Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №560/21301/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21301/25

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

18 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просив:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 08.10.2025 № 968200860977.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 30 вересня 2025 року пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 % від заробітної плати, зазначеної в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, долучених позивачем до заяви.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 08.10.2025 № 968200860977.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII з 30 вересня 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

З 26.12.2008 по 03.06.2010 позивач отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

З 04.06.2010 (згідно із заявою від 04.06.2010) позивача переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 11.10.2024 (згідно із заявою від 11.10.2024) позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на якій він перебував на момент звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області 29.09.2025 видано на ім`я позивача три довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (№ 123/К/22-01-10-02-06, № 124/К/22-01-10-02-06, № 125/К/22-01-10-02-06), складені за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622.

30.09.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, долучивши до неї трудову книжку, паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, довідку ОК-5, витяг з реєстру страхувальників та зазначені довідки про складові заробітної плати.

За результатами розгляду поданих документів ГУ ПФУ в Хмельницькій області 08.10.2025 прийнято рішення № 968200860977 про відмову в перерахунку пенсії. Підставою для відмови слугував висновок відповідача про те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, а відповідно, період роботи позивача в зазначених органах не може бути зарахований до стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Листом від 09.11.2025 № 2200-0304-8/85981 відповідач додатково повідомив позивача, що: до стажу державної служби не зараховуються періоди роботи в податкових органах у зв`язку з присвоєнням працівникам спеціальних звань; Законом № 889-VIII не передбачено проведення перерахунків пенсій державним службовцям; Головне управління ДПС у Хмельницькій області не належить до органів державної служби, тому надані довідки про складові заробітної плати не можуть бути підставою для розрахунку пенсії державного службовця.

Вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на соціальний захист, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, має необхідний страховий стаж, в тому числі на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а отже, з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII.

Проте суд відмовив у частині зобов`язання здійснити нарахування і виплату пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у нових довідках, оскільки позивач, якому раніше була призначена пенсія за віком державного службовця, має право на переведення на таку пенсію, однак без урахування нових довідок про складові заробітної плати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, статтею 45 №1058-IV врегульовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за даним Законом, на інший вид пенсії, визначений цим же Законом.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців визначає Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2014 (далі Закон №889-VIII), який набрав чинності з 01 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

При цьому, пунктами 10-12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено умови, за яких державні службовці мають право на призначення пенсії за нормами Закону України «Про державну службу».

Так, пункти 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачають, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця це певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18).

З матеріалів справи слідує, що єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є недостатність стажу державної служби, а саме: незарахування служби позивача в податкових органах до державної служби.

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 37 Закону №3723-ХІІ періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Окрім того, згідно з пунктом 7 частини другої статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Суд звертає увагу, що обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону України «Про державну службу» № 889-VII від 10.12.2015) здійснювалось відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), пунктом 2 якого передбачалось, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

З 01.05.2016 механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 (далі Порядок №229), згідно з пунктом 4 якого до стажу державної служби зараховуються: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Відповідно до пункту 3 Порядку №229 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка.

На підставі записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 судом встановлено такі періоди трудової діяльності позивача.

З 12.05.1982 по 08.05.1984 позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР (Хмельницький обласний фінансовий відділ).

З 18.06.1984 позивача призначено на посаду старшого економіста відділу державних доходів Хмельницького обласного фінансового відділу на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника. З 01.11.1984 — переведено на посаду ревізора-інспектора відділу державних доходів обласного фінансового відділу. З 13.08.1987 — на посаду старшого ревізора-інспектора відділу державних доходів обласного фінансового управління. З 06.06.1988 — на посаду старшого податкового ревізора-інспектора відділу державних доходів. З 23.11.1989 — призначено на посаду податкового ревізора-інспектора 1 категорії відділу державних доходів. 30.06.1990 звільнено у зв`язку з переведенням до обласної державної податкової інспекції.

З 01.07.1990 позивача прийнято до відділу оподаткування кооперативних та громадських організацій обласної державної податкової інспекції на посаду провідного ревізора-інспектора. З 26.12.1990 — призначено державним податковим інспектором відділу оподаткування кооперативних та громадських організацій. З 25.04.1991 — призначено начальником відділу по контролю за роботою інспекцій. З 28.10.1992 — призначено начальником відділу оподаткування кооперативних та громадських організацій. 30.10.1992 позивачу присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби першого рангу». З 03.01.1994 — призначено заступником начальника управління податків та зборів. 10.11.1994 позивач прийняв присягу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». З 19.08.1996 — переведено на посаду заступника начальника управління справлення податків з юридичних осіб. З 26.11.1996 — переведено на посаду заступника начальника управління прямих і непрямих податків з юридичних осіб. З 01.03.1999 — призначено начальником відділу прямих податків та відрахувань до державних цільових фондів. З 14.07.1999 — призначено начальником відділу примусового стягнення податків і зборів. З 01.09.2000 — призначено начальником управління стягнення податкової заборгованості. З 20.02.2001 — тимчасово призначено виконуючим обов`язки заступника голови Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області. З 22.02.2001 — призначено заступником голови ДПА у Хмельницькій області; того самого дня присвоєно спеціальне звання «Державний радник податкової служби III рангу». З 15.11.2004 — призначено на посаду голови Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області. З 29.03.2005 — призначено на посаду заступника начальника управління оподаткування юридичних осіб — начальника відділу податку на прибуток та податкових платежів. З 04.08.2005 звільнено в порядку переведення до ДПІ у м. Хмельницькому.

З 05.08.2005 позивача призначено на посаду заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому в порядку переведення з ДПА у Хмельницькій області. 25.12.2008 звільнено з займаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності.

З 04.06.2010 позивача призначено на посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому. З 10.05.2011 звільнено в порядку переведення до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції. З 11.05.2011 — призначено на посаду заступника начальника Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції як особу, зараховану до кадрового резерву на цю посаду. З 20.03.2012 звільнено в порядку переведення, а з 21.03.2012 — призначено на посаду заступника начальника Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби.

З 05.07.2013 позивача призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області; того самого дня присвоєно 10-й ранг державного службовця. З 01.09.2015 — призначено в порядку переведення на посаду начальника Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області. З 29.10.2015 звільнено в порядку переведення до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області. З 30.10.2015 — призначено на посаду начальника зазначеної інспекції.

З 10.09.2018 звільнено в порядку переведення до Головного управління ДФС у Хмельницькій області. З 11.09.2018 — переведено на посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Хмельницькій області. З 30.07.2019 звільнено в порядку переведення, а з 31.07.2019 — призначено на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області; того самого дня присвоєно 4-й ранг державного службовця.

З 09.03.2021 звільнено в порядку переведення, а з 10.03.2021 — призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області. З 04.07.2022 звільнено в порядку переведення, а з 05.07.2022 — призначено на посаду начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

23.09.2022 державну службу позивача припинено та його звільнено із займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку, однак запис від 23.09.2022 визнано недійсним, а позивача поновлено на посаді начальника Хмельницької державної податкової інспекції на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі № 560/10627/22. Запис від 24.09.2022 також визнано недійсним на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у тій самій справі.

Суд зазначає, що трудова книжка в частині спірного періоду оформлена відповідно до вимог законодавства, вказані записи містять номери та дати наказів про прийняття, переведення та звільнення з посади, зауважень до трудової книжки в частині спірного періоду відповідачем не зазначено.

Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Отже, відповідно до норм, закріплених у Податковому кодексі України, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок № 839).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, що додається (далі Порядок №306); співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-16.

Відповідно до пункту 2 Порядку №306 особі, яка має військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання та призначається на посаду державного службовця, присвоюється ранг відповідно до співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями (далі - співвідношення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 306.

Згідно з пунктом 10 Порядку №306 державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу», присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді. У разі належності посади державного службовця до категорії посад, в межах якої передбачено присвоєння рангу нижчого, ніж присвоєний державному службовцю згідно із зазначеним Законом, за ним зберігається раніше присвоєний ранг. У разі коли державному службовцю, який має відповідне військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно ранг відповідно до зазначеного Закону, що є нижчим, ніж передбачено співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу виходячи із співвідношення.

Наведені правові норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.

За таких обставин посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». Відступів від зазначеної правової позиції Верховний Суд не здійснював.

У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а, від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку № 283.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача на посадах в податкових органах, в тому числі де йому присвоєно спеціальне звання, зараховуються до стажу державної служби.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що періоди роботи позивача в податкових органах підлягають зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

При цьому, позивач станом на 01.05.2016 займав посаду, яка відноситься до посад державної служби.

Слід зауважити, що Верховний Суд в постанові від 22 травня 2024 року в справі №500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований відповідно до положень Порядку №283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру відповідно до Закону №1058-IV.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року №3-р/2022, де зазначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01.05.2016, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону №3723-XII.

Суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини 3 статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб.

Таким чином, за умови врахування спірних періодів роботи позивача до стажу державної служби, такий стаж станом на 01.05.2016 становитиме не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Встановлені судом обставини у справі вказують на те, що позивач досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, має необхідний страховий стаж, в тому числі на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а отже, з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII.

Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Хмельницькій області про те, що пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, є безпідставними у контексті спірних правовідносин, оскільки у даному випадку має місце не перерахунок раніше призначеної пенсії, а переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії за іншим законом, що є різними за своєю правовою природою інститутами пенсійного законодавства.

Посилання ГУ ПФУ в Хмельницькій області на постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 745/458/16-а, від 13.02.2018 у справі № 697/2282/17, від 21.02.2018 у справі № 638/19513/16-а та від 05.03.2019 у справі № 226/1478/16-а, а також на постанови апеляційних судів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначені справи стосуються саме перерахунку раніше призначених пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців, тоді як у цій справі спір стосується переведення з одного виду пенсії на інший.

Доводи відповідача щодо дискреційних повноважень пенсійного органу та неприпустимості втручання суду у такі повноваження колегія суддів також відхиляє, оскільки у даному випадку суд не підміняє пенсійний орган, а здійснює судовий контроль за правомірністю рішення суб`єкта владних повноважень, що є завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 08.10.2025 № 968200860977 є протиправним та підлягає скасуванню, а ГУ ПФУ в Хмельницькій області слід зобов`язати перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII з 30 вересня 2025 року.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині зобов`язання здійснити нарахування і виплату пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 29.09.2025 №123/К/22-01-10-02-06, № 124/К/22-01-10-02-06, № 125/К/22-01-10-02-06, колегія суддів зазначає наступне.

У спірному випадку нарахування позивачу пенсії державного службовця має здійснюватися з урахуванням приписів Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок №622).

Так, за змістом пункту 5 цього Порядку для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII видаються довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1- 6.

У таких довідках (додатки 1- 6 до Порядку №622) зазначаються складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Крім того, Постановою № 1-3 встановлені вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям.

В свою чергу, надані позивачем пенсійному органу довідки Головного управління ДПС в Хмельницькій області від 29.09.2025 №123/К/22-01-10-02-06, № 124/К/22-01-10-02-06, № 125/К/22-01-10-02-06 містять дані про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця і відповідають встановленій для таких довідок формі.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово вирішував питання про належний спосіб захисту порушених прав позивачів, зазначаючи, що у таких випадках слід зобов`язати відповідача (пенсійний орган) з дати звернення позивача із заявою про переведення на пенсію державного службовця призначити та здійснити нарахування й виплату йому пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.

Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі №280/6785/25, від 12.02.2025 у справі №580/6600/24, від 28.01.2025 у справі №560/2123/24 та від 27.01.2023 у справі №340/4184/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, колегія суддів робить висновок про наявність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління ДПС в Хмельницькій області від 29.09.2025 №123/К/22-01-10-02-06, № 124/К/22-01-10-02-06, № 125/К/22-01-10-02-06.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, помилково ототожнив переведення з одного виду пенсії на інший із перерахунком раніше призначеної пенсії та безпідставно дійшов висновку про необхідність застосування розміру заробітної плати, що застосовувався при первинному призначенні пенсії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання здійснити нарахування і виплату пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках, підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Хмельницькій області не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідачів підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржниками доводи, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи в частині відмовлених позовних вимог, а тому рішення суду слід скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної у довідках, виданих Головним управлінням ДПС в Хмельницькій області від 29.09.2025 №123/К/22-01-10-02-06, № 124/К/22-01-10-02-06, № 125/К/22-01-10-02-06.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.