Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №520/15177/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року Справа № 520/15177/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправними та скасувати податкові – повідомлення рішення №0398293-2405-0533-UA14140050000020560 від 31.12.2025, №0398288-2405-0533-UA14140030000092230 від 31.12.2025, №0398300-2405-0533-UA14140050000020560 від 31.12.2025, №0398290-2405-0533-UA14140050000020560 від 31.12.2025, №0398303-2405-0533-UA14140050000020560 від 31.12.2025, №0398299-2405-0533-UA14140030000092230 від 31.12.2025, якими визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нерухомого майна, що належать ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати Рішення про опис майна у податкову заставу №99/05-99-13-03/2272115150 від 28 квітня 2026 року; - вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що об`єкти нерухомості, щодо яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, розташовані на території міста Маріуполя та Маріупольського району Донецької області, які станом на 31.12.2025 і на дату звернення до суду перебували у Переліку територій, тимчасово окупованих російською федерацією (наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, виданий на виконання постанови КМУ від 06.12.2022 № 1364). Позивач посилається на підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно з яким щодо об`єктів нежитлової нерухомості, розташованих на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях, включених до відповідного Переліку, контролюючий орган обчислює податкове зобов`язання та надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення за 2021 рік та січень–лютий 2022 року не пізніше першого числа місяця, що настає через шість місяців після дати завершення активних бойових дій або тимчасової окупації. Станом на 31.12.2025 така подія не настала, тому прийняття спірних ППР є передчасним і здійсненим поза межами повноважень. Крім того, позивач зазначає про подвійне нарахування щодо одного об`єкта (вул. Торгова, 122) за 2021 рік, частину якого контролюючий орган згодом самостійно скасував, а також про те, що рішення про опис майна у податкову заставу є похідним від спірних ППР і прийняте до завершення строку судового оскарження. Просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що ППР сформовані на підставі даних Реєстру, вручені через Електронний кабінет (заява про бажання отримувати документи від 18.06.2025), грошові зобов`язання набули статусу узгоджених, а податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті правомірно. Також посилався на загальні строки давності за ст. 102 ПК України з урахуванням зупинення їх перебігу.

Ухвалою суду від 22.06.2026 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у адміністративній справі залишено без задоволення.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач ОСОБА_1 є власником об`єктів нежитлової нерухомості: - нежитлова будівля загальною площею 2336,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (право власності з 2004 року, реєстраційні дії 2014 року); - будівлі бази відпочинку (готельні будівлі) загальною площею 845,5 кв. м (за даними відповідача - 842,5 кв. м) за адресою: АДРЕСА_2 ; - нежитлова будівля загальною площею 6971,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ; - нежитлова будівля (приміщення) загальною площею 200,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 .

Право власності підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після початку повномасштабної збройної агресії рф 24.02.2022 та окупації м. Маріуполя позивач втратив фактичний доступ до зазначеного майна, можливість володіти, користуватися, розпоряджатися ним, контролювати його стан і отримувати дохід. Станом на дату прийняття спірних рішень і на дату звернення до суду територія Маріупольської міської територіальної громади та Маріупольського району Донецької області включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.

31.12.2025 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення (ППР) за формою «Ф» щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021– 2022 роки:

-за 2021 рік: № 0398299-2405-0533-UA14140030000092230 від 31.12.2025 на суму 12 637,50 грн (готельні будівлі, вул. Безуха, 3В); № 0398303-2405-0533-UA14140050000020560 від 31.12.2025 на суму 209 145,00 грн (вул. Таганрозька, 64); № 0398300-2405-0533-UA14140050000020560 від 31.12.2025 на суму 6 009,00 грн (вул. Шевченка, 17-19); №0398295-2405-0533-UA14140050000020560 від 31.12.2025 на суму 65 034,00 грн та № 0398293-2405-0533-UA14140050000020560 від 31.12.2025 на суму 70 086,00 грн (обидва — вул. Торгова, 122);

-за 2022 рік: № 0398288-2405-0533-UA14140030000092230 від 31.12.2025 на суму 2 281,77 грн (готельні будівлі, вул. Безуха, 3В); № 0398290-2405-0533-UA14140050000020560 на суму 12 654,42 грн (вул. Торгова, 122).

28.04.2026 відповідач прийняв податкову вимогу та рішення № 99/05-99-13-03/2272115150 про опис майна у податкову заставу.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про опис майна протиправними, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

На підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п.266.7.1 п.266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.266.10.3 ст.266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п.102.1 ст.102 цього Кодексу.

На підставі п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.266.10.1. ст.266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Щодо твердження позивача про звільнення від сплати податку на нерухоме майно - розташоване у м. Краматорськ Донецької області, у за 2021 та 2022 роки на підставі п.п.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону України від 24.03.2022 № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану»:, відповідно до якого тимчасово положення ст.266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями рф, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, суд прийшов наступного.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України був введений воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-ІХ, в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 та діє до теперішнього часу.

Після введення в Україні воєнного стану Законом України від 24.03.2022 № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» підрозділ 10 розділу ХХ ПК України був доповнений п.п.69.22 такого змісту: «69.22. Тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями рф, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією рф проти України; за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією рф проти України; тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок визнання об`єктів житлової нерухомості такими, що непридатні для проживання у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначається Кабінетом Міністрів України».

Цей Закон набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 05.04.2022.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до підрозділу 1 розділу 1 «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» вказаного Переліку Краматорська територіальна громада з 24.02.2022 належать до Території можливих бойових дій. Дата припинення можливості бойових дій щодо вказаної території не визначена.

На виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 Міністерством розвитку громад та територій України прийнято наказ від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», який був чинним на дату прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 31.12.2025 року. Згідно з розділом ІІ зазначеного Переліку до тимчасово окупованих рф територій віднесено Маріупольську міську територіальну громаду Донецької області, до складу якої входить місто Маріуполь Донецької області.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки нерухоме майно, що належить позивачу, розташоване у місті Маріуполі Донецької області, то за 2021, 2022 роки позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно за об`єкти нерухомості.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ п.п.69.22 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України був викладений у новій редакції.

Цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 06.05.2023.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 зазначено: «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Положення ч.1 ст.58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)».

У Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2012 від 13.03.2012 зазначено: «Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях вже висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно- правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).

Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20.

Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм. До події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ, який набрав чинності 06.05.2023, має застосовуватись до правовідносин, що виникли після 06.05.2023.

Вищевикладене свідчить про протиправність нарахування податку на нерухоме нежитлове майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2021, 2022 роки.

Відтак, суд прийшов висновку про недоведеність відповідачем як суб`єктом владних повноважень наявності достатніх правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене суд дійшов переконання, що податкові повідомлення-рішення № 0398293-2405-0533-UA14140050000020560, № 0398288-2405-0533-UA14140030000092230, № 0398300-2405-0533-UA14140050000020560, № 0398290-2405-0533-UA14140050000020560, № 0398303-2405-0533-UA14140050000020560, № 0398299-2405-0533-UA14140030000092230 від 31.12.2025 є протиправними і підлягають скасуванню, адже відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності їх прийняття прийнятого ним таких рішення.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування рішення відповідача про опис майна у податкову заставу № 99/05-99-13-03/2272115150 від 28.04.2026, суд прийшов наступного.

Позивач стверджує, що оскільки борг не є узгодженим, що виключає право на формування податковим органом рішення про опис майна у податкову заставу.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків та відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до статті 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. У зв`язку з чим актом опису майна від 12.06.2023 року №214, в податкову заставу описано майно, яке перебуває у його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Суд повторно відмічає, що відповідачем 28.04.2026 ухвалено рішення про опис майна у податкову заставу.

Передумовою винесення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків.

Саме у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу контролюючий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника контролюючого органу та складеного акту опису ліквідного майна.

Враховуючи, що за наслідками даної справи, суд скасував податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов`язань, а відтак грошові зобов`язання залишились неузгодженими та не мають статус податкового боргу, тому на майно позивача не поширюється право податкової застави.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про опис майна у податкову заставу № 99/05-99-13-03/2272115150 від 28.04.2026.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 3567,47 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області №0398293-2405-0533-UA14140050000020560 від 31.12.2025, №0398288-2405-0533-UA14140030000092230 від 31.12.2025, №0398300-2405-0533-UA14140050000020560 від 31.12.2025, №0398290-2405-0533-UA14140050000020560 від 31.12.2025, №0398303-2405-0533-UA14140050000020560 від 31.12.2025, №0398299-2405-0533-UA14140030000092230 від 31.12.2025, якими визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нерухомого майна, що належать ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу №99/05-99-13-03/2272115150 від 28 квітня 2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3567,47 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач ОСОБА_1 , місцезнаходження – АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ;

Повне судове рішення складено та підписано суддею 18.09.2026.

Суддя М. І. Садова