Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №440/5530/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 440/5530/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2026, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 19.06.26 по справі № 440/5530/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №916030815700 від 27.03.2026, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 18.03.2026 №02/1563/26 вих, на підставі постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, провадження №К/990/40316/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2026 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн, установленого станом на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 18.03.2026 №02/1563/26 вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн, установленого станом на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 18.03.2026 №02/1563/26 вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №916030815700 від 27.03.2026, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 18.03.2026 №02/1563/26.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2026 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн, установленого станом на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 18.03.2026 №02/1563/26 вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2026 виплату перерахованого на виконання цього судового рішення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, з урахуванням проведених виплат.

Не погодившись з вказаним рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 у справі №440/5530/26 та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що прожитковий мінімум на одні особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", зокрема, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата яких регулюється спеціальними законами, також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Разом з тим, у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду здійснила відступ від правової позиції Касаційного адміністративного суду, викладеної у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та від 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23. Зміст такого відступу полягав у тому, що: встановлення у законах про Державний бюджет України спеціального прожиткового мінімуму 2102 гривні для визначення базового посадового окладу судді не є встановленням нового виду прожиткового мінімуму; законодавець вправі визначати грошовий розмір відповідного показника на конкретний бюджетний період; суди зобов`язані застосовувати чинний закон до моменту його визнання неконституційним. Велика Палата прямо зазначила, що гарантії незалежності суддів не можуть реалізовуватися шляхом незастосування чинного закону. Отже, Велика Палата сформулювала обов`язковий для всіх судів висновок про необхідність застосування показника 2102 гривні у відповідному бюджетному періоді.

Також вказує, що оскільки закони України про Державний бюджет України на 2021-2026 роки є чинними та обов`язковими до застосування, орган Пенсійного фонду України діяв у межах повноважень і відповідно до чинного законодавства у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області також подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду № 440/5530/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішенням № 916030815700 від 27.03.2026 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю правових підстав, оскільки після 2020 року збільшення розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, не відбулося. Відповідно до вимог статті 135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу суддів визначається відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Частиною 4 статті 142 Закону № 1402 передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Статтею 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” установлено, що з 01.01.2026 для визначення базового розміру посадового окладу судді застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні, встановленому станом на 31.12.2025. Відповідно до статті 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді, станом на 31.12.2025 становив 2102 гривні. Зазначений прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України», застосовувався у 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роках, для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто базовий розмір посадового окладу суддів з 01.01.2026 року в порівнянні з 2024 та 2025 роками не змінився.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VII (далі – Закон) з 10.04.2020, після переведення з пенсії за віком на загальних підставах згідно зі заявою від 10.04.2020.

Довічне грошове утримання судді у відставці обчислено з 10.04.2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 34 роки 1 місяць 22 дні, зарахованого відповідно до статті 137 Закону.

Згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі №440/2189/21 довічне грошове утримання судді у відставці обчислено з 10.04.2020 в розмірі 90% від суми суддівської винагороди.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 20.03.2026 про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 18.03.2026 №02/1563/26 вих. із суми суддівської винагороди, станом на 01.01.2026 - 208 665,60 грн.

Заяву опрацьовано за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області №916030815700 від 27.03.2026 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю правових підстав, оскільки після 2020 року збільшення розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, не відбулося.

Позивач не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №916030815700 від 27.03.2026, звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (п. 24 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі по тексту - Закон № 1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3328 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Тобто, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону 1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктами 1, 2 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі по тексту - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (ст. 2 Закону № 2017-III).

Згідно з приписами ст. 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV(далі по тексту - Закон № 966-XIV).

Відповідно до ст.1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3328 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Колегія суддів наголошує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може бути змінена без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3328,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», є протиправною.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25.

У постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, в якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці та сформувати такий:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У справі № 200/2309/25, як і у даній справі, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме наявності підстав для здійснення такого перерахунку з огляду на зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року.

Суд апеляційної інстанції при ухвалені рішення також враховує релевантні правові позиції Верховного Суду, зокрема викладені у постановах від 10.07.2026 у справі № 240/16050/24, від 09.07.2026 у справі № 420/37905/24, від 09.07.2026 у справі № 420/7951/25, від 09.07.2026 у справі № 160/31923/24, від 07.07.2026 у справі № 320/15746/24, від 07.07.2026 у справі № 380/8058/25, від 14.07.2026 у справі № 580/1285/25.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №916030815700 від 27.03.2026, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 18.03.2026 №02/1563/26, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2026 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн, установленого станом на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 18.03.2026 №02/1563/26 вих. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2026 виплату перерахованого на виконання цього судового рішення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, з урахуванням проведених виплат.

Щодо посилань ГУ ПФУ у Тернопільській області на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, колегія суддів зазначає наступне.

Так, предмет спору у цій справі стосується правомірності рішення пенсійного органу щодо відмови позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки територіального органу ДСА України та зобов`язання здійснити перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в той час, як у розглянутій Великою Палатою Верховного Суду справі № 240/9028/24 предметом спору була протиправність дій Вищого адміністративного суду України щодо проведення неповного розрахунку при звільненні та виключенні зі штату суду судді, який полягає у виплаті за період з 27.12.2023 до 08.02.2024 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, обчислених без застосування базового посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, що визначений на підставі положень Закону України № 1402-VIІІ, а також без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2 684.00 грн та абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3 028.00 грн.

Відтак, колегія суддів вважає, що ця справа не є подібною до справи № 240/9028/24, яка розглянута Великою Палатою Верховного Суду, а натомість є подібною до справи № 200/2309/25, розглянутої Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційних скарг відповідачів, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 по справі № 440/5530/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова