Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №560/17456/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17456/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову державного виконавця від 18.08.2026 у виконавчому провадженні №80672481 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі №560/21338/25 ним 13.03.2026 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки від 13.11.2025 №ХС35171. Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.02.2023 становив 20657,78 грн, визначено суму доплати, а судове рішення включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Позивач вказує, що здійснював часткову виплату нарахованих сум, а повна виплата залежить від відповідного бюджетного фінансування, яке не перебуває у розпорядженні територіального органу Пенсійного фонду України.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2026 відкрито провадження в цій справі, судове засідання призначено на 18.09.2026.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що хоча боржником проведено перерахунок пенсії, фактичну виплату належних стягувачу сум у повному обсязі не забезпечено, у зв`язку з чим судове рішення залишається невиконаним. На думку відповідача, належних доказів наявності поважних причин невиконання рішення суду боржник не надав.

У судове засідання, призначене на 18.09.2026, учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Тому, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, суд вважає, що справу №560/17456/26 необхідно розглянути без участі учасників справи за наявними матеріалами справи у письмовому проваджені.

Згідно з приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив такі обставини справи та надав їм правову оцінку.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі №560/21338/25, яке набрало законної сили 23.02.2026, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні з 01.02.2023 перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХС35171 від 13.11.2025; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХС35171 від 13.11.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення 30.03.2026 Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

Постановою старшого державного виконавця від 06.04.2026 відкрито виконавче провадження №80672481 та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 13.03.2026 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023. Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.02.2023 становив 20657,78 грн.

13.07.2026 до органу державної виконавчої служби надійшла заява ОСОБА_1 , у якій останній повідомив про невиконання рішення суду та просив застосувати до боржника передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи.

15.07.2026 державним виконавцем направлено боржнику вимогу №12384, якою зобов`язано повідомити про причини невиконання рішення суду та виконати виконавчий документ у встановленому ним порядку та спосіб.

Листом від 10.08.2026 №2200-1001-8/63618 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило державного виконавця про проведення перерахунку та надало відповідні матеріали пенсійної справи.

За результатами перевірки встановлено, що сума доплати за період з 01.02.2023 по 31.08.2026 становила 34562,47 грн, у тому числі за період з 01.02.2023 по 22.02.2026 - 33508,52 грн, а сума перерахованої пенсії за період з 23.02.2026 по 31.08.2026 - 1053,95 грн. Рішення суду включено до відповідного Реєстру за №821-95343.

Разом з тим, фактична виплата ОСОБА_1 усієї суми, визначеної за результатами проведеного на виконання судового рішення перерахунку, здійснена не була.

18.08.2026 державним виконавцем складено акт, у якому встановлено, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/21338/25 виконано не в повному обсязі, оскільки після проведеного перерахунку не забезпечено фактичну виплату належних стягувачу сум.

Постановою старшого державного виконавця від 18.08.2026 у ВП №80672481 на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу, зокрема, на боржника - юридичну особу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, умовою застосування до боржника відповідальності у вигляді штрафу є невиконання ним рішення суду у встановлений строк без поважних причин.

Зі змісту рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі №560/21338/25 та виконавчого документа вбачається, що на позивача покладено два взаємопов`язані обов`язки - здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем рішення в частині проведення перерахунку пенсії.

Водночас самого проведення перерахунку, визначення суми доплати та включення судового рішення до відповідного Реєстру недостатньо для висновку про повне виконання судового рішення, оскільки резолютивна частина рішення містить також прямий обов`язок здійснити виплату перерахованої пенсії.

На дату прийняття оскаржуваної постанови повна виплата ОСОБА_1 належних за результатами перерахунку сум не була проведена. Ця обставина позивачем не заперечується.

Таким чином, рішення суду від 13.01.2026 у справі №560/21338/25 станом на 18.08.2026 залишалося виконаним лише частково.

Щодо доводів позивача про те, що невиплата всієї суми обумовлена відсутністю належного бюджетного фінансування, суд зазначає наступне.

На дату прийняття спірної постанови діяв Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Вказаним Порядком було визначено механізм обліку та фінансування відповідних виплат, у тому числі передбачено проведення їх у межах бюджетних асигнувань та пропорційно виділеним на такі цілі коштам.

Разом з тим наведені положення регулюють порядок фінансування відповідних видатків, однак не змінюють змісту судового рішення, що набрало законної сили, та не свідчать самі по собі про його фактичне виконання.

Включення судового рішення до Реєстру, облік нарахованих сум та проведення часткових виплат свідчать про вжиття позивачем певних дій, спрямованих на виконання рішення, однак не є тотожними його фактичному виконанню у повному обсязі.

Крім того, посилання на загальну обмеженість бюджетних асигнувань саме по собі не є достатнім для висновку про наявність поважних причин невиконання судового рішення. Для цього боржником повинні бути підтверджені конкретні обставини, які об`єктивно унеможливлювали виконання рішення у встановлений строк та не залежали від його волевиявлення.

Надані матеріали містять інформацію про включення судового рішення до Реєстру та здійснення часткових виплат, однак не підтверджують фактичної відсутності станом на 18.08.2026 фінансової можливості виконати рішення у повному обсязі, а також того, що позивачем вжито всі залежні від нього заходи з метою забезпечення його своєчасного та повного виконання.

Сам факт здійснення часткових виплат, навпаки, підтверджує, що рішення продовжувало перебувати у процесі виконання, але на дату винесення постанови державного виконавця виконане не було.

Суд також відхиляє посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», оскільки оскаржувану постанову державного виконавця винесено 18.08.2026, тобто до прийняття зазначеної постанови Кабінету Міністрів України. Крім того, постанова №1046 набрала чинності лише 28.08.2026.

Тому вона не може бути правовою підставою для оцінки дій боржника та державного виконавця станом на момент прийняття оскаржуваної постанови.

При цьому пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» дійсно передбачено здійснення видатків з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій за окремими напрямами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Однак зазначена норма також не скасовує обов`язковості конкретного судового рішення та не звільняє боржника від його виконання.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у зразковій справі №160/3586/19 виходила з того, що гарантовані законом пенсійні виплати не можуть ставитися в залежність виключно від бюджетних видатків, а органи державної влади не можуть посилатися лише на відсутність коштів як на причину невиконання встановленого обов`язку.

Також Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі №815/591/17 зазначив, що сама по собі відсутність коштів не надає боржнику права не виконувати судове рішення та без встановлення інших об`єктивних обставин не свідчить про наявність поважної причини його невиконання.

Суд враховує й існування практики Верховного Суду, відповідно до якої відсутність відповідного фінансового забезпечення за певних конкретних обставин може бути визнана поважною причиною невиконання рішення суду.

Разом з тим такі висновки не означають, що будь-яке посилання органу Пенсійного фонду України на бюджетне фінансування автоматично виключає відповідальність, передбачену статтею 75 Закону №1404-VIII. Наявність поважної причини повинна бути встановлена виходячи з конкретних обставин справи та підтверджена належними доказами.

У цій справі таких доказів у сукупності, достатній для висновку про об`єктивну неможливість виконання судового рішення, позивачем не надано.

Крім того, матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду, зміну способу або порядку його виконання чи наявність інших судових рішень, які б давали позивачу правові підстави не виконувати виконавчий документ у визначений ним спосіб.

Отже, станом на 18.08.2026 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі №560/21338/25 у повному обсязі виконано не було, а належних та достатніх доказів наявності об`єктивних і непереборних причин, які унеможливлювали його виконання, позивач не надав.

За таких обставин у державного виконавця були передбачені статтями 63, 75 Закону №1404-VIII підстави для застосування до боржника заходу відповідальності у вигляді штрафу.

Тому постанова старшого державного виконавця від 18.08.2026 у виконавчому провадженні №80672481 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу у розмірі 5100,00 грн прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови, тоді як наведені позивачем обставини не спростовують встановленого державним виконавцем факту невиконання рішення суду у повному обсязі та не підтверджують наявності поважних причин такого невиконання.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - відмовити повністю.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29018 , код ЄДРПОУ - 45798761)

Головуючий суддя Є.В. Печений