Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №400/11581/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11581/25

Категорія: 113080000Головуючий у суді І інстанції: Птичкіна В. В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Семенюка Г. В.,

суддів – Шляхтицького О. І., Єщенка О. В.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу адвоката Гутаріна Ярослава Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року адвокат Гутарін Я. М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військовому обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку на підставі постанови Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 14.11.2022 про непридатність до військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 забезпечити коректне відображення статусу «непридатний з виключенням з військового обліку» у мобільному застосунку «Резерв+» шляхом внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», що мають бути автоматично відображені в мобільному застосунку «Резерв+» для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року позов задоволено.

Суд визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік.

Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 від 14.11.2022.

Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_5 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Дане судове рішення набрало законної сили 27 квітня 2026 року.

12 травня 2026 року, за заявою ОСОБА_1 , виданий виконавчий лист у даній справі.

До органів Державної виконавчої служби вказаний виконавчий лист не пред`являвся.

20 травня 2026 року адвокат Гутарін Я. М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року, на підставі статті 382 КАС України, шляхом подання звіту про його виконання.

Так, заявник просить зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 подати до суду протягом 15 днів з дати отримання ухвали звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/11581/25 із наданням доказів внесення відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до реєстру «Оберіг».

Мотиви даної заяви полягають у тому, що, незважаючи на імперативний характер судового рішення, відповідач свідомо та протиправно ухиляється від його виконання.

Адвокат указує, що, станом на дату подання заяви, у військово-обліковому документі в електронній формі (через мобільний застосунок «Резерв+») статус позивача залишається незмінним – «військовозобов`язаний», інформація про ВЛК відсутня, перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку.

Тобто, жодних дій щодо внесення коректних відомостей про виключення з обліку до Єдиного державного реєстру «Оберіг» відповідачем не вчинено.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року в задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю. Ураховуючи саме право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю.

Вважаючи дану ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, адвокат Гутарін Я. М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви щодо встановлення судового контролю.

Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції не мотивував оскаржувану ухвалу. Так, згідно тексту оскаржуваної ухвали, уся правова аргументація суду першої інстанції зведена до єдиного абзацу.

Здійснення повного ігнорування доводів сторони становить фундаментальне порушення права на справедливий судовий розгляд.

ІНФОРМАЦІЯ_3 не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участі, а тому суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для її задоволення, з огляду на таке.

За правилами абзацу 1 частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви (частина 4 статті 382 КАС України).

Відповідно до частин 2, 3 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Частина 5 статті 382-1 КАС України регламентує, що ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

З аналізу викладених норм вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 по справі №826/9960/15.

Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_9 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку на підставі постанови Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 14.11.2022 про непридатність до військової служби; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_9 забезпечити коректне відображення статусу «непридатний з виключенням з військового обліку» у мобільному застосунку «Резерв+» шляхом внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», що мають бути автоматично відображені в мобільному застосунку «Резерв+» для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як свідчать обставини справи, 11 травня 2026 року адвокат Гутарін Я. М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із запитом щодо стану виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року.

Листом від 19 травня 2026 року перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив адвоката, що, з метою виконання рішення суду, на адресу ОСОБА_1 направлено лист від 01 квітня 2026 року за вих. №9/769 про надання оригіналів медичних документів про непридатність до військової служби. Зазначені документи надано не було.

При цьому, відповідач указав, що чинним законодавством не передбачено виключення особи з військового обліку на підставі рішення суду як самостійної підстави. Таким чином, на думку відповідача, судове рішення саме по собі не є передбаченою законом підставою для виключення особи з військового обліку, якщо відсутні обставини, визначені статтею 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями суб`єкта владних повноважень, з огляду на таке.

Згідно статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун`єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

У контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

Отже, механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури виконання рішень суду.

Відповідно до частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

У відповідності до положень частини 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналізуючи викладені норми, колегія суддів вважає, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили, має бути виконано незалежно від здійснення або нездійснення дій іншої сторони (стягувача).

Аналіз змісту листа відповідача від 19 травня 2026 року свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень ухиляється від добровільного виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року, яким його зобов`язано вчинити дії щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Отже, слід констатувати, що відповідач не виконує рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року з дня набрання ним чинності – 27 квітня 2026 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю, не надав належну оцінку вказаним обставинам та помилково ухвалив оскаржувану ухвалу не мотивувавши її.

Суд першої інстанції не здійснив наведення жодного аргументу щодо відмови у застосуванні процедури судового контролю.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийнявши спірну ухвалу, порушив норми процесуального права, а тому наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення про зобов`язання перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_10 у тридцятиденний строк з дня отримання даного судового рішення подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання його рішення від 20 березня 2026 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду, розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не проводиться.

Керуючись статтями 308, 311, 317, 321, 322, 325, 382, 382-1, 382-3 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Гутаріна Ярослава Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року про відмову у встановленні судового контролю – скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) подати до Миколаївського окружного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання даного судового рішення, звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі №400/11581/25.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді О.І. Шляхтицький О.В. Єщенко