Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №946/6412/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1781/26

Справа № 946/6412/22

Головуючий у першій інстанції Бальжик О.І.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 ,

на додаткове рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 серпня 2025 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в обґрунтування якого зазначила, що з 22.07.2000 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 . 14.10.2014 року сторони з метою придбання квартири АДРЕСА_1 передали ОСОБА_6 16 500 доларів США, а ОСОБА_6 написав розписку про отримання грошових коштів, при цьому сторони підтвердили, що вартість квартири складає 26 500 доларів США, і що повний розрахунок у розмірі 10 000 доларів США має бути проведено до 31.12.2015 року. 13.02.2018 року ОСОБА_6 продав вищевказану квартиру третій особі. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення з нього половини авансу в розмірі 8 250 доларів США посилаючись на те, що вона є солідарним кредитором. 08.08.2018 року ОСОБА_6 повернув ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 16 500 доларів США, а Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про повернення грошових коштів відмовив. ОСОБА_1 вважає, що договір щодо передачі грошей було укладено в інтересах сім`ї, а тому вона має право на отримання від колишнього чоловіка 8 250 доларів США в порядку поділу спільного майна подружжя. ОСОБА_1 просила суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину грошових коштів, повернутих останньому 08.08.2018 року ОСОБА_6 в розмірі 8 250 доларів США.

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 10 липня 2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6 250 доларів США. Вирішив питання розподілу судових витрат.

У липні 2025 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Петров В. С. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в судовому рішенні не вирішено питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу. Зазначив, що до розрахунку витрат на професійну правову допомогу входить: вивчення матеріалів і складання позовної заяви від 21.09.2022, складання заяви про долучення судових рішень від 31.12.2022, складання відзиву на заяву про перегляд заочного рішення від 10.03.2024, складання відзиву на письмові пояснення третьої особи від 12.12.2024, складання протоколу опитування 3 особи від 21.05.2025, участь в судових засіданнях: 10.03.2024, 24.06.2024, 29.10.2024, 13.12.2024, 07.03.2025, 15.04.2025, 21.05.2025, 01.07.2025. В позовній заяві від 21.09.2022 було визначено попередню суму судових витрат в розмірі 5 000 грн, однак у зв`язку з переглядом заочного рішення кінцевий розрахунок змінився та розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 17 600 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області додатковим рішенням від 10 липня 2025 заяву представника позивача – адвоката Петрова В. С. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, задовольнив. Вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, залишив без задоволення.

Суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача – адвокат Петров В.С. у позовній заяві від 22.09.2022 року зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести позивач у зв`язку з розглядом справи, складає 5 000 грн (судовий збір та витрати на підготовку позовної заяви). У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача – адвокат Петров В.С. просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 600 грн. Взявши до уваги, що до закінчення судових дебатів стороною позивача не було подано доказів на підтвердження розміру витрат, які позивач сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а також не обґрунтовано поважність причин їх не подання суду у визначений цивільним процесуальним законодавством строк, суд не вбачав підстав для стягнення з відповідача витрат про професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , просить додаткове рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 липня 2025 скасувати, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 600 грн, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що в позовної заяві ОСОБА_1 , поданій до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 21.09.2022, позивач визначила орієнтовні судові витрати, тобто витрати по сплаті судового збору і витрати на підготовку позовної заяви в розмірі 5 000 грн. Адвокат Петров В. С. правомірно вимагає стягнення судових витрат в розмірі 17 600 грн, так як попередньо 21.09.2022 надав заяву про стягнення попередніх (орієнтованих) судових витрат з вказівкою, що судовий збір і витрати на підготовку позовної заяви складають 5 000 грн.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.10.2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження додаткового рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 серпня 2025 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали та апеляційної скарги, який за формою і змістом має відповідати ст. 360 ЦПК України.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження від 29.10.2025 року отримано у відповідності до ч. 7 ст. 272 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Петров В.С. копію ухвали про відкриття провадження від 29.10.2025 року отримав 08.11.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу з додатками та копію ухвали про відкриття провадження від 29.10.2025 року отримав у відповідності до ч. 7 ст. 272 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 29.10.2025 та апеляційну скаргу отримано представником ОСОБА_2 - адвокатом Кобрак Р.І. 08.11.2025 року та 28.10.2025 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Учасники процесу про ату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Петров В. С. в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Кобак Р. І. в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача – адвокат Петров В.С. у позовній заяві від 22.09.2022 року зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести позивач у зв`язку з розглядом справи, складає 5 000 грн (судовий збір та витрати на підготовку позовної заяви). У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача – адвокат Петров В.С. просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 600 грн. Взявши до уваги, що до закінчення судових дебатів стороною позивача не було подано доказів на підтвердження розміру витрат, які позивач сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а також не обґрунтовано поважність причин їх не подання суду у визначений цивільним процесуальним законодавством строк, суд не вбачав підстав для стягнення з відповідача витрат про професійну правничу допомогу.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частини перша та друга статті 15 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги -домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Серед видів адвокатської діяльності, передбачених частиною 1 статті 19 вказаного Закону, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 10 липня 2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6 250 доларів США. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Одеський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , та апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 липня 2025 року – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що орієнтовані судові витрати це судовий збір та витрати на підготовку позовної заяви складають 5000 грн.

Отже ОСОБА_7 у позовній заяві, яка є заявою по суті справи, зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, , які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2025 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Петров В. С. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області рішення у справі ухвалено 10 липня 2025 року. Заява про ухвалення додаткового рішення подана 11 липня 2025 року за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС "Електронний суд" після винесення Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області рішенням від 10 липня 2025 року.

Враховуючи, що рішення ухвалено Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 10 липня 2025 року, то останній день подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу припадає на 15.07.2025 року.

Отже, докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу подані в межах строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу заявником надано ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 серії ВН №1528347 від 21.09.2022, акт прийому-передачі наданих юридичних послуг від 11.07.2025, договір про надання юридичних послуг від 21.09.2022, укладений між адвокатом Петровим Володимиром Степановичем та ОСОБА_1 , квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 11.07.2025 про сплату ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 17 600 грн адвокату Петрову В. С.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

У постановах від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, предметом договору про надання юридичних послуг від 21.09.2022, укладеного між адвокатом Петровим Володимиром Степановичем та ОСОБА_1 , є надання адвокатом клієнту правової допомоги по справі №946/6412/22. Згідно п. 4.2 договору оплата послуг повинна бути проведена за згодою сторін.

Згідно акту прийому-передачі наданих юридичних послуг від 11.07.2025, адвокат Петров В. С. (виконавець) передав, а ОСОБА_1 (замовник) прийняв надані юридичні послуги: 1) вивчення матеріалів і складання позовної заяви від 21.09.2022 – 6 год, 2) складання заяви про долучення судових рішень від 31.12.2022 – 1 год, 3) складання відзиву на заяву про перегляд заочного рішення від 10.03.2024 – 2 год, 4) складання відзиву на письмові пояснення третьої особи від 12.12.2024 – 3 год, 5) складання протоколу опитування 3 особи від 21.05.2025 – 2 год, 6) участь в судових засіданнях: 10.03.2024, 24.06.2024, 29.10.2024, 13.12.2024, 07.03.2025, 15.04.2025, 21.05.2025, 01.07.2025 – 8 год. Вартість 1 години наданих послуг становить 800 грн, отже вартість усіх наданих послуг складає: 800 грн х 22 год = 17 600 грн. В акті зазначено, що виконавець підтвердив оплату замовником всієї суми наданих послуг, а замовник підтвердив факт оплати зазначеної грошової суми та відсутність будь-яких претензій щодо наданих виконавцем послуг. Замовник на підставі касового ордеру сплатив виконавцю 17 600 грн.

Квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 11.07.2025 підтверджено оплату ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 17 600 грн адвокату Петрову В. С.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

До заяви про розподіл судових витрат заявник долучив квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС № 3972370, відповідно до якої 11.07.2025 о 21:36 до електронного кабінету Вертипороха Олександра Миколайовича доставлено заяву про ухвалення додаткового рішення, із додатками.

Проте, від відповідача як заперечень на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, так і клопотання про не співмірність заявлених до стягнення витрат не надходило.

Також колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача який приймав участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, клопотань про не співмірність заявлених до стягнення витрат не надходило.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Досліджуючи наданий стороною позивача доказ на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а саме акт прийняття-передачі наданих юридичних послуг від 11.07.2025, колегія суддів враховує безпосередню участь представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Петрова В. С. у судових засіданнях у суді першої інстанції, зокрема участь в судових засіданнях, що мали місце 12.03.2024, 24.06.2024, 29.10.2024, 13.12.2024, 07.03.2025, 15.04.2025, 21.05.2025, 01.07.2025, однак не погоджується з тим, що їх тривалість становила 8 год, виходячи із матеріалів справи.

Стосовно послуги складання заяви про долучення судових рішень колегія суддів зазначає, що вказані витрати не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично є складовою з підготовки, вивчення і складання позовної заяви.

Відтак, ураховуючи критерії реальності, розумності та співмірності адвокатських витрат, з огляду на предмет та підстави спору, характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, конкретні обставини даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі в суді першої інстанції, є завищеним та необґрунтованим, що підлягає обов`язковому врахуванню при визначенні судом суми витрат, що має бути розподілена між сторонами справи та складає 13600 грн.

Колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, задоволення позовних вимог на 75,76%, відповідачем не зазначено про зменшення витрат, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10300 грн (13600 грн х 75,76%).

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг (дійсності та необхідності), виправданості.

Колегія суддів зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 300 грн.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Додаткове рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10300 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О. Ю Карташов

М.В. Назарова