Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №755/8516/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 17 вересня 2026 р.

Справа: №755/8516/26

Суддя: Воловик Сергій Володимирович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 755/8516/26 суддя першої інстанції: Галаган В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 755/8516/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, апелянт, Департамент), у якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7250991 від 24.05.2026 про накладення адміністративного стягнення за частиною першою статті 121 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11.06.2026 позов задоволено, оскаржувану постанову скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито, з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи міститься Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 12.11.2025, виданий ТОВ «Укртехконтроль», згідно з яким транспортний засіб позивача міг бути зареєстрований та допущений до участі в дорожньому русі без подальших процедур затвердження, а доказів того, що автомобіль переобладнувався з моменту такого затвердження та державної реєстрації, відповідач суду не надав.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Департамент патрульної поліції звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без урахування відзиву, який відповідач не зміг подати вчасно через обставини, пов`язані з дією воєнного стану та рекомендаціями Ради суддів України щодо поновлення процесуальних строків.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2261/19, апелянт також звертає увагу на те, що наявність сертифіката відповідності підтверджує технічний стан транспортного засобу лише станом на дату його видачі, а не на дату вчинення правопорушення, і що саме позивач мав довести відповідність кольору покажчиків повороту вимогам ДСТУ 3649:2010.

Крім того, Департамент наводить постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 461/9382/24 та Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 754/6947/24, якими за подібних правовідносин підтримано правомірність притягнення водіїв до відповідальності за керування транспортним засобом із червоними покажчиками повороту, а також зазначає, що на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора № 473518 в інтервалі з 00 хв. 03 с. до 00 хв. 10 с. зафіксовано покажчики повороту червоного кольору на транспортному засобі позивача.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву, матеріали справи витребувано з Дніпровського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначив, що сертифікат стосується індивідуального затвердження не типу, а конкретного транспортного засобу, а також те, що акта перевірки технічного стану, який підтверджував би факт переобладнання автомобіля після його першої реєстрації, матеріали справи не містять.

Позивач зауважив, що обов`язок доведення правомірності оскаржуваної постанови незалежно від висновків у справі № 520/2261/19 залишається за відповідачем в силу частини другої статті 77 КАС України, а судова практика з питання кваліфікації покажчиків повороту як зовнішніх світлових приладів у розумінні частини першої статті 121 КУпАП не є усталеною. Транспортний засіб на момент фіксації не перебував у русі, оскільки був нерухомий, а аварійну світлову сигналізацію ввімкнено на прохання самого інспектора, у зв`язку з чим, на переконання позивача, не доведено обов`язкової ознаки об`єктивної сторони правопорушення - керування транспортним засобом.

Ухвалою апеляційного суду від 25.08.2026 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до статті 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Із цією метою стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Частиною першою статті 121 КУпАП установлено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими його експлуатація забороняється, або переобладнаним з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Отже, об`єктивна сторона цього правопорушення утворюється сукупністю двох обов`язкових ознак - факту керування транспортним засобом та наявності в нього технічної несправності чи переобладнання, з якими його експлуатація забороняється, а відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає склад правопорушення.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Колегія суддів враховує цей конституційний принцип, проте зазначає, що він застосовується лише до дійсних сумнівів, тобто таких, що не усуваються шляхом дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності та взаємному зв`язку за правилами частини першої статті 90 КАС України, і не звільняє суд від обов`язку надати оцінку всім доказам, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Разом з тим зазначений розподіл обов`язку доказування не означає, що суд повинен залишити поза увагою докази, надані відповідачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовано оскаржувану постанову, а лише покладає на відповідача необхідність надати суду докази, здатні підтвердити ці обставини.

У постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 Верховний Суд визначив, що пояснення інспектора поліції, який виніс постанову про адміністративне правопорушення, не можуть бути єдиним доказом вини водія, оскільки посадова особа, що склала постанову, об`єктивно наділена заінтересованістю в результаті розгляду справи.

Втім наведена правова позиція стосується ситуації, коли єдиним доказом вчинення правопорушення є пояснення (показання) безпосередньо інспектора, який склав постанову, тоді як у цій справі відповідач надав суду не лише постанову про адміністративне правопорушення, а й об`єктивний доказ у вигляді відеозапису з нагрудного відеореєстратора № 473518, тобто доказ, який не залежить від суб`єктивного сприйняття посадової особи і підлягає безпосередньому дослідженню судом нарівні з іншими доказами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, правовою підставою оскаржуваної постанови апелянт визначив невідповідність кольору задніх покажчиків повороту транспортного засобу позивача вимогам пункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010, яким для покажчиків повороту, встановлених у задній частині транспортного засобу, визначено обов`язковий жовтий (жовтогарячий) колір сигналу, що виключає використання в цій функції світлових приладів червоного кольору, оскільки останній відповідно до того ж стандарту зарезервовано виключно для сигналів гальмування та габаритних вогнів, а його використання для позначення повороту унеможливлює для інших учасників дорожнього руху своєчасне та однозначне розпізнання маневру транспортного засобу.

Ця вимога кореспондує пункту 31.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким технічний стан і обладнання транспортних засобів повинні відповідати вимогам відповідних стандартів.

Дослідивши відеозапис з нагрудного відеореєстратора № 473518 в інтервалі з 00 хв. 03 с. до 00 хв. 10 с., на який апелянт посилається в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що цей запис безпосередньо і однозначно фіксує світлові сигнали червоного кольору, що подаються задніми покажчиками повороту транспортного засобу позивача, тобто відображає об`єктивний, зафіксований технічними засобами стан транспортного засобу станом на момент, максимально наближений до дати складення оскаржуваної постанови 24.05.2026.

При цьому, колегія суддів вважає, що наданий позивачем Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.017.074804-25 від 12.11.2025, виданий ТОВ «Укртехконтроль», сам по собі наведеного доказу не спростовує. Зазначений сертифікат засвідчує відповідність транспортного засобу встановленим вимогам виключно станом на дату проведення відповідної перевірки 12.11.2025, тобто більш ніж за шість місяців до дати вчинення інкримінованого правопорушення, і не є документом, який фіксує відсутність подальшого втручання в конструкцію чи обладнання транспортного засобу, зокрема в частині заміни чи переобладнання світлових приладів.

За наявності прямого, об`єктивного та не спростованого позивачем доказу, а саме: відеозапису, здійсненого під час виявлення правопорушення та достовірно фіксуючого колір покажчиків повороту, сертифікат, виданий за результатами перевірки, проведеної за кілька місяців до події, сам по собі не може спростовувати зафіксований на відеозаписі технічний стан транспортного засобу на момент виявлення правопорушення.

Колегія суддів також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові у справі № 520/2261/19, відповідно до яких саме на власника (користувача) транспортного засобу, що пройшов процедуру індивідуального затвердження, покладається подальший обов`язок підтримання транспортного засобу у стані, що відповідає такому затвердженню, а також обов`язок довести цю відповідність за необхідності, оскільки саме власник транспортного засобу об`єктивно володіє найбільш повною інформацією та документами щодо фактичного технічного стану належного йому майна.

ОСОБА_1 , якому було відомо про зміст постанови про адміністративне правопорушення ще з 24.05.2026, а відтак і про конкретну підставу інкримінованого йому порушення (невідповідність кольору покажчиків повороту), не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що станом на дату, максимально наближену до 24.05.2026, покажчики повороту транспортного засобу фактично мали жовтий (жовтогарячий), а не червоний колір, обмежившись поданням сертифіката, виданого за півроку до події.

За таких обставин відповідач, надавши суду постанову про адміністративне правопорушення та відеозапис, що фіксує невідповідність кольору покажчиків повороту вимогам пункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010, виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваної постанови, тоді як позивач цей доказ не спростував і не довів відповідності транспортного засобу встановленим вимогам на дату вчинення правопорушення.

З приводу посилання позивача на недоведеність факту керування транспортним засобом колегія суддів зазначає, що обставини справи, викладені самим позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, свідчать про те, що 24.05.2026 о 15 год. 42 хв. інспектор поліції зупинив позивача, який саме керував транспортним засобом «AUDI A4», державний номерний знак НОМЕР_1 , тобто факт керування транспортним засобом передував самій зупинці і є передумовою для її здійснення, оскільки зупинка транспортного засобу співробітником поліції можлива виключно щодо транспортного засобу, який перебуває в русі під керуванням водія. Цей факт позивачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду, не заперечувався.

Колегія суддів звертає увагу, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, не вимагає, щоб водій керував транспортним засобом безпосередньо в момент виявлення технічної несправності, а вимагає встановлення в сукупності факту керування транспортним засобом, який має відповідну несправність.

З огляду на те, що у цій справі керування транспортним засобом позивачем безпосередньо перед зупинкою є встановленим і не спростованим фактом, а невідповідність кольору покажчиків повороту зафіксована безпосередньо після такої зупинки на тому самому транспортному засобі, колегія суддів доходить висновку про доведеність обох обов`язкових ознак об`єктивної сторони цього правопорушення.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про наявність протилежної судової практики, викладеної, зокрема, в рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року у справі № 753/20509/24 та в рішенні у справі № 475/1388/23, за якою світлові сигнали покажчиків повороту як попереджувальні сигнали в розумінні пункту 9.1.а Правил дорожнього руху не належать до зовнішніх світлових приладів у розумінні частини першої статті 121 КУпАП, суд зазначає, що згадані рішення ухвалені судами першої інстанції, відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не утворюють обов`язкової правової позиції. Застосований у них підхід колегія суддів вважає помилковим по суті, оскільки функціональне призначення покажчика повороту як засобу подання попереджувального сигналу іншим учасникам дорожнього руху не виключає його одночасної належності до категорії зовнішніх світлових приладів транспортного засобу в розумінні ДСТУ 3649:2010, який визначає технічні вимоги до конструкції, розташування, кольору та режиму роботи всіх зовнішніх світлових приладів транспортного засобу, включно з покажчиками повороту, фарами, стоп-сигналами та габаритними вогнями, як єдиної категорії обладнання, призначеного для зорової сигналізації в дорожньому русі.

Отже, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в цілому, з урахуванням наданих сторонами доказів в їх сукупності, колегія суддів робить висновок, що оскаржувана постанова відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим є правомірною, а позовні вимоги про її скасування - є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, що не відповідають установленим обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема помилково визнав достатнім доказом відповідності транспортного засобу вимогам пункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 сертифікат, виданий за кілька місяців до вчинення правопорушення, залишивши поза увагою об`єктивний відеозапис, наданий відповідачем, та безпідставно визнав недоведеним факт керування позивачем транспортним засобом, попри встановлені обставини його зупинки інспектором поліції саме під час руху, що свідчить про обґрунтованість апеляційної скарги та наявність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 755/8516/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 755/8516/26 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 7250991 від 24.05.2026 про накладення адміністративного стягнення за частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua