Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №520/16799/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 520/16799/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.04.26 по справі № 520/16799/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати дії відповідача протиправними по незаконному утриманню частини соціальної пільги на оплату житлово-комунальних послуг;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу 24 582,56 грн (двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дві гривні 56 копійок) завданої матеріальної шкоди та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплат.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправними по незаконному утриманню частини соціальної пільги на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повернути ОСОБА_1 незаконно утриману суму частини соціальної пільги на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 13 254,48 грн (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні 48 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати таке рішення в частині повернення ОСОБА_1 незаконно утриману суму частини соціальної пільги на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 13 254,48 грн та ухвалити нове, яким зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області повернути ОСОБА_1 незаконно утриману суму частини соціальної пільги на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 21 354, 44 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що позивачу нараховувався розмір пільги за період з 01.01.2022 по 31.05.2024 (29 місяців) з недоплатою 736, 36 грн. Відтак сума яка підлягає поверненню позивачу становить 21 354, 44 грн (736, 36 х 29 місяців).

Також, відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати таке рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що починаючи з лютого 2022 року нарахування та виплата пільг особам, які мають право на пільги відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” проводилося згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №215 “Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану” (зі змінами) (далі Постанова № 215).

Відповідно до Постанови №215 виплатні документи формувалися Міністерством соціальної політики на центральному рівні на підставі інформації, наявної у базах даних Державного підприємства “Інформаційно обчислювальний центр Міністерства соціальної політики” (далі - ДП “ІОЦ Мінсоцполітики”), з урахуванням розмірів пільг, розрахованих структурним підрозділом з питань соціального захисту населення в січні 2022 року.

Відповідно до п.2.2 вищезазначеної Постанови нарахування та виплата пільг на житлово- комунальні послуги здійснюється:

Міністерством соціальної політики вересень грудень 2022 р.

Пенсійним фондом України починаючи із січня 2023 р.

Відповідно до постанови від 07.03.2022 №215 “Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану” була нарахована пільга на оплату житлово-комунальних послуг:

в лютому 2023 за грудень 2022 в розмірі 1598,85грн;

в лютому 2023 за січень 2023 в розмірі 1598,85 грн;

в березні 2023 за лютий 2023 в розмірі 1598,85 грн;

в квітні 2023 за березень 2023 в розмірі 1598,85 грн;

в травні 2023 за квітень 2023 в розмірі 943,42 грн;

в червні 2023 за травень 2023 в розмірі 463,67 грн;

в липні 2023 за червень 2023 в розмірі 463,67 грн;

в серпні 2023 за липень 2023 в розмірі 463,67 грн; в

в вересні 2023 за серпень 2023 в розмірі 463,67 грн;

в жовтні 2023 за вересень 2023 в розмірі 463,67 грн;

в листопаді 2023 за жовтень 2023 в розмірі 943,32 грн;

в грудні 2023 за листопад 2023 в розмірі 1598,84 грн;

в січні 2024 за грудень 2023 в розмірі 1598,84 грн;

в лютому 2024 за січень 2024 в розмірі 1598,84 грн;

в березні 2024 за лютий 2024 в розмірі 1598,84 грн;

в квітні 2024 за березень 2024 в розмірі 1598,84 грн;

в травні 2024 за квітень 2024 в розмірі 943,31 грн.

Отже, Головне управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.

Сторони не скористалися своїм правом та не надали до Другого апеляційного адміністративного суду відзиви на апеляційні скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У період з 27.07.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя Фоміна Л.О. перебувала у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 № 2.2-06/269.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач з 29.12.2016 перебуває на обліку в базі Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків, як інвалід війни 3 групи.

Відповідач з січня 2022 року по травень 2024 року не доотримував щомісяця частину належної позивачу 100% пільги на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 736,36 грн.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій ГУ ПФУ в Харківській області по незаконному утриманню частини соціальної пільги на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Законом, що визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Згідно п. 4 та 5 ч. 1 ст. 13 Закону №3551-ХІІ особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги:

100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);

100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю).

За приписами ч. 2 та 3 ст. 13 Закону №3551-ХІІ пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Площа житла, на яку нараховується 100-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати. Якщо в складі сім`ї є особи, які мають право на знижку плати в розмірі, меншому ніж 100 процентів, спочатку обчислюється в максимально можливому розмірі 100-процентна відповідна знижка плати.

Пільги на оплату житлово-комунальних послуг визначені постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 409 “Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування” (далі - Постанова № 409), якою установлено соціальну норму житла, в межах якої держава надає громадянам субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив, для:

1) оплати житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; витрат на управління багатоквартирним будинком - 13,65 кв. метра загальної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство;

2) оплати комунальних послуг - послуг з постачання теплової енергії для потреб централізованого або автономного опалення; з постачання та розподілу природного газу або постачання та розподілу електричної енергії для індивідуального опалення незалежно від джерела та виду енергії - 13,65 кв. метра опалюваної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство (п.1).

Згідно з п. 2 Постанови № 409 громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг, соціальну норму житла для централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Пільги на оплату житлово-комунальних послуг нараховуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 "Деякі питання падання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг", якою затверджено Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі (далі – Порядок № 373).

Відповідно до п. 6 Порядку № 373 на підставі даних Реєстру та інформації, отриманої відповідно до пункту 5 цього Порядку, розраховують щомісяця суму пільги: на оплату житлово-комунальних послуг виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, кількості членів сім`ї, які мають таке право відповідно до законодавчих актів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, та визначені статтею 51 Бюджетного кодексу України, та з урахуванням встановлених цін/тарифів (внесків) і державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування.

Згідно з п. 7 Порядку №373 пільговики, яким надається пільга у грошовій формі, зобов`язані сплачувати щомісяця вартість фактично спожитих житлово-комунальних послуг з урахуванням суми пільги, виплаченої таким пільговикам готівкою.

Починаючи з січня 2023 року органи Пенсійного фонду України подають щомісяця до 27 числа виконавцям комунальних послуг списки пільговиків, яким нараховано пільгу на оплату житлово-комунальних послуг у поточному місяці.

За п.п. 1-3 постанови Кабінету Міністрів України № 1041 від 16.09.2022 року “Про деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України” (далі - Постанова № 1041) внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України щодо надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.

Обласним та Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) забезпечити координацію роботи районних державних адміністрацій (військових адміністрацій), органів місцевого самоврядування щодо передачі структурними підрозділами з питань соціального захисту населення органам Пенсійного фонду України згідно з актами приймання-передачі: пакетів документів щодо звернень за призначенням житлових субсидій та наданням пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, за якими не прийнято рішення станом на 30 листопада 2022 р., - до 1 січня 2023 р.; справ про одержувачів житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, накопичених за останні п`ять років (крім знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації), - до 1 квітня 2023 р. або протягом місяця після відновлення своєї роботи.

Відповідно до п. 5 Постанови № 1041 Пенсійному фонду України, Національній соціальній сервісній службі, обласним та Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) разом з органами місцевого самоврядування забезпечити інформування громадян про передачу функцій з призначення та виплати житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, порядок реалізації права на отримання зазначених видів соціальної підтримки та порядок захисту інтересів у разі його порушення.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках регулюються Законом України “Про житлово - комунальні послуги”.

Згідно з абз. 1 п. 3 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року № 848 (далі - Положення № 848) житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку. Суми призначеної, але не виплаченої у зв`язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія, за письмовим зверненням такої особи, поданим протягом трьох місяців після смерті одержувача.

Пункт 4 Положення №848 передбачає, що право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Пунктом 9 Положення № 848 призначення житлових субсидій здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення. Контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи.

Заяви про призначення та надання житлової субсидії за формою згідно з додатком 1 (далі - заява) з необхідними документами та/або відомостями приймаються від громадян: структурними підрозділами з питань соціального захисту населення - до 30 листопада 2022 р. включно в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія); органами Пенсійного фонду України починаючи з 1 грудня 2022 р., у тому числі у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України, засобами Порталу Дія).

Інформація про призначені житлові субсидії вноситься уповноваженим органом до Реєстру отримувачів житлових субсидій, що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 3 групи і перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду, як отримувач пільг на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 100%.

За період з січня 2022 року по травень 2024 року позивачу нарахована субсидія за оплату житлово-комунальних послуг, але з утриманням 736,36 грн щомісячно.

За змістом наданого позивачем розрахунку, загальна недоплата пільг на житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2022 по 31.05.2024 складає 21 354, 44 грн (736,36 грн*29 місяців).

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідачем у апеляційній скарзі не висловлено жодних застережень та спростувань з приводу правильності наведених ОСОБА_1 розрахунків недоплаченої пільги із оплати житлово-комунальних послуг.

Крім того, колегія суддів зазначає, що недоплату пільг на житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2022 по 31.05.2024 має виплачувати держава через Пенсійний фонд України (ПФУ), оскільки саме цьому органу було передано функції з призначення та виплати житлових субсидій і пільг на оплату житлово-комунальних послуг, та який відповідно до постанови КМУ №1041 від 16.09.2022 уповноважений забезпечити з 1 жовтня 2022 р. виплату та з 1 грудня 2022 р. призначення житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.

Враховуючи, що під час апеляційного перегляду справи підтвердилось безпідставне утримання відповідачем 736, 36 грн під час виплати пільг на житлово-комунальні послуги, а відповідачем зворотного не доведено, колегія суддів вважає наявними підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області повернути ОСОБА_1 утриману суму частини соціальної пільги на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 21 354, 44 грн, що зумовлює задоволення позовних вимог у цій частині.

Однак, суд першої інстанції не надав зазначеному належної правової оцінки, а тому доводи апеляційної скарги позивача у зазначеній частині знайшли своє підтвердження.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.

Обираючи належний спосіб захисту колегія суддів виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути здатним безпосередньо виправити оскаржувану ситуацію («Пайн Веллі Девелопментс Лтд та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), рішення Комісії, 1989). Договірним державам надається певна свобода розсуду (або поле розсуду) щодо способу, у який вони забезпечують необхідний засіб правового захисту та дотримуються своїх зобов`язань за Конвенцією відповідно до статті 13 («Кая проти Туреччини» (Kaya v. Turkey), 1998, § 106). Ані стаття 13, ані Конвенція загалом не встановлюють для Договірних держав жодного конкретного способу забезпечення в рамках внутрішнього законодавства ефективної імплементації будь-яких положень Конвенції («Сілвер та інші проти Сполученого Королівства» (Silver and Others v. the United Kingdom), 1983, § 113; «Рада профспілок цивільної служби та інші проти Сполученого Королівства» (Council of Civil Service Unions and Others v. the United Kingdom), рішення Комісії, 1987). Але природа права, про яке йдеться, впливає на тип засобу правового захисту, який держава повинна надати відповідно до статті 13.

Засіб правового захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом («Ментеш та інші проти Туреччини» (Menteє and Others v. Turkey), 1997, § 89; «Ільхан проти Туреччини» (Эlhan v. Turkey) [ВП], 2000, § 97).

Зобов`язання держав згідно зі статтею 13 Конвенції включає обов`язок забезпечити застосування компетентними органами засобів правового захисту, якщо вони надані. Було б неможливо уявити, якби стаття 13 забезпечувала право на засіб правового захисту і передбачала його ефективність, але не гарантувала застосування успішно використаних засобів правового захисту. Протилежне призведе до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікувавши Конвенцію («Кенеді проти Угорщини» (Kenedi v. Hungary), 2006, § 47; «Каїч та інші проти Хорватії» (Kaiж and Others v. Croatia), 2008, § 40).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням наведених норм права, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив наявність з боку відповідача протиправних дій (бездіяльності), однак не повно встановив обставини справи, що призвело до помилкових висновків у частині ефективного захисту прав позивача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміни рішення суду першої інстанції в мотивувальній і резолютивній частинах.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 по справі № 520/16799/25 - змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків цієї постанови.

Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 в такій редакції:

“Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повернути ОСОБА_1 незаконно утриману суму частини соціальної пільги на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 21 354, 44 грн (двадцять одна тисяча триста п`ятдесят чотири гривні 44 копійки)”.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 по справі № 520/16799/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц