Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №280/1779/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1779/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.05.2026 ( суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі №280/1779/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (надалі – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби військовослужбовця за контрактом ОСОБА_1 на підставі підпункту “г” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, оформлену Рішенням від 29.10.2025 за №10281;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ухвалити рішення про звільнення військовослужбовця за контрактом ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та пункту 5 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (у зв`язку з тим, що позивачка самостійно виховує дитину віком до 18 років, запис про батька якої в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України); 3) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби (по стройовій частині).

Правова підстава звільнення, на яку посилається позивачка визначена підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої та пункт 5 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» — у зв`язку з тим, що позивачка самостійно виховує дитину віком до 18 років.

Фактичними обставинами позову, позивачка визначає:

1.Народження дитини та наявність статусу одинокої матері, оскільки запис про батька дитини здійснений відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

2.Неодноразове звернення військовослужбовці з рапортами про звільнення та повним пакетом необхідних документів до командування військової частини.

3. Рішення Військової частини від 29.10.2025 за № НОМЕР_2 про відмову у звільненні, позивачка вважає необґрунтованим і протиправним через те, що воно ґрунтується на формальних підставах (подання рапорту нібито не «по команді», відсутність особистого подання оригіналів у зв`язку з неотриманням пошти частиною та наявність кримінального провадження щодо СЗЧ, відкритої пізніше).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована з доводами адміністративного позову.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Згідно з Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 12.04.2023 складено відповідний актовий запис №144, мати – ОСОБА_1 , батько – ОСОБА_3 .

У “Витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України” від 13.04.2023 за №00039267461 зазначено: “… Номер актового запису: 144 … Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. …”.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі №280/926/25 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 : рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025р. в адміністративній справі №280/926/25 – скасовано та ухвалено нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 28 березня 2024р. про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону “Про військовий обов`язок і військову службу”. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28 березня 2024р. про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону “Про військовий обов`язок і військову службу”. У задоволенні решти позову ОСОБА_1 – відмовити.

У Рішенні ВЧ НОМЕР_1 від 29.10.2025 за №10281 щодо розгляду рапорту колишнього старшого солдата ОСОБА_4 , стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 зазначено: “… На виконання Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 по справі № 280/926/25 військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто рапорт колишнього старшого солдата МАЙ б ОСОБА_5 від 28.03.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону “Про військовий обов`язок і військову службу. За наслідками розгляду рапорту військовою частиною НОМЕР_1 , не прийнято позитивного рішення, а саме: колишньому старшому солдату ОСОБА_6 , стрільцю-помічнику гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 рапорт не погоджено. Підстави: 13.10.2024 старший солдат ОСОБА_7 не повернулася з лікування до розташування військової частини НОМЕР_1 . За фактом самовільного залишення старшим солдатом ОСОБА_8 місця служби проведено службове розслідування. За наслідками службового розслідування наказом командира військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_9 увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , як таких, що скоїли дезертирство. Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 06.11.2022 № 20/7 направлено до Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. 08.01.2025 Донецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону до ЄРДР за № 42025052210000062 внесені відомості про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30/04/2025 № 120 строк військової служби старшого солдата ОСОБА_8 призупинено, виключено зі списків особового складу. Облікові документи направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на 28.10.2025 ОСОБА_7 до військової частини НОМЕР_1 не повернулася, перебуває поза місцем розташування військової частини НОМЕР_1 , проводить час на власний розсуд. За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24.03.1999 № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України). Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 30.01.2024 № 40, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру. Наведені вище положення передбачають право подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби. Командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов`язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань. При цьому командир має приймати рішення та діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення за рапортом військовослужбовця. Підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби визначено ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” № 2232-ХІІ від 25.03.1992. Згідно із частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам військових частин. В силу пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 30.01.2024 р. № 40 (далі - Інструкція № 40) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Згідно із абзацом 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 40 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що копія рапорту старшого солдата ОСОБА_8 про звільнення, що надійшла від Генерального штабу Збройних Сил України, подана з порушенням підпорядкованості (не по команді) та не має оригіналів (або належним чином посвідчених копій) документів, що підтверджують підстави для звільнення. Для звільнення з військової служби за сімейними обставинами колишньому старшому солдату ОСОБА_10 рекомендовано повернутися до військової частини НОМЕР_1 або на виконання Тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулись для проходження військової служби до Збройних Сил України (окреме доручення Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.08.2025 № 142249/С/2-2024) та розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.08.2025 № 112012/С прибути до батальйону резерву відповідного оперативного командування, звернутися до Військової служби правопорядку, поновитися на військовій служби та подати по команді відповідний рапорт про звільнення з військової служби разом з оригіналами або належним чином посвідченими копіями документів, що підтверджують підстави для звільнення. За результатами розгляду рапорту старшого солдата ОСОБА_8 командиром військової частини НОМЕР_1 буде прийнято відповідне рішення. У випадку якщо Ви не погоджуєтесь з вищезазначеним рішенням військової частини НОМЕР_1 , Ви маєте право оскаржити рішення у адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства. …”.

У Витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №42025052210000062 зазначено: “… Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 13.10.2022 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в умовах воєнного стану з метою ухилитися від військової служби не повернулась з лікувального закладу в тимчасове розташування військової частини в АДРЕСА_1 . …”.

У Витязі із Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.04.2025 за №120 зазначено: “… 43. Старшого солдата ОСОБА_11 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 та який самовільно залишив військову частину з 01 серпня 2022 року (дезертирував), наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30 квітня 2025 року № 123-РС призупинити строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення з 08 січня 2025 року. Виключити зі списків особового складу. Облікові документи направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30 квітня 2025 року № 123-РС, витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 січня 2025 року № 42025052210000062. …”.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Військова служба є державною службою особливого характеру, пов`язаною з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок її проходження, права та обов`язки військовослужбовців визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували чи добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до ЄРДР на підставі заяви або повідомлення командира військової частини про вчинення кримінального правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують обов`язків військової служби. Дія контракту про проходження військової служби, виплата грошового забезпечення, а також продовольче, речове та інші види забезпечення призупиняються.

Час призупинення військової служби не зараховується до строку служби, вислуги у військовому званні та вислуги років для виплати надбавки й призначення пенсії. На таких осіб не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців, і вони не входять до чисельності Збройних Сил України.

Якщо стосовно військовослужбовця набрав законної сили виправдувальний вирок або кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю події чи складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді, військова служба та дія контракту продовжуються. Строк призупинення служби у такому разі зараховується до відповідної вислуги, пільги й соціальні гарантії поновлюються, а за весь час необґрунтованого призупинення військовослужбовцю виплачують недоотримане грошове забезпечення та відновлюють інші види забезпечення.

Проаналізувавши частину другу статті 24 Закону у взаємозв`язку з частиною четвертою статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ, встановлено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, військова служба призупиняється саме з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року у справі №420/8263/22.

Досліджуючи оскаржуване рішення від 29.10.2025 року №10281(ас17), колегія суддів зазначає наступне.

Доведеність підстави звільнення.

Поєднання пп. «г» п. 3 ч. 5 та п. 5 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є абсолютно релевантним. Жінки-військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, мають право на звільнення під час воєнного стану, якщо вони виховують її самостійно.

Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України («за вказівкою матері») є абсолютним і беззаперечним доказом статусу одинокої матері в Україні.

Жодних додаткових судових рішень про позбавлення батьківських прав чи доведення самостійного виховання в цьому випадку не потрібно, оскільки юридично батька у дитини немає.

Спростування «формальних» підстав відмови військової частини.

Щодо подання рапорту «не по команді».

Порядок подання рапорту є процедурним питанням. Якщо рапорт разом із документами фізично надійшов до військової частини (наприклад, засобами поштового зв`язку «Укрпошта» або через вищестояще командування), неотримання або ігнорування його безпосереднім командиром не може обмежувати конституційне право на звільнення за наявності законних підстав. Командир частини зобов`язаний розглянути документ по суті, якщо він до нього надійшов.

Щодо «відсутності особистого подання оригіналів / неотримання пошти».

Військовослужбовець не зобов`язаний передавати оригінали документів (таких як Свідоцтво про народження чи Витяг за ст. 135 СК) в оригіналах поштою, оскільки це створює ризик їх втрати. Достатньо надіслати нотаріально завірені копії.

Щодо кримінального провадження по СЗЧ (самовільне залишення частини).

Наявність відкритого кримінального провадження (навіть за ст. 407 КК України — СЗЧ), яка до того ж виникла пізніше або під час розгляду рапорту, не є законною підставою для відмови у звільненні.

Перелік підстав для відмови або зупинення розгляду рапорту є вичерпним. Поки немає вироку суду, який набрав законної сили, діє презумпція невинуватості (ст. 62 Конституції України). Крім того, право на звільнення за сімейними обставинами є безумовним і спрямоване на захист інтересів дитини, що має вищий пріоритет. Навіть підслідні або підсудні особи не втрачають права на звільнення, якщо підстава (самотнє виховання дитини) існує об`єктивно.

Враховуючи обставини справи, фактично, Рішення Військової частини № НОМЕР_2 від 29.10.2025 року приймалося на виконання вже чинної та обов`язкової до виконання Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 року у справі №280/926/25, що є преюдиційним фактом, який вже встановлений судом апеляційної інстанції та не підлягає повторному доведенню.

Оскільки апеляційний суд визнав протиправною бездіяльність частини щодо нерозгляду рапорту від 28 березня 2024 року і зобов`язав його розглянути, суд вже дав правову оцінку процедурі його подання.

Аргументи військової частини у жовтні 2025 року про те, що рапорт нібито подано «не по команді» чи «пошта не отримана», повністю нівелюються постановою суду. Суд вже встановив, що рапорт був, частина була зобов`язана його розглянути, і посилання на процедурні моменти дворічної давнини є протиправними.

Відмовляючи у звільненні за рапортом від 28.03.2024 року на формальних підставах («немає оригіналів документів»), військова частина фактично вдалася до формального виконання судового рішення без реального розгляду документів по суті. Військова частина знала про наявність документів щонайменше з матеріалів судової справи №280/926/25, де вони досліджувалися судом.

Рапорт було подано 28.03.2024 року, отже право на звільнення виникло саме вказаної дати. Якщо кримінальне провадження щодо СЗЧ було відкрито після цієї дати, то воно стало наслідком тривалої протиправної бездіяльності самої військової частини. Позивачка понад рік не могла реалізувати своє законне право на звільнення та догляд за дитиною через незаконний нерозгляд рапорту командуванням.

Отже, суд визнає необґрунтованими заперечення військової частини щодо подання рапорту «не по команді» та засобами поштового зв`язку, зазначивши, що чинне законодавство та нормативні акти не забороняють такий спосіб звернення, що також раніше було підтверджено судом апеляційної інстанції в межах попередньої справи № 280/926/25.

Щодо аргументів суду першої інстанції стосовно того, що відповідно до Витягу із Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.04.2025року за №120 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , а тому позивач не є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 .

Військове законодавство чітко розмежовує два поняття: виключення зі списків Збройних Сил України (остаточне звільнення з армії) та виключення зі списків особового складу конкретної військової частини (зняття з утримання та обліку в підрозділі).

Згідно з Інструкцією з організації обліку особового складу, якщо військовослужбовець вчинив СЗЧ, дезертирував або здався в полон, військова частина видає два типи наказів:

1.Наказ по особовому складу: ним оформлюється саме призупинення служби та призупинення дії контракту.

2.Наказ по стройовій частині: на підставі першого наказу та внесення відомостей до ЄРДР військового виключають зі списків особового складу частини.

Посилаючись на вказану обставину, як на підставу відмови у задоволені позову, суд першої інстанції не звернув уваги на формулювання "строк військової служби призупинено", тобто позивачку не звільнили у запас, а тимчасово виключили зі списків частини на підставі ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з причини: самовільне залишення частини (СЗЧ).

Коли командир подає заяву про такий факт і дані вносяться до ЄРДР, служба автоматично призупиняється: припиняються виплати грошового забезпечення, не йде військова вислуга років, а документи передаються до РТЦК (або правоохоронних органів).

Оскільки служба лише призупинена, позивачка все ще має статус військовослужбовця, але перебуваєте "поза штатом" до вирішення справи.

Офіційно звільнитися в запас у такому статусі неможливо, доки призупинення не буде скасовано або справа не вирішиться процесуально.

Судом встановлено, що наказ командира військової частини від 30.04.2025 року №120, військовослужбовець не оскаржив. Матеріали справи також не містили відомостей про скасування або визнання цього наказу протиправним.

Таким чином, на час розгляду справи наказ залишається чинним, а встановлений факт самовільного залишення військової частини не був спростований. Посилання позивача на обставини, які, на його думку, заперечували факт самовільного залишення частини, самі собою не спростовували твердження відповідача.

Отже, позивачка продовжує вважатися військовослужбовцем, але таким, що тимчасово не виконує обов`язків служби. Військовослужбовці тимчасово не перебувають у розпорядженні командирів, але залишаються на обліку.

Призупинення служби — це тимчасовий юридичний стан. Воно триває до завершення кримінального провадження у суді або до повернення військовослужбовця до служби.

Оскільки відомості про кримінальне правопорушення внесли до ЄРДР 08.01.2025 року, військова частина мала право призупинити військову службу позивачки не раніше цієї дати.

Як вбачається з матеріалів спав, наказ від 30.04.2025 року №120 передбачав призупинення військової служби з дати, що настала вже після внесення відомостей до ЄРДР.

Тому судом не встановлено ознак протиправності цього наказу в частині призупинення військової служби.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, поки наказ про призупинення військової служби є чинним, а факт СЗЧ не спростований у судовому чи адміністративному порядку, звільнення військовослужбовця з військової служби є неможливим з кількох причин:

1.Відсутність правових підстав: для того, щоб звільнити військовослужбовця (за станом здоров`я, сімейними обставинами, закінченням контракту тощо), він повинен перебувати у статусі особи, яка виконує обов`язки служби. Призупинення — це правова «пауза», яка блокує будь-які інші кадрові рішення, крім кримінального провадження або поновлення на службі.

2. Неможливість проведення процедури: процедура звільнення вимагає проходження військово-лікарської комісії, здачі посади, обхідного листа та виключення зі списків особового складу частини. Оскільки службу призупинено, а військовий фактично знаходиться поза штатом і не виконує обов`язків, військова частина просто не має законного механізму запустити цей процес.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Враховуючи те, що не всі мотиви, що стали основою рішення суду першої інстанції, є правильними, тому його мотивувальну частину необхідно змінити, виклавши її у редакції цієї постанови.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.05.2026 в адміністративній справі №280/1779/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 08 вересня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко