Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №240/17450/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17450/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа В.А.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

18 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 01.10.2025 без урахування стажу служби в органах поліції та із застосуванням розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 1762,00 грн.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести уточнення вислуги років та зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 , що дає право на отримання надбавки за вислугу років, період служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, а також пільгову вислугу років (з розрахунку 1 місяць за 3 місяці) за період безпосередньої участі у бойових діях згідно з Довідкою № 50/ убд від 13.01.2026.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (із врахуванням раніше виплачених сум) за період з 26.02.2022 по 01.10.2025, виходячи з: посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти; надбавки за вислугу років у розмірі 45% (з 26.02.2022) та 50% (з 10.04.2024); усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір яких визначається від встановлених оновлених розмірів посадового окладу, окладу за званням та надбавки за вислугу років.

- зобов`язати відповідача видати позивачу оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 10.04.2024 та оновлений грошовий атестат із зазначенням повної календарної та пільгової вислуги років.

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3% річних (згідно зі ст. 625 ЦК України), а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати згідно із Законом № 2050-ІІІ.

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02.10.2025 по день фактичного розрахунку (відповідно до ст. 117 КЗпП України).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії скасовано.

Справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року зупинено провадження у справі № 240/17450/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/401/26.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на перебування у провадженні об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи №240/401/26, у межах якої суд касаційної інстанції розглядає питання про застосування до спірних відносин положень Постанови №704 з урахуванням змін, внесених Постановою №481, окремі положення якої визнані нечинними та скасовані судовим рішенням, що набрало законної сили 18 червня 2025 року, наявні підстави та доцільність зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №240/401/26.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом розгляду в межах спірних правовідносин є правомірність обчислення розміру грошового забезпечення позивача за період з 04.01.2023 по 31.10.2025 з урахуванням приписів пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі – Постанова №704) зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» від 12 травня 2023 року №481 (далі – Постанова №481), що визнана нечинною та скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року.

В свою чергу, предметом розгляду у справі № 240/401/26 є питання правомірності застосування п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні, нарахуванні та виплаті позивачу з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини в межах справи №240/17450/26 є подібними до тих, які є предметом касаційного перегляду в справі №240/401/26, зокрема в частині застосування п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 в редакції з 29.01.2020 при здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023, а відтак доводи апелянта стосовно того, що зміст позовних вимог не охоплюється предметом касаційного є необґрунтованими.

Щодо правових висновків викладених в постанові Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024 відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину – 1762,00 грн.

Водночас, ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 справу № 240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, з огляду на те, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми ст.7 та ст.265 КАС України в частині застосування положень Постанови № 481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, з якого, в тому числі, проводиться обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців.

Таким чином, Верховний Суд в ухвалі від 22.05.2026 констатував наявність різної судової практики з цього питання та передачу справи №240/401/26 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки в межах даної справи № 240/17450/26 правовідносини є подібними до тих, які є предметом касаційного перегляду в справі №240/401/26 (щодо застосування пункту 4 Постанови №704 в первісній редакції при визначенні розміру грошового забезпечення військовослужбовців), правовий висновок, який буде сформовано об`єднаною палатою Верховного Суду у справі №240/401/26, матиме визначальне значення для забезпечення єдності судової практики та однакового застосування норм матеріального права під час вирішення цієї справи.

Щодо доводів апелянта в частині декількох блоків вимог, серед яких є непов`язані (в частині предмету спору) з предметом розгляду в справі №240/401/26, колегія суддів зауважує, що позивачем заявлено вказані вимоги в межах однієї справ, процесуального рішення щодо роз`єднання вимог адміністративного позову в окремі провадження матеріали справи не містять, зупинення провадження у справі в межах вимог законодавства не допускається щодо частини вимог, оскільки провадження зупиняється лише щодо всіх вимог.

З урахуванням вказаного, доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи наведене вище, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав та об`єктивних обставин для зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України - до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26 .

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції та спростовані встановленими обставинами.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.