Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №509/2398/19 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/47/26

Справа № 509/2398/19

Головуючий у першій інстанції Козирський Є. С.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,

на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 березня 2021 року,

у справі за позовом ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , державного реєстратора Демченко Сергія Олександровича, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району, правонаступником якої є Роздільнянська міська рада, ТОВ «ДЖИВВАЙП ФІНАНС», треті особи ПАТ «ВЕКТОР БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» про скасування рішення про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , державного реєстратора Демченка С.О., Єреміївської сільської ради Роздільнянського району, ТОВ «ДЖИВВАЙП ФІНАНС», про скасування рішення про державну реєстрацію речового права, треті особи ПАТ «ВЕКТОР БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», в обґрунтування якої зазначила, що 13.08.2007 року між ОСОБА_9 та Двадцять другим Одеським відділенням ООД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Река Л.А., за реєстровим № 2798, відповідно до умов якого ОСОБА_9 передав в іпотеку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» належні йому на праві власності житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, про що в книзі реєстрації смертей 05 грудня 2011 року було зроблено відповідний актовий запис № 103 та видано відповідне свідоцтво.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_9 народився син, ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на все його майно, в тому числі і на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . В інтересах ОСОБА_1 , до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, Орзіха Ю.Г. із заявою про прийняття спадщини, звернулась його мати, ОСОБА_4 , проте нотаріус не зареєстрував право власності на майно спадкодавця за спадкоємцем - ОСОБА_1 .

Позивачу стало відомо, що права вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_9 , за договором іпотеки від 13.08.2007 року було відступлено ПАТ «Вектор Банк» на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1430. За рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30697387 від 29.07.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., тобто того ж нотаріуса, яким було посвідчено Договір відступлення права вимоги, ПАТ «Вектор Банк» став іпотекодержателем житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Права вимоги ПАТ «Вектор Банк» до ОСОБА_9 , за договором іпотеки від 13.08.2007 року відступлено ТОВ «Дживвайп Фінанс» за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30698246 від 29.07.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., що було прийнято в той самий день на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1432.

Того ж дня, тобто 29.07.2016 року за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30698889 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1434, права вимоги до ОСОБА_9 , за договором іпотеки від 13.08.2007 року було відступлено ТОВ «Дживвайп Фінанс» ОСОБА_6 .

Позивач посилається, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу). індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченко С.О., право власності на належні позивачеві за правом спадщини земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_6 .

В подальшому 06.02.2019 року за договором купівлі-продажу № 307, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. вищевказане нерухоме майно було відчужено ОСОБА_8 .

З укладенням договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1434 відбулася заміна іпотеко держателя - фінансової установи, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_6 , яка не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

За таких обставин, на думку позивача, та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб?єктного складу договору факторингу, то Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1434, підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статі 215 ЦК України.

Також посилається, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, вбачається, що підставою для прийняття рішення № 36658081 від 17.08.2017 року державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченко С.О. про реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_6 стало, серед іншого, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 3500134925100 від 09.09.2016 року. Отже вищезазначене повідомлення нібито належним чином було направлено боржнику, та зі спливом 30-тиденого строку його отримання було надано державному реєстратору, як того вимагає п.61 Порядку.

Позивач звертає увагу суду, що на момент, коли вимога про усунення порушень направлялась боржнику за іпотечним договором, тобто ОСОБА_9 , та більш того, на момент отримання такої вимоги рекомендованим листом, боржник вже помер майже як 5 років (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). З зазначених вище підстав, рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченка С.О. № 36658081 від 17.08.2017 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконним, оскільки було прийнято на підставі фальсифікованих документів, а також з тих підстав, що стягнення накладалось на майно вже померлої людини без звернення до спадкоємців, а тому підлягає скасуванню.

Оскільки загальна площа житлового будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , становить 171,6 кв.м, зазначений об?єкт підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Так, спірний житловий будинок та земельну ділянку було відчужено ОСОБА_8 за оплатним договором купівлі-продажу ОСОБА_6 , особою, яка є неналежним кредитором та право власності якої на спірне майно було зареєстроване незаконним шляхом, тобто особою, яка в призмі ч. 1 ст. 388 ЦК України не мала права відчужувати таке майно, про що не міг знати ОСОБА_8 , тому, на думку позивача, права ОСОБА_1 , який належним чином прийняв в спадщину спірне майно, яке в подальшому вибуло з його володіння не з його волі, підлягають захисту саме відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦКУ.

ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , просила суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1434. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Єремієвської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, Демченко С.О. щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вилучити запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувати від ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 належні йому на праві власності, набутого в порядку спадкування за законом житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Овідіопольський районний суд Одеської області ухвалою від 30 листопада 2020 року залучив ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до участі у справі №509/2398/19 як правонаступників відповідача – ОСОБА_8 .

???

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 01 березня 2021 року позову заяву ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , державного реєстратора Демченко Сергія Олександровича, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району, ТОВ «ДЖИВВАЙП ФІНАНС», треті особи ПАТ «ВЕКТОР БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», про скасування рішення про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнив частково. Визнав недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1434, укладений між ТОВ «Дживвайп Фінанс» та ОСОБА_6 . Визнав незаконним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченко С.О. щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вилучив запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнав за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В решті вимог відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін, так договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ «ДЖИВВАЙП ФІНАНС» та ОСОБА_6 повинно бути визнано недійсним, оскільки укладений з порушенням частини третьої статті 512, статті 1054, частини третьої статті 1079, частини другої статті 1083 ЦК України, статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а отже позов в цій частині підлягає задоволенню. Суд також дійшов висновку, що рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченка С.О. № 36658081 від 17.08.2017 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН : 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконним, оскільки стягнення накладалось на майно вже померлої особи без звернення до спадкоємців, в чому також не пересвідчився державний реєстратор, маючи доступ до всіх необхідних реєстрів, а тому підлягає скасуванню. Крім того, за наслідками прийнятого державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченко С.О. рішення про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а отже таке рішення є незаконним, та повинно бути скасовано. Також, оскільки з підстав зазначених вище, ОСОБА_6 є неналежним іпотекодержателем за іпотечним договором від 13.08.2007 р. за реєстровим № 2798, відповідно до якого державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченка С.О. було прийнято рішення № 36658081 від 17.08.2017 року, суд вважав, що вказане рішення також необхідно скасувати.

Оскільки ОСОБА_1 завчасно звернувся через свого законного представника із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню. Щодо витребування майна від добросовісного набувача, суд вважав, що у задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити, оскільки, вказана вимога є передчасною.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.03.2021 року по справі № 509/2398/19 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги, щодо витребування від ОСОБА_8 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_1 належні йому на праві власності, набутого в порядку спадкування за законом житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо витребування від ОСОБА_8 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_1 належні йому на праві власності, набутого в порядку спадкування за законом житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , задовольнити. В інших частинах рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.03.2021 року по справі № 509/2398/19 залишити без змін, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В лютому 2025 року ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, просив суд скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 березня 2021 року у справі № 509/2398/19 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні зазначеного позову відмовити повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Апеляційна скарга ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , мотивована тим, що суд зобов?язаний був в доступній формі викласти в своєму рішенні аргументи, які б дозволили сторонам зрозуміти, чому саме суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимоги щодо витребування майна у добросовісного набувача. Зі спірної частини рішення не вбачається, чому саме суддя прийшов до висновку, що пред`явлення вимоги про витребування до добросовісних набувачів є передчасною. Посилається, що спірний житловий будинок та земельну ділянку було відчужено ОСОБА_8 за відплатним договором купівлі-продажу ОСОБА_6 , особою, яка є неналежним кредитором та право власності якої на спірне майно було зареєстроване незаконним шляхом, тобто особою, яка в призмі ч. 1 ст. 388 ЦК України не мала права відчужувати таке майно, про що не міг знати ОСОБА_8 . Скаржник вважає, що оскільки судовим рішенням було визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію та вилучено запис про реєстрацію права власності на спірний будинок за ОСОБА_6 , яка продала за відплатним договором такий будинок ОСОБА_8 , є всі підстави для витребування спірного майна у правонаступників останнього, а отже рішення в оскаржуваній частині повинно бути задоволене.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що намагаючись поставити під сумнів договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В., за реєстровим № 1434, позивач не навів у позовній заяві обґрунтувань з поводу того, яким саме чином відступлення права вимоги (заміна кредитора у зобов?язанні) порушує права ОСОБА_1 і в чому конкретно це, порушення полягає.

Скаржник вважає, що порівнюючи зміст договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 липня 2016 року з ознаками договору факторингу, як вони визначені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), слід констатувати, що оспорюваний позивачем договір не відповідає ознакам договору факторингу та не є таким по суті, оскільки предметом договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 липня 2016 року не є право грошової вимоги, зміст договору не дає підстав для висновку що його метою є отримання клієнтом фінансування за рахунок відступлення права вимоги до боржника, в договорі також відсутні умови про те, що відступлення права вимоги відбувається за плату.

Крім того стверджує, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою, тобто позивачем обрано неефективний спосіб захисту його нібито порушених прав. З цих же підстав не підлягали задоволенню вимоги сторони позивача про визнання за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , права власності на спадкове майно.

Скаржник звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_4 і ОСОБА_6 у 2014 році досягнуті домовленості щодо розпорядження спірним майном, а також врегулювання заборгованості перед кредиторами, зокрема, ОСОБА_4 було уповноважено ОСОБА_6 розпоряджатися спірним майном. 20 вересня 2014 року ОСОБА_4 склала розписку, відповідно до якої що продала будинок, площею 267 кв.м з земельною ділянкою 24 сотки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належали на праві приватної власності її померлому чоловікові ОСОБА_9 . У розписці ОСОБА_4 вказала, що зобов?язується вступити в права спадкування так як у них є спільна дитина, ОСОБА_1 , та в інтересах дитини передати будинок ОСОБА_6 , яка зобов?язується закрити банківський кредит по даному об?єкту. У розписці значено, що ОСОБА_4 продала будинок з банківським кредитом за суму 1800000,00 гривень. Вказаною розпискою ОСОБА_4 підтвердила, що грошові кошти отримала в повному обсязі, претензій не має і мати не буде. Перехід права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки відбувся з відома та згоди позивача (його законного представника) підтверджується матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_9 . Заяв або документів для оформлення прав на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 нотаріусу надано не будо.

Скаржник посилається, що з позовом, що розглядається у межах цієї справи, позивач звернувся лише у правні 2019 року, разом із тим постанова приватного нотаріуса Лиманського районного нотаріального округу Орзіха Ю.Г, про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок та на земельну ділянку, що належали ОСОБА_9 прийнята 25 листопада 2020 року, тобто через рік після відкриття провадження у справі.

Також скаржник вважає, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

(2) Позиція інших учасників справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021 року цивільну справу розподілено колегії суддів: головуючий суддя – Цюра Т.В., судді: Гірняк Л.А., Сегеда С.М.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 13.05.2021 року відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 .

Одеський апеляційний суд ухвалою від 27.05.2021 року призначив справу до розгляду.

В червні 2023 року від ОСОБА_5 , від імені якої діє ОСОБА_11 , до апеляційного суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_5 стало відомо, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 у 2014 році були досягнені домовленості щодо розпорядження спірним житловим будинком та земельною у ділянкою та врегулюванням спору щодо наявної заборгованості за кредитним договором перед банком, у зв?язку з чим ОСОБА_4 було уповноважено ОСОБА_6 розпоряджатися житловим будинком та земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, ОСОБА_4 30.09.2014 року складено документ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », згідно якого остання зазначила, що здала в оренду ОСОБА_6 та ОСОБА_12 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав на праві приватної власності її померлому чоловікові ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з правом викупу будинку. Будинок передала. Орендну плату отримала по домовленості сторін. 20.09.2014 року ОСОБА_4 склала розписку, відповідно до якої підтвердила, що продала будинок, площею 267 кв.м. з земельною ділянко 24 сотки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належали на праві приватної власності її померлому чоловікові ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У розписці ОСОБА_4 вказала, що зобов?язується вступити в права спадкування так як у них є спільна дитина, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , та в інтересах дитини передати будинок ОСОБА_6 , яка зобов?язуєтеся закрити банківський кредит по даному об?єкту до 01.09.2015 року. Зазначено, що ОСОБА_4 продала будинок з банківським кредитом за суму 1800000,00 гривень, що еквівалентно 128000,00 дол. США. Даною розпискою ОСОБА_4 підтвердила, що грошові кошти отримала в повному об?ємі, претензій немає і мати не буде. Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що позивачу було відомо про те, що ОСОБА_6 набула право вимоги за спірним кредитним договором, та в подальшому, за попередньою згодою зі спадкоємцями позичальника ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернула стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, після чого через деякий час здійснила відчуження спірного житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_8 . Отже, ОСОБА_4 , діючи від свого імені та від імені свого сина ОСОБА_1 , отримала від ОСОБА_6 за продаж іпотечного майна та закриття кредиту перед банком грошові кошти у розмірі 1800000,00 гривень, що еквівалентно 128000,00 дол. США, та складеною розпискою ОСОБА_4 підтвердила, що грошові кошти отримала в повному об?ємі, претензій немає і мати не буде, а тому наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Крім того, ОСОБА_5 , від імені якої діє ОСОБА_11 , 27.06.2023 року подала клопотання про витребування доказів, просила суд витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фадєєвої Н.О. наступні документи: завірену належним чином копію довіреності від 20.09.2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадеєвою Н.О., зареєстрованої в реєстрі за № 2561; повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей щодо відомостей про довіреність від 20.09.2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О., зареєстрованої в реєстрі за № 2561. Витребувати у ОСОБА_6 оригінали наступних документів: розписки від 20.09.2014 року, написаної власноруч ОСОБА_4 , про продаж житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 та отримання грошових коштів за продаж нерухомого майна; договору оренди від 30.09.2014 року, написаного власноруч ОСОБА_4 , про передачу в оренду ОСОБА_6 та ОСОБА_12 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з правом викупу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2023 року в цій справі визначено головуючим суддю Коновалову В.А., у зв`язку зі звільненням у відставку з посади судді ОСОБА_13 , відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 763/0/15-23 від 01 серпня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_13 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023 року в цій справі замінено суддів Сєвєрову Є.С., Комлеву О.С., на суддів Карташова О.Ю., Назарову М.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 року в цій справі замінено суддю Назарову М.В. на Стахову Н.В.

В судовому засіданні 08.04.2024 року позивач та його представник визнали факт видання довіреності від 20.09.2014 року від ОСОБА_4 , проте поставили під сумнів написання ОСОБА_4 розписки від 20.09.2014 року та договору оренди від 30.09.2014 року, зазначивши, що почерк та підпис не ОСОБА_4 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, частково задоволено клопотання ОСОБА_5 , від імені якої діє ОСОБА_11 , про витребування доказів, зобов`язано ОСОБА_6 надати оригінали розписки від 20.09.2014 року, про продаж житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 та отримання грошових коштів за продаж нерухомого майна; договір оренди від 30.09.2014 року про передачу в оренду ОСОБА_6 та ОСОБА_12 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з правом викупу, у разі відсутності надати письмову заяву про відсутність вказаних доказів. Відмовлено в частині витребування завіреної належним чином копію довіреності від 20.09.2014 року, оскільки позивач та його представник не заперечували факту видачі вказаної довіреності.

18.07.2024 року представник ОСОБА_6 – ОСОБА_14 звернувся до суду з клопотанням про витребування від Суворовського районного суду міста Одеси належним чином завіреної копії обвинувального акту в справі № 523/9925/13-к, кримінальне провадження № 1-кп/523/780/24, із таким складом сторін: обвинувачений: ОСОБА_15 , законний представник обвинуваченного: ОСОБА_16 , прокурор: Марчук О.С., потерпілий: ОСОБА_9 , потерпілий: ОСОБА_17 , потерпілий: ОСОБА_4 , потерпілий: ОСОБА_18 , представник потерпілого: ОСОБА_19 , за положеннями ст. 190 та інших КК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 року в цій справі замінено суддю Стахову Н.В. на Назарову М.В.

24.10.2024 року від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_11 надійшло клопотання про доручення доказів, а саме долучити до матеріалів справи №509/2398/19 адвокатський запит за вих. №1-09/07 від 09.07.2024 року; відповідь Суворовського районного суду м. Одеси на адвокатський запит.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.10.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволені клопотання про приєднання доказів представника відповідача ОСОБА_11 , оскільки в справі №509/2398/19 є правовідносини, що стосуються кредитних правовідносин.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.10.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволення клопотання представника ОСОБА_6 – ОСОБА_14 про витребування копії обвинувального акту в справі № 523/9925/13-к, оскільки вказане не стосується розгляду кредитних правовідносин.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 24.10.2024 року витребував у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білик В.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 .

Одеський апеляційний суд ухвалою від 14.04.2025 року клопотання ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнив. Поновив ОСОБА_2 строк на оскарження рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 березня 2021 року, відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 та ухвалою від 05.06.2025 року призначив справу до розгляду.

09.05.2025 року від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білик В.В. надійшла відповідь, нотаріусом зазначено, що оскільки спадкова справа може містити велику кількість аркушів, необхідно вирішити питання щодо оплати заінтересованими особами за нотаріальні послуги технічного характеру (в тому числі ксерокопіювання документів та інших витрат).

12.06.2025 року від ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, в обґрунтування якої зазначено, що на момент подання ОСОБА_4 апеляційної скарги її повноваження як законного представника ОСОБА_1 припинилися, станом на 29.03.2021 року він володів повною цивільною дієздатністю, і міг самостійно користуватися відповідними процесуальним правами та виконувати процесуальні обов`язки.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 12.06.2025 року витребував у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білик В.В. відомості про те хто звертався до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ; чи видавалися свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ; якщо видавалися кому зі спадкоємців і на яке майно видавалися свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

07 жовтня 2025 року від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білик В.В. надійшла відповідь, в якій повідомлено, що 05 травня 2020 року заведено спадкову справу № 3/2020 до майна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . В спадковій справі наявні спадкоємці: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка подала заяву про прийняття спадщини за заповітом та за законом своєчасно; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який подав заяву про прийняття спадщини за законом своєчасно. Спадкоємці ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заявили, що до складу спадкового майна після померлого входять в тому числі: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на яку 14 січня 2021 року видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім?я ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ; ?грошові вклади з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексаціями, що знаходяться у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та у ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», на які 01 квітня 2021 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом на ім?я ОСОБА_5 ; ?земельна ділянка, загальною площею 0,065 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 5122782600:01:002:5045, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (колишня адреса: земельна ділянка розташована на території Красносільської сільської ради Куліндорівського садового масиву Комінтернівського району Одеської області), на яку 04 жовтня 2021 року видані свідоцтва про право на спадщину за законом на і`мя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Інших спадкоємців, що прийняли спадщину, станом на 03 жовтня 2025 року, немає.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 09.10.2025 року залучив до участі у справі в якості правонаступника Єреміївської сільської ради Роздільнянського району - Роздільнянську міську раду (67400, Одеська область, Роздільна, вул. Муніципальна, 17, ЄДРПОУ 33356925) у справі за позовом ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , державного реєстратора Демченко Сергія Олександровича, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району, ТОВ «ДЖИВВАЙП ФІНАНС», треті особи ПАТ «ВЕКТОР БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» про скасування рішення про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Федяєв С.В., представник ОСОБА_5 – адвокат Попова О.А., представник ОСОБА_2 – адвокат Логовський В.В., представник ОСОБА_6 – ОСОБА_14 , АТ «Райффазен банк АВАЛЬ», Роздільнянська міська рада, ПАТ "ВЕКТОР БАНК" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судові повістки-повідомлення отримали 18.07.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджуєтьсядовідками.

ТОВ «ДЖИВВАЙП ФІНАНС» про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, у відповідності до п.1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, судову повістку- повідомлення отримало 28.07.2026 року.

Державний реєстратор Демченко С.О., ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

12.08.2026 року від АТ «Райффазен банкАВАЛЬ» надійшла заява про розгляд цивільної справи № 509/2398/19 без участі представника АТ «Райффайзен Банк».

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.08.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в дослідженні договору оренди від 30.09.2014 року та розписки від 20.09.2014 року, оскільки ставилась під сумнів їх достовірність, проте оригіналів зазначених документів суду не надано.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 – ОСОБА_20 доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 підтримала, просила задовольнити апеляційну скаргу, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. Договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ «ДЖИВВАЙП ФІНАНС» та ОСОБА_6 повинно бути визнано недійсним, оскільки укладений з порушенням частини третьої статті 512, статті 1054, частини третьої статті 1079, частини другої статті 1083 ЦК України, статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а отже позов в цій частині підлягає задоволенню. Суд також дійшов висновку, що рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченка С.О. № 36658081 від 17.08.2017 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН : 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконним, оскільки стягнення накладалось на майно вже померлої особи без звернення до спадкоємців, в чому також не пересвідчився державний реєстратор, маючи доступ до всіх необхідних реєстрів, а тому підлягає скасуванню. Крім того, за наслідками прийнятого державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченко С.О. рішення про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а отже таке рішення є незаконним, та повинно бути скасовано. Також, оскільки з підстав зазначених вище, ОСОБА_6 є неналежним іпотекодержателем за іпотечним договором від 13.08.2007 р. за реєстровим № 2798, відповідно до якого державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченка С.О. було прийнято рішення № 36658081 від 17.08.2017 року, суд вважав, що вказане рішення також необхідно скасувати.

Оскільки ОСОБА_1 завчасно звернувся через свого законного представника із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню. Щодо витребування майна від добросовісного набувача, суд вважав, що у задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити, оскільки, вказана вимога є передчасною.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 13.08.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ОСОБА_9 (позичальник) укладено кредитний договір № 014/3611/74/79710 за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 395850 доларів США, в тому числі комісія банку у розмірі 1,5% - 5850 доларів США, а позичальник зобов`язується належним чином використовувати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором.

Кредит надається на строк по 10 серпня 2027 року (включно), згідно графіку надання кредиту (додаток № 1 до Договору) (п. 1.2. кредитного договору).

Судом встановлено, що13.08.2007 року між ОСОБА_9 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рєка Л.А., за реєстровим № 2798, відповідно до умов якого ОСОБА_9 передав в іпотеку Відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» належні йому на праві власності житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В пункті 1.1. іпотечного договору зазначено, що цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя до іпотекодавця, що випливає з кредитного договору № 014/3611/74/79710, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем 10 серпня 2007 року, а також усіх договорів про внесення змін та доповнень до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку кредитного договору, з умовами якого іпотекодавець ознайомлений та згоден.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, про що в книзі реєстрації смертей 05 грудня 2011 року зроблено відповідний актовий запис № 103 та видано свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_9 , є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на все його майно, в тому числі і на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч. 4 ст. 1268 ЦК України).

Приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Орзіх Ю.Г. на виконання ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.05.2019 року надано відповідним чином завірену копію спадкової справи № 9/2012, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 .

Із матеріалів спадкової справи № 9/2012 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Орзіха Ю.Г. в інтересах ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини, звернулась його мати ОСОБА_4 .

Отже спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_9 є його син ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду позивач просив, визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1434; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Єремієвської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, Демченко С.О. щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; вилучити запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку; витребувати від ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 належні йому на праві власності, набутого в порядку спадкування за законом житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН: 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що права вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_9 за договором іпотеки від 13.08.2007 року відступлено Публічному акціонерному товариству «Вектор Банк» на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1430. За рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30697387 від 29.07.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Немм Олени Володимирівни, тобто того ж нотаріуса, яким було посвідчено Договір відступлення права вимоги, ПАТ «Вектор Банк» став іпотекодержателем житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому права вимоги ПАТ «Вектор Банк» до ОСОБА_9 , за договором іпотеки від 13.08.2007 року відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дживвайп Фінанс» за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30698246 від 29.07.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Немм Олени Володимирівни, що було прийнято в той самий день на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1432.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Частиною першою статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами

у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше

не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання,

в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року

№ 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадах, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, – інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі,

не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду не вбачала згідно постанови від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 вважала за необхідне відступити від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), лише конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним забезпечувальним договором є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Якщо попередній кредитор (банк) не перебуває у процедурі ліквідації, фізична особа не може бути стороною договору про переуступку права вимоги

за кредитним договором.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дживвайп Фінанс» та ОСОБА_6 укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, який посвідчено 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1434.

Пунктом 1.1. договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки визначено, що у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги № 29-07/16 від 29 липня 2016 року за кредитним договором № 014/3611/74/79710 від 10.08.2007 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позичальником - ОСОБА_9 , іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_9 і посвідчений 13.08.2007 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Рєкою Л.А. за реєстровим; 2798, який виступає в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору.

Судом встановлено, що 29.07.2016 року за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30698889 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Немм Олени Володимирівни, на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1434, права вимоги до ОСОБА_9 , за договором іпотеки від 13.08.2007 року відступлено ТОВ «Дживвайп Фінанс» ОСОБА_6 .

Зазначені обставини свідчать про те, що з укладенням між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дживвайп Фінанс» та ОСОБА_6 договору відступлення права вимоги № 29-07/16 від 29 липня 2016 року за кредитним договором № 014/3611/74/79710 від 10.08.2007 року та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 липня 2016 року відбулась заміна суб`єктивного складу у частині кредитора на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно із зазначених норм права.

За таких обставини, колегія суддів вважає, що відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор – банк або інша фінансова установа, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги укладеного 29 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дживвайп Фінанс» та ОСОБА_6 підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).

Згідно статті 7 Закону України «Про іпотек» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Судом встановлено, що за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, ОСОБА_21 , право власності на земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_6 .

Пунктом 4.2 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержавтель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання іпотекодавцем основного зобов`язання у наступних випадках: - якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому не поверненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій); - у разі порушення встановленого кредитним договором обов`язку цільового використання кредитних коштів.

Згідно п.4.4. розділу 4 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: - за рішенням суду; - за виконавчим написом; - в позасудовому порядку на підставі цього договору шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. При цьому цей пункт договору є застереженням в іпотечному договорі, яке, в свою чергу має силу договору про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 36,37 Закону України «Про іпотеку»).

Положеннями пункту 4.5 розділу 4 договору іпотеки визначено, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя відбувається після спливу 30-денного строку з моменту надіслання на адресу іпотекодавця, або з моменту вручення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення умов кредитного договору та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання зазначеної вимоги, шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя. Іпотекодавець цим договором надає згоду на таке набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Додаткова згода іпотекодавця на набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки на підставі цього договору не потрібна.

У разі порушення іпотекодавцем основного зобов`язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 4.1 іпотечного договору).

Отже умовами укладеного між сторонами іпотечного договору, зокрема розділом 4 іпотечного договору, передбачена можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, передбаченому статтею 37 Законом України «Про іпотеку», за умови направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення умов кредитного договору та попередження по звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як на підставу для скасування рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, ОСОБА_21 позивач у позовній заяві посилається на те, що звернення стягнення накладалося на майно вже померлої людини без звернення до спадкоємця; у порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19)).

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

У статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до свідоцтва від 06.10.2016 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, на підставі статті 84 Закону України «Про нотаріат» Янковська О.С. посвідчила, що нею 07 вересня 2016 року заяву ОСОБА_6 передано ОСОБА_9 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Заява містила відомості щодо вимоги ОСОБА_6 достроково, протягом 30 календарних днів з дати направлення цієї вимоги, погасити заборгованість за кредитним договором № 014/3611/74/79710 від 10.08.2007 року, іпотечним договором від 13.08.2007 року в розмірі 75736447,03 грн. Якщо в строк визначений в даній вимозі заборгованість за кредитним договором № 014/3611/74/79710 від 10.08.2007 року не буде погашена в повному обсязі ОСОБА_6 ініціюватиме звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Рєкою Л.А. 13.08.2007 року за реєстровим №2798, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,243 га, що в АДРЕСА_1 шляхом продажу третім особам або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до ст. ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку». Заява була передана поштою та отримано повідомлення про вручення поштового відправлення (заяви) 10 вересня 2016 року.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення в якому зазначено про направлення 09.09.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. поштової кореспонденції ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_4 . В графі вручено зазначена дата – 10.09.2016 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на момент, коли вимога про усунення порушень направлялась боржнику за іпотечним договором, тобто ОСОБА_9 , та на момент отримання такої вимоги рекомендованим листом, боржник вже помер майже як 5 років (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Судом встановлено, що підставою для прийняття рішення № 36658081 від 17.08.2017 року державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, ОСОБА_21 про реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_6 стало, серед іншого, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 3500134925100 від 09.09.2016 року.

Доказів направлення ОСОБА_6 спадкоємцю ОСОБА_1 , за адресою реєстрації, яка вказувалась у заяві про прийняття спадщини, АДРЕСА_5 або будь-якою іншою адресою, повідомлення про усунення порушення, а також про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що іпотекодержателем не надано належного підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору від 13 серпня 2007 року щодо надіслання спадкоємцю боржника повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за ОСОБА_6 на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН : 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 , без надсилання спадкоємцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, тому рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченка С.О. № 36658081 від 17.08.2017 року є незаконним.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, скільки відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29 липня 2016 року на користь фізичної особи ОСОБА_6 суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, та вимога про усунення порушення спадкоємцю ОСОБА_1 , який на час звернення стягнення на предмет іпотеки був неповнолітньою особою, його законному представнику не надсилалася, що свідчить про порушення іпотекодержателем вимог закону щодо повідомлення боржника (спадкоємця боржника) про наступне звернення стягнення на предмет іпотеки. Спадкоємець боржника, якому не було відомо про існування вимог кредитора спадкодавця, не може бути позбавлений успадкованого майна в позасудовому порядку без будь-якого повідомлення чи попереднього пред`явлення претензії кредитором. Позбавлення особи майна в такий спосіб є порушенням права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України.

Як на підставу для скасування рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, ОСОБА_21 позивач у позовній заяві посилається, зокрема на порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

07 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Колегія суддів вважає, що положення вказаного закону не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі, оскільки з матеріалів спадкової справи № 9/2012, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 , вбачається отримання 03.12.2014 року ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом свідоцтва про право на спадщину, яке складається з частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Позивачем, доказів на підтвердження обставин відсутності іншого майна у власності, суду не надано.

Колегія суддів зауважує, що закон не пов`язує визнання недійсним іпотечного договору одночасно із визнанням недійсним кредитного договору. Позивач на власний розсуд обрав такий спосіб захисту як визнання недійсним іпотечного договору, який відповідає змісту порушеного права позивача та є ефективним способом захисту.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Отже, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні, гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) погоджуючись із зазначеними висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року в справі № 545/1883/20 додатково зазначила, що оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем, заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Отже судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16).

Із матеріалів справи вбачається, що 06.02.2019 року за договорами купівлі-продажу № 304, №307 укладеними між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., ОСОБА_6 передала у власність (продала), а ОСОБА_8 прийняв у власність (купив) житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою, загальною площею 0, 2430 га, в тому числі за земельними угіддями: 0,2430 га – рілля, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_8 помер. Після його смерті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_22 , заведено спадкову справу, за відкриттям якої звернулись ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Овідіопольський районний суд Одеської області ухвалою від 30 листопада 2020 року залучив ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до участі у справі №509/2398/19 як правонаступників відповідача – ОСОБА_8 .

Оскільки ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі продажу від 06.02.2019 року відчужила житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку загальною площею 0,2430 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які є предметом іпотеки за іпотечним договором від 13.08.2007 року ОСОБА_8 , то скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року; вилучення запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку не зможе забезпечити поновлення порушених прав позивача на зазначений житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, від 06 липня 2016 року у справі № 6-3095цс15).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що вимога позивача про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку не є ефективним способом захисту права спадкоємця, оскільки належним сопором захисту є витребування майна від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У статті 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Набувач визнається добросовісним, якщо на час вчинення правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, він може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 серпня 2023 року у справі № 712/9803/20 (провадження № 61-12639св22) та від 27 лютого 2024 року у справі № 754/3142/21 (провадження № 61-349св23).

У випадку якщо іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, то не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

Ураховуючи викладені обставин колегія суддів вважає, що реєстрація права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку загальною площею 0,2430 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 відбулася із порушенням вимог чинного законодавства щодо належного повідомлення спадкоємця боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та наступне звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про вибуття спірного житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами та земельної ділянки із власності на час реєстрації спадкоємцяпоза його волею, тому подальше відчуження спірного майна ОСОБА_6 , яка не набуло права на звернення стягнення на предмет іпотеки – на вказане нерухоме майно у позасудовому порядку, на користь ОСОБА_8 є незаконним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави витребування житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку загальною площею 0,2430 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які є спадкоємцями ОСОБА_8 на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Колегія суддів також звертає увагу, що спадкоємці ОСОБА_8 , який є добросовісним набувачем, не позбавлені права на захист своїх майнових інтересів, зокрема шляхом пред`явлення вимог про відшкодування збитків відповідно до статті 661 ЦК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Посилання відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на те, що позивачу було відомо про набуття ОСОБА_6 права вимоги за спірним кредитним договором та в подальшому за попередньою згодою зі спадкоємцями позичальника ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання звернула стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та через деякий час здійснила відчуження спірного житлового будинку та земельної ділянки, що підтверджується копією довіреності, копією договору оренди від 30.09.2014 року, копією розписки від 20.09.2014 року, що свідчить про наявність в діях власника волі на передачу майна інші особі і унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача, колегія суддів не приймає з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В судовому засіданні 08.04.2024 року позивач та його представник поставили під сумнів написання ОСОБА_4 розписки від 20.09.2014 року та договору оренди від 30.09.2014 року, зазначивши, що почерк та підпис не ОСОБА_4 .

Представник ОСОБА_6 – адвокат Сержант Ю.В. в судовому засіданні зазначив, що у ОСОБА_6 відсутні оригінали розписки від 20.09.2014 року та договору оренди від 30.09.2014 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, частково задоволено клопотання ОСОБА_5 , від імені якої діє Попова О.А., про витребування доказів, зобов`язано ОСОБА_6 надати оригінали розписки від 20.09.2014 року, про продаж житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 та отримання грошових коштів за продаж нерухомого майна; договір оренди від 30.09.2014 року про передачу в оренду ОСОБА_6 та ОСОБА_12 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з правом викупу, у разі відсутності надати письмову заяву про відсутність вказаних доказів.

Однак, ОСОБА_6 ухвала Одеського апеляційного суду від 08.04.2024 року не виконана, оригінал розписки від 20.09.2014 рок, та оригінал договір оренди від 30.09.2014 року не надано, як і не надано письмової заяви про відсутність вказаних доказів.

Оскільки у порядку частини шостої 95 ЦПК України, учасники справи ставили під сумнів відповідність поданих представником ОСОБА_5 до суду копій доказів (копії договору оренди від 30.09.2014 року та копії розписки від 20.09.2014 року) їх оригіналам, ставилось питання щодо їх витребування, ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.04.2024 року витребувані оригінали вказаних документів, однак суду оригінали документів не надано, то такі докази є недопустимими та не можуть бути покладені в основу рішення.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже у передбачений законом спосіб не спростовано відсутність у спадкоємця волі на передачу майна.

На відсутність у спадкоємця за законом неповнолітнього ОСОБА_1 волі на відчуження спірного житлового будинку та земельної ділянки не впливає довіреність від 20.09.2014 року видана ОСОБА_4 , якою остання уповноважила ОСОБА_12 , ОСОБА_6 бути її представниками, зокрема в будь-яких установах, організаціях та підприємствах, органах нотаріату, сільських радах з питань переоформлення усіх належних їй документів, проведення будь-яких перерахунків, які стосуються її як власника нерухомого майна, бути представниками з усіма необхідними повноваженнями з питань оформлення спадщини після смерті ОСОБА_9 для цього надала їм право та представляти її інтереси, оскільки ОСОБА_4 не є спадкоємцем після померлого ОСОБА_9 , зазначеною вище довіреністю ОСОБА_4 уповноважила осіб бути саме її представниками.

Посилання відповідачів на не оформлення позивачем відразу спадщини на спірний житловий будинок та земельну ділянку, колегія суддів не приймає, оскільки на час відкриття спадщини спадкоємець був малолітньою особою, наразі реалізує свої права у цій справі, що не заборонено законом.

Позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку не підлягає задоволенню, оскільки рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є достатньою підставою для реєстрації права власності за позивачем ОСОБА_1 .

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного реєстратора при реалізації відповідних функцій, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на нормах цивільного законодавства, реєстратор має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора Демченко Сергія Олександровича, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району, правонаступником якої є Роздільнянська міська рада, про скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року; вилучення запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку задоволенню не підлягають у зв`язку з їх пред`явленням до неналежних відповідачів.

Заява ОСОБА_2 про закриття провадження у справі у зв`язку тим, що на момент поданням Семеновою Т.М. апеляційної скарги ОСОБА_1 вже був повнолітнім, не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі поданою ОСОБА_4 зазначено, що апеляційна скарга подається в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 .

Так, на час подання вказаної апеляційної скарги ОСОБА_1 досяг повноліття. Однак, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 особисто приймав участь у судовому засіданні, підтримував подану ОСОБА_4 апеляційну скаргу, тому вказані обставини виключають закриття апеляційного провадження.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 березня 2021 року в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року; вилучення запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку; визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку; витребування майна слід скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 березня 2021 року в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року; вилучення запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку; визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку; витребування майна скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , державного реєстратора Демченко Сергія Олександровича, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району, правонаступником якої є Роздільнянська міська рада ТОВ «ДЖИВВАЙП ФІНАНС» про визнання незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, ОСОБА_21 щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; вилучення запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку; визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку відмовити.

Витребувати від ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 набуті в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер НОМЕР_3 , та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

О.Ю. Карташов