам їх сімей.

Апелянт вказує, що Комісією було враховано заборону приватизації державного житлового фонду передбачену Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Відповідно до ч. 2 ст. 2 вказаного Закону службові квартири не підлягають приватизації.

Крім того, згідно пункту 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081, житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні. У даній ситуації потреба у службовій квартирі, яка на даний час є державною власністю, не відпала, що виключає можливість її виключення із числа службових.

За вказаного правового регулювання Комісією з контролю було досліджено облікову житлову справу позивача та наданий на розгляд Список надання житлової площі для постійного проживання шляхом виключення з числа службового житла Міністерства оборони України, за результатами чого більшістю голосів прийнято рішення про повернення без реалізації матеріали облікової справи позивача. Комісія також зазначила застереження, пославшись на не відповідність матеріалів облікової справи критеріям визначених Міністром оборони України у рішенні від 17.12.2025 № 7571/з/2, а саме рішення про здійснення забезпечення постійним житлом шляхом його виключення із числа службового приймати виключно стосовно осіб звільнених з військової служби які стали особами з інвалідністю І чи ІІ групи, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби. Позивач не відноситься до вказаних категорій осіб.

Отже, Міністр оборони України, з урахуванням дотримання принципів соціальної справедливості, зокрема в умовах дії воєнного стану, з урахуванням положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», має право визначати критерії та умови щодо виключення житла із числа службового та надання його для постійного проживання особам, які в ньому проживають.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що фактично повернення матеріалів не є остаточним вирішенням питання про забезпечення житлом і не позбавляє позивача права на повторний розгляд після зміни правового регулювання, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно прирівняв повернення матеріалів без реалізації до протиправної відмови.

Апелянт вказує, що Порядок №1081 та Інструкція №380 передбачають багатоступеневу процедуру прийняття рішення щодо забезпечення житлом. Комісія Міністерства оборони є складовою цієї процедури та реалізує контрольні функції. Таким чином, саме Комісія оцінює можливість погодження надання житла з урахуванням чинної державної житлової політики та нормативних актів Міністерства оборони України.

Крім того, пунктом 11 Порядку №1081 передбачено, що виключення житла з числа службового можливе лише за умови відсутності потреби у використанні такого житла як службового. В свою чергу, жодного доказу того, що потреба Міністерства оборони України у використанні зазначеної квартири як службової відпала, матеріали справи не містять. Однак, під час розгляду справи судом першої інстанції не надано оцінку вказаним обставинам.

Також, апелянт вказує, що рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2 тимчасово обмежено погодження виключення службового житла, крім окремих категорій військовослужбовців. Оскільки позивач не належить до категорій, визначених рішенням Міністра оборони України, комісія не мала правових підстав ігнорувати рішення Міністра оборони України, яке є обов`язковим для підпорядкованих органів системи Міністерства оборони. Натомість, суд першої інстанції фактично визнав неправомірними дії Комісії лише з мотивів незгоди із внутрішньовідомчим порядком реалізації житлової політики, хоча питання законності самого рішення Міністра оборони не було предметом спору.

Враховуючи викладене, апелянт просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 1998 року по даний час проходить військову службу в Збройних Силах України. Вислуга років складає понад 20 років.

Позивач перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у м. Хмельницький при військовій частині НОМЕР_1 в загальній черзі з 25 серпня 2005 року та в першочерговій черзі зі складом сім`ї з 2 осіб (син ОСОБА_2 , 2009 р. н.).

13.02.2007 позивач отримав ордер № 000567 серії ХМН на квартиру АДРЕСА_1 (однокімнатна квартира загальною площею 50,2 кв. м, жилою площею 19,3 кв. м.).

У грудні 2025 року до об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 подано рапорт щодо виведення квартири з розряду службової для постійного проживання.

Наказом начальника Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України №110 від 15.12.2025 затверджено рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , згідно з протоколом засідання №15 від 15 грудня 2025 року, про виключення зі складу службових однокімнатної квартири АДРЕСА_3 та надання її в якості житла для постійного проживання підполковнику ОСОБА_1 , зі складом сім`ї 2 (дві) особи, в тому числі: син – ОСОБА_2 – 2009 р. н., як такому, що входить до переліку осіб, яким дозволено забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службового згідно з пунктом 10 Розділу VII “Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями” затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380, з одночасним зняттям їх на підставі пункту 21 розділу VI зазначеної Інструкції з обліку осіб, які потребують покращення житлових умов у Хмельницькому гарнізоні.

Західним квартирно-експлуатаційним управлінням облікову справу було направлено до Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Згідно Протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №348 від 26 грудня 2025 року, матеріали облікової справи позивача були повернуті йому без реалізації.

Як видно зі змісту оскаржуваного рішення Комісії, підставою для повернення документів без розгляду по суті стало рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2. Вказаним рішенням було запроваджено тимчасове обмеження на розгляд питань щодо зняття статусу службового житла для всіх категорій військовослужбовців, окрім осіб з інвалідністю І та II групи, а також членів сімей загиблих (померлих) або зниклих безвісти осіб, до моменту набрання чинності Законом України «Про основні засади житлової політики».

Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Пунктом 11 розділу II Інструкції № 380 визначено, що Комісія з контролю відповідно до визначених завдань має право приймати рішення щодо:

погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) про надання військовослужбовцям та членам їх сімей жилої площі для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;

погодження рішення житлової комісії військової частини про надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень;

перегляду раніше прийнятих рішень Комісії з контролю;

погодження надання одноразової грошової допомоги (житла) особам, яким присвоєно звання Герой України за здійснення визначного геройського вчинку.

У разі не погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) Комісія з контролю повертає документи на доопрацювання із відповідним обґрунтуванням.

Цей перелік рішень є виключним.

Судом встановлено, що Комісією прийнято рішення про повернення без реалізації матеріалів облікових справ, зокрема щодо позивача.

Таким чином, Комісія з контролю не прийняла жодного з рішень, що передбачені пунктом 11 розділу II Інструкції № 380, за наслідками розгляду облікової справи позивача.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 26.12.2025 №348, в частині повернення без реалізації матеріалів облікової справи позивача, є протиправним і підлягає скасуванню.

Отже, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вирішив зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями повторно розглянути матеріали його облікової справи та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службового житлового фонду Міністерства оборони України та забезпечення нею для постійного проживання (з подальшою можливістю приватизації) відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII та зобов`язання Міністерство оборони України в особі Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України подати клопотання та необхідні документи до виконавчого органу Хмельницької міської ради для прийняття рішення про зняття статусу службового житла з квартири АДРЕСА_1 , та видати позивачеві ордер на постійне жиле приміщення (або еквівалентний документ) протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду, суд першої інстанції вказав, що оскільки матеріали облікової справи позивача фактично не були розглянуті Комісією, а остаточного рішення щодо погодження або відмови у погодженні надання позивачу житла для постійного проживання не прийнято, заявлені вимоги є передчасними.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.

Відтак, переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон України № 2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 12 Закону України № 2011-XII, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 125 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років та сім`ї військовослужбовців, не може бути виселено із службового житла.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі військовослужбовці) та членів їх сімей, визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (далі Порядок № 1081 з подальшими змінами).

Відповідно до ч. 1 п. 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 календарних років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Згідно із ч. 3 п. 3 Порядку №1081 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом: надання новозбудованого житла, надання житла, виключеного з числа службових, житла вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до ч. 12 п. 11 Порядку №1081 виключення житлових приміщень з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу. Згідно із п. 22 Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі члени їх сімей), визначено Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою Наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 №380 (далі Інструкція № 380).

Згідно пункту 2 Розділу І Інструкції № 380, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами).

Пункт 4 Розділу І Інструкції № 380, встановлює, що військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Згідно з пунктом 1 Розділу II Інструкції № 380, для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті МО України, в Генеральному штабі ЗС України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях ЗС України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії.

Пунктом 10 Розділу VII Інструкції № 380, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Пунктами 3 - 7 розділу 7 Інструкції №380 передбачено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців. Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання. Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання. На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі Список надання постійного житла) (додаток 23). Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю. Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій). За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

З аналізу наведених норм вбачається, що діючим законодавством передбачено чітко визначену послідовну процедуру виключення отриманого військовослужбовцем житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, складовими етапами якої є:

- розгляд житловою комісією військової частини документів облікових справ військовослужбовців та прийняття відповідного рішення;

- направлення військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району затвердженого командиром військової частини протоколу засідання житлової комісії військової частини;

- підготовка КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району списку надання житлової площі та направлення його (з відповідними додатковими матеріалами) до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю;

- підготовка ГКЕУ (за умови наявності рішення про погодження) Списку надання постійного житла у Збройних Силах України та подання його на затвердження заступнику Міністра оборони України, після затвердження якого здійснюється оформлення КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району документів для видачі відповідного ордеру, який подається до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради разом з обліковою справою військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Пунктом 11 розділу II Інструкції № 380, передбачено, що Комісія з контролю відповідно до визначених завдань має право приймати рішення щодо:

погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) про надання військовослужбовцям та членам їх сімей жилої площі для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;

погодження рішення житлової комісії військової частини про надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень;

перегляду раніше прийнятих рішень Комісії з контролю;

погодження надання одноразової грошової допомоги (житла) особам, яким присвоєно звання Герой України за здійснення визначного геройського вчинку.

У разі не погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) Комісія з контролю повертає документи на доопрацювання із відповідним обґрунтуванням.

Цей перелік рішень є виключним.

Судом встановлено, що позивач понад 20 років проходить військову службу у Збройних Силах України і має вислугу 20 років календарної служби. Позивач перебуває на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №15 від 15.12.2025 за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 та долучених документів, у зв`язку із відсутністю потреби у використанні квартири як службового житла, за результатами голосування ("за" одноголосно – 7 чоловік) вирішено виключити зі складу службового однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 та надати її в якості житла для постійного проживання підполковнику ОСОБА_1 за складом сім`ї 2 особи, в тому числі син – ОСОБА_2 , зі зняттям з обліку осіб, які потребують покращення житлових умов у Хмельницькому гарнізоні.

Наказом начальника Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України від 15.12.2025 №110 "Про оголошення рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 " оголошено рішення протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 15 грудня 2025 року №15 щодо надання підполковнику ОСОБА_1 на сім`ю з двох осіб (він, син - ОСОБА_2 - 2009 р. н.) житлового приміщення для постійного проживання шляхом виключення з числа службових однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 50,2 кв.м, житловою площею 19,3 кв.м, в якій він зареєстрований та проживає з сином, зі зняттям з квартирного обліку.

В подальшому, протоколом №348 від 26.12.2025 Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей було повернуто без реалізації матеріали облікової справи позивача та відмовлено у погодженні надання житла для постійного проживання шляхом виключення його з числа службового, як такі, що не підпадають під категорію осіб визначених у рішенні Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2.

Надаючи оцінку встановленим обставинам у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за результатом розгляду облікової справи позивача, Комісією з контролю не прийнято жодного рішення, передбаченого пунктом 11 розділу II Інструкції № 380.

Так, наведеною нормою визначено вичерпний перелік рішень, які приймаються Комісією з контролю за результатами розгляду облікової справи. Натомість, рішення, оформлене протоколом № 348 від 26.12.2025, за своїм змістом не відповідає жодному з передбачених пунктом 11 розділу II Інструкції № 380 рішень.

Отже, за наслідками розгляду облікової справи позивача Комісія з контролю не прийняла рішення у спосіб та в порядку, визначених пунктом 11 розділу II Інструкції № 380, а тому діяла не у відповідності до вимог зазначеної Інструкції.

При цьому, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах відповідач, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації для позивача соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження військової служби. На час розгляду справи, були відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену чинним законодавством можливість реалізації права позивача на виключення квартири з числа службових.

Посилання апелянта на те, що підставою для повернення без реалізації облікових документів позивача слугувало рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 № 7571/з/2, яким визначено обмежене коло осіб, щодо яких допускається виключення житла з числа службового, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначене рішення є внутрішнім управлінським актом та не є нормативно-правовим актом, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України, а отже, не може встановлювати додаткові обмеження чи звужувати зміст прав військовослужбовців, гарантованих статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком № 1081.

Більше того, на час виникнення спірних правовідносин чинними нормативно-правовими актами не було встановлено обмежень щодо реалізації права військовослужбовців, які мають вислугу понад 20 років та перебувають на квартирному обліку, на забезпечення житлом для постійного проживання шляхом виключення займаного ними житла з числа службового.

Отже, посилання Комісії з контролю на рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 № 7571/з/2 як на підставу повернення облікових документів позивача без реалізації не ґрунтується на нормативно-правовому регулюванні спірних правовідносин та не може бути підставою для обмеження права позивача на забезпечення житлом у визначений законом спосіб.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянтів на положення Закону України "Про основні засади житлової політики" № 12377 від 06.01.2025, оскільки на час виникнення спірних правовідносин зазначений Закон не набрав чинності.

Так, Закон України "Про основні засади житлової політики" набрав чинності 15.02.2026, тоді як протокол Комісії з контролю № 348, яким матеріали облікової справи позивача повернуто без реалізації, прийнято 26.12.2025, тобто до набрання чинності цим Законом.

Отже, положення Закону України «Про основні засади житлової політики» не могли бути застосовані Комісією з контролю при вирішенні питання щодо облікової справи позивача 26.12.2025 та не можуть бути покладені в основу оцінки правомірності оскаржуваного рішення, прийнятого до набрання ним чинності.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України повторно розглянути матеріали облікової справи ОСОБА_1 , та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.