Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №440/6362/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 440/6362/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова) від 09.07.2026 по справі № 440/6362/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якій просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області № 163750036612 від 28.04.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області:

зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди роботи з 08.04.1996 до 31.03.2017 та з 01.04.2017 до 20.01.2026;

призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21.12.2025.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області № 163750036612 від 28 квітня 2026 року.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 08 квітня 1996 року по 31 березня 2017 року та з 01 квітня 2017 року по 20 січня 2026 року.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 від 20 квітня 2026 року з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовлено у задоволення клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Закарпатській області витрат на правничу допомогу.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Закарпатській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем не підтверджено пільгового страхового стажу документами, які були надані до заяви про призначення пенсії. А відтак, вважає правомірно прийняте рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області № 163750036612 від 28.04.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, не зараховано періоди з 08.04.1996 по 31.03.2017, оскільки не зазначено посади професії та з 01.04.2017 по 20.01.2026 згідно довідок № 72 від 12.12.2025 та № 3 від 21.01.2026, оскільки дані довідки містять розбіжності по професії, посаді заявника, що потребують перевірці з первинними документами, відсутнє посилання на Постанову № 162 від 11.03.1994 та № 36 від 16.01.2003.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в апеляційній інстанції, що позивач 20.04.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, до якої приєднав відповідний пакет документів.

Заяву позивача було направлено на розгляд за принципом екстериторіальності до ГУ ПФУ у Закарпатській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Закарпатській області 163750036612 від 28.04.2026 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2, оскільки до пільгового стажу позивача не були зараховані періоди роботи: з 08.04.1996 року по 31.03.2017 року, оскільки не зазначено посади професії та з 01.04.2017 по 20.01.2026 згідно довідок № 72 від 12.12.2025 та № 3 від 21.01.2026, оскільки дані довідки містять розбіжності по професії, посаді заявника, що потребують перевірці з первинними документами, відсутнє посилання на Постанову № 162 від 11.03.1994 та № 36 від 16.01.2003.

У рішенні зазначено, що на момент звернення до органу Пенсійного фонду, вік заявниці - 55 років, страховий стаж – 37 роки 01 місяць 25 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 00 років 00 місяців 00 днів.

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Закарпатській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з протиправності рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області № 163750036612 від 28 квітня 2026 року та зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 08 квітня 1996 року по 31 березня 2017 року та з 01 квітня 2017 року по 20 січня 2026 року та зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 від 20 квітня 2026 року з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позову, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з таких підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: "На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Зі змісту спірного рішення судом вбачається, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди з 08.04.1996 по 31.03.2017, оскільки не зазначено посади професії та з 01.04.2017 по 20.01.2026 згідно довідок № 72 від 12.12.2025 та № 3 від 21.01.2026, оскільки дані довідки містять розбіжності по професії, посаді заявника, що потребують перевірці з первинними документами, відсутнє посилання на Постанову № 162 від 11.03.1994 та № 36 від 16.01.2003.

Визначаючись щодо правомірності відмови відповідача у зарахуванні до страхового та пільгового стажу позивача таких періодів роботи, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До набрання чинності Законом № 1058 умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон № 1788.

Статтею 60 Закону № 1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відтак, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.11.1992, така трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірному періоді. Такі записи не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Крім того, як судом першої інстанції встановлено, що до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах позивачем було долучено довідку, видану АТ «Укргазвидобування», філією «УГВ-СЕРВІС», про підтвердження наявного трудового стажу, необхідного для призначення пенсії, у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що ОСОБА_1 у період з 08 квітня 1996 року по 18 вересня 1997 року працював повний робочий день у Полтавському відділенні тампонажних робіт філії Бурового управління «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування». У подальшому, у період з 19 вересня 1997 року по 31 березня 2017 року, позивач працював повний робочий день на Полтавському відділенні тампонажних робіт філії Бурове управління «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування», а з 01 квітня 2017 року по 20 січня 2026 року — у Полтавському цеху тампонажних робіт Полтавського відділення тампонажних робіт філії «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування».

При цьому, як зазначено у вказаній довідці, протягом зазначених періодів ОСОБА_1 безпосередньо виконував роботи з кріплення на будівництві нафтогазових свердловин із використанням спеціальних пересувних установок за професіями «машиніст з цементування свердловин» та «машиніст пересувного компресора», які передбачені Списком № 2, розділом ХІІ «Буріння, видобування та перероблення нафти, газу та газового конденсату, перероблення вугілля та сланцю», підрозділом 2 «Добування нафти, газу та газового конденсату», код КП 8113, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461.

Таким чином, відповідно до відомостей, наведених у довідці, пільговий стаж позивача за період з 08 квітня 1996 року по 20 січня 2026 року становить 29 років 09 місяців 13 днів.

Підставами для видачі зазначеної довідки визначено наказ № 40-К від 08 квітня 1996 року, наказ № 92-К від 19 вересня 1997 року, наказ № 40-К від 30 березня 2017 року, наказ № 2024-П від 31 березня 2017 року, особові картки форми П-2, книгу наказів та особові рахунки.

Крім того, у довідці наведено відомості щодо проведення атестації робочого місця позивача, а саме: на підставі наказу № 109 від 30 грудня 1994 року, наказу № 143 від 28 жовтня 1999 року, наказу № 98 від 05 жовтня 2004 року, наказу № 187 від 02 жовтня 2009 року, наказу № 193 від 01 жовтня 2014 року, наказу № 766 від 29 листопада 2019 року (первинна атестація) та наказу № 176 від 29 листопада 2024 року.

При цьому роботодавцем підтверджено, що характер та умови праці за професіями «машиніст з цементування свердловин» та «машиніст пересувного компресора» по теперішній час залишаються незмінними.

Отже, наведені у довідці відомості свідчать про безперервне виконання позивачем протягом зазначеного періоду робіт, що належать до робіт, передбачених Списком № 2, за умови повної зайнятості та безпосереднього виконання відповідних робіт, а також про проведення атестації робочого місця у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637(далі - Порядок № 637).

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19), проведення атестації робочих місць за умовами праці, так само як і дотримання строків її проведення, не залежить від працівника. Відтак невиконання або несвоєчасне виконання роботодавцем обов`язку щодо проведення атестації робочих місць не може бути підставою для позбавлення працівника його конституційного права на соціальний захист, зокрема права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що частиною третьою статті 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органам Пенсійного фонду України надано право вимагати від підприємств, установ, організацій та окремих осіб відповідні документи, необхідні для оформлення пенсії, а в разі потреби — перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність відомостей, що містяться в таких документах, зокрема щодо умов праці особи та інших даних, необхідних для визначення права на пенсію.

Отже, законодавством прямо передбачено повноваження органу Пенсійного фонду України щодо витребування та перевірки документів, необхідних для встановлення права особи на пенсійне забезпечення. Зазначені повноваження спрямовані на забезпечення повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії.

Таким чином, у разі виникнення у органу Пенсійного фонду України сумнівів щодо достовірності або обґрунтованості документів, поданих особою для призначення пенсії, такий орган не позбавлений можливості самостійно витребувати необхідні документи у підприємства, установи чи організації та перевірити їх зміст. При цьому відповідна перевірка має бути здійснена в межах процедури розгляду питання про призначення пенсії та до прийняття остаточного рішення за заявою особи, а не покладатися в основу відмови без належного з`ясування відповідних обставин.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу.

Як установлено судом, у періоди з 08 квітня 1996 року по 31 березня 2017 року та з 01 квітня 2017 року по 20 січня 2026 року позивач працював за професіями «машиніст з цементування свердловин» та «машиніст пересувного компресора». Зазначені професії у відповідні періоди були передбачені Списком № 2, а за результатами атестації робочих місць підтверджено їх віднесення до робіт, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що періоди роботи позивача з 08 квітня 1996 року по 31 березня 2017 року у Полтавському відділенні тампонажних робіт філії Бурове управління «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» та з 01 квітня 2017 року по 20 січня 2026 року у Полтавському цеху тампонажних робіт Полтавського відділення тампонажних робіт філії «УГВ-Сервіс» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Крім цього, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих документів про перерахунок пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така правова позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області № 163750036612 від 28 квітня 2026 року та зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 08 квітня 1996 року по 31 березня 2017 року та з 01 квітня 2017 року по 20 січня 2026 року та зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 від 20 квітня 2026 року з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі № 440/6362/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло