Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №520/12009/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 520/12009/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.07.26 по справі № 520/12009/26

за позовом ОСОБА_1

до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, в якому просить суд: скасувати Рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року № 4948-VІII, яким ФГ ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звільнено від сплати екологічного податку, плати за землю і встановлено податкову пільгу зі сплати орендної плати у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки, не придатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, відповідно до додатку , а саме: із кадастровими номерами - 6320482500:07:000:0210, 6320482500:07:000:0211, 6320482500:07:000:0216, 6320482500:07:000:0217, 6320482500:07:000:0219, 6320482500:07:000:0221, 6320482500:07:000:0222, 6320482500:07:000:0223, 6320482500:07:000:0224, 6320482500:07:000:0225, 6320482500:07:000:0226, 6320482500:07:000:0227, 6320482500:07:000:0228, 6320482500:07:000:0229, 6320482500:07:000:0232, 6320482500:07:000:0233, 6320482500:07:000:0234 щодо яких Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4865-VІII припинено дію договорів оренди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4948-VІII ФГ ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звільнено від сплати екологічного податку, плати за землю і встановлено податкову пільгу зі сплати орендної плати у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки, не придатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, відповідно до додатку , а саме: із кадастровими номерами-6320482500:07:000:0210, 6320482500:07:000:0211, 6320482500:07:000:0216, 6320482500:07:000:0217, 6320482500:07:000:0219, 6320482500:07:000:0221, 6320482500:07:000:0222, 6320482500:07:000:0223, 6320482500:07:000:0224, 6320482500:07:000:0225, 6320482500:07:000:0226, 6320482500:07:000:0227, 6320482500:07:000:0228, 6320482500:07:000:0229, 6320482500:07:000:0232, 6320482500:07:000:0233, 6320482500:07:000:0234 щодо яких припинено дію договорів оренди. На думку позивача, відповідач не мав юридичних підстав для звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю ФГ ОСОБА_2 , якому припинено дію договорів оренди земельних ділянок, а саме: із кадастровими номерами-6320482500:07:000:0210, 6320482500:07:000:0211, 6320482500:07:000:0216, 6320482500:07:000:0217, 6320482500:07:000:0219, 6320482500:07:000:0221, 6320482500:07:000:0222, 6320482500:07:000:0223, 6320482500:07:000:0224, 6320482500:07:000:0225, 6320482500:07:000:0226, 6320482500:07:000:0227, 6320482500:07:000:0228, 6320482500:07:000:0229, 6320482500:07:000:0232, 6320482500:07:000:0233, 6320482500:07:000:0234.

Крім того, як зазначив позивач у позові, на його думку протиправне Рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4948-VІII, яким ФГ ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звільнено від сплати екологічного податку, плати за землю і встановлено податкову пільгу зі сплати орендної плати у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки щодо яких припинено дію договорів оренди, призведе до ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету та недостатнього фінансування на безпеку і оборону.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про скасування рішення відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що подання не будь-якої позовної заяви зумовлює початок адміністративного провадження. Розгляд адміністративної справи судом можливий лише за умови встановлення факту порушеного права. Водночас належне обґрунтування позивачем порушених прав, свобод чи законних інтересів оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, встановлення судом такого факту, створює передумови для розгляду і вирішення справи судом. Відсутність же порушеного права особи є підставою для відмови у прийнятті до розгляду позовної за-яви, та унеможливлює розгляд судом справи по суті позовних вимог, за результатами з`ясування судом обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог. Відсутність спору передусім виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Натомість суди попередніх інстанцій у цій адміністративній справі не встановили сферу дії оскаржуваного рішення Міськради в контексті впливу на права та обов`язки позивача, не дослідили наявності порушеного права позивача та, відповідно, обґрунтованості підстав звернення останнього до суду, дійшли передчасних висновків про відмову у відкритті провадження у справі оскільки спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, протиправне Рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4948-VІII, яким ФГ Андрієнка Василя Миколайовича (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звільнено від сплати екологічного податку, плати за землю і встановлено податкову пільгу зі сплати орендної плати у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки щодо яких припинено дію договорів оренди, призведе до ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету та недостатнього фінансування на безпеку і оборону.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4865-VІII припинено дію договорів оренди земельних ділянок, укладених між Барвінківською районною державною адміністрацією в особі голови Беккера Марка Львовича та ФГ Андрієнка Василя Миколайовича (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), згідно з додатком до цього рішення, а саме: із кадастровими номерами: 6320482500:07:000:0210, 6320482500:07:000:0211, 6320482500:07:000:0216, 6320482500:07:000:0217, 6320482500:07:000:0219, 6320482500:07:000:0221, 6320482500:07:000:0222, 6320482500:07:000:0223, 6320482500:07:000:0224, 6320482500:07:000:0225, 6320482500:07:000:0226, 6320482500:07:000:0227, 6320482500:07:000:0228, 6320482500:07:000:0229, 6320482500:07:000:0232, 6320482500:07:000:0233, 6320482500:07:000:0234.

Припинення договорів оренди земельних ділянок здійснено за взаємною згодою сторін.

Зобов`язано ФГ Андрієнка Василя Миколайовича (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ): здійснити повний розрахунок по орендній платі за користування земельними ділянками; передати земельні ділянки у стані, придатному для подальшого використання.

Доручено міському голові укласти додаткові угоди про припинення договорів оренди земельних ділянок. Провести державну реєстрацію припинення права оренди земельних ділянок відповідно до чинного законодавства.

Позивач у позові посилався на п.п. 12.3.7 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, яким передбачено, що не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Дія абзацу першого цього підпункту не поширюється на прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (з обов`язковим зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок), а також про внесення змін до таких рішень.

Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.

Позивач зазначив, що земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами. Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами приймаються за умови наявності відповідних заяв платників податків. Інших умов та підстав для прийняття рішення відповідного органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, окрім як на підставі заяви платника податків про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами (за умови розташування земельної ділянки на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією) законодавством не передбачено.

Таким чином, відповідач не мав юридичних підстав для звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю ФГ ОСОБА_2 , якому припинено дію договорів оренди земельних ділянок, а саме: із кадастровими номерами-6320482500:07:000:0210, 6320482500:07:000:0211, 6320482500:07:000:0216, 6320482500:07:000:0217, 6320482500:07:000:0219, 6320482500:07:000:0221, 6320482500:07:000:0222, 6320482500:07:000:0223, 6320482500:07:000:0224, 6320482500:07:000:0225, 6320482500:07:000:0227, 6320482500:07:000:0228, 6320482500:07:000:0226, 6320482500:07:000:0229, 6320482500:07:000:0232, 6320482500:07:000:0233, 6320482500:07:000:0234.

Позивач вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх необгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Зі змісту позову встановлено, що рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4865-VІII припинено дію договорів оренди земельних ділянок, укладених між Барвінківською районною державною адміністрацією в особі голови Беккера Марка Львовича та ФГ Андрієнка Василя Миколайовича (ЄДРПОУ: 22681785), згідно з додатком до цього рішення, а саме: із кадастровими номерами: 6320482500:07:000:0210, 6320482500:07:000:0211, 6320482500:07:000:0216, 6320482500:07:000:0217, 6320482500:07:000:0219, 6320482500:07:000:0221, 6320482500:07:000:0222, 6320482500:07:000:0223, 6320482500:07:000:0224, 6320482500:07:000:0225, 6320482500:07:000:0226, 6320482500:07:000:0227, 6320482500:07:000:0228, 6320482500:07:000:0229, 6320482500:07:000:0232, 6320482500:07:000:0233, 6320482500:07:000:0234.

Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до частини 3 статті 24 цього Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частинами 1, 12, 14 - 16 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.

Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Приписами частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (частина 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

При цьому, у відповідності до частини 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 зазначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

Отже, органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, предметом оскарження у даній справі є управлінське рішення відповідача, яке за своїм змістом та суттю є актом індивідуальної дії, яке створює правові наслідки лише для конкретних осіб, а саме для юридичної особи - ФГ Андрієнка Василя Миколайовича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), а не для позивача.

Відповідно до ч. 2, ч. 6 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України в Рішенні від 25 листопада 1997 року № 6-зп зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Крім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 вказав, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Так, відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених норм свідчить, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення, вчинення дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Верховний Суд (зокрема, у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 02 серпня 2019 року у справі № 0240/3532/18-а, від 11 червня 2019 року у справі №804/16059/15, від 09 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.001303 тощо) неодноразово висловлював позицію, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.

Саме по собі порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася до суду, суб`єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, який, на думку цієї особи, підлягає захисту.

Тобто, звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відтак, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2023 року у справі № 9901/41/21 сформулювала висновок, згідно з яким позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише у разі існування спірних правовідносин, тобто у разі установлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись наявність у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. При цьому з`ясування питання наявності порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які оскаржуються.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі №18-рп/2004 термін порушене право, який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Між тим, для визначення інтересу як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом.

Так, у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 Верховним Судом були сформульовані загальні підходи до судового захисту законних інтересів. Зокрема, зазначено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним благом, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі – позивачу (на це вказує слово "її"); (ґ) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: незаконність інтересу (його суперечність Конституції, законам України, принципам права), неправовий характер вимог (вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до "юридичного" відповідно до частини другої статті 124 Конституції України); встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або порушується (щодо протиправних діянь, які тривають), або створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі), або мають місце інші ущемлення законних інтересів.

Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Крім того, у вказаній постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 Верховний Суд дійшов висновку про наявність таких ознак у "потерпілого" від порушення законного інтересу: безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому, зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Це висновується з того, що ухвалення судового рішення в публічно-правовому спорі про задоволення позову спрямоване на те, щоб відновити права, свободи чи інтереси особи - позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.02.2021 у справі №607/8188/17, порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулась з позовом суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши зміст позовної заяви, колегія суддів зазначає, що позивачем не зазначено за захистом яких прав, свобод та інтересів він звернувся до суду з позовом у цій справі, та яким чином спірне рішення вплинуло на його права та інтереси.

Водночас посилання позивача на те, що Рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4948-VІII, яким ФГ ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звільнено від сплати екологічного податку, плати за землю і встановлено податкову пільгу зі сплати орендної плати у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки щодо яких припинено дію договорів оренди, призведе до ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету та недостатнього фінансування на безпеку і оборону, є припущенням позивача, яке не підтверджено належними та допустими доказами у справі.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, що оскаржуваним Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року № 4948-VІII, яким ФГ ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звільнено від сплати екологічного податку, плати за землю і встановлено податкову пільгу зі сплати орендної плати у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки, не придатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, відповідно до додатку , а саме: із кадастровими номерами - 6320482500:07:000:0210, 6320482500:07:000:0211, 6320482500:07:000:0216, 6320482500:07:000:0217, 6320482500:07:000:0219, 6320482500:07:000:0221, 6320482500:07:000:0222, 6320482500:07:000:0223, 6320482500:07:000:0224, 6320482500:07:000:0225, 6320482500:07:000:0226, 6320482500:07:000:0227, 6320482500:07:000:0228, 6320482500:07:000:0229, 6320482500:07:000:0232, 6320482500:07:000:0233, 6320482500:07:000:0234 щодо яких Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4865-VІII припинено дію договорів оренди, порушені його права або інтереси, які підлягають судовому захисту у зв`язку із прийняттям вказаного рішення, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 по справі № 520/12009/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова