Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №591/3916/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р.Справа № 591/3916/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєнко О.О., м. Суми, повний текст складено 07.08.26 року по справі № 591/3916/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту – ДПП, відповідач), в якому просив суд:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6946687 від 01.04.2026;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність постанови серії ЕНА № 6946687 від 01.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), як такої, що винесена з порушенням встановленої законодавством процедури розгляду справи.

Стверджував, що інспектором безпідставно позбавлено позивача права на відкладення розгляду справи та забезпечення можливості скористатись правовою допомогою, що в свою чергу є самостійною підставою для скасування спірної постанови у судовому порядку.

Також зазначив, що з незрозумілих причин розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача здійснювався двома поліцейськими – ОСОБА_2 , який повідомив позивачу суть скоєного правопорушення, а також роз`яснював права та обов`язки та ОСОБА_3 , яка винесла спірну постанову до закінчення розгляду справи ОСОБА_2 , що не може вважатись правомірною поведінкою.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07.08.2026 по справі № 591/3916/26, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.08.2026, позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови задоволено.

Скасовано постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6946687 від 01 квітня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, справу про адміністративне правопорушення закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 532,48 грн, сплачений при зверненні до суду.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 серпня 2026 року у справі № 591/3916/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про правомірність постанови серії ЕНА № 6946687 від 01.04.2026 та помилковість висновків суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки наданими до матеріалів справи відеозаписами підтверджуються обставини роз`яснення поліцейським позивачу прав та обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, та надання йому реальної можливості скористатись правовою допомогою на місці (зателефонувавши або зв`язавшись із адвокатом у інший спосіб), однак позивач таких дій не вчинив, натомість, заявив клопотання про відкладення розгляду, що свідчить про намір затягнути процес та уникнути відповідальності.

Переконував, що обставини роз`яснення прав позивачу інспектором Волошиним М. В. та складання спірної постанови поліцейською Архіповою В. В. не свідчить про порушення поліцейськими порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а обумовлено розподілом технічних функцій всередині екіпажу (здійснення комунікації та роз`яснення прав одним інспектором та технічне наповнення електронної бази в планшеті і друкування процесуального документа іншим), що є єдиним, безперервним та законним процесом розгляду справи одним уповноваженим органом - Національною поліцією України.

Стверджував, що суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин зосередився виключно на формальних процесуальних моментах, абсолютно залишивши поза увагою факт суспільної небезпеки дій позивача та доведеність його вини.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив залишити апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 серпня 2026 року у справі № 591/3916/26 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований твердженнями про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки при вирішенні спірних правовідносин суд повно та всебічно дослідив обставини справи, у тому числі надані ДПП відеозаписи з нагрудних камер, і на їх підставі встановив конкретну послідовність процесуальних дій, водночас апеляційна скарга не містить належного спростування цих установлених судом обставин, а переважно пропонує інше тлумачення тих самих доказів.

Наполягав, що на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції позивач не відмовлявся від участі у розгляді справи, не ухилявся від спілкування з поліцейськими та не залишав місце події самовільно, натомість заявив передбачене законом клопотання про залучення правової допомоги, після чого виконав вказівку самого поліцейського щодо можливості скористатися телефоном, яка не була реалізована через негайне винесення спірної постанови. Тобто, саме поведінка поліцейських мала наслідком того, що позивач був позбавлений формальної можливості скористатися правовою допомогою.

Переконував, що чинне законодавство не передбачає конструкції, за якої справа про адміністративне правопорушення розглядається органом — Національною поліцією, а конкретні поліцейські лише виконують технічні функції, навпаки, законодавство визначає конкретну посадову особу - поліцейського, яка здійснює розгляд справи та приймає відповідне рішення, а тому доводи відповідача про правомірність здійснення розгляду справи одним поліцейським, а складення постанови іншим, не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства.

В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання та надсилання повісток в системі "Електронний суд".

В апеляційній скарзі відповідач просив здійснювати розгляд апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції у справі № 591/3916/26 за відсутності представника апелянта в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі частини 3 статті 194 КАС України.

Позивач у надісланій до суду апеляційної інстанції заяві від 11.09.2026 повідомив про відсутність можливості особисто прибути в судове засідання через віддаленість місця проживання, у зв`язку з чим просив суд проводити розгляд справи № 591/3916/26 за його відсутності. Поданий відзив на апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, а у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 268 та частини 2 статті 313 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕНА № 6946687 від 01.04.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Відповідно до змісту постанови, 01.04.2026 позивач здійснював керування транспортним засобом Tesla Model X, д.н.з НОМЕР_2 у м. Києві та перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 20 км/год, а саме, рухався зі швидкістю 85 км/год, чим порушив пункт 12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM ТС 008436, постанова винесена поліцейським 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в м. Києві капралом поліції Архіповою В.В.

З наданих відеозаписів та фотоматеріалів судом першої інстанції встановлено, що швидкість руху автомобіля позивача вимірювалася поліцейським у ручному режимі лазерним вимірювачем TruCAM, яким зафіксовано перевищення позивачем швидкості руху у населеному пункті (85 км/год). Після зупинки транспортного засобу співробітником поліції Архіповою В. В. було повідомлено про порушення позивачем правил дорожнього руху та перевищення швидкості, а позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості скористатися правовою допомогою, однак інспектор Волошин М.В. повідомив про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та роз`яснив позивачу про можливість отримання правової допомоги на місці шляхом виклику або телефонної консультації з адвокатом.

Інспектор Архіпова В. В. повідомила, що вилучає у позивача посвідчення на право керування транспортним засобом до того, як позивач не вирішить питання з правовою допомогою. Пізніше розпочався розгляд справи про адміністративне правопорушення, під час якого інспектор Волошин М. В. роз`яснив позивачу його права та обов`язки. Позивач вчергове заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого було відмовлено.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектор Волошин М.В. здійснював спілкування з позивачем, а інспектор Архіпова В. В. стояла поруч та складала постанову, роздрукувала її та надала на підпис.

Не погодившись з правомірністю постанови серії ЕНА № 6946687 від 01.04.2026, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності постанови серії ЕНА № 6946687 від 01.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП, оскільки при її складанні відповідач не вжив дій щодо надання реальної можливості позивачу реалізувати право на отримання правової допомоги, не відклав розгляд справи та виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності на місці зупинки транспортного засобу, що є грубим порушенням процедури складання постанови про адміністративне правопорушення та самостійною підставою для її скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

На виконання пункту 11 частини першої статті 23 Закону 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі – Закон № 3353-XII).

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями статті 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі по тексту – ПДР України).

Згідно з пунктом 1.1. ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.

На виконання пункту 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).

Відповідно до пункту 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно із пунктом 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Колегією суддів встановлено, що підставою для зупинки 01.04.2026 о 14 год 47 хв у місті Київ по вулиці Богатирській, 17, працівниками патрульної поліції транспортного засобу Tesla Model X, д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , відповідачем вказано перевищення позивачем обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 20 км/год, чим порушено пункт 12.4 Правил дорожнього руху України.

Як встановлено частиною 1 статті 122 КУпАП України, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 31 Закону України № 580-VIII надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За правилами статті 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У наведених вище положеннях норм процесуального права закріплено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Стверджуючи про протиправність спірної постанови, позивач послався на порушення інспектором процедури розгляду справи, зокрема, щодо не надання йому можливості скористатись правовою допомогою.

Так, пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі – Інструкція № 1395) встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву було надано відеозаписи з приладу вимірювання швидкості TruCam TC008436 та з нагрудної боді-камери поліцейського БК477649.

Дослідивши наданий відповідачем відеозаписи подій, що відбувались 01.04.2026 (№ 477649), колегією суддів встановлено, що відео розпочинається зі спілкування інспектора Архіпової В. В. з позивачем, який перебуває за кермом автомобіля та на вимогу поліцейської передає їй документи, що надають право керування транспортним засобом.

Після повідомлення позивача про суть вчиненого ним правопорушення, позивач заявляє клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості скористатись правовою допомогою адвоката, яке було відхилено ОСОБА_3 з посиланням на можливість оскарження постанови про адміністративне правопорушення протягом 10 днів з дати її отримання.

Під час спілкування ОСОБА_3 з позивачем, до автомобіля також підійшов поліцейський Волошин М. В., який повідомив ОСОБА_1 про відсутність можливості перенесення розгляду справи на іншу дату та роз`яснив позивачу, що він має право на оскарження постанови у разі незгоди з нею.

При цьому, слід зазначити, що відеозапис обривається (14:53:40) на моменті коли інспектор Архіпова В. В. у стверджувальній формі повідомляє ОСОБА_2 про те, що вона відразу відхилила клопотання позивача про перенесення розгляду справи, та зазначає ОСОБА_1 , що вилучає у нього посвідчення на право керування транспортним засобом до того, як позивач не вирішить питання з правовою допомогою на місці зупинки транспортного засобу.

Наступний відеозапис з боді-камери (№ 477649) розпочинається зі спілкування поліцейського ОСОБА_2 з позивачем біля автомобіля патрульної поліції (14:59:52), що унеможливлює встановлення подій, які відбувались у проміжок часу з 14:53:41 до 14:59:51.

Дослідивши відеозапис з боді-камери (№ 477649), колегією суддів встановлено наступну хронологію подій, які відбувались на місці зупинки транспортного засобу під керуванням позивача:

15:04:00 – поліцейський ОСОБА_2 розпочинає розгляд справи про адміністративне правопорушення;

15:05:36 — ОСОБА_2 завершує роз`яснення позивачу прав, передбачених статтею 268 КУпАП;

15:05:45 — позивач заявляє клопотання про необхідність скористатись правовою допомогою;

15:06:00 — поліцейський ОСОБА_2 повідомляє, що позивач може скористатися правовою допомогою за допомогою засобів телефонного зв`язку, не залишаючи місця розгляду, та вказує на можливість зарядити телефон на найближчій АЗС;

15:06:04 — позивач прямує у напрямку АЗС, на яку вказав ОСОБА_2 ;

15:06:15 — на відео зафіксовано процес винесення (друкування) ОСОБА_3 постанови;

15:06:08 — час зазначений у постанові як час її винесення.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що між заявленням позивачем клопотання про правову допомогу та часом винесення постанови минуло 23 секунди, а між повідомленням ОСОБА_2 про можливість скористатися телефоном та часом винесення постанови — лише 8 секунд, що вочевидь унеможливлює реалізацію особою права на отримання правової допомоги.

Крім того, слід врахувати, що постанова винесена в момент прямування позивача до АЗС і після цього відео знову обривається. Будь-яких інших відеозаписів подій, що мали місце 01.04.2026 відповідачем до матеріалів справи не надано.

На переконання колегії суддів, аналіз досліджених відеозаписів беззаперечно підтверджує обставини невмотивованого відхилення неодноразових клопотань позивача про відкладення розгляду справи для надання можливості скористатись правовою допомогою, та винесення постанови через 8 секунд після надання можливості позивачу зателефонувати адвокату, що свідчить про недотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відтак доводи позивача про порушення його права на захист внаслідок ігнорування відповідачем заявлених ним клопотань про забезпечення права на юридичну допомогу, є підтвердженими.

Варто зазначити, що оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки є саме тим рішенням суб`єкта владних повноважень, в якому уповноважена особа відображає власне бачення порушень, допущених водієм, та вказує докази на підтвердження факту вчинення правопорушення та дотримання встановленої законом процедури розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Департаментом патрульної поліції, не спростовано доводи позивача, викладені у позовній заяві, щодо порушення відповідачем права позивача на захист.

У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов`язаний дотримуватись вимог статті 283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Таким чином, положення КУпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на правову допомогу. Недотримання інспектором поліції у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП України процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 березня 2018 року № 690/233/17 та від 31 січня 2019 року № 760/10803/15-а.

Колегія суддів констатує, що встановлена протиправність здійсненого інспектором розгляду справи внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятої за результатами її проведення постанови, що унеможливлює перехід до суті покладених в її основу адміністративних правопорушень.

Таким чином, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих рішень, не доведено вжиття дій щодо надання реальної можливості позивачу реалізувати право на отримання правової допомоги, тобто, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6946687 від 01.04.2026 підлягає скасуванню.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2020 року в справі № 524/9827/16-а та від 26 травня 2020 року в справі № 640/16220/16-а.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07.08.2026 по справі № 591/3916/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко