Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №420/15843/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15843/25

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 21.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Терлецького Д.С., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №420/15843/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

21.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №155150003484 від 26.12.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу всі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.03.1984, провести розрахунок пенсії за віком з 20.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має право на зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.03.1984.

Відповідачі – Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджуються з підстав викладених у відзивах на позовну заяву вказуючи, що у ОСОБА_1 немає необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. На думку суб`єктів владних повноважень, спірний період роботи не підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №420/15843/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №155150003484 від 26.12.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу всі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.03.1984, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У решті позову відмовлено.

Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 має право на зарахування до страхового стажу всіх періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.03.1984.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задовлених позовних вимог органом Пенсійного фонду подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зазначає, що у ОСОБА_1 немає необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. На думку скаржника, спірний період роботи з 23.01.2001 по 15.10.2001 не підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці наявне виправлення дати наказу про прийняття на роботу. Також, період роботи з 01.06.1983 по 10.11.1998 в колгоспі “Дружба” (в подальшому реорганізований в АП “Дружба”, ВБМО “Одесбуд”, КСП “Дружба”, ТОВ “Надія”) додатково підтверджено архівною довідкою №196, виданою 14.06.2022 Відділом трудового архіву Захарівської селищної Ради, дані якої не співпадають з інформацією відображеною в трудовій книжці НОМЕР_1 щодо кількості відроблених днів по роках. У зв`язку з цим, відповідачем зараховано період роботи в колгоспі “Дружба” за даними архівної довідки №196.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено такі обставини справи.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 20.12.2024 про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.12.2024 №155150003484 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.12.2024 №155150003484 позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Умови призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.08.1993 № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 3 вказаного підзаконного нормативно-правового акту передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.

Відповідно до пункту 2.2 означеного підзаконного нормативно-правового акту до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

До прийняття наведеної вище Інструкції порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Як установлено судом апеляційної інстанції, згідно із записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 16.03.1984, в колгосп «Дружба» ОСОБА_1 прийнято 01.06.1983 на посаду водія, 16.04.1987 - переведено на посаду механіка, 10.11.1998 - звільнене з займаної посади за власним бажанням. На сторінках 18-21 трудової книжки відображено відомості про встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, відомості про виконання ОСОБА_1 мінімуму, та з зазначенням певних сум за кожен рік у період роботи з 1983 року по 1998 рік. Згідно таких записів річний мінімум трудової участі позивачем виконувався кожного року у період з 1983 по 1998.

Відповідно до архівних довідок трудового архіву Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області №196 та №197 від 14.06.2022, книги обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу «Дружба» (агропідприємство «Дружба» ВБМО «Одесбуд», КСП «Дружба», ТОВ «Надія») передані до трудового архіву не в повному обсязі (книги с.Карабанове-1, де значився в попередніх роках ОСОБА_1 за 1983, 1985, 1989, 1990, 1991, 1992, 1993, 1995, 1996 роки на зберігання до архіву не надходили).

Згідно розрахунку ГУ ПФУ у Волинській області до страхового (трудового) стажу позивача зараховано наступні періоди трудової діяльності в колгоспі «Дружба»: з 19.05.1983 по 31.12.1983 – 4 міс. 28 днів (125 трудоднів); з 01.01.1984 по 24.01.1984 – 24 дні; з 15.06.1984 по 31.12.1984 – 7 міс. 6 днів (184 трудодні); з 01.01.1986 по 31.12.1986 – 10 міс. 22 дні (272 трудодні); з 01.01.1987 по 31.12.1987 – 1 рік; з 01.01.1988 по 31.12.1988 – 11 міс. 29 днів (303 трудодні); з 01.01.1997 по 15.11.1997 – 10 міс. 15 днів.

Тобто, органом пенсійного фонду часткового зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Дружба» з 01.06.1983 по 10.11.1988.

Згідно записів трудової книжки №4, 5 трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 23.01.2001 по 15.10.2001 працював водієм в Ананьївському автопідприємстві облспоживспілки.

Відмовляючи ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу такого періоду роботи орган Пенсійного фонду в оскаржуваному індивідуальному акті вказує про наявність виправлення в даті наказу на прийняття.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вказує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки.

Обов`язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган).

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його право щодо гарантованого законодавством пенсійного забезпечення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Також, апеляційний адміністративний суд звертає увагу на те, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок. Пенсійним органом не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Суд апеляційної інстнації уважає за необхідне вказати, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивачку є неприйнятним. Неможливість/небажання пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Аналогічний правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.

До того ж, дослідивши запис №4, 5 трудової книжки серії НОМЕР_1 колегія суддів зазначає, що він не містить жодного виправлення в даті наказу про прийняття на роботу.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені органом Пенсійного фонду в апеляційній скарзі доводи.

Колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністративного суду стосовно протиправності прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області рішення №155150003484 від 26.12.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Жодних доводів відносно неправильності здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат апеляційна скарга суб`єкта владних повноважень не містить, а тому таким обставинам апеляційний адміністративний суд оцінки не надає.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №420/15843/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Д.С. Терлецький Н.В. Вербицька