Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №600/3725/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3725/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 24 червня 2025 року №241670024340 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 22 листопада 1989 року по 19 травня 2025 року на різних посадах в органах митної служби та органах доходів і зборів до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», та призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 17 червня 2025 року у розмірі 60 відсотків від сукупного заробітку, зазначеного у довідках Чернівецької митниці від 13 червня 2025 року № 22-02-07/82 та № 22-02- 07/83;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 17 червня 2025 року.

- стягнути з Головного управління ПФУ в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору.

АРГУМЕНТИ УЧСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 22.11.1989 по 19.05.2025 безперервно працював в органах митної служби та органах доходів і зборів, обіймаючи різні посади, у тому числі посади, на яких присвоювалися спеціальні звання, а також посади державної служби. Наголошував на тому, що має понад 36 років стажу державної служби, що підтверджується трудовою книжкою та довідкою Чернівецької митниці.

Позивач вважає протиправним рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 24.06.2025 № 241670024340, яким йому відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця. На його думку, періоди роботи в митних органах, у тому числі на посадах, на яких присвоювалися спеціальні звання, підлягають зарахуванню до стажу державної служби відповідно до частини 18 статті 37 Закону № 3723-XII, пункту 2 Порядку № 283, статті 588 Митного кодексу України 2012 року, а також пункту 7 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII та Порядку № 229.

Позивач посилається на те, що спеціальні звання, присвоєні йому під час роботи в митних органах, прирівнювалися до відповідних рангів державних службовців, а тому не можуть бути підставою для виключення відповідних періодів роботи зі стажу державної служби.

З огляду на наявність понад 20 років такого стажу він вважає, що набув право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII з урахуванням положень пунктів 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Також позивач зазначає, що відповідач не надав належної оцінки періодам його роботи та суперечливо обґрунтував відмову, оскільки одночасно послався на положення статті 588 Митного кодексу України щодо зарахування роботи в органах доходів і зборів до стажу державної служби та зробив протилежний висновок про не зарахування періодів роботи на посадах зі спеціальними званнями.

Щодо заробітної плати позивач вважає, що подані ним довідки про складові заробітної плати державного службовця від 13.06.2025 № 22-02-07/82 та № 22-02-07/83 підлягають врахуванню при визначенні розміру пенсії, оскільки заперечення відповідача щодо цих довідок ґрунтується виключно на помилковому не визнанні його стажу роботи в митних органах стажем державної служби.

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 24.06.2025, зарахувати період його роботи з 22.11.1989 по 19.05.2025 до стажу державної служби, призначити пенсію державного службовця з 17.06.2025 у розмірі 60 відсотків відповідного заробітку та зобов`язати ГУ ПФУ в Чернівецькій області здійснити її виплату.

Крім того, позивач просить стягнути з ГУ ПФУ в Тернопільській області 30 000 грн моральної шкоди, посилаючись на душевні страждання, стрес, тривалу невизначеність щодо пенсійного забезпечення та необхідність докладати додаткових зусиль і нести витрати для судового захисту своїх прав.

2. Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області) подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що позивач перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV та 17.06.2025 звернувся із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Відповідач посилається на положення статті 90 та пункти 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII, відповідно до яких право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 зберігається за особами, які відповідають установленим законом вимогам щодо стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

На думку відповідача, періоди роботи позивача в митних органах на посадах, на яких присвоювалися спеціальні звання, не можуть бути зараховані до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII. При цьому відповідач визнає таким стажем лише період роботи позивача з 07.06.2013 по 29.12.2013 на посаді заступника начальника митного поста «Вадул-Сірет», протягом якого йому було присвоєно 11 ранг державного службовця, що становить 6 місяців 23 дні.

Водночас відповідач зазначає, що стаття 588 Митного кодексу України передбачає зарахування періодів роботи посадових осіб митних органів, у тому числі осіб зі спеціальними званнями, до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Однак, на думку відповідача, зазначене положення не дає підстав для зарахування спірних періодів до відповідного стажу для цілей призначення пенсії за статтею 37 Закону № 3723-XII.

Також відповідач заперечує можливість врахування поданих позивачем довідок про складові заробітної плати від 13.06.2025 № 22-02-07/82 та № 22-02-07/83. Зазначає, що у довідці № 22-02-07/82 міститься надбавка за спеціальне звання «Радник митної служби ІІ рангу», тоді як у довідках для призначення пенсії державного службовця мають зазначатися складові заробітної плати саме державного службовця. У зв`язку з цим відповідач вважає подані довідки такими, що не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути враховані при переведенні позивача на пенсію державного службовця.

На підставі наведеного відповідач вважає, що позивач не набув необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а подані ним документи не підтверджують права на переведення на пенсію державного службовця. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог законодавства, а в діях Пенсійного фонду відсутня протиправність. У зв`язку з цим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

3. Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області), подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що 17.06.2025 позивач звернувся із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII.

На думку відповідача, після набрання чинності з 01.05.2016 Законом № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV, а право на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII збережено лише за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10 та 12 розділу XI Закону № 889-VIII, зокрема щодо наявності необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Відповідач звертав увагу суду на те, що при визначенні права на пенсію державного службовця необхідно встановити відповідність займаних особою посад - посадам, визначеним статтею 25 Закону № 3723-XII та відповідними актами Кабінету Міністрів України. Основним критерієм такого віднесення, на думку відповідача, є присвоєння за посадою відповідного рангу державного службовця.

Посилаючись на статтю 573 Митного кодексу України та статтю 3 Закону № 889-VIII, відповідач зазначає, що посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, а дія Закону № 889-VIII не поширюється на осіб, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше прямо не передбачено законом. У зв`язку з цим періоди роботи позивача на посадах, на яких йому присвоювалися спеціальні звання, відповідач не вважає такими, що підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби для цілей призначення пенсії за статтею 37 Закону № 3723-XII.

Окремо відповідач заперечує проти зарахування до стажу державної служби періодів роботи після 01.05.2016.

Зазначає, що після набрання чинності Законом № 889-VIII стаж, набутий після цієї дати, не може враховуватися як стаж державної служби для цілей призначення пенсії за статтею 37 Закону № 3723-XII, а підлягає врахуванню лише як страховий стаж відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідач посилається на статті 8, 24, 26 Закону № 1058-IV та зазначає, що цей Закон передбачає для призначення пенсії за віком необхідність досягнення відповідного пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, не визначаючи окремого виду стажу як стажу державної служби.

Також відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23, зазначаючи, що при призначенні пенсії відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII необхідно враховувати вік, страховий стаж та стаж державної служби, при цьому до стажу державної служби може бути врахований стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посадах до 01.05.2016, обчислений відповідно до Порядку № 283.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що правових підстав для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону № 3723-XII немає, а оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. У зв`язку з цим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

2. Наказом начальника Чернівецької митниці від 14.05.2025 № 291-о позивача звільнено з державної служби у зв`язку з досягненням 65-річного віку з припиненням дії контракту про проходження державної служби від 02.09.2022 № 434.

3. 17.06.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII. Заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

4. Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 24.06.2025 № 241670024340 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця. Підставою для відмови зазначено недостатність стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. При цьому відповідач не зарахував до такого стажу періоди роботи позивача в митних органах на посадах, на яких присвоювалися спеціальні звання.

5. Відповідно до записів трудової книжки позивач у період з 22.11.1989 по 19.05.2025 працював у Вадул-Сіретській, Чернівецькій та Буковинській митницях, обіймаючи різні посади, зокрема посади інспектора, старшого інспектора, заступника начальника, начальника відділу, головного інспектора та головного державного інспектора.

В трудовій книжці також наявні записи про прийняття позивачем 07.06.1995 присяги державного службовця, присвоєння йому 11 рангу державного службовця 07.06.2013 та 5 рангу державного службовця 05.12.2019, а також спеціальних звань, зокрема «Радник митної служби ІІІ рангу», «Радник митної служби ІІ рангу» та «Радник податкової та митної справи ІІ рангу».

6. Згідно з довідкою Чернівецької митниці від 13.06.2025 № 22-02-07/82 стаж державної служби позивача становить 36 років 10 місяців, за який йому встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу.

7. Також позивачем подано довідки Чернівецької митниці від 13.06.2025 № 22-02-07/82 та № 22-02-07/83 про складові заробітної плати та інші складові заробітку для призначення пенсії державного службовця. У довідці № 22-02-07/82, зокрема, зазначено надбавку за спеціальне звання «Радник митної служби ІІ рангу».

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться в пенсійній справі на час переведення з одного виду пенсії на інший, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

2.Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV.

17 червня 2025 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (далі – Закон №3723-XII).

24 червня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №241670024340, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII.

Підставою для відмови відповідач зазначив, зокрема, відсутність необхідного стажу державної служби, оскільки більшість періодів роботи позивача в митних органах припадала на посади, на яких йому присвоювалися спеціальні звання, а не ранги державного службовця.

3. 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон №889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Разом із тим пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII законодавець зберіг право окремих категорій осіб на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, для вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за статтею 37 Закону №3723-XII необхідно встановити, зокрема, який стаж державної служби мав позивач станом на 01 травня 2016 року.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що періоди роботи позивача в митних органах не можуть бути зараховані до стажу державної служби виключно з тієї підстави, що під час роботи йому присвоювалися спеціальні звання.

4. Так, відповідно до частини першої статті 588 Митного кодексу України в редакції, чинній у відповідні періоди роботи позивача, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснювалося в порядку та на умовах, передбачених законодавством про державну службу.

При цьому закон прямо встановлював, що період роботи (служби) таких осіб, у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання, в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до законодавства про державну службу.

Зазначене правове регулювання узгоджується з правовими висновками Верховного Суду.

Так, у постанові від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а Верховний Суд зазначив, що період роботи (служби) посадових осіб органів доходів і зборів, у тому числі осіб, яким присвоєні спеціальні звання, підлягає зарахуванню до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі №586/965/16-а та від 18 березня 2021 року у справі №500/5183/17.

Отже, сам по собі факт присвоєння позивачу спеціальних звань у період проходження служби в митних органах не є правовою підставою для виключення відповідних періодів із стажу державної служби.

Такий висновок відповідає також правовій позиції Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18, у якій суд виходив із того, що посадові особи митних органів є державними службовцями зі спеціальним статусом, а проходження ними служби в митних органах підлягає врахуванню при визначенні стажу, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, посилання відповідача на те, що періоди роботи позивача в митних органах, протягом яких йому присвоювалися спеціальні звання «Радник митної служби ІІІ рангу», «Радник податкової та митної справи ІІ рангу», не можуть бути зараховані до стажу державної служби, є необґрунтованими.

5. Відповідно до записів трудової книжки позивач з 22 листопада 1989 року по 24 грудня 2008 року працював у Вадул-Сірецькій митниці, з 25 грудня 2008 року по 04 грудня 2019 року та з 02 вересня 2022 року по 19 травня 2025 року – у Чернівецькій митниці, а з 05 грудня 2019 року по 01 вересня 2025 року – у Буковинській митниці.

Таким чином, при визначенні стажу державної служби позивача, набутого до 01 травня 2016 року, підлягають оцінці відповідні періоди його роботи в митних органах з урахуванням законодавства, чинного на час проходження ним служби.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених законодавством на той час.

Отже, при визначенні стажу державної служби позивача станом на 01 травня 2016 року необхідно застосовувати законодавство, яке регулювало проходження служби та обчислення відповідного стажу в період до набрання чинності Законом №889-VIII.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично обмежився констатацією того, що спеціальні звання, присвоєні позивачу під час роботи в митних органах, не є рангами державного службовця, та з цієї підстави не зарахував відповідні періоди до стажу державної служби.

Разом з тим, такий висновок не враховує спеціальних норм митного законодавства щодо правового статусу посадових осіб митних органів та їх пенсійного забезпечення, а також правових висновків Верховного Суду щодо зарахування періодів служби в митних органах до стажу державної служби.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24 червня 2025 року №241670024340 в частині, в якій позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з мотивів не зарахування періодів роботи в митних органах до стажу державної служби, не відповідає вимогам законодавства.

Суд також звертає увагу на необхідність розмежування стажу державної служби, який визначає право на пенсію відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII, та періодів роботи після 01 травня 2016 року.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23 Верховний Суд дійшов висновку, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII необхідно враховувати вік особи, страховий стаж та стаж державної служби, причому для цілей набуття відповідного права має значення стаж, набутий до 01 травня 2016 року. Стаж, набутий після цієї дати, зараховується до страхового стажу та не збільшує стаж державної служби для цілей застосування пунктів 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII.

Таким чином, при повторному розгляді заяви позивача відповідач повинен визначити стаж державної служби позивача станом саме на 01 травня 2016 року з урахуванням усіх періодів роботи в митних органах, які відповідно до законодавства, чинного на час їх проходження, підлягають зарахуванню до такого стажу.

6. Суд при цьому не вважає обґрунтованим посилання відповідача на відсутність у довідці про складові заробітної плати надбавки за ранг державного службовця у зв`язку із зазначенням у ній надбавки за спеціальне звання як на безумовну підставу для відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії.

З огляду на наведені вище положення митного законодавства та правові висновки Верховного Суду, сам факт отримання позивачем спеціального звання не спростовує його статусу посадової особи митного органу та не виключає відповідний період роботи зі стажу державної служби.

Водночас питання відповідності поданих позивачем довідок про заробітну плату вимогам законодавства, правильності визначення складових заробітної плати та можливості їх врахування при обчисленні пенсії має бути предметом окремої оцінки пенсійного органу при повторному розгляді заяви позивача з урахуванням висновків суду.

Суд також враховує, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, розгляд заяв про призначення або переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за принципом екстериторіальності.

Зокрема, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує електронну пенсійну справу та приймає рішення за результатами розгляду заяви.

У цій справі заяву позивача від 17 червня 2025 року було передано за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке й прийняло оскаржуване рішення.

Відтак, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повинно повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

7. Водночас суд не вважає за можливе безпосередньо зобов`язати відповідача перевести позивача на пенсію державного службовця та здійснити її виплату у визначеному позивачем розмірі, оскільки для цього пенсійний орган повинен здійснити повну перевірку всіх передбачених законодавством умов, зокрема віку позивача, наявності необхідного страхового стажу, стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року, а також належності та допустимості поданих документів про заробітну плату.

Отже, у цій частині належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17 червня 2025 року про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Такий спосіб захисту відповідає положенням частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24 червня 2025 року №241670024340 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області – зобов`язанню повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 червня 2025 року з урахуванням висновків суду.

Також, при повторному розгляді заяви відповідач повинен врахувати, що періоди роботи позивача в митних органах, протягом яких йому присвоювалися спеціальні звання, самі по собі не можуть бути виключені зі стажу державної служби, а питання наявності у позивача необхідного стажу станом на 01 травня 2016 року має бути вирішене з урахуванням положень законодавства, чинного у відповідні періоди, та правових висновків Верховного Суду.

8. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходить із такого.

За змістом статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Разом з тим, сама по собі протиправність рішення суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для автоматичного відшкодування моральної шкоди.

Для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач повинен довести факт заподіяння такої шкоди, її характер та обсяг, причинний зв`язок між протиправним рішенням, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою, а також обґрунтувати заявлений розмір відшкодування.

У цій справі судом не встановлено належними та допустимими доказами факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме внаслідок прийняття оскаржуваного рішення. Самі по собі незгода позивача з рішенням пенсійного органу, необхідність звернення до суду та пов`язані з цим переживання не свідчать про наявність моральної шкоди у розумінні статті 23 Цивільного кодексу України та не є достатніми для її компенсації.

Позивачем також не надано доказів, які б давали можливість визначити характер та інтенсивність моральних страждань, тривалість негативних наслідків, їх істотність, а також причинний зв`язок між діями відповідача та заявленою моральною шкодою.

За таких обставин вимога про стягнення моральної шкоди є недоведеною та задоволенню не підлягає.

9. Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

1. Враховуючи наведене, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24 червня 2025 року №241670024340 та зобов`язання цього відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 червня 2025 року про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

2. Відтак, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 24 червня 2025 року №241670024340 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17 червня 2025 року, про зарахування періодів роботи з 22 листопада 1989 року по 19 травня 2025 року на різних посадах в органах митної служби та органах доходів і зборів до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду наведених у цьому рішенні.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 40329345).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3,м. Тернопіль, код ЄДРПОУ: 40329345).

Суддя О.В. Боднарюк