Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №522/7890/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1657/26

Номер справи місцевого суду: 522/7890/26

Головуючий у першій інстанції Циб І. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,

з участю секретаря судового засідання – Рудуман А.О.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Чернеги Василя Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду

апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Чернеги Василя Миколайовича

на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2026 року,

у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 185 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 8 (восьми) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 136 (сто тридцять шість) гривень 00 (нуль) копійок. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на користь держави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Чернега В.М. просить постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20.07.2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 (восьми) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 136 (сто тридцять шість) гривень 00 (нуль) копійок - скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що матеріалами (окрім протоколу та пояснень двох упереджених свідків, представників ТЦК) не доводиться вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення. Відеофіксація не велась, тому стверджувати, що вимога представника поліції була неодноразово повторена, наполеглива та відповідала законним вимогам не є можливим так як і стверджувати, що ОСОБА_1 проявив злісну непокору до представників громадського порядку. Зазначає, що в протоколі вказано, що особу встановлено: «Додаток Дія», тобто на вимогу поліцейського було надано документи які підтверджуються особу, а тому інформація в протоколі сама собі суперечить. Факту втечі чи непокори в протоколі не описано.

Захисник посилається, що відео фіксація, всупереч положенням ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не велась, а в протоколі зазначено, що ОСОБА_3 відмовився надати документи, які підтверджують особу та ВЛК, чим вчинив злісну непокору. Разом із тим, військово-лікарська комісія (ВЛК) не є документом, за наявності відповідної вимоги можуть бути пред?явлені лише окремі документи, видані з результатами проходження військово-лікарської комісії (довідка ВЛК, постанова ВЛК тощо), а ненадання особою на вимогу працівника поліції військово-облікового документу за його відсутності у особи на момент перевірки, не може бути кваліфіковано за ст. 185 КУпАП у зв?язку з відсутністю умислу особи направленого на невиконання законного розпорядження поліцейського.

Вважає, що із самого протоколу неможливо встановити, який саме документ, ким, на якій правовій підставі та відповідно до якої норми закону вимагався для пред?явлення та чи вимагався він взагалі. Така невизначеність позбавляє можливості зробити висновок про законність висунутої вимоги та, відповідно, про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП. ОСОБА_4 не мав жодних порушень законодавства про мобілізацію, проте був затриманий та переданий співробітникам РТЦК та СП. В рапорті зазначені неправдиві дані стосовно порушення законодавства про мобілізацію, а тому рапорт - не є належним доказом. Протокол за фактом непред?явлення військово-облікового документу складено не було.

Крім того зазначає, що фізичне вилучення телефону адвоката без належної процесуальної процедури створило реальний ризик доступу сторонніх осіб до інформації, що містить адвокатську таємницю, відомості про клієнтів, правову позицію у справах та інші конфіденційні дані, що є істотним порушенням гарантій незалежності адвокатської діяльності. Також протокол за ст. 185 КУпАП передбачає доставлення особи до відділення поліції для оформлення матеріалів та подальшої передачі справи до суду, доправлення безпосередньо до приміщення ТЦК замість відділку поліції є порушенням процесуального порядку. ОСОБА_1 не роз?яснено права передбачені ст. 55, 56, 59,63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що є порушенням його конституційних прав у тому числі права на захист.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Чернега В.М. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Визнаючи винним ОСОБА_1 , суд вважав, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 756885 від 27.04.2026 року; рапортом працівника поліції; поясненнями ОСОБА_5 від 27.04.2026 року; копією протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 серії АПЗ18 №049956 від 27.04.2026 року за ч. 1 ст. 260 КУпАП; копією документу, що посвідчує особу ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції з вказаними висновками суду першої інстанції не може погодитись, з огляду на таке.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 756885 від 27.04.2026 року, 27.04.2026 року о 09 год. 15 хв. гр. ОСОБА_1 за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 17, на вимогу поліцейського відмовився надати документи, які посвідчують особу, та ВЛК, чим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КУпАП.

В графі щодо надання пояснень ОСОБА_1 вказав, що документи на вимогу поліцейського надав в повному обсязі. З протоколом не згоден.

В своїх поясненнях ОСОБА_1 від 27.04.2026 року, зазначив, що приблизно о 09 год. 15 хв. він знаходився за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 17, та побачив дві машини сірого кольору, одна з машин була з розбитим та заклеєним боковим склом. Побачив як з однієї з машин вибіг чоловік у військовій формі без розпізнавальних знаків. Зважаючи на військовий стан, новини по затриманню ОЗГ, які діяли теж у військовій формі та пересувались на цивільних машинах та вимагали кошти від громадян, ОСОБА_1 злякався та побіг у зворотному напрямку. В подальшому був незаконно затриманий невідомими йому людьми у військовій формі. Згодом ОСОБА_1 дізнався, що це працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перебуваючи в автомобілі сірого кольору, ОСОБА_1 повідомив особам, що він є діючим адвокатом. ОСОБА_1 перевірив працівник поліції та зазначив, що будь-якого розшуку відносно нього не має. Натомість працівники РТЦК не реагували та продовжували рух в невідомому йому напрямку, не реагували на вимогу надати йому можливість зв`язатись з його захисником та відібрали телефон, який містить конфіденційну адвокатську таємницю (а.с. 3).

В поясненнях ОСОБА_5 від 27.04.2026 року зазначено, що він працює на посаді солдата в ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.04.2026 року він заступив у групу сповіщення населення м. Одеси. Приблизно о 09:10 годині за адресою: АДРЕСА_1 , він з іншими співробітниками підійшов разом із поліцейськими до молодого чоловіка, якому було повідомлено необхідність надати документи, які засвідчують особу, на що він повідомив, що не буде цього робити і одразу втік, після чого через декілька хвилин ОСОБА_5 та інші співробітники ІНФОРМАЦІЯ_1 наздогнали чоловіка у дворах по АДРЕСА_1 . В подальшому чоловік представився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому було повідомлено про необхідність проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_1 , для уточнення даних, після чого ОСОБА_1 пройшов з ними до службового приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , жоден із його колег та співробітників поліції не застосовували фізичного впливу, спілкування фіксувалося на службову б/к (а.с. 4).

З рапорту працівника поліції від 27.04.2026 року вбачається, що зареєстровано ЄО за № 11965 від 27.04.2026 року порушення законодавства про мобілізацію, встановлено, що в ході оповіщення з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено ОСОБА_1 , якому було запропоновано надати документи засвідчуючи особу, однак він відмовився та втік, після чого відносно нього складено протокол адмінзатримання № 049956 від 27.04.2026 року, в порудку ч. 1 ст. 260 КУпАП та складений адмінпротокол по ч. 1 ст. 185 КУпАП. В подальшому ОСОБА_1 супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що повідомлено безоплатну правову допомогу звернення № 0893 від 27.04.2026 та повідомлено обласну раду адвокатів в особі голови комітету захисту прав адвокатів Семенова В.І. (а.с. 2).

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.

Склад проступку включає в себе ознаки, які об`єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: об`єкт адміністративного проступку, об`єктивну сторону проступку; суб`єкт адміністративного проступку; суб`єктивну сторону проступку, і являють собою нерозривну єдність, і наявність яких обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння.

При цьому, у випадку, коли хоча б один з елементів відсутній або ж не відповідає тим властивостям, що передбачені відповідною статтею Особливої частини КУпАП - указане діяння адміністративним проступком (правопорушенням) не являється.

Відповідно до ст. 185 КУпАП адміністративна відповідальність настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Об`єкт правопорушення - суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, та суспільні відносини у сфері державного управління.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Отже, злісна непокора полягає у відмові від обов`язкового виконання законних розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, що виражається у зухвалій формі і свідчить про прояв явної неповаги до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова особи проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.

У відповідності до п. 7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» №8 від 26.06.1992 року (зі змінами) роз`яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, що адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Проте, в порушення вищевказаних вимог органом Національної поліції не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Органом поліції не надано, в судовому засіданні не здобуто доказів того, що поліцейські при виконанні ними службових обов`язків, знаходячись за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 17, 27.04.2026 року о 09 год. 15 хв. пред`являли ОСОБА_1 законні вимоги чи розпорядження, а останній свідомо вчинив дії, які б свідчили про злісну непокору, тобто відмову від виконання законних вимог чи розпоряджень пред`явлених працівниками поліції.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом винуватості особи у справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Додані до протоколу докази не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для даної справи про адміністративне правопорушення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Апеляційний суд зазначає, що дані, які зазначені працівником поліції у відповідному рапорті, повинні узгоджуватись з іншими доказами по справі.

Одеський апеляційний суд звертає увагу на те, що в письмових поясненнях від 27.04.2026 року ОСОБА_5 , який працює на посаді солдата в ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилався, що здійснювалася відео фіксація на службову бодікамеру, проте до справи не додано відповідних записів з нагрудних відеокамер.

Крім того, в поясненнях зазначено, що ОСОБА_5 працює на посаді солдата в ІНФОРМАЦІЯ_1 та 27.04.2026 року він заступив у групу сповіщення населення м. Одеси.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що в даному випадку в якості свідка залучено співробітника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який входив в групу сповіщення, разом із тим, після затримання ОСОБА_1 доставлено в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, ОСОБА_5 є заінтересованою особою при розгляді цієї справи, а тому сумнів у його упередженості є очевидним. Працівники РТЦК, які за посадовими обов`язками здійснюють мобілізаційні заходи, є представниками суб`єкта владних повноважень та їх свідчення спрямовані на підтвердження правомірності власних дій або дій їх установи.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні інші докази, які дозволяють надати обґрунтовану юридичну оцінку діям особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо невиконання розпорядження або вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Таким чином, досліджені в ході апеляційного розгляду докази не доводять факту здійснення ОСОБА_1 злісної непокори, а отже і наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП відсутня.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неоднаразово висловлений Європейським судом з прав людини.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Суд зауважує, що в справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Чернеги Василя Миколайовича задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Коновалова