Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №620/11775/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/11775/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про:

- визнання неправомірним рішення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що оформлено в формі відповіді від 10.07.2023 № К- 335/124/05/20-2023, яким позивачу відмовлено в задоволенні його звернення від 04.07.2023;

- зобов`язання відповідача задовольнити звернення позивача від 04.07.2023.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2024, яке набрало законної сили за наслідком апеляційного перегляду 28.05.2024, адміністративний позов задоволено:

визнано неправомірним рішення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у формі відповіді від 10 липня 2023 року за № К-335/124/05/20-2023;

зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області задовольнити звернення ОСОБА_1 від 04 липня 2023 року.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 заяву Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відстрочення виконання рішення суду задоволено частково:

відстрочено Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі № 620/11775/23 у частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн до 09.09.2024;

у задоволенні решти заяви - відмовлено.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення - задоволено. Встановлено Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області строк, який становить 30 календарних днів, з моменту отримання даної ухвали, для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 620/11775/23.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 відповідачем подано звіт про виконання рішення суду, в якому відповідач зазначає про повне його виконання, шляхом видання Наказу від 20.06.2024 № 346 о/с, яким позивачу зараховано вислугу років за час проходження служби в органах податкової міліції з 21.07.1997 по 21.11.2017 до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки в розмірі 24 років 6 місяців 8 днів станом на 01.09.2020. Також, відповідач зазначає, що виплатив позивачу недоотриману одноразову грошову допомогу при звільненні та надбавку за стаж служби в поліції в розмірі 45% у сумі 7 829,01 грн та витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн. В подальшому було виготовлено грошовий атестат № 95 від 26.06.2024 та направлено його до сектору з питань пенсійного забезпечення для направлення пенсійному органу.

Відповідач вважає, що виконав рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2024, так як у зверненні від 04.07.2023 позивач не просив зарахувати стаж проходження служби в органах податкової міліції з 21.07.1997 по 21.11.2017 станом на 07.11.2025.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 прийнято звіт Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 30.07.2025 по справі № 620/11775/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Головне управління Національної поліції в Чернігівській області вчинило передбачені законодавством необхідні дії для виконання рішення суду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано стаж періоду служби в податковій міліції. Позивач вважає, що належним виконанням судового рішення буде внесення змін у висновок ГУ НП в Чернігівській області про підтвердження вислуги років станом на 07.11.2015, видання нового висновку щодо вислуги років станом на 01.09.2020 (день звільнення) та відповідно обчислення грошового забезпечення, розміру відпустки, виходячи зі збільшеної вислуги років.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розгляд апеляційної скарги проведено у порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин 1-3, 11 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Також, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12.05.2011).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002, Ромашов проти України від 27.07.2004, Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначалося, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19.02.2009).

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Як підтверджено матеріалами справи позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області із заявою від 04.07.2023 та просив:

«повністю зарахувати мені до вислуги років, що враховується для визначення мені надбавки за вислугу років та тривалості чергової відпустки, час, коли я був особою начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (податкової міліції), що підтверджується даними, які знаходяться в розпорядженні ГУ НП в Чернігівській області;

Вжиті інші необхідні заходи пов`язані з таким зарахуванням.»

Під час розгляду даної справи, «Суд встановив, що у період з 25 липня 1997 року по 30 листопада 2005 року позивач проходив службу в органах податкової міліції, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області оформлене в формі відповіді від 10 липня 2023 року за №К- 335/124/05/20-2023 є протиправною, а відтак суд вбачає наявними підстави зобов`язати Головне управлінням Національної поліції в Чернігівській області задовольнити звернення ОСОБА_1 від 04 липня 2023 року.».

Як встановлено вище, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 відповідачем подано звіт про виконання рішення суду, в якому відповідач зазначає про повне його виконання, шляхом видання Наказу від 20.06.2024 № 346 о/с, яким позивачу зараховано вислугу років за час проходження служби в органах податкової міліції з 21.07.1997 по 21.11.2017 до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки в розмірі 24 років 6 місяців 8 днів станом на 01.09.2020. Також, відповідач зазначив, що виплатив позивачу недоотриману одноразову грошову допомогу при звільненні та надбавку за стаж служби в поліції в розмірі 45% у сумі 7 829,01 грн та витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн. Також, відповідачем було виготовлено грошовий атестат № 95 від 26.06.2024 та направлено його до сектору з питань пенсійного забезпечення для подальшого направлення пенсійному органу.

Щодо тези апеляційної скарги про висновок на підтвердження стажу служби в поліції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з Висновків Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про підтвердження стажу служби в поліції на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, такі видані відповідно до ст. 78 Закону України «Про національну поліцію» (том 1 а.с. 15 та том 2 а.с. 5). Надбавку оголошено наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 03.12.2015 та наказом від 20.06.2024. Згідно першого висновку до вислуги років позивача зараховано разом станом на 07.11.2015 - 11 років 4 місця 14 днів. Згідно висновку від 20.06.2024 до вислуги років позивача, в тому числі і на виконання рішення у даній справі, зараховано разом станом на 01.09.2020 - 24 роки 6 місяців 8 днів.

Тобто, кожен висновок виданий на виконання відповідного наказу, в чому колегія суддів не вбачає порушення норм матеріального права. Позивач також не вказує, яку конкретно норму права порушено відповідачем при прийнятті вказаних висновків та наказів, лише вважає вірним внесення виправлень у попередній наказ та висновок. Обґрунтувань невірного обрахунку виплаченого грошового забезпечення після виконання рішення у даній справі апеляційна скарга також не містить.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на виконання рішення суду в цій справі відповідачем здійснено всі належні дії, незгода позивача з формою виконання таких дій не може бути підставою для відмови у прийнятті звіту відповідача про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2024.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для прийняття звіту відповідача про виконання рішення суду.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко