Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/31850/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/31850/21 Суддя (судді) першої інстанції: Юхтенко Л.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Ключковича В. Ю.

за участю секретаря: Волошка О. Л.

представника відповідача Вовк І. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (місце ухвалення: місто Одеса, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 25.03.2026року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати Наказ Генерального прокурора №1511ц від 23 жовтня 2021 р.

На виконання приписів Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16 липня 2024 року № 3863-IX та наказу Державної судової адміністрації України "Про затвердження Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" від 16 вересня 2024 року № 399, адміністративну справу передано на розгляд та вирішення Одеському окружному адміністративному суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 2003 року на різних посадах проходив публічну службу в органах прокуратури. Зокрема, відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 13.08.2007 №2025-ц ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Головного управління забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління справами Генеральної прокуратури України. Наказом Генеральної прокуратури України від 14.07.2014 №1481ц ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України, звільнивши його з посади заступника начальника Головного управління забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління справами Генеральної прокуратури України.

Наказом Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 №2505ц ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2021 року у справі №826/17795/14 задоволено позовні вимоги, а саме: допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014 р.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року.

Наказом Генерального прокурора від 13.04.2021 № 347ц скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23.12.2014 № 2505-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України та поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24.10.2014 року.

Та у подальшому, спірним наказом Генерального прокурора від 23.10.2021 № 1511ц ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури з 25.10.2021 у зв`язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи спірний наказ про звільнення позивача з посади першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України діяв передчасно, не у спосіб встановлений законом, оскільки була порушена процедура поновлення позивача на посаді в органах прокуратури на виконання рішення суду № 826/17795/14.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У першу чергу слід зауважити, що оцінку діям Офісу генерального прокурора щодо поновлення позивача на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України вже надано в рамках іншої судової справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 19.04.2021 закінчено виконавче провадження №64707355 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки листом Офісу Генерального прокурора відділ повідомлено про виконання рішення суду, до якого долучено наказ від 13.04.2021 №347ц про поновлення ОСОБА_1 на роботі, на підставі чого внесено запис до трудової книжки.

Поряд із цим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 640/11760/21 за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправною та скасування постанови, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Судовим рішенням у вказаній справі встановлено, що наказ Генерального прокурора від 13.04.2021 № 347ц, який як вказував боржник у виконавчому провадженні, винесено на виконання рішення суду, не свідчить про виконання рішення суду у справі №826/17795/14.

Більш того, Верховний Суд у постанові від 08 червня 2023 року, залишаючи без задоволення касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора у справі № 640/21908/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, встановив, що позивача не було поновлено на посаді, зазначеній в резолютивній частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року у справі №826/17795/14.

При цьому прийняття Офісом Генерального прокурора наказу від 13 квітня 2021 року №347-ц про поновлення позивача на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року - не є фактичним виконанням судового рішення у справі №826/17795/14.

Наведене свідчить, що жодних підстав як для поновлення позивача на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України та і подальшого звільнення оскаржуваним в рамках даної справи наказу, у відповідача не було.

Натомість, матеріали справи свідчать, що на виконання рішення суду у справі №826/17795/14 ОСОБА_1 наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора від 03.07.2023 № 816ц поновлено на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014.

Відтак, поновлення ОСОБА_1 на посаді, після звільнення у 2014 році, відбулось саме у 2023 році тоді як накази від 13 квітня 2021 року №347-ц про поновлення позивача на посаді у Генеральній прокуратурі України та спірний наказ від 23 жовтня 2021 р. №1511ц, яким позивача звільнено, є нікчемними та не породжують для позивача жодних правових наслідків.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 вказав, що поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який:

має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права;

пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику;

порушений суб`єктом владних повноважень.

У даному випадку безспірним є та обставина, що спірний наказ винесено саме відносно позивача, однак, визначальним є те, що на виконання рішення суду у справі №826/17795/14 позивача мало бути поновлено саме в Офіс Генерального прокурора, а ніяк не у Генеральну прокуратуру України, що і відбулось на підставі наказу виконувача обов`язків Генерального прокурора від 03.07.2023 № 816ц.

Враховуючи наведене колегія суддів констатує, що оскаржуваний позивачем в рамках цієї справи наказ, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому не може порушувати його права чи інтереси, що, враховуючи наведені вище положення частини першої статті 5 КАС України, унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Більш того, задоволення вимог позивача заявленим способом призвело б до створення чергової колізії, адже наслідком скасування наказу про звільнення є поновлення позивача на посаді з якої останнього звільнено, або ж зміна підстави звільнення особи із займаної посади, адже наказ від 13 квітня 2021 року №347-ц позивач не оскаржує.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, висновків Верховного Суду, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про допущення відповідачем протиправних дій щодо довільного визначення розміру премії позивача у спірній довідці, що порушило право останнього на належний розмір пенсійного забезпечення, а отже суд вбачає підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

СуддяІ. О. Грибан

(Повний текст постанови складено 17.09.2026)