Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №440/952/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 440/952/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 13.05.26 по справі № 440/952/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач 1), Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві (далі - ТУ БЕБ у м. Києві, відповідач 2), у якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність ТУ БЕБ у м. Києві по невидачі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та бездіяльність ГУПФ України в Полтавській області по непроведенню перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з підвищенням розміру грошового забезпечення з 01 січня 2026 року;

- зобов`язати ТУ БЕБ у м. Києві видати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з підвищеним грошовим забезпеченням з 01 січня 2026 року, виходячи з прожиткового мінімуму, передбаченого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУПФ України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 січня 2026 року, виданої ТУ БЕБ у м. Києві.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2026.

Зобов`язано Територіальне управління Бюро економічної безпеки у м. Києві підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026, обчисленого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Відповідач, Територіальне управління Бюро економічної безпеки у м. Києві, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову. Вказує на відсутність підстав для надання довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 для перерахунку пенсії, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень щодо зміни розміру грошового забезпечення чи запровадження нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. При цьому, скаржник також вказує на правомірність визначення посадових окладів осіб, які мають спеціальні звання БЕБ із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, просить апеляційну скаргу ТУ БЕБ у м. Києві задовольнити, рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 в частині відмови та ухвалити рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що перерахунок пенсій з підстав зростання розміру грошового забезпечення передбачає вчинення дій двох органів державної влади одночасно, а не послідовно.

Оскільки в рамках цієї справи ГУ ПФУ у Полтавській області заперечує по суті наявність законних підстав у позивача для проведення перерахунку розміру пенсії, права позивача є порушеними, саме за захистом вказаних прав позивач звернувся до суду з позовом, а при відмові у задоволенні позовних вимог в цій частині права позивача не відновляться та Позивач буде вимушений звертатись до суду повторно з тих самих підстав, оскільки ГУ ПФУ у Полтавській області в межах цієї справи заперечує наявність підстав для проведення перерахунку пенсії та судом відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Отже, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Відповідачі не скористалися своїм правом та не надали до Другого апеляційного адміністративного суду відзиви на апеляційну скаргу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У період з 27.07.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя Фоміна Л.О. перебувала у щорічній відпустці.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачка проходила службу в органах БЕБ України та з 15.11.2024 звільнена зі служби з посади керівника Управління аналізу інформації та управління ризиками ТУ БЕБ у м. Києві.

Позивачка реалізувала право на державне пенсійне забезпечення та отримує пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" /а.с. 38/.

У січні 2026 року позивачка звернулась до ТУ БЕБ у м. Києві із заявою, у якій просила надати до ГУПФ довідку про розмір її грошового забезпечення станом на 01.01.2026 з визначенням розміру складових грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" на 01.01.2026 (у розмірі 3328,00 грн) /а.с. 9/.

ТУ БЕБ у м. Києві у листі від 29.01.2026 повідомило позивачку про відсутність правових підстав для оформлення та надання довідки про грошове забезпечення, оскільки розрахункова величина для обчислення складових грошового забезпечення посадових осіб, які мають спеціальні звання, з 01.01.2026 не змінилась та становить 2102,00 грн /а.с. 10/.

Крім того, на звернення позивачки від 21.01.2026 щодо перерахунку пенсії ГУПФ України в Полтавській області у листі від 22.01.2026 повідомило про відсутність обставин, встановлених Порядок №45, для здійснення відповідного перерахунку /а.с. 11, 12/.

Не погодившись з позицією відповідачів, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова ТУ БЕБ у м. Києві у підготовці і наданні до ГУПФ України в Полтавській області довідки про розмір грошового забезпечення позивачки станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку основного розміру її пенсії з 01.02.2026, є протиправною.

Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги до ГУ ПФУ в Полтавській спрямовані на майбутнє, тоді як до завдань адміністративного судочинства належить не просто констатування існування певного права у особи, яка звернулася до суду, а саме захист такого права, порушення якого вже настало.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45), пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб.

В свою чергу, грошове забезпечення та оплата праці працівників Бюро економічної безпеки України визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-IX (далі - Закон №1150-IX).

Відповідно до ст. 31 Закону №1150-IX заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Згідно із ч.3 ст.31 Закону №1150-IX, Кабінет Міністрів України Постановою від 06.10.2021 № 1068 (далі - Умови №1068) затвердив Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.

В свою чергу, п.2 Умов № 1068 передбачено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: ч.3 ст.31 Закону №1150-IX та п.2 Умов № 1068.

З огляду на викладене, спеціальним законом, який врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року справа № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14 та від 25 травня 2022 року справа №120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі Ніколова проти Болгарії, заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі Баранкевич проти Росії, заява № 10519/03).

Таким чином, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В свою чергу, визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

Згідно із ст.1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Із змісту вказаної норми Закону №966-XIV видно, закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Відповідно до ст.4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів.

Водночас, працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Проте, ст.7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" разом із установленням на 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн, передбачений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміни до Закону №1150-IX, в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом №1150-IX встановлено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про Бюро економічної безпеки України", а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" в частині визначення такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, фактично змінює складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена ч.1 ст.5 Закону №1150-ІX.

Закони України Про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів робить висновок, що з 01.01.2026, у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виникли обставини, які зумовлюють зміну розміру грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія, у зв`язку з чим, у позивача виникли підстави для проведення їй перерахунку пенсії, а у відповідача обов`язок щодо підготовки та подачі до пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення.

З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправними дій та зобов`язання ТУ БЕБ у м. Києві підготувати та надати до ГУ ПФУ в Полтавській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026, обчисленого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026.

Щодо вимог апеляційної скарги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 січня 2026 року, виданої ТУ БЕБ у м. Києві колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №825/1549/17, від 14.09.2020 року у справі №560/2120/20.

Таким чином, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Враховуючи, що ТУ БЕБ у м. Києві ще не сформовано довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що ГУ ПФУ в Полтавській області під час проведення перерахунку пенсії на підставі відповідної довідки будуть порушені права позивача, а отже на час розгляду цієї справи права позивача у цій частині позовних вимог не порушені.

Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даних вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями ГУ ПФУ в Полтавській області, останній не позбавлений права звернутися з захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.

Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищевказана позовна вимога не підлягає захисту судом і у її задоволенні слід відмовити у зв`язку з передчасністю її заявлення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 520/11008/2020, від 31.07.2024 у справі №500/3870/22, який суд враховує відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області з проведення перерахунку пенсії та зобов`язання відповідача здійснити такий перерахунок.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків та не дають підстав вважати їх помилковими, а застосування судом норм матеріального права неправильним.

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає, що дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянтів, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 440/952/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова