Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №520/20429/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 520/20429/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О.) у справі №520/20429/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 в розмірі 100 000 грн. 00 коп. пропорційно з розрахунку на місяць у період з 04.06.2022 по 28.02.2023, з 01.04.2023 по 14.06.2023, з 23.06.2023 по 22.02.2024, з 19.05.2024 по 17.08.2024;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 000 грн. 00 коп. пропорційно в розрахунку на місяць у період з 04.06.2022 по 28.02.2023, з 01.04.2023 по 14.06.2023, з 23.06.2023 по 22.02.2024, з 19.05.2024 по 17.08.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме в розмірі 1 065 353 (один мільйон шістдесят п`ять тисяч триста п`ятдесят три) грн. 85 коп.;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за періоди з 02.03.2023 по 04.03.2023, з 04.03.2023 по 22.03.2023, з 22.02.2024 по 11.03.2024, з 11.03.2024 по 09.04.2024, з 09.04.2024 по 19.04.2024, з 19.04.2024 по 18.05.2024 у розмірі по 100 000 грн. 00 коп. за кожен місяць перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за періоди з 02.03.2023 по 04.03.2023, з 04.03.2023 по 22.03.2023, з 22.02.2024 по 11.03.2024, з 11.03.2024 по 09.04.2024, з 09.04.2024 по 19.04.2024, з 19.04.2024 по 18.05.2024 у розмірі по 100 000 грн. 00 коп. за кожен місяць перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а саме в розмірі 500 000 грн. 00 коп.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 пропорційно періоду перебування на лікуванні з 02.03.2023 по 04.03.2023, з 04.03.2023 по 22.03.2023, з 22.02.2024 по 11.03.2024, з 11.03.2024 по 09.04.2024, з 09.04.2024 по 19.04.2024.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 пропорційно періоду перебування на лікуванні з 02.03.2023 по 04.03.2023, з 04.03.2023 по 22.03.2023, з 22.02.2024 по 11.03.2024, з 11.03.2024 по 09.04.2024, з 09.04.2024 по 19.04.2024.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставинами справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог скарги посилається про те, що в період з 04.06.2022 по 28.02.2023, з 01.04.2023 по 14.06.2023, з 23.06.2023 по 22.02.2024, з 19.05.2024 по 17.08.2024 позивач брав участь в бойових діях, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14.05.2025 №11/1/3736, проте суд першої інстанції безпідставно її не врахував.

Також зазначає, що відсутність оформлених документів на відпустку не є підставою відмови виплати позивачу додаткової винагороди за період перебування у відпустці після тяжкого поранення з 19.04.2024 по 18.05.2024, оскільки видання таких документів є обов`язком командира військової частини.

Окрім того, зазначає, що суд першої інстанції застосував неефективний спосіб захисту прав та інтересів щодо додаткової винагороди за період лікування, оскільки матеріали справи містять доказів належного розрахунку розміру додаткової грошової винагороди, а тому належним способом захисту прав позивача буде покладення на відповідача обов`язку здійснити виплату такої додаткової грошової винагороди у конкретно визначеному розмірі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, якому посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів скарги, просив останню залишити без задоволення.

Позивачем подано письмові пояснення, в яких останній виклав заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

Відповідачем також надані пояснення, в яких останній обґрунтував відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивачем додатково надані письмові пояснення, в яких він висловив заперечення щодо доводів відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., П`янова Я.В.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді П`янової Я.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Присяжнюк О.В., Бегунц А.О.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки судове рішення оскаржується в частині відмови в позові, суд апеляційної інстанції саме в цій частині надає оцінку рішенню суду.

Судом встановлено, що позивач у період з 04.06.2022 по 16.08.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що вбачається з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2022 №140.

На підтвердження участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в період з 04.06.2022 по 28.02.2023, з 01.04.2023 по 14.06.2023, з 23.06.2023 по 22.02.2024, з 19.05.2024 по 17.08.2024 позивачем надано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №11/1/3736 від 14.05.2025 (а.с.51).

Під час проходження військової служби ОСОБА_2 отримав поранення та травми, у зв`язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні з 02.03.2023 по 04.03.2023, з 04.03.2023 по 22.03.2023, з 22.02.2024 по 11.03.2024, з 11.03.2024 по 09.04.2024, з 09.04.2024 по 19.04.2024, що підтверджується медичними документами.

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону “Клініка амбулаторно-поліклінічної допомоги” №1698/6 від 19.04.2024 позивач потребує відпустки для лікування після поранення (травми на 30 календарних днів). На підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 за №370 поранення відноситься до тяжких травм (а.с.46).

Позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №85 від 09.07.2024 гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 (а.с.48-49).

З 16.08.2024 позивача звільнено з військової служби у відставку за ст.26 ч.4 п.2 пп. "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, що вбачається з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №234 від 16.08.2024 позивача, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16.08.2024 №246-РС (а.с.32).

30.04.2025 позивачу встановлена II група інвалідності безстроково, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП “Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17” ХМР (причина інвалідності - поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини (а.с.29-30).

На адвокатський запит представника позивача щодо надання документів, які стосуються грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідачем надано довідку від 17.05.2025 №26/1/3365 про нараховане грошове забезпечення та додаткову винагороду (а.с.52).

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не проведено у повному обсязі виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 000,00 грн. за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування у зв`язку із отриманим пораненням, звернувся за захистом своїх прав з позовом.

Задовольняючи позов щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень у розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 пропорційно періоду перебування на лікуванні з 02.03.2023 по 04.03.2023, з 04.03.2023 по 22.03.2023, з 22.02.2024 по 11.03.2024, з 11.03.2024 по 09.04.2024, з 09.04.2024 по 19.04.2024, суд першої інстанції виходив з того, що під час перебування позивача на лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, відповідач має обов`язок виплатити додаткову винагороду, проте протиправно не вчинив таких дій.

Судом відмовлено у зобов`язанні виплатити таку допомогу в конкретному розмірі за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, посилаючись на передчасність таких вимог.

Відмовляючи в задоволенні позову за період з 04.06.2022 по 28.02.2023, з 01.04.2023 по 14.06.2023, з 23.06.2023 по 22.02.2024, з 19.05.2024 по 17.08.2024, суд виходив із недоведеності обставин безпосередньої участі позивача у зазначений період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що б давало правові підстави для виплати йому за вказаний період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо періоду перебування позивача у відпустці у зв`язку із отриманим пораненням з 19.04.2024 по 18.05.2024, суд виходив з недоведеності перебування позивача у відпустці, а отже відсутності права на отримання додаткової винагороди за цей період.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, враховуючи вимоги ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-XII від 20.12.1991 (далі по тексту - Закон №2011-XII) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Частиною другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За змістом абз.1 ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно ст.1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст.106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду справи.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі по тексту - Постанова №168, в редакції станом на час спірних правовідносин).

Згідно із п.1 Постанови №168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі по тексту - Порядок №260).

За змістом п.3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до п.17 розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України телеграмою від 25.03.2022 №248/1298 доведено до відома Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, командиру військової частини, голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України/керівникам структурних-підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, установ, вимогу про те, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100 000,00 грн. або 30 000,00 грн. здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам військових частин (пункт 5).

Пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку №260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

Відповідно до п.4 розділу ХХХІV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Отже, обов`язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, що здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.

Разом з тим, Порядок №260 доповнено новим розділом ХХХІV згідно з наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023 і застосовується з 01 лютого 2023 року в редакції наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023, яка застосовується з 29.09.2023.

Відповідно до п.21 Постанови №168, доповненого згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, яка підлягала застосуванню з 24 лютого 2022 року, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 року у справі №400/1217/23 виснував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168), мають належне юридичне підґрунтя.

Так, до спірних правовідносин підлягають застосуванню телеграми від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529 та окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, якими до відома органів військового управління, з`єднань, військових частин тощо доведені рішення Міністра оборони України, прийняті з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, зміст яких відтворено в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 за №560/1216/23.

Так, телеграмою від 07.03.2022 за №248/1217 Міністр оборони України довів до відома, зокрема, командирів (начальників) військових частин, вимогу щодо виплати військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України, додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць (пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

У пункті 2.1 цієї телеграми зазначено, що порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022 (додається, далі по тексту - Порядок).

Пунктом 4 вказаної телеграми встановлено, що командири військових частин, до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин, щомісяця не пізніше 25 березня і в подальшому щомісячно до 5 числа повідомляють військові частини за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях за минулий місяць.

Згідно з Порядком, затвердженим Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022, для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил України у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження); наказ (по стройовій частині); журнал бойових дій (вахтовий журнал), журнал ведення оперативної обстановки; список особового складу, який залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань.

Крім того, можуть використовуватися такі документи (за наявності): бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань; книга служби нарядів та подій, що відбувалися; постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад.

У телеграмі Міністра оборони України від 25.03.2022 за №248/1298 визначений перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття “безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів”.

Згідно з абз.3 п.3 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 за №248/1298 наказано здійснювати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.

Крім того, абз.4 п.3 і п.4 телеграми від 25.03.2022 за №248/1298 на командирів військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), покладено обов`язок надавати довідки про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах та щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.

Телеграмою Міністра оборони України від 18.04.2022 за №248/1529 п.4 телеграми від 25.03.2022 за №248/1298 і додаток №1 до неї викладено в новій редакції та, зокрема, деталізовано, що в підставах про видання довідки (додаток №1) необхідно обов`язково зазначати документи, визначені абз.3 або 4 та абз. 5 п.3 телеграми від 25.03.2022 за №248/1298.

23.06.2022 Міністр оборони України видав окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню з 01.06.2022, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 01.06.2022 не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).

У пункт 1 вказаного окремого доручення розширено перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття “безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів”.

Водночас визначений в абз.3 і 4 п.3 окремого доручення перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців, у тому числі відряджених, у бойових діях або заходах, залишився таким самим, як у телеграмі Міністра оборони України від 25.03.2022 за №248/1298.

Аналогічним залишився й обов`язок керівників органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення (абзац перший пункту 4 окремого доручення).

Алгоритм дій посадових осіб щодо документування безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах наочно розкритий у Методичних рекомендаціях щодо заходів з організації документального підтвердження (оформлення) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, які затверджені начальником Генерального штабу Збройних Сил України 18.05.2022 (далі по тексту - Методичні рекомендації).

У вступі до Методичних рекомендацій зазначено, що ці рекомендації визначають механізм дій посадових осіб під час заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, передбачених пунктом 1 рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 25.03.2022 за №248/1298, а їхнє застосування сприятиме забезпеченню своєчасної виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, зміст яких також наведено у в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 за № 560/1216/23.

Відповідно до Методичних рекомендацій документальне підтвердження (оформлення) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях схематично здійснюється в такому порядку:

1) після отримання військовою частиною бойового розпорядження вищого штабу про передачу її в підпорядкування створеного угрупування військ та висування у район виконання бойових завдань: посадова особа, що відповідає за облік особового складу, готує проєкт наказу по стройовій частині щодо вибуття особового складу, який залучено до виконання бойового завдання; командир підрозділу подає рапорт про особовий склад підрозділу, який буде виконувати отримане завдання; начальник штабу робить відповідний запис у журналі ведення бойових дій та готує проєкт бойового наказу; командир частини видає бойовий наказ (бойове розпорядження) щодо сил і засобів та порядку виконання поставлених завдань;

2) після прибуття визначених підрозділів до району ведення бойових дій та початку виконання бойових завдань: посадова особа, що відповідає за облік особового складу, готує проєкти наказів по стройовій частині щодо прибуття в район виконання завдань визначеного особового складу; командир підрозділу виконує бойові завдання та подає рапорти (донесення, звіти) про результати виконання бойових завдань; начальник штабу робить відповідні записи у журналі ведення бойових дій; командир частини видає бойові розпорядження щодо виконання бойових завдань;

3) під час здійснення військовою частиною заходів з організації виплати додаткової винагороди за минулий місяць: посадова особа, що відповідає за облік особового складу, перевіряє, зокрема, наявність документальних підстав для видачі довідок про безпосередню участь у бойових діях військовослужбовців приданого підрозділу іншої військової частини та готує проєкти відповідних довідок за формою, визначеною додатком 1 до рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298; начальник штабу підписує відповідні довідки; командир частини підписує наказ про виплату додаткової винагороди підпорядкованому особовому складу.

Отже, виплата військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень на місяць, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження військовою частиною (установою) безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та повідомлення нею про це у встановленому порядку військової частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовця.

Разом з цим, якщо в першій телеграмі Міністра оборони України від 07.03.2022 за №248/1217 перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, був визначений альтернативно й передбачав можливість використання з цієї метою насамперед таких документів як бойовий наказ (бойове розпорядження), наказ (по стройовій частині) і журнал бойових дій, а рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань - в разі його наявності, то в наступних розпорядчих документах Міністра оборони України, починаючи з 25 березня 2022 року, перелік відповідних документів визначений імперативно та має обов`язково включати: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад) та рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.

Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №560/1216/23.

Щодо періоду з 04.06.2022 по 28.02.2023, з 01.04.2023 по 14.06.2023, з 23.06.2023 по 22.02.2024, з 19.05.2024 по 17.08.2024.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач у період з 04.06.2022 по 16.08.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

В підтвердження участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в період з 04.06.2022 по 28.02.2023, з 01.04.2023 по 14.06.2023, з 23.06.2023 по 22.02.2024, з 19.05.2024 по 17.08.2024 позивачем надано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №11/1/3736 від 14.05.2025 (а.с.51).

Зазначена довідка видана на підставі: журналів бойових дій 92 ОМБр № 338т від 01.04.2022; журнал бойових дій 2 СБ 92 ОМБр № 68/вн/дск від 07.06.2022; журнал бойових дій 2 СБ 92 ОМБр № 148/вн/дск від 18.08.2022; журнал бойових дій 2 СБ 92 ОМБр № 186/вн/дск від 26.12.2022; журнал бойових дій 2 СБ 92 ОМБр № 128/кп/дск від 13.05.2023; журнал бойових дій 5 ШБ 92 ОШБр № 3/кп/дск від 15.08.2023; журнал бойових дій 5 ШБ 92 ОШБр № 201/кп/дск від 19.11.2023; журнал бойових дій 5 IIІБ 92 ОШБр № 159/вн/дск від 31.03.2024; журнал бойових дій 5 ШБ 92 ОШБр № 224/вн/дск від 30.06.2024.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що зазначена довідка не є достатньою підставою виплати спірної додаткової винагороди.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надана позивачем довідка є належною, але недостатньою підставою для нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, оскільки видана для підтвердження статусу учасника бойових дій.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи відповідачем надано до суду витяги з наказів, відомості про виплату додаткової винагороди, якими підтверджується, що позивачу нараховано та виплачено спірну додаткову грошову винагороду (100 000 грн.), в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів за такі періоди: з 04.06.2022 по 30.06.2022; з 01.07.2022 по 31.07.2022; з 01.08.2022 по 19.08.2022; з 25.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 30.09.2022; з 01.11.2022 по 30.11.2022; з 01.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 31.01.2023; з 16.02.2023 по 17.02.2023; з 01.06.2023 по 13.06.2023;з 23.06.2023 по 30.06.2023;з 01.09.2023 по 15.09.2023;з 15.02.2024 по 21.02.2024.

Позивачем не спростовано факт отримання виплат спірної додаткової грошової винагороди за вищевказані періоди, а тому факт їх виплати доведено належними доказами.

Щодо жовтня 2022, колегія суддів враховує, що згідно додатку 5 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2022 №2986, за жовтень 2022 року позивачу не виплачено додаткову грошову винагороду у зв`язку з допущеним правопорушенням (алкогольне сп`яніння).

Доказів оскарження скасування вказаного наказу до суду не надано.

Щодо додаткової грошової винагороди за період з 19.02.2023 по 28.02.2023, 14.06.2023, з 16.09.2023 по 30.09.2023, з 19.05.2024 по 30.06.2024 та з 01.08.2024 по 17.08.24, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні достатні відомості щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах в спірні періоди , а саме журналів бойових дій, наказів тощо.

Лише довідка № 11/1/3736 від 14.05.2025 не є достатньою підствою для здійснення виплати спірної допомоги.

Так, в довідці № 11/1/3736 від 14.05.2025 вказано, що позивач у травні та червні 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, проте, згідно з рапортами командира 5-го штурмового батальйону, позивач не виконував бойових завдань з 01.05.2024 по 31.05.2024 та з 01.06.2024 по 30.06.2024, оскільки перебував на амбулаторному лікуванні та проходив ВЛК.

Стосовно нарахування додаткової грошової винагороди за травень 2023 року, колегія суддів зазначає, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2023 № 3216 та додатком № 2 до цього наказу встановлено, що позивачу нараховано та виплачено 30 000,00 грн.

Проте, оскільки останній вважає, що йому має бути виплачено 100 000,00 грн, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні відповідних вимог, оскільки позивач не оскаржив зазначений наказ.

Щодо додаткової грошової винагороди за вересень 2023 року, позивач зазначає, що згідно наказу відповідача №516 від 05.10.2023 та додатку №1 до цього наказу він брав безпосередню участь в бойових діях 15 днів, а відтак розмір винагороди має складати 50 000, 00 грн., проте виплата склала 30 000, 00 грн., тим самим недоплата склала 20 000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно вказаного наказу та додатку до нього позивач приймав брав безпосередню участь в бойових діях з 01.09.2023 по 15.09.2023.

Водночас, згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2025 №26/1/5950 встановлено, що позивачу за вересень 2023 року нараховано та виплачено 50 000,00 грн. (а.с.71).

Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог щодо виплати спірної грошової допомоги за вересень 2023 року.

Щодо інших періодів, за які заявлені вимоги про виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн., за твердженням відповідача виплата не здійснена у зв`язку з відсутністю доказів, які б підтверджували участь позивача у бойових діях (завданнях) або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі, стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), виконання яких зумовлює виникнення права на отримання спірної грошової винагороди у розмірі 100 000, 00 грн.

Відповідно до приписів п.4 ч.3 ст.2 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції витребувано у відповідача журнали бойових дій 92 ОМБр № 338т від 01.04.2022; журнал бойових дій 2 СБ 92 ОМБр № 68/вн/дск від 07.06.2022; журнал бойових дій 2 СБ 92 ОМБр № 148/вн/дск від 18.08.2022; журнал бойових дій 2 СБ 92 ОМБр № 186/вн/дск від 26.12.2022; журнал бойових дій 2 СБ 92 ОМБр № 128/кп/дск від 13.05.2023; журнал бойових дій 5 ШБ 92 ОШБр № 3/кп/дск від 15.08.2023; журнал бойових дій 5 ШБ 92 ОШБр № 201/кп/дск від 19.11.2023; журнал бойових дій 5 IIІБ 92 ОШБр № 159/вн/дск від 31.03.2024; журнал бойових дій 5 ШБ 92 ОШБр №224/вн/дск від 30.06.2024, на підставі яких видана довідка.

На виконання вимог суду відповідач надав пояснення, в яких зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 позбавлена можливості виготовити та надати витяги з вказаних журналів бойових дій за 2022-2024 роки у зв`язку з неможливістю доступу до приміщення, в якому зберігається архівна документація в пункті постійної дислокації військової частини, викликаного його пошкодженням та існуванням високої ймовірності повторного обвалу конструкцій, внаслідок неодноразових обстрілів з боку збройних сил російської федерації.

При цьому, відповідач зазначив, що журнали бойових дій, які вказані у згаданій вище довідці №11/1 13736 від 14.05.2025, не містять персональної інформації стосовно безпосередньої участі саме позивача у бойових діях або заходах, за що передбачена додаткова винагорода згідно з Постановою №168 в розмірі 100 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків в районах проведення воєнних (бойових) дій під час дії воєнного стану не створює для відповідача обов`язку щодо нарахування збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди щодо періодів за які відсутні докази виплати такої винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Водночас факт безпосередньої участі у таких діях та заходах має бути підтверджений додатковими доказами (наприклад, витягом з журналу бойових дій, витягом з журналу ведення оперативної обстановки, копією бойового донесення, копією рапорту начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу), де проходив службу в певні періоди часу військовослужбовець, про його участь у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань

Право на таку винагороду у військовослужбовців виникає за умов та виконання військовослужбовцями завдань із переліку, встановленого телеграмою Міністра оборони України від 07.03.2022 №248/1217, телеграмою від 25.03.2022 №248/1298, Окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29, наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023 №566, що підтверджений сукупністю таких документів, як бойовий наказ (розпорядження), журнал бойових дій, рапорт командира, зміст яких відображає суть виконаного завдання та період його виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 05.08.2024 у справі №200/4100/23 перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають “безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів” та підтвердження цих обставин указаними документами.

Суду не надано достатніх та належних доказів в підтвердження безпосередньої участі позивача, щодо періодів, за які не проведено виплату спірної грошової винагороди, в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), виконання яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеного до 100 000,00 грн. додаткової винагороди.

Колегія суддів зазначає, що незважаючи на встановлений ч.2 ст.77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Наведене вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволені вимог щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, передбаченої Постановою №168 в розмірі 100 000 грн. 00 коп. пропорційно з розрахунку на місяць у період з 04.06.2022 по 28.02.2023, з 01.04.2023 по 14.06.2023, з 23.06.2023 по 22.02.2024, з 19.05.2024 по 17.08.2024.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25.01.2024 у справі №560/1216/23, з огляду на відмінність спірних правовідносин у даній справі та у справі, що переглядалася судом касаційної інстанції.

Щодо додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення в період з 19.04.2024 по 18.05.2024.

Відповідно до п.1-2 Постанови №168 (в редакції станом на час спірних правовідносин) до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000, 00 грн. підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тобто, норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктами 10-12 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Судом встановлено, що позивач 20.02.2024 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення проникаюче правого ока. Відкрите проникаюче черепно-мозкове поранення. Струс (забій) головного мозку. Вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення живота. Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого та правого стегна, лівого коліна та гомілки. Поранення пов`язане із виконанням обов`язків військової служби, отримане під час захисту Батьківщини, що вбачається з довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2024 №23/800, (а.с.41).

Згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону “Клініка амбулаторно-поліклінічної допомоги” №1698/6 від 19.04.2024, позивачу проведено медичний огляд ВЛК "19" квітня 2024 року. На підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 за №370 поранення відноситься до тяжких травм. Потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів (а.с.46).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, довідка ВЛК лише містить рекомендацію відпустки, проте доказів, перебування позивача у спірний період у відпустці для лікування після поранення, зокрема рапортів позивача про надання відпустки, наказів керівників про надання позивачу відпустки для лікування після поранення суду не надано.

Отже, факт реалізації позивач права на відпустку та безпосереднє перебування у відпусті в спірний період не доведений належними доказами, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення відповідної частини позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що видання документів на відпустку перебуває поза волевиявленням позивача і належить до обов`язків командира військової частини, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні докази подання рапорту про надання відпустки або оскарження дій чи бездіяльності відповідача щодо не видання наказів про надання йому відпустки для лікування після тяжкого поранення.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення в період з 19.04.2024 по 18.05.2024.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.

З урахуванням вимог ст.139 КАС України, а також того, що наслідками апеляційного перегляду даної справи скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат, а відтак і для задоволення вимог скаржника про покладення судових витрат на відповідача.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі №520/20429/25 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк