Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №580/1862/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року справа № 580/1862/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання Д.О.Сніцар розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/1862/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА /ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

26.02.2026 вх.№10120/25 позивач у позовній заяві просить:

— визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо компенсації майнових втрат не нарахування та невиплати інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії згідно із постановою у справі №580/10569/21;

— стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області на ОСОБА_1 компенсації майнових втрат 115754,40 грн інфляційних збитків; 24137,38 грн 3% річних, усього 139891,78 грн за прострочення виплати пенсійної заборгованості, за період з лютого 2022 року до жовтня 2025 року за судовим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №580/10569/21.

16.06.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, 28.08.2026 здійснив перехід до загального позовного провадження, 02.09.2026 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 09.09.2026.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що у зв`язку з тривалою невиплатою пенсійної заборгованості та знеціненням нарахованої суми, 23.10.2025 Позивач звернувся до Відповідача із заявою здійснити нарахування інфляційних втрат та 3% річних до заборгованих пенсійних сум за весь період прострочення, відповідно до рішення суду від 10 лютого 2022 року у справі №580/10569/21, у відповіді від 24.11.2025 №13166-13132/i-02/8-2300/25 на заяву, Відповідач надав відповідь про розміри заборгованості за рішеннями судів, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав. 06.07.2026 вх. № 36142/26 надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №580/10569/21 з 01.12.2019 проведений перерахунок пенсії позивача на підставі довідки від 08.10.2021 №33/44/1-1-1743/08-1637 у розмірі 74% сум грошового забезпечення. Доплата пенсії, нарахованої на виконання рішення суду від 10.02.2022 у справі №580/10569/21, за період з 01.12.2019 до 30.06.2022 у 200185,15 грн, з них у жовтні 2025 року виплачено 187,35 грн, залишок — 199997,80 грн. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі №580/7258/23 проведене нарахування щомісячної доплати до пенсії позивача з 01.07.2021.

Доплата пенсії, нарахованої на виконання рішення суду від 26.09.2023 у справі №580/7258/23, за період з 01.07.2021 до 31.12.2023 у 60000 грн.

Виплата коштів на виконання рішень суду здійснюється в порядку черговості надходження таких рішень судів до Головного управління та у межах коштів, виділених з Державного бюджету для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, тому вимога про нарахування та виплати інфляційного збільшення та 3 процентів річних у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії є безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому до задоволення не належить.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Черкаський окружний адміністративний суд у справі №580/10569/21 (набрало законної сили 15.03.2022) вирішив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року на підставі довідки державної установи “Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області” про грошове забезпечення № 33/44-1-І-1743/08-1637 від 08.10.2021, виходячи з 74 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

23.10.2025 Позивач звернувся до Відповідача із заявою здійснити нарахування інфляційних втрат та 3% річних до заборгованих пенсійних сум за весь період прострочення, відповідно до рішення суду від 10 лютого 2022 року у справі №580/10569/21, у відповіді від 24.11.2025 №13166-13132/i-02/8-2300/25 на заяву, Відповідач повідомив про розміри нарахувань за рішенням суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.9 ст.111 ЦК україни виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” 9 липня 2003 року № 1058-IVпенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з частиною 2 статті 46 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV загальнообов`язкове державне соціальне страхування - система прав, обов`язків і гарантій, що передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством. Страховик - Пенсійний фонд України (п.9 ч.1 ст.1). Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Уповноважений орган управління та його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: забезпечують електронну інформаційну взаємодію інформаційно-комунікаційної системи соціального страхування з інформаційно-комунікаційними системами центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, охорони здоров`я, реалізацію державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, формування та реалізацію державної фінансової політики.

Відповідно до Положення “Про Пенсійний фонд України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин, що узгоджується з висновками Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 804/871/16, від 18 липня 2018 року у справі №2а-11853/10/1570, від 08 лютого 2018 у справі №826/22867/15.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 16 травня 2018 року № 14-16цс18.

Велика Палата Верховного Суду у п. 18 постанови від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц зазначає, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570 зазначає: за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11).

Верховний Суд в ухвалі 26.01.2021 року у справі № 611/26/17 зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення). Рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, органи Пенсійного фонду України виконують у межах покладених зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Відповідно до пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131304261).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги» з 01.04.2021 фінансування пенсійних виплат, у тому числі коштів, призначених для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, здійснюється централізовано на рівні Пенсійного фонду України. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається з порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем під час оформлення адміністративного позову не доведено пред`явлених вимог з огляду на наявні у справі документи і звернення самого позивача.

Згідно із частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі, предметом судового розгляду є вимоги позивача про нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 інфляційного збільшення заборгованості та 3 % річних у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії згідно з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/10569/21, проте не надані власні розрахунки і не зазначені джерела таких нарахувань у контексті спеціальних норм закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань та повноваження органів ПФУ (постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279) у межах публічно-правових відносин.

Звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц висновує: приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

Право на спеціальні пенсії мають прокурори. Закон України “Про прокуратуру” 14 жовтня 2014 року № 1697-VII є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які працювали в органах прокуратури, тому стаття 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин. Відповідно до ч.3 ст.84 за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами. Прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором (ч.11 ст.86). Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (ч.13 ст.86).

Пенсійний фонд України функціонує, перебуваючи одночасно в двох правових площинах, а саме: як найбільший публічний фонд ( державний цільовий позабюджетний фонд), кошти якого спрямовуються на реалізацію державою функції соціального захисту в формі виплати пенсій, особам , які реалізують своє, закріплене в ст. 46 Конституції України, право на пенсійне забезпечення; та як центральний орган виконавчої влади, тобто виступає юридичною особою публічного права (http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/22530).

Суд бере до уваги, що між сторонами спору відсутні кредитні відносини чи договірні зобов`язання цивільно-правового характеру, позаяк у контексті доведення вини з боку відповідача як заподіювача, на думку позивача і представника позивача, спірні правовідносини щодо компенсації втрат частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати через несвоєчасність виплати пенсії (у порядку черговості виконання рішень суду згідно нормативно-правових актів) врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 з урахуванням висновків ВС.

Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказавши, що правова позиція у подібних справах вже сформована і справа не містить виключної правової проблеми, яка потребувала б відступу від усталеної практики (справа №600/214/25-а). Позивач помилково пов`язує перебіг строку звернення до суду з моментом виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати індексації у період з грудня 2016 року по серпень 2017 року, оскільки право позивача на індексацію грошового забезпечення у період з грудня 2016 року по серпень 2017 року установлено рішенням суду у справі №600/1022/23-а, одночасно з ухваленням відповідного судового рішення у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ст.116 Конституції України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту Кабінет Міністрів України, який розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання.

Оцінюючи доводи та докази щодо не нарахування позивачу інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних за період затримки виплати пенсії у контексті перевірених критеріїв згідно з ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність статусу кредитора і боржника та цивільно-правових відносин між позивачем та територіальним органом ПФУ (ПФУ позабюджетний фонд) , як суб`єктом владних повноважень - суб`єктом публічної адміністрації та відсутність порушення з боку відповідача у формі умисного протиправного користування коштами позивача, що би спричинила збитки, не встановив суд вини заподіювача, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними, у Головного управління ПФУ в Черкаській області не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в розумінні ч.1 ст.1, ст. 11 Цивільного кодексу України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, тому відповідач не є боржником і як позабюджетний публічний фонд не може бути особою, що прострочив виконання грошового зобов`язання в розумінні горизонтальних/приватноправових відносин згідно статті 625 Цивільного кодексу України (статті 549 та 625 ЦК України не належать застосуванню до спірних відносин у цій справі) під час здійснення публічно-владних функцій.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18 ЄДРСР 83647809).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд, оцінюючи доводи та надані докази, на підставі аналізу фінансового і бюджетного законодавства та повноважень ПФУ дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного прозову належить відмовити (перша вимога сформована згідно із постановою у справі №580/10569/21, а вимога зобов`язального характеру за прострочення виплати пенсійної заборгованості, за період з лютого 2022 року до жовтня 2025 року за судовим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №580/10569/21, проте докази про здійснення судового контролю у вирішеній справі не надані: відповідно до ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу), позаяк Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області як агент держави з розгляду звернення ОСОБА_1 про виплату інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних - діяло у межах повноважень, у порядку і у спосіб, що передбачені чинними нормативно-правовими актами і не допустив протиправного втручання в нелегітимні очікування позивача з огляду на помилкове тлумачення та необгрунтований спосіб оцінки втрат під час процедур пенсійного забезпечення на стадії виконання судового рішення у справі №580/10569/21 щодо разової виплати.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Враховуючи ст. 139 КАС України підстави для розподілу витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст. 2, 5-16, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати не потребують розподілу.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення суду направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538].

Рішення суду складене, підписане 17.09.2026.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА