Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №520/5033/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 520/5033/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д.) по справі № 520/5033/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення №963260194940 від 10.09.2025 Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області ПФ України про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №04-48/432 від 21.08.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ПФ України провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки №04-48/432 від 21.08.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області ПФ України провести виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки №04-48/432 від 21.08.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області ПФ України здійснити індексацію заборгованості довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 01 січня 2024 до моменту прийняття рішення у цій справі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення №963260194940 від 10.09.2025 Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області ПФ України про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №04-48/432 від 21.08.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ПФ України провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки №04-48/432 від 21.08.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що пенсійним органом правомірно відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки станом на 01.01.2024 у суддів, базовий розмір, з якого визначаються посадові оклади не змінювався і залишився на рівні 2102 грн, отже, підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу згідно зі ст.142 Закону № 1402 відсутні.

Просить врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, яка відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07. 2023 у справі № 280/1233/22 та 21.03. 2024 у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Окрім цього, зазначає про не врахування судом першої інстанції пропуску позивачем строку звернення до суду.

Позивач правом подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Отже, оскільки відповідач оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів саме в цій частині перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є суддею у відставці, отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за Законом України «Про судоустрій і статус суддів», перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

ОСОБА_1 , як судді Холодногірського (раніше Ленінського) районного суду міста Харкова у відставці Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області ДСА України видано довідку №04-48/432 від 21.08.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно довідки, станом на 01 січня 2024 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 204 390,00 грн., в тому числі: посадовий оклад - 113 550,00 грн., доплата за вислугу (70%) - 79 485,00 грн., щомісячна доплата відповідно до ч. 6 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за перебування на адміністративній посаді (10%) - 11 355,00 грн.

Довідка №04-48/432 від 21.08.2025 видана на підставі постанови Верховного Суду від 13.09.2023 по справі №240/44080/21.

Позивачем довідка від 21.08.2025 надана до пенсійного органу для перерахунку довічного утримання судді у відставці.

Рішенням №963260194940 від 10.09.2025, прийнятим за принципом екстериторіальності, Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило у перерахунку довічного утримання судді у відставці на підставі довідки.

Не погодившись з рішення відповідача, позивач звернувся до суду .

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФ України в Житомирській області протиправно не провело перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача на підставі довідки №04-48/432 від 21.08.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною 2 цієї правової норми суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

У Рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст. 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у пп. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Статтею 7 Закону України № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 920 грн., працездатних осіб – 3 028 гривень.

Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України № 1402-VIII.

Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Конституція України у редакції Закону України № 1401-VIII містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

Тобто, єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатись розмір суддівської винагороди є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону України № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відтак, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV(далі - Закон № 966-XIV).

Згідно статті 1 цього Закону прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. Тобто, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Водночас судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Однак, статтею 7 Закону України № 3460-IX разом із встановленням на 01 січня відповідного року прожиткового мінімуму, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3 028, 00 грн, відповідно, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2 102,00 грн.

Зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди станом на січень 2024 року, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні, як це правильно зауважив суд першої інстанції.

У питанні застосування наведених норм права в правовідносинах, подібних до тих, що склалися у цій справі, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 зазначив, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тому в разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 1 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці

В подальшому зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 14.05.2026 у справі № 160/10025/25 та від 30.06.2026 у справі № 200/8314/24.

Отже, питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.01.2019 № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Чинним законодавством чітко визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці) або за зверненням судді у відставці за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку (пункт 6 розділу IV Порядку № 3-1).

Тобто, відповідно до вищенаведого Порядку довідка ТУ ДСА України у Харківській області від 21.08.2025 № 04-48/432 із зазначенням інших розмірів суддівської винагороди є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому слід зазначити, що правильність оформлення довідки від 21.08.2025 № 04-48/432 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, не є предметом розгляду цієї справи, оскільки позивач оскаржує рішення ГУ ПФУ в Житомирській області щодо неприйняття вказаної довідки до виконання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору є рішення пенсійного органу від 10.09.2025, яке 18.09.2025 отримано позивачем, 07.03.2026 позивач оскаржив його до суду , отже звернувся до суду в шести місячний строк , передбачений вимогами КАС України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 по справі № 520/5033/26 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова