Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №520/13528/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Ширант А.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 520/13528/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.06.26 по справі № 520/13528/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління національної поліції України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління національної поліції України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 7 травня 2019 року (з дати звільнення) по 18 липня 2022 року (по час дії редакції статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ), у сумі 251715,31 грн. 31 коп.;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 7 травня 2019 року (з дати звільнення) по 18 липня 2022 року (по час дії редакції статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ), у сумі 251715,31 (двісті п`ятдесят одна тисяча сімсот п`ятнадцять) грн. 31 коп.;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 липня 2022 року (з дати дії нині чинної редакції статті 117 КЗпП України) по 29 квітня 2026 року (по час повного розрахунку), але не більше шести місяців у сумі 72844,98 (сімдесят дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 98 коп.;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 липня 2022 року (з дати дії нині чинної редакції статті 117 КЗпП України) по 29 квітня 2026 року (по час повного розрахунку), але не більше шести місяців у сумі 72844,98 (сімдесят дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 98 коп.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що проходив службу у відповідача і звільнився 07.05.2019, незгоден із тим, що відповідач не виплатив йому частину грошового забезпечення, а тому звертався до суду із позовною заявою для захисту своїх прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначив, що на виконання рішення суду у справі №520/30749/25 відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум, які виплатив 29.04.2026, тобто фактичний розрахунок з працівником відбувся лише 29.04.2026, тому саме ця дата є днем фактичного розрахунку з працівником в розумінні ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України та початком відліку строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільнені.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позовну заяву - повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.

На переконання позивача, він звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки з розрахунком в місячний термін, як це передбачає Законодавство України.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що звернувшись до суду лише 26.05.2026, позивач пропустив визначений законом строк звернення до суду, не навівши поважних причин, які зумовили його пропуск.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені у пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача було достатньо часу задля звернення до суду із своїми вимогами по стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з червня 2025 року, натомість позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За приписами статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС.

Частиною першою статті 160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною другою статті 169 КАС визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Предметом спору є стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України “Про оплату праці” середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 КАС України.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

За змістом положень статті 122 КАС України цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу), серед іншого, зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Отож звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 Кодексу законів про працю України) обмежене строком, який у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п`ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).

Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суду у постанові від 07 вересня 2023 року у справі №160/914/23.

Як убачається з матеріалів електронної справи, відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, ухваленого в адміністративній справі № 520/30749/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористані 3 доби щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік, індексації грошового забезпечення за період служби з 07.11.2015 по 31.10.2017.

На виконання рішення суду в частині задоволених позовних вимог, а саме грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористані 3 доби щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік, індексації грошового забезпечення за період служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум, які виплатив 29 квітня 2026.

Отже, зазначена сума мала бути нарахована та виплачена позивачу ще під час його звільнення - 07.05.2019. Отже, відповідач допустив прострочення виконання свого обов`язку щодо своєчасного проведення належних позивачу виплат.

На виконання рішення у справі № 520/30749/25 відповідачем нараховано належні позивачу суми, які виплачено 29.04.2026.

Водночас, оскільки відповідачем 29.04.2026 не було сплачено на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (в порядку статті 117 КЗпП України), позивач 26.05.2026 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом у даній справі.

З наведеного вбачається, що після отримання виплат на виконання рішення у справі № 520/30749/25 (29.04.2026), позивач у межах місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (стаття 117 КЗпП України), тобто без пропуску процесуального строку.

Висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, про те, що позивач мав розуміти, що він, неодноразово звертаючись до суду з вимогами по оплаті праці, має право й на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, мав би заявити одночасно (при першому зверненні до суду) всі вимоги: як по оплаті праці, так і по вимогам згідно зі ст. 117 КЗпПУ, колегія суддів уважає безпідставними, з огляду на таке.

Так, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Водночас перебіг строку на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Аналогійного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/12623/19 (постанова від 08 лютого 2022 року).

Таким чином, у разі існування спору щодо сум, які підлягали виплаті працівнику в момент звільнення, для встановлення відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України, визначальним також є факт проведення остаточного розрахунку.

Відтак, оскільки за обставинами даної справи остаточний розрахунок із позивачем на виконання рішення суду у справі № 520/30749/25 здійснено лише 29.04.2026, тому і перебіг процесуального строку починається лише з 29.04.2026 та спливає відповідно 29.05.2026.

У зв`язку з тим, що позивач звернувся до суду з позовом у межах місячного строку, суд першої інстанції помилково залишив позовну заяву без руху з підстав пропуску такого строку позивачем, а тому прийнята у подальшому ухвала про повернення позовної заяви з підстав неусунення недоліків позовної заяви також є помилковою.

За наведеного правового регулювання та обставин справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню в справі.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про повернення позовної заяви, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 320, 321 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 по справі № 520/13528/26 скасувати.

Адміністративну справу № 520/13528/26 за позовом ОСОБА_1 Головного управління національної поліції України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва