Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №520/23298/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Волгіна Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 520/23298/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/23298/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та надані на усунення недоліків матеріали,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Коломойцева Миколу Миколайовича, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у неврахуванні при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період відпусток зі збереженням грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні відпусток при звільненні додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок розміру грошового забезпечення за період відпусток зі збереженням грошового забезпечення за 5 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік та компенсації за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення за 2022-2025 роки виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та здійснити виплату перерахованих сум за вирахуванням раніше отриманих з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Ухвалою суду від 5 серпня 2026 року позовна заява залишена без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду:

- уточненої позовної заяви із зазначенням у ній адреси електронної пошти позивача (або зазначенням підстав не повідомлення цих відомостей), відомостей про наявність/відсутність у позивача електронного кабінету, відомостей про отримання/не отримання позивачем від відповідача письмового повідомлення при звільненні про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні;

- копій документів, на підставі яких суд мав би можливість встановити особу позивача та його місце проживання/перебування.

10 серпня 2026 року до суду надійшла заява від представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій:

- зазначено про відсутність у позивача адреси електронної пошти та електронного кабінету;

- надано пояснення, що під час отримання правової допомоги 26 червня 2026 року позивач дізнався від відповідача про неврахування додаткової винагороди при обчисленні компенсації, допомог та відпускних;

- надано копії паспорта та довідки про РНОКПП позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

За приписами ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

«Право на суд» яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01 березня 2002 року).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року передбачено, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду.

Слід зазначити, що суду при прийнятті позову необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Однак, при отриманні позовної заяви, суддя перевіряє її відповідність нормам КАС України.

Суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями Верховного Суду, зокрема викладеними у постановах від 07.10.2020 року у справі № 160/3534/20, від 08.09.2021 року у справі № 646/5723/19.

Залишаючи позовну заяву без руху для усунення недоліків позову, суд першої інстанції конкретизує, які недоліки позову виявив та яким чином позивачу слід їх усунути.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, вказав, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями ч. 1 ст. 168 КАС України визначено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Частиною 2 ст. 159 КАС України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з ч. 1 ст. 160 КАС України вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування позивач викладає у позовній заяві.

Частина 5 ст. 160 КАС України містить вимоги до форми (змісту) позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

У разі, коли особа вважає, що її право чи законні інтереси є порушеними, вона звертається до суду з відповідним позовом та обґрунтовує його.

Отже, нормами КАС України встановлені певні правила подання процесуальних заяв, позовних заяв, їх оформлення, долучення додатків, спосіб подання. Правила встановлені не з метою ускладнити доступ осіб до суду а навпаки, для дотримання прав всіх учасників процесу, полегшення розгляду заяв, скорочення строку їх розгляду.

Ухвалою суду від 15 травня 2026 року позивачу було запропоновано надати суду позовну заяву (уточнену).

Разом із цим, уточнена позовна заява, яка відповідає приписам ст. 160 КАС України, позивачем/її представником станом на час прийняття даної ухвали судом від позивача/його представника не отримана.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенція) необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним і надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, у рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. У рішенні ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain" зазначено, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду. У рішеннях у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29 ЄСПЛ вказав, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції і що це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист.

Разом із цим ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом та зазначив, що формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу на відміну від надмірного формалізму, який заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі П/9901/736/18 також зауважила, що згідно з практикою ЄСПЛ реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Врахувавши наведені вище висновки ЄСПЛ та Верховного Суду, проаналізувавши встановлені судом недоліки позовної заяви, а також беручи до уваги, що документи про усунення недоліків позовної заяви подані до суду фахівцем у галузі права (адвокатом), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога суду стосовно дотримання особою, що звертається до суду із відповідним процесуальним документом, приписів чинного процесуального законодавства стосовно форми та змісту процесуального документа, за умови, що вказані вимоги є реальними, тобто такими, що технічно (фізично) можуть бути виконані особою, яка звертається до суду, без докладання значних зусиль, - не є надмірним формалізмом та не порушує права особи на судовий захист, разом із цим сприяє дотриманню процесуальних норм та правовій визначеності.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги ухвали від 05.08.2026 залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

При цьому, судом роз`яснено позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви є обґрунтованою, тому відсутні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 по справі № 520/23298/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна