Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №160/35775/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/35775/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 (суддя Рищенко АЮ.) в адміністративній справі №160/35775/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 з вимогами:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у порушенні порядку встановлення відсоткових розмірів додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_2 при оформленні нових документів та перерахунку виплат, належних йому при звільненні;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 , та належних йому сум при звільненні, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (2481 грн), а саме: посадовий оклад – 4838,00 грн, оклад за спеціальним званням - 1042,00 грн, надбавку за вислугу років - 1470,00 грн, надбавку за особливості проходження служби – 100% - 7350,00 грн, премію (з січня 2022 року по грудень 2022 включно) – 14562,00 грн; провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 , та належних йому сум при звільненні, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 (2684 грн), а саме: посадовий оклад – 5234,00 грн, оклад за спеціальним званням – 1127,00 грн, надбавку за вислугу років - 1590,00 грн, надбавку за особливості проходження служби -100% - 7951,00 грн та премію (за січень 2023 рік) – 380% - 19889,00 грн, премію (з лютого 2023 року) – 735% - 38470,00 грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є матір`ю сержанта ОСОБА_2 , який проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом 2018 – 2023 р.р. при розрахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 посадовий оклад і оклад за військовим звання та, відповідно, додаткові види грошового забезпечення та премія були обчисленні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, у зв`язку з цим, позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок з 01.02.2022 розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 . Відповідач повідомив Позивача про те, що посадовий оклад та оклад за військовим званням ОСОБА_2 було обчислено відповідно до діючого законодавства, а тому, на думку Відповідача, у нього відсутні правові підстави для перерахунку та виплати грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні. Позивачка вважаючи, що відповідач вчинив щодо нього протиправні дії, що полягають у порушенні порядку встановлення відсоткових розмірів додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_2 при оформленні нових документів та перерахунку виплат, належних йому при звільненні звернулась до суду з цим позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , є матір`ю ОСОБА_2 .

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 проходив військові службу у Військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2024 №304 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 10.10.2024 року у зв`язку зі смертю.

23.10.2024 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов запит з ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо отримання документів ОСОБА_2 для оформлення, виплати одноразової грошової допомоги та пенсії по втраті годувальника.

Листом від 13.11.2024 №1772/18421 військова частина НОМЕР_1 розглянула запит ІНФОРМАЦІЯ_4 та надала витребувані документи.

З довідки від 24.10.2024 року №10423 про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992р. №393 вбачається, що при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_2 в період з 2022-2024 року використано прожитковий мінімум для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.

Позивач вважаючи, що Відповідач вчинив протиправні дії, які полягають у порушенні норм встановлення відсоткового розміру додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_2 , не проведенні перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704, невиплаті у зв`язку з цим недоплачених сум, належних при виключені зі списків військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду з цим позовом.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).

Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзаців 1, 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими врегульована розділом ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок № 260).

Пунктом 1 розділу ХХХ Порядку № 260 визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 розділу ХХХ Порядку № 260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Отже, розділ ХХХ Порядку № 260 установлює чіткий перелік осіб, яким виплачується грошове забезпечення військовослужбовця у разі його смерті (загибелі), а саме

- його дружині (чоловіку).

- у разі якщо дружини (чоловіка) немає - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку),

- якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей - особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками;

- у разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України

Крім того, чітко установлює, що членам сім`ї загиблого військовослужбовця, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням, на підставі наказу командира військової частини виплачується грошове забезпечення, у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня, зокрема, його загибелі (смерті).

За таких обставин, позивачка, як мати загиблого військовослужбовця, має право лише на виплату належного, але не отриманого ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)).

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було встановлено, що 23.10.2024 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов запит з ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо отримання документів ОСОБА_2 для оформлення, виплати одноразової грошової допомоги та пенсії по втраті годувальника.

Листом від 13.11.2024 №1772/18421 військова частина НОМЕР_1 розглянула запит ІНФОРМАЦІЯ_4 та надала витребувані документи.

З довідки від 24.10.2024 року №10423 про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992р. №393 вбачається, що при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_2 в період з 2022-2024 року використано прожитковий мінімум для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.

Позивач вважаючи, що відповідач вчинив протиправні дії, які полягають у порушенні норм встановлення відсоткового розміру додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_2 , не проведенні перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704, невиплаті у зв`язку з цим недоплачених сум, належних при виключені зі списків військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до вимог статей 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Тобто, виходячи з аналізу вище зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.10.2018 у справі № 522/19647/17, від 13.03.2019 у справі № 484/3648/16-а, а також в ухвалах від 23.10.2018 у справі № 805/529/17-а, від 20.12.2021 у справі № П/811/3334/15.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 наведено тлумачення статті 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, щодо видів грошових сум, які входять до складу спадщини.

У цій постанові Верховний Суд з-поміж іншого зауважив, що право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, пов`язане з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). За таких обставин, Суд висновував, що « Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж з спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №520/15186/23 констатував, що у разі, якщо питання перерахунку грошового забезпечення військовослужбовцем за життя не ставилося і з такими вимогами до суду він не звертався, то, якщо позов пред`явила особа, якій не належить право такої вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Частиною 4 ст. 25 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на незгоді з порядком обчислення та розміром нарахованого грошового забезпечення її сину, тобто не стягненням існуючої заборгованості, а перерахунок грошового забезпечення загиблого військовослужбовця, який за життя не звертався за перерахунком грошового забезпечення, яке він отримував під час проходження служби.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має, в порядку встановлену цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що саме її права, свободи та законні інтереси були порушені суб`єктом владних повноважень.

Право на грошове забезпечення випливає зі змісту права на соціальний захист, спрямованого на задоволення матеріальних потреб військовослужбовців і реалізується шляхом надання особі достатнього матеріального забезпечення.

Відтак, таке право на грошове забезпечення військовослужбовця нерозривно пов`язане з особою, якому воно призначено, у зв`язку з чим тільки особа, яка безпосередньо отримувала грошове забезпечення, вважаючи, що воно нараховується та виплачується в неналежному розмірі, може звернутися до суду за захистом своїх прав.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що право на перерахунок грошового забезпечення належить виключно до особистих прав особи, яких вона набуває за наявності передбачених законом умов, та таке право не може переходити в порядку правонаступництва до іншої особи.

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок про те, що вимоги зобов`язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, (постанови від 27 вересня 2023 року у справі № 420/16546/21, від 05 грудня 2023 року у справі № 420/18164/21 та від 10 липня 2024 року у справі № 420/10899/21).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2024 року справа № 560/3390/23.

Оскільки спір у даній справі виник, стосовно сум грошового забезпечення, які за життя ОСОБА_2 не належали, не були нараховані та присуджені, то такі суми, не можуть передаватися членам сім`ї померлого.

А право на перерахунок певних виплат мав винятково ОСОБА_2 , оскільки був їх одержувачем, а отже пов`язане з його суб`єктивним правом, тому у членів його сім`ї або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 в адміністративній справі №160/35775/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 вересня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова