Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №160/16279/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16279/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 (суддя суду першої інстанції Лозицька І.О.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/16279/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

УСТАНОВИВ:

03.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0651212409 від 22.10.2024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0651332409 від 22.10.2024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0651232409 від 22.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час здійснення заходів зі зняття з реєстрації автотранспортного засобу позивач дізнався про перебування його майна у податковій заставі. Представник позивача звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з адвокатським запитом, у відповідь на який отримано копії спірних податкових-повідомлень-рішень, складених на підставі акта перевірки, яким встановлено значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році. Позивач зазначає, що у 2023 році доходу не отримував, у зв`язку із чим, звернувся до суду з цим позовом.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 22.09.2025 відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що інформація, що містить банківську таємницю надана Національним Банком України до податкового органу не вважається податковою інформацією в силу приписів ст. 72 ПК України та отримана з грубим порушенням процедури отримання такої інформації у відповідності до процедури отримання такої інформації встановленої ст. 73 ПК України. Також, позивач вважає, що у податкового органу не існувало підстав для призначення податкової перевірки у відношенні позивача.

Від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано покладено на нього тягар доказування протиправності рішень відповідача, що є предметом оскарження в цій справі, що суперечить вимогам чинного законодавства та судовим рішенням ЄСПЛ.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1. ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, пп. 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.07.2024 №2928-п “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 ”, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків – фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.08.2024 №2448/04-36-24-09/ НОМЕР_1 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків – фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023”, відповідно до висновків якого документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення платником податків ОСОБА_1 :

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;

- пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, а саме: заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок недекларування грошових коштів, які надійшли від фізичних осіб на банківський рахунок із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у сумі 4 160 841,57 грн, в результаті визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на суму 748 951,49 грн;

- пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за 2023 рік на суму 62 412,63 грн;

- п. 121.2 ст. 121 Податкового кодексу України, щодо ненадання відповіді на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктом 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Висновки акта перевірки, зокрема, обґрунтовані тим, що відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податків ОСОБА_1 протягом 2023 року отримував доходи, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Так, згідно інформації, яка надійшла до ГУ ДПС від ДПСУ листом №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 (вхідний ГУ ДПС №1751/8 від 26.03.2024), яку отримано від Національного банку України листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ (вх. ДПСУ від 22.03.2024 №33529/5) на розрахунковий рахунок фізичної особи ОСОБА_1 надходили грошові перекази у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), та листом №23858/7/99-00-24-04-03-07 від 21.08.2024 (вхідний ГУ ДПС №5170/8 від 21.08.2024), яка одержана листом від Національного банку України від 09.08.2024 №57-0008/60696/БТ (вх. ДПС №87431/5 від 20.08.2024) на рахунки фізичної особи ОСОБА_1 протягом 2023 року надійшли грошові перекази у загальній сумі 4 160 841,57 грн.

Фізичній особі – платнику податків ОСОБА_1 був направлений лист від 02.05.2024 №31505/6/04-36-24-11-15 про надання документів щодо підтвердження отриманого доходу, у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу. Платником податків ОСОБА_1 пояснення та документи не надано.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено порушення п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та п. 167.1 ст. 167 Кодексу у зв`язку з неподанням платником податків ОСОБА_1 декларації про отримані у 2023 році інші доходи у сумі 4 160 841,57 грн та донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 748 951,49 грн (4 160 841,57 грн х 18% = 748 951,49 грн).

У зв`язку із встановленням порушення пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу позивачу донараховано військовій збір у розмірі 62 412,63 грн (4 160 841,57 грн х 1,5% = 62 412,63 грн).

Акт був направлений на адресу позивача, про що свідчить копія акта, надана до матеріалів справи позивачем. Проте, конверт повернувся за зворотньою адресою з відміткою відділення АТ “Укрпошта”: “За закінченням терміну зберігання”.

На підставі висновків акта перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.10.2024:

- №0651212409 (форми “Р”), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 936 189,36 грн, з яких за податковим зобов`язанням 748 951,49 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 187 237,87 грн;

- №0651232409 (форми “Р”), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 78 015,79 грн, з яких за податковим зобов`язанням 62 412,63 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 15 603,16 грн;

- №0651332409 (форми “ПС”), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Позивач не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримавши дохід у 2023 році не задекларувала його та не сплатила з нього податки та обов`язкові платежі, відтак податкові повідомлення – рішення, ухвалені відповідачем є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Згідно підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

За приписами пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Згідно пункту 164.3 статті 164 Податкового кодексу України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений статтею 168 Податкового кодексу України.

За приписами підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України передбачено, що cтавка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України, є об`єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 % від об`єкта оподаткування (пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

За приписами пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше як 1095 днів з дня податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Під час податкової перевірки за відомостями, наданими у встановленому порядку Національним банком України, встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 4 160 841,57 грн. гривень.

Суд звертає увагу на те, що P2P-платежі (з англ. person-to-person) це грошові перекази фізичних осіб з карти на карту. P2P-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках, також такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів з іншою метою.

Також під час перевірки податковим органом встановлено, що у період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року по платнику податків ОСОБА_1 доходи у сумі 4 160 841,57 грн. гривень, що надійшли на його банківські рахунки, не задекларовані.

Зазначена інформація встановлена податковим органом на підставі листа Національного банку України та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів, які отримані контролюючим органом в результаті проведення перевірки, як способу реалізації владних управлінських функцій відповідно до частини другої статті 19 Конституції України.

Колегія судів зазначає, що позивач протягом судового розгляду не заперечує самого факту надходження на її банківські рахунки грошових коштів у розмірі, встановленому контролюючим органом. Предметом заперечень є виключно правова кваліфікація таких надходжень як оподатковуваного доходу та достатність доказів, покладених в основу відповідних висновків контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі надходження коштів на рахунок фізичної особи ще не свідчить про отримання нею оподатковуваного доходу, оскільки не кожне грошове надходження відповідно до положень Податкового кодексу України є доходом у розумінні податкового законодавства.

Разом із тим відсутність автоматичного ототожнення будь-яких грошових надходжень із доходом не означає, що після встановлення контролюючим органом факту систематичного зарахування на банківські рахунки платника значних сум коштів останній повністю звільняється від обов`язку сприяти встановленню їх правової природи.

Водночас визначення правової природи грошових надходжень не може здійснюватися абстрактно, без урахування пояснень особи, яка їх отримала, та документів, що підтверджують підстави відповідних платежів. Саме такі документи дають можливість відмежувати оподатковуваний дохід від інших надходжень, які відповідно до положень Податкового кодексу України не підлягають оподаткуванню, зокрема повернення позики, повернення помилково перерахованих коштів, переказу власних коштів між рахунками чи інших цивільно-правових операцій.

Разом з цим, позивач був обізнаний про предмет перевірки - грошові надходження на його банківські рахунки за 2023 рік у загальному визначеному обсязі - та не був позбавлений можливості надати пояснення і документи щодо джерел походження таких коштів або окремих їх груп.

Суд звертає увагу на те, що платник податків посилається на наявність у складі загальних надходжень операцій, що мають іншу правову природу (зокрема повернення позики), зокрема зазначаючи про їх можливий характер як повернення раніше наданої позики.

Суд наголошує на тому, що такі обставини підлягають конкретизації та підтвердженню у спосіб, який дає можливість їх ідентифікувати у структурі встановлених контролюючим органом надходжень. Позивач не був позбавлений можливості конкретизувати, які саме надходження, на його думку, мають характер повернення позики, їх розмір, період та зв`язок із відповідними договірними умовами, однак таких конкретизованих відомостей не надано.

При розгляді справи у суді першої інстанції, позивачем було надано договір позики як доказ на підтвердження викладених доводів. Разом із тим сам по собі зазначений договір не є достатнім для висновку про те, що спірні кошти, які надходили на банківські рахунки позивача у 2023 році, повністю або частково мають саме такий характер, оскільки не містить належної ідентифікації конкретних платежів, їх співвіднесення з визначеними у договорі зобов`язаннями, а також не підтверджує фактичного виконання договору в частині руху коштів у спірних сумах.

За таких обставин наведені позивачем пояснення та поданий договір не містять достатніх відомостей, які б дозволяли ідентифікувати конкретні банківські операції як повернення позики та співвіднести їх із сумами, покладеними контролюючим органом в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів враховує, що контролюючий орган не наділений обов`язком встановлювати та відтворювати всі можливі цивільно-правові відносини платника податків з іншими особами, які не були ним задекларовані або прямо підтверджені під час перевірки. Визначення податкових наслідків здійснюється на підставі наданих платником даних та документів, які дозволяють ідентифікувати характер конкретних надходжень та їх зв`язок із відповідними правовими підставами.

Суд звертає увагу, що процес доказування у податкових правовідносинах не може розглядатися як односторонній обов`язок контролюючого органу за повної процесуальної пасивності платника податків.

Дійсно, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність прийнятого рішення. Разом із тим зазначена норма не звільняє іншу сторону спору від обов`язку добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та сприяти встановленню фактичних обставин, якщо відповідна інформація перебуває переважно у сфері її володіння.

Водночас обов`язок контролюючого органу довести правомірність прийнятого рішення не виключає активної ролі платника податків у доведенні обставин, на які він посилається як на підставу для виключення відповідних надходжень із складу оподатковуваного доходу. У випадках, коли саме платник податків стверджує про наявність підстав для неоподаткування певних грошових сум, на ньому лежить обов`язок надати належні та достатні докази, які дозволяють ідентифікувати відповідні операції та їх правову природу.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що контролюючий орган за наведених фактичних обставин був зобов`язаний самостійно встановити економічний зміст кожної окремої банківської операції, особу кожного платника, призначення кожного платежу та правову природу кожного окремого надходження без будь-якого сприяння з боку платника податків, який, посилаючись на неоподатковуваний характер спірних коштів, не підтвердив відповідні пояснення належними доказами.

Суд зазначає, що положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплюють обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність прийнятого рішення. Водночас зазначена норма застосовується у взаємозв`язку із загальними засадами адміністративного судочинства, зокрема принципами змагальності сторін, добросовісності учасників процесу та сприяння суду у встановленні всіх обставин справи.

У податкових правовідносинах, пов`язаних із визначенням характеру грошових надходжень на рахунки фізичної особи, встановлення правової природи таких надходжень здійснюється на підставі сукупності наявних доказів, які оцінюються у їх взаємозв`язку та взаємній узгодженості.

При цьому значення для такої оцінки мають не лише документи та інформація, отримані контролюючим органом у межах перевірки, але й пояснення та докази, надані платником податків, який володіє або може володіти інформацією щодо підстав та характеру відповідних надходжень.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.07.2026 в адміністративній справі №380/25681/24.

Так, відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно з наявної податкової інформації платник податків-фізична особа ОСОБА_1 за 2023 рік отримала дохід від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у сумі 4 160 841,57 грн, який згідно з Податковим кодексом України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом було використано інформацію, що надійшла від ДПС України щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р платежі) у 2023 р., надану листом від 26.03.2024 № 8651/7/99-00-24-01-02-07 (вх. ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 26.03.2024 № 1751/8)

Так, листом Державної податкової служби України від 26.03.2024 №8651/7/99-00-24-01-02-07 повідомлено контролюючий орган про отриману від Національного банку України інформацію листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ (вх. ДПС №33529/5 від 22.03.2024 року) щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, зокрема фізичної особи ОСОБА_1 , дохід по рахункам якої склав 4 160 841,57 грн.

Отже, під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме: обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 4 160 841,57 грн.

Стосовно доводів позивача про неправомірність використання відповідачем інформації від Націального банку України про грошові кошти, що надійшли на рахунки ОСОБА_1 протягом 2023 року колегія суддів зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 62-2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України має право розкривати органам державної влади інформацію, що становить банківську таємницю та була зібрана під час виконання ним своїх функцій, якщо така інформація може свідчити про вчинення правопорушення та/або використовуватися для запобігання, виявлення, припинення, розслідування правопорушень чи притягнення винних осіб до відповідальності.

Встановлені обставини свідчать, під час проведення перевірки контролюючий орган використав інформацію, надану Національним банком України листом. Надання зазначеної інформації узгоджується з наведеними законодавчими положеннями, які прямо передбачають повноваження Національного банку України щодо її розкриття органам державної влади у визначених законом випадках.

Отже, саме інформація надана у встановленому порядку Національним банком України слугувала підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Як вже зазначлось, доходом фізичної особи, який підлягає оподаткуванню, є будь-який дохід, отриманий як у грошовій, так і у негрошовій формі, за виключенням доходів, передбачених ст. 165 ПК України.

При цьому, будь-які кошти, які надходять фізичній особі на її картковий банківський рахунок є доходом, якщо особа не доведе що ці кошти не підпадають під виключення, які визначені ст.165 ПК України.

Під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 4 160 841,57 грн.

P2P-платежі (з англ. person-to-person) це грошові перекази фізичних осіб “з карти на карту”. P2P-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках, також такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів з іншою метою.

Разом з тим, поповнення рахунків однієї фізичної особи з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), різними фізичними особами у значному обсязі та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання таких грошових коштів свідчить про отримання фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році доходів в розмірі 4 160 841,57 грн у виді інших доходів.

При цьому, лист фінансової установи, зокрема який містить інформацію щодо періоду і розміру отриманого особою доходу та дає можливість ідентифікувати таку особу, може бути як підставою для висновків податкових органів при проведенні податкової перевірки в розумінні статті 83 ПК України, так і належним та допустимим письмовим доказом в розумінні статей 73, 74, 94 КАС України під час судового розгляду. Суд установив, що така інформація була в розпорядженні ДПС України, тому відповідач обґрунтовано використав її під час здійснення контрольного заходу.

Водночас, під час судового розгляду позивач не надав доказів, які свідчать про відсутність такого доходу взагалі, наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.

Також, суд враховує, що під час проведення перевірки на адресу платника податків позивача був надісланий письмовий запит від 02.05.2024 №31505/6/04-36-24-11-15, в якому доведено про необхідність надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним та надати інформацію, та її документальне підтвердження а саме:

- надати документи про отримання доходу;

- надати документи про сплату до бюджету податків та зборів;

- надати виписки по рахункам, по яким було здійснено використання реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році.

При цьому, позивач у позовній заяві зазначає, що він не є надавачем та не надавав будь-яких послуг, не надавав майно у користування, володіння, розпорядження, не отримував доходу у вигляді додаткового блага, не має та не мав цивільних, трудових або інших договірних відносин із особами, що здійснювали банківські перекази на його рахунки, не отримував доходу про який зазначає податковий орган.

Окрім того, отримавши акт перевірки та звернувшись до суду з позовом про оскарження винесених податкових повідомлень-рішень, позивач достеменно був обізнаний із змістом виявленого порушення та не був позбавлений можливості надати відповідачу та суду первинні документи на підтвердження обставин, що отримані позивачем у період 2023 року суми коштів на його рахунки не були його доходом, який підлягає оподаткуванню.

Водночас про існування відповідного документального підтвердження позивач не зазначив ні при зверненні до суду з відповідним позовом, ні під час розгляду справи в суді, що вказує на неспроможність позивача документально спростувати висновки податкового органу про отримання ним у 2023 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.

Отже, у зв`язку з ненаданням до перевірки в повному обсязі банківських виписок, обсяг річного оподаткованого доходу платника податків, отриманого у вигляді інших доходів визначений на підставі отриманої інформації наданої листами Національного банку України від 20.03.2024 № 24-0006/21625/БТ про надходження на банківські рахунки позивача (з зазначенням номерів рахунків та банківських установ) у 2023 році грошових коштів з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р платежі) у загальній сумі 4 160 841,57 грн.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що позивач не спростував доводів контролюючого органу щодо кваліфікації спірних грошових надходжень як доходу у розумінні Податкового кодексу України, оскільки не надав належних та достатніх доказів, які б дозволяли ідентифікувати зазначені надходження як такі, що не підлягають оподаткуванню.

Отже, враховуючи, що за результатами перевірки, було встановлено отриманням платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у сумі 4 160 841,57 грн від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), однак, вказаний дохід не було включено позивачем до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у контролюючого органу були законні підстави для донарахування платнику податків-фізичній особі ОСОБА_1 за 2023 рік податку на доходи фізичних осіб у розмірі 748 951,49 грн (4 160 841,57 грн х 18% = 748 951,49 грн), а також військового збору у розмірі 62 412,63 грн (4 160 841,57 грн х 1,5% = 62 412,63 грн).

Крім того, п. 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.( п. 123.2 ст. 123 ПК України)

За наведеного правового регулювання, донарахування контролюючим органом до податку на доходи фізичних осіб та військового збору штрафної (фінансову) санкції розміром 25 відсотків є обґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.04.2024 №0651212409 (форми “Р”), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 936 189,36 грн, з яких за податковим зобов`язанням 748 951,49 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 187 237,87 грн, та від 2.04.2024 №0651232409 (форми “Р”), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 78 015,79 грн, з яких за податковим зобов`язанням 62 412,63 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 15 603,16 грн, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, тому підстави для їх скасування відсутні.

Також, за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем порушено вимоги пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 176.1 ст.176, п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Вказані обставини стали підставою винесення податкового повідомлення-рішення від 22.04.2024 №0651332409 (форми “ПС”), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Доказів подання позивачем до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік до матеріалів справи не надано.

У силу вимог пп.16.13 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно доп.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи викладене, за виявлені порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1,пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України, згідно з п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України до позивача правомірно було застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.04.2024 №0651332409 (форми “ПС”), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, тому, підстави для їх скасування, відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрнутованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення – відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 в адміністративній справі № 160/16279/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.П. Баранник