Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №520/18046/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 520/18046/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.07.26 по справі № 520/18046/26

за позовом ОСОБА_1

до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, скасування довідки (постанови)зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати довідку (постанову) Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.03.2026 № 2026-0303-2040-0019-3 щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби;

- зобов`язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з суворим дотриманням вимог Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України (Наказ МОУ №402), з обов`язковим проведенням усіх необхідних досліджень, з наданням правової оцінки захворюванням хребта та суглобів, врахувавши рентгенологічне дослідження МТФ АП "Чугуїв" від 09.04.2026 №1496.

Ухвалою суду від 30.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

До суду надійшла заява позивача про забезпечення адміністративного позову, в якій просить суд: заборонити Військовій частині НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до набрання законної сили рішенням у цій справі залучати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до виконання службових обов`язків та бойових завдань, що пов`язані з надмірними фізичними навантаженнями (з урахуванням наявної медичної довідки МТФ АП "Чугуїв" від 09.04.2026 №1496 та діагностованих хвороб хребта); зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) направити ОСОБА_1 до спеціалізованого військового або цивільного лікувального закладу для проходження стаціонарного лікування загострень хронічних захворювань опорно-рухового апарату та шлунково-кишкового тракту, з подальшим проходженням військово-лікарської комісії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 про відмову в забезпеченні адміністративного позову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 .

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що заявником не наведено належних мотивів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або що є очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача. Це твердження є формальним і не відображає суті поданої заяви. Позивач детально обґрунтував, що він направлений для проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 (В/Ч НОМЕР_2 ), де виконання обов`язків пов`язане з екстремальними фізичними навантаженнями. При цьому в заяві наведено перелік документально підтверджених тяжких діагнозів: МР ознаки дегенеративно-дистрофічних змін попереково-крижового відділу хребта, множинні грижі L4-S1, форамінальний стеноз. Деформуючий артроз кульшових суглобів 2 стадії та консолідований перелом великогомілкової кістки з кутовим зміщенням до 30° (підтверджено висновком МТФ АП "Чугуїв" від 09.04.2026 №1496). Гострий рецидивний панкреатит. Враховуючи специфіку служби у ДШВ (носіння важкого спорядження, бронежилета, виконання фізичних навантажень), наявність множинних гриж, стенозу та артрозу 2 стадії створює не просто "ймовірність негативних наслідків", а очевидну і невідворотну небезпеку настання інвалідизації або смерті позивача ще до моменту ухвалення судом остаточного рішення у справі. Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції проігнорував медичні докази та залишив позивача у стані, що безпосередньо загрожує його життю, порушивши його конституційне право, гарантоване ст. 27 Конституції України. Забезпечення позову у вигляді направлення на лікування та тимчасового звільнення від надмірних навантажень є адекватним і співмірним заходом до вирішення питання про законність оскаржуваної постанови ВЛК по суті.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відзив Військової частини НОМЕР_2 судом не приймається до уваги, оскільки судом першої інстанції до участі у справі вказана не залучалась, та у залученні її до участі у справі в якості третьої особи ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2026 відмовлено.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, дослідивши письмові докази та матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що в заяві позивача про забезпечення позову не наведено належних мотивів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами 1-2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція міститься, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі №640/35568/21.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 01 червня 2022 року у справі №580/5656/21, від 28 лютого 2024 року у справі № 380/14241/23.

Враховуючи викладене, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Так, предметом оскарження у цій справі є рішення прийняте та оформлене довідкою (постановою) Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.03.2026 № 2026-0303-2040-0019-3, щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби.

За твердженням позивача, наявні підстави для забезпечення позову, у зв`язку з тим, що рішення ВЛК фактично дозволяє подальше проходження служби та виконання службових обов`язків, що створює реальну загрозу подальшого погіршення стану здоров`я та може призвести до незворотних наслідків.

Колегія суддів зауважує, що позивачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження того, що буде завдано шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 без вжиття заходів забезпечення позову.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень, наказів та дій відповідача, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

Колегія суддів зазначає, що сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів враховує, що пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України встановлено імперативну заборону на забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира, відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану. Вимога позивача про заборону Військовій частині НОМЕР_2 залучати ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків та бойових завдань за своєю суттю є превентивним зупиненням будь-яких можливих розпорядчих актів командування щодо виконання службових обов`язків військовослужбовцем, що прямо суперечить вищевказаній нормі закону.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2025 у справі № 300/3663/25 зробив висновок, згідно з яким можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

З урахуванням встановлених обставин справи колегія суддів зауважує, що саме по собі виконання позивачем службових обов`язків в межах проходження служби не свідчить про порушення права на ефективний судовий захист та не перешкоджає виконанню судового рішення у разі його ухвалення, а тому не є самостійною та достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову у розумінні статті 150 КАС України.

З огляду на викладене та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас варто зазначити, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі виникнення відповідних підстав для цього.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 по справі № 520/18046/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова