Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №520/33715/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 520/33715/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А.) у справі №520/33715/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) , ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.09.2025 №1389 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період», в частині призову на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ) виключити ОСОБА_1 , зі списків особового складу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ) прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби;

розподіл судових витрат здійснити у відповідності до норм ст.139 КАС України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення останнім норм процесуального права, просив скасувати останнє та прийняти нове, яким задовольнити його позов.

В обґрунтування вимог скарги посилається на неврахування судом першої інстанції того, що всупереч вимогам п.81 Порядку №560 ОСОБА_1 направлено на медичний огляд (ВЛК) 17.09.2025, у той час як згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів взяття на облік відбулося лише 19.09.2025.

Тобто станом на момент направлення на ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 не мав стосовно позивача жодних розпорядчих повноважень, оскільки позивач ще перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Звертає увагу на наявну суперечність у документах (у військовому квитку дата взяття на облік - 17.09.2025, а у реєстрі - 19.09.2025).

Крім того, зазначає, що відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.09.2025 №1326-ОС "По особовому складу" ОСОБА_1 зараховано до списків з особового складу 18.09.2025, що фактично передує наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.09.2025 №1359 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період”, який містить посилання на поіменний список №5073 від 19.09.2025.

Звертає увагу, що медичний огляд позивача проведено ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 без історії хвороби, результатів обстежень, висновків спеціалістів.

Вважає, що позивач не позбавлений права оскаржити наказ про призов на військову службу навіть враховуючи той факт, що такий наказ вичерпав свою дію.

Від Військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в якому відповідачі з висновками суду першої інстанції погодилися. Вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просять залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

ІНФОРМАЦІЯ_3 не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач взятий на облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 01.07.2024, що вбачається з військового квитка позивача серії НОМЕР_4 від 27.10.1985.

17.09.2025 позивач доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , взятий на військовий облік військовозобов`язаних та направлений на проходження ВЛК, для визначення придатності до військової служби, що вбачається з довідки про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 19.09.2025 за №3139, направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.09.2025 за №4917068.

За наслідком проходження ВЛК, позивач визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК №2025-0917-1837-3773-0 від 17.09.2025.

За змістом електронного військового-облікового документа позивач взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 19.09.2025.

На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.09.2025 №1359, позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено для проходження служби до Військової частина НОМЕР_1 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 23.09.2025 №1326-ОС позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 18.09.2025.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 08.10.2025 №1392-ОС, позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 08.10.2025.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_3 ) від 20.12.2025 №1561-ОС позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 19.12.2025.

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_3 ) від 13.01.2026 позивач, призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_1 ), зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України 19.12.2025 року та проходить військову службу по теперішній час.

Позивач, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.09.2025 №1389 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період», в частині призову на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , звернувся з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 Про введення воєнного стану, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває станом на час розгляду даної справи.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду даної справи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 за №389-VIII (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан -це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за № 2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.ч.2,4 ст.2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають, крім іншого, військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

За приписами ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-XII (далі по тексту - Закон №3543-XII).

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Згідно з абз.4 ч.1 ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 ст.4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з абз.1 ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частина 5 ст.22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту-Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом положень п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі по тексту - Порядок №560).

Пунктом 3 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Судом встановлено, що позивач з 01.07.2024 перебував на обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_4 та з 17.09.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Даних про зняття або виключення позивача з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 військовий квиток не містить.

Відтак, за даними військового квитка позивач з 01.07.2024 до дати призову - 19.09.2025, перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сам по собі призов позивача на військову службу не за місцем реєстрації та попереднього місця військового обліку не є порушенням процедури призову на військову службу та не може бути підставою визнання наказу військової частин, в частині призову та направлення позивача для проходження військової служби протиправним, враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, які передбачають можливість призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не за місцем їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Оскільки за результатами проходження військово-лікарської комісії позивач визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 №2025-0917-1837-3773-0 від 17.09.2025, він був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , яка не мала правових підстав відмовити у зарахуванні позивача до особового складу, враховуючи наявність підстав для його призову на військову службу під час мобілізації станом на момент видання наказу про зарахування до особового складу військової частини.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до військового квитка позивача серії НОМЕР_4 від 27.10.1985, позивач взятий на облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 - 17.09.2025 - тобто в день доставлення до ТЦК та направлення на ВЛК.

Оскільки станом на дату призову на військову службу позивач вже перебував на військовому обліку, колегія суддів не вбачає порушення прав позивача під час проведення процедури призову через той факт, що за даними військового квитка позивач взятий на облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 17.09.2025, а у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що позивач взятий на облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 19.09.2025.

Доводи апелянта, що відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.09.2025 №1326-ОС "По особовому складу" його зараховано до списків з особового складу 18.09.2025, що фактично передує наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.09.2025 №1359, колегія суддів вважає такими, що не свідчать про порушення прав позивача під час проведення процедури призову, оскільки наказ про зарахування ОСОБА_1 до списків з особового складу Військової частини НОМЕР_1 датований 23.09.2025, тобто пізніше, ніж позивач призваний на військову службу.

Щодо доводів апелянта про порушення порядку проведення його призову на військову службу, оскільки медичний огляд позивача проведено ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 без історії хвороби, результатів обстежень, висновків спеціалістів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зі змісту положень ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі по тексту - Положення №402).

Пункт 1.1. Розділу І Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. Розділу ІІ Положення №402).

Відповідно до п.п.20.1-20.2 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Згідно з пунктом 20.3 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) “Придатний” до військової служби; “Непридатний” до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: “Обмежено придатний до військової служби”).

У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову “придатний до військової служби”, за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану військовослужбовці підлягають медичному огляду за наявності для цього підстав.

За результатами медичного огляду ВЛК відповідного рівня приймає рішення про придатність чи не придатність військовослужбовця до військової служби, яке оформляється відповідною довідкою.

Судом встановлено, що згідно з довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2025-0917-1837-3773-0 від 17.09.2025 позивача визнано придатним до військової служби.

Водночас, колегія суддів зазначає, що у разі незгоди з висновком комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись до ВЛК регіону щодо перегляду рішення ВЛК при ТЦК та СП, яка наділена таким правом.

Позивач скористався своїм правом на звернення до ВЛК регіону щодо перегляду рішення ВЛК.

Згідно з листом від 09.12.2025 за № 1190/3/10368, у 16 Регіональній військово-лікарській комісії (далі - 16 РВЛК) розглянуто скаргу адвоката Євгенія Шейки від 08.11.2025 вих, №081125 (вх.№8716 від 26.11.2025) в інтересах позивача, призваного по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно незгоди з рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 .

За результатами розгляду скарги, НОМЕР_5 РВЛК висловлене прохання Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 направити позивача на медичний огляд гарнізонною (госпітальною) ВЛК при закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом із службовою та медичною характеристиками, усіма наявними медичними документами з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Станом на час апеляційного розгляду справи позивачем результати повторного медичного огляду суду не повідомлено.

Предметом даного спору не є дії, рішення ВЛК.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Незгода позивача із висновком ВЛК зводиться до суб`єктивної оцінки та пояснень позивача без долучення позивачем належних та допустимих доказів у розумінні ст. 73, ст. 74 КАС України у разі наявності у нього сумніву щодо правильності складеного комісією висновку про визнання позивача придатним до військової служби у воєнний час відповідно до Положення № 402.

Крім того, позивач ініціював процедуру повторного проходження ним ВЛК.

Отже, на момент вирішення ІНФОРМАЦІЯ_3 питання про призов позивача відповідач не мав документів, що підтверджують як непридатність позивача до військової служби, так і інші обставини для звільнення від призову.

Враховуючи, досягнення позивачем призовного віку, відсутність правових підстав для звільнення від мобілізації та військової служби, оспорюваний наказ №1389 від 19.09.2025 прийнятий відповідачем правомірно, підстави для визнання його протиправним та скасування у відповідній частині - відсутні.

При вирішенні цього спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23 про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Вимоги позивача щодо зобов`язання виключити його зі списків особового складу військової частини та прийняти відповідний наказ про звільнення з військової служби не відповідають суті порушеного права останнього та суперечать наведеному вище.

Колегія суддів зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Незважаючи на встановлений ч.2 ст.77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Наведене вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та правомірно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін

З урахуванням вимог ст.139 КАС України, а також того, що наслідками апеляційного перегляду даної справи скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.

Відтак, вимоги апеляційної скарги щодо розподілу судових витрат, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №520/33715/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц