Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №580/5857/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року справа № 580/5857/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Кучеренко І.О.,

представника позивача – Радченко О.П. (за ордером),

представника відповідача – Кузьмишина О.О. (у порядку самопредставництва),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Черкаській області щодо відмови в застосуванні спрощеної системи оподаткування у внесенні до Реєстру платників єдиного податку відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку II групи з 23.03.2023 по 26.09.2024 року, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС У Черкаській області від 23.03.2023 №859/АП/23-00-50-02-06 про відмову фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 у реєстрації платником єдиного податку II групи;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС У Черкаській області від 11.02.2026 року №2577/23-00-24-05-01, №2578/23-00-24-05-01, №2579/23-00-24-05-01, №2580/23-00-24-05-01, №2581/23-00-24-05-01.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що дії та рішення Головного управління ДПС У Черкаській області від 23.03.2023 року №859/АП/23-00-50-02-06 про відмову фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 у реєстрації платником єдиного податку II групи з підстав наявності у позивача податкового боргу у сумі 879,29 грн є протиправними, оскільки податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за власні об`єкти житлової нерухомості є не узгодженим, та не має статусу податкового боргу. Також позивачем зазначено, що 26.09.2024 він припинив свою підприємницьку діяльність за власним рішенням (номер проведення державної реєстрації припинення 2010350060001279160) та починаючи з 13.06.2025 змінив місце проживання і зареєструвався за новою адресою: АДРЕСА_1 , однак в акті перевірки зазначено, що копію наказу від 20.11.2025 №3070-н та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.11.2025 №729/23-00-24-05-01 було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 21.11.2025 (поштове відправлення 1800212655155) на попередню (стару) податкову адресу позивача: АДРЕСА_2 . Разом з цим, вищезазначене поштове повідомлення було повернуто 08.12.2025 до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Таким чином, на думку позивача, він не був ознайомлений з наказом про перевірку, а також із відомостями про дату її початку та місцем проведення, та не зміг реалізувати надані йому ПК України права, зокрема: представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно або уповноваженого представника; бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом (п. 17.1.2., п. 17.1.6. статті 17 ПК України); подати письмове звернення про проведення замість документальної невиїзної перевірки документальної виїзної перевірки (п. 79.5. ст. 79 ПК України). На підставі вищевикладених обставин, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення також є протиправними та підлягають до скасування.

Представниця позивача в судових засіданнях позов підтримала у повному обсязі та просила суд його задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що копія наказу від 20.11.2025 № 3070-п та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.11.2025 №729/23-00-24-05-01 було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 21.11.2025 (поштове відправлення №1800212655155) у порядку, визначеному ст. 42 ПК України та відповідно до вимог, встановлених п. 79.2 ст. 79 ПК України на податкову адресу ОСОБА_1 , який було повернуто поштою 08.12.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Також представником відповідача вказано, що за період з 22.03.2023 по 26.09.2024 ППФО ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 Податкового кодексу України. ОСОБА_1 22.03.2023 було надано до ДПІ у м. Черкасах ГУ ДПС у Черкаській області заяву про реєстрацію платником єдиного податку другої групи. За результатами розгляду заяви було прийнято рішення щодо відмови у реєстрації позивача платником єдиного податку у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.291 ПК України, а саме: згідно пп. 291.5.8 п. 191.5 ст. 192 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Оскільки згідно АІС «Податковий блок» по особовому рахунку ОСОБА_1 станом на дату подання вказаної заяви існувала недоїмка у розмірі 879,29 грн, отже були відсутні правові підстави для реєстрації позивача платником єдиного податку. Крім того, представником відповідача вказано, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 22.03.2023 по 26.09.2024 за наслідками якої встановлено, що позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності всього на загальну суму 2 189 225,27 грн, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 898 993,73 грн, відповідно, донараховано йому військовий збір від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 182 435,43 грн та позивачем не надано податкову декларацію за 2023 рік та 2024 рік (ліквідаційна). Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач вважає, що оскаржувані рішення контролюючого органу є правомірними та скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представниці позивача та представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) перебував на обліку як платник податків на загальній системі оподаткування у ГУ ДПС у Черкаській області.

Позивачем 22.03.2023 подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, а саме платником єдиного податку другої групи.

За наслідками розгляду вищезазначеної заяви позивача ГУ ДПС у Черкаській області прийняло рішення про відмову у реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 291 Податкового кодексу України через наявність податкового боргу (згідно пп.291.5.8 п. 291.5 ст. 292 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої групи платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг). Про прийняте рішення відповідач позивача повідомив листом від 23.03.2023 у №859/АП/23-00-50-02-06, який повернуто до контролюючого органу 21.04.2023 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

26.09.2024 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність за власним рішенням, номер проведення державної реєстрації припинення - 2010350060001279160.

У подальшому Головним управлінням ДПС у Черкаській області на підставі наказу від 20.11.2025 №3070-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 22.03.2023 по 26.09.2024 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного, іншого законодавства та правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами якої складено акт перевірки від 08.01.2026 №257/23-00-24-05-01/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано наступні порушення позивачем вимог:

1. п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз.4 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності всього на загальну суму 2 189 225,27 грн, в тому числі за 2023 рік на суму 1 112 835,41 грн, за 2024 рік на суму 1 076 389,86 грн;

2. п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз. 4 п. 164 ст. 164 та п. 16 підрозділу 10 розділу 10 ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, в результаті донараховано військового збору від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 182 435,43 грн, в т.ч.: за 2023 рік на суму 92 736,28 грн, за 2024 рік на суму 89 699,15 грн;

3. п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 898 993,73 грн, у т.ч. за період з 11.05.2023 на суму 304 503,21 грн, за червень 2023 на суму 398 501,79 грн, за липень 2024 року на суму 232 000,69 грн, за серпень 2023 року на суму 630 268,71 грн, за вересень 2024 року на суму 333 719,33 грн;

4. п. 44.1, п.44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: не надано податкову декларацію за 2023 рік та 2024 рік (ліквідаційна).

На підставі вищезазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято наступні і податкові повідомлення рішення від 11.02.2026 року:

- №2577/23-00-24-05-01 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 2 408 147,80 грн, в тому числі за основним платежем 2 189 225,27 грн., штрафні санкції 218 922,53 грн;

- №2578/23-00-24-05-01 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 200 678,97 грн, в тому числі основний платіж 182 435,43 грн, штрафні санкції 18 243,54 грн;

- №2579/23-00-24-05-01 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 088 893,10 грн, в тому числі основний платіж 1 898 993,73 грн, штрафні санкції 189 899,37 грн;

- №2580/23-00-24-05-01 про застосування штрафної санкції за неподання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан та доходи за 2023 та 2024 роки на суму 680 грн;

- №2581/23-00-24-05-01 про застосування штрафної санкції у розмірі 1 020, 00 грн.

Позивач вважаючи, що вищевказані вищезазначені рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За положеннями підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку регламентується стаття 299 ПК України, пунктом 299.1 цієї статті встановлено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пунктом 299.3 статті 299 ПК України у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

Таким чином, у разі надходження заяви суб`єкта господарювання контролюючим органом має бути прийняте рішення про реєстрацію такої особи платником єдиного податку у разі відсутності підстав для відмови у такій реєстрації.

Відповідно до пункту 299.5 статті 299 ПК України у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку.

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Отже, Податковий кодекс України передбачає вичерпний перелік випадків, за наявності яких контролюючий орган відмовляє суб`єкту господарювання у реєстрації платником єдиного податку, що також зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, але не виключно, від 24.01.2020 року у справі №804/2506/16, від 19.04.2023 року №640/25174/20.

Підпунктом 291.5.8. пункту 291.5 статті 291 ПК України визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Судом із матеріалів справи встановлено, що за даними інтегрованої картки платника станом на дату подання ФОП ОСОБА_1 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, а саме платником єдиного податку другої групи (22.03.2023) він мав податковий борг у сумі 879,29 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості.

Разом з цим, вищевказані обставини не були спростовані позивачем під час розгляду цієї справи, а докази того, що позивачем було оскаржено або сплачено вищезазначений податковий борг матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки станом на день подання заяви про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця платника єдиного податку ІІ групи за позивачем обліковувався податковий борг, що в силу вимог пункту 299.6 статті 299, пункту 291.5 статті 291 ПК України є підставою для відмови у реєстрації позивача платником єдиного податку.

Відтак, Головне управління ДПС у Черкаській області, відмовляючи у внесенні до Реєстру платників єдиного податку відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку ІІ групи з 22.03.2023 діяло відповідно, у межах та на підставі вимог чинного законодавства, отже позов у цій частині позовних вимог не підлягає до задоволення.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2026 №2577/23-00-24-05-01, №2578/23-00-24-05-01, №2579/23-00-24-05-01, №2580/23-00-24-05-01, №2581/23-00-24-05-01, суд зазначає наступне

Згідно ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

При цьому, відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. (п.78.5 ст.78 ПК України)

Відповідно до п.79.1, п.79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

За правилами п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно п.42.3 ст.42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. (п.42.5 ст.42 ПК України)

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.

Відповідно до пункту 70.7. статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014р. №22, встановлено, що з метою дотримання вимог статті 77 та 79 розділу II Кодексу підрозділи органу державної фіскальної служби, які очолюють здійснення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення під розписку платнику податків (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) копії наказу про проведення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення.

Судом встановлено, що акті перевірки від 08.01.2026 №257/23-00-24-05-01/2005602074 зазначено про те, що копію наказу від 20.11.2025 №3070-н та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.11.2025 №729/23-00-24-05-01 було надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 21.11.2025 (поштове відправлення 1800212655155) на адресу: АДРЕСА_2 , яке повернуто за зворотною адресою 08.12.2025 із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, контролюючий орган з посиланням на положення ст.ст.42, 70, 79 ПК України стверджує, що копія наказу від 20.11.2025 №3070-н та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.11.2025 №729/23-00-24-05-01 (які були надіслані контролюючим органом на податкову адресу позивача та були повернуті без вручення їх адресату) - вважаються такими, що їй вручені.

Однак, при вирішенні спору суд звертає увагу, що починаючи з 26.09.2024 ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, а тому вимоги ст. 42 ПК України, якою визначено, що надіслання документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків вважається належним чином врученим останньому, не розповсюджуються на позивача, оскільки стосуються виключно платників податків в розумінні п.15.1 ст.15 ПК України. На момент проведення перевірки, позивач понад 1 рік не був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а, відтак, в останнього не виникало обов`язку з повідомлення податкового органу про нову адресу зареєстрованого (фактичного) місця проживання.

При цьому, як встановлено судом із Витягу з Реєстру територіальної громади Вільшанської селищної територіальної громади від 27.04.2026, ОСОБА_1 з 13.06.2025 змінив місце проживання і зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене у сукупності суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 фактично не міг знати та не знав про проведення щодо нього контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки та не вважається таким, що був обізнаний про її здійснення через призму положень статті 42 ПК України.

Більше того, положення пункту 42.2 статті 42 ПК України передбачають, що документи вважаються належним чином врученими не тільки якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а у разі коли такі документи особисто вручені платнику податків (його представнику).

У даному відповідач обмежився надсиланням у листопаді 2025 року наказу про призначення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки на податкову адресу ФОП, який припинив свою діяльність ще в вересні 2024 року, без здійснення дій, спрямованих на особисте вручення ОСОБА_1 чи його представнику цих документів (надіслання відповідних матеріалів на адресу електронної пошти, повідомлення засобами телефонного зв`язку про можливість їх отримання безпосередньо в приміщенні органу ГУ ДПС, тощо) з тим, аби надати йому можливість бути обізнаним про позаплановий захід контролю та взяти участь у його здійсненні, в т.ч. шляхом надання документів, що становлять або пов`язані з предметом перевірки.

Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. (постанова Верховного Суду від 19.11.2024 по справі №640/10280/20).

У постанові від 13.06.2020 у справі №825/1747/17 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки. Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.08.2020 у справі №160/2116/19. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що вимога, яку ПК України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме: право бути присутнім під час проведення перевірок, право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки документальну виїзну.

Суд зазначає, що невиконання вимог закону в частині дотримання процедури проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 04.03.2021 у справі №640/18411/18, від 09.02.2021 у справі №804/3329/15.

На підставі вищевикладених обставин, враховуючи, що контролюючим органом не було дотримано процедуру проведення документальної позапланової перевірки, тому суд дійшов висновку, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 11.02.2026 №2577/23-00-24-05-01, №2578/23-00-24-05-01, №2579/23-00-24-05-01, №2580/23-00-24-05-01, №2581/23-00-24-05-01 є протиправними та підлягають до скасування.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є часткового обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 11.02.2026 №2577/23-00-24-05-01, №2578/23-00-24-05-01, №2579/23-00-24-05-01, №2580/23-00-24-05-01, №2581/23-00-24-05-01.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській (на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 37949 (тридцять сім тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн 19 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Рішення суду складено у повному обсязі 17.09.2026.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ