Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №520/28385/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 вересня 2026 року №520/28385/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року, у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року, у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року, у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року, у розмірі 1,121 з 01 березня 2026 року, та провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 08 березня 2026 року.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що є отримувачем пенсії за віком, для обчислення якої враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 9118,81 грн. На переконання позивача, щорічний перерахунок пенсії за частиною 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мав проводитися шляхом послідовного збільшення саме цього показника на коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України на 2022-2026 роки, тоді як відповідач застосував механізм Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, обчислюючи показник від базової величини станом на 01 жовтня 2017 року, чим занизив розмір пенсії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідача витребувано документи пенсійної справи позивача.

17 вересня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16 вересня 2026 року вх. № 2000-1005/157518, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що пенсію позивача обчислено та перераховано відповідно до чинного законодавства, зокрема Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, та постанов Кабінету Міністрів України від 2022-2026 років, а обчислений за цим Порядком показник середньої заробітної плати виявився меншим за показник 9118,81 грн, з якого призначено пенсію позивача, тому підвищення пенсії шляхом збільшення цього показника не проводилося, натомість позивачу встановлено щомісячні доплати та проведено перерахунок із застосуванням коефіцієнтів 1,0575 і 1,061. Указав також, що призначення та перерахунок пенсії належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому зобов`язання провести перерахунок є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, і послався на постанову Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18. Окремо заперечив проти стягнення судового збору, зазначивши, що кошти Пенсійного фонду України мають цільове призначення і їх використання на інші цілі заборонено статтею 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповіді на відзив позивач не подав. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи не заявляли. Справу розглянуто за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 18 жовтня 2020 року є отримувачем пенсії за віком, що підтверджується рішенням про призначення пенсії від 13 січня 2021 року № 204150002984, за яким заробіток для обчислення пенсії становив 8811,20 грн, а розмір пенсії - 3585,65 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії від 29 грудня 2021 року у зв`язку з уточненням даних електронної пенсійної справи заробіток для обчислення пенсії позивача визначено в розмірі 10625,51 грн, розмір пенсії - 4335,80 грн. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки, який враховано для обчислення пенсії позивача, становить 9118,81 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії від 22 лютого 2022 року з 01 березня 2022 року позивачу встановлено щомісячну доплату 135,00 грн, розмір пенсії визначено 4470,80 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії від 25 лютого 2024 року з 01 березня 2024 року заробіток для обчислення пенсії визначено 14412,19 грн, розмір пенсії - 6519,92 грн.

Рішеннями про перерахунок пенсії від 08 і 09 травня 2025 року з 01 березня 2025 року заробіток для обчислення пенсії визначено 17921,49 грн, розмір пенсії - 8404,46 грн; при цьому показник середньої заробітної плати збільшено на коефіцієнт 1,0575 до 9643,14 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії від 27 лютого 2026 року з 01 березня 2026 року заробіток для обчислення пенсії визначено 19014,69 грн, розмір пенсії - 8552,30 грн; показник середньої заробітної плати збільшено на сукупний коефіцієнт 1,122007 (1,0575 х 1,061) до 10231,37 грн.

Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15 вересня 2026 року № 35990/05-16 позивачу нараховано і виплачено пенсію: за період з березня 2022 року по лютий 2023 року - 4470,80 грн щомісяця; з березня 2023 року по лютий 2024 року - 6419,92 грн; з березня 2024 року по лютий 2025 року - 6519,92 грн; з березня 2025 року по лютий 2026 року - 8404,46 грн; з березня 2026 року по вересень 2026 року - 8552,30 грн, а всього за період з березня 2022 року по вересень 2026 року - 369647,30 грн. Утримань і заборгованості з виплати пенсії немає.

13 квітня 2026 року позивач звернувся до відповідача із зверненням № ВЕБ-20001-Ф-С-26-231968, на яке Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області надано відповідь листом від 24 квітня 2026 року № 27808-28583/М-03/8-2000/26.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 07 вересня 2026 року, код документа 8426-7568-3934-7056.

Стверджуючи про протиправність бездіяльності відповідача щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, урегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Частиною 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що з 01 березня кожного року призначені пенсії перераховуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, на 2022-2026 роки встановлені постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185, № 209 і № 236 відповідно, а їх розміри - 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 - сторонами не оспорюються.

Пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, механізм перерахунку побудовано на збільшенні показника середньої заробітної плати, визначеного станом на 01 жовтня 2017 року, на відповідні коефіцієнти.

Отже, положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який підлягає збільшенню під час щорічного перерахунку пенсій.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Порядок № 124 є підзаконним нормативно-правовим актом і підлягає застосуванню виключно в тій частині, яка не суперечить Закону № 1058-IV.

Застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним. Під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії, а індексація здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів збільшення цього показника.

Частина 2 статті 42 Закону № 1058-IV передбачає єдиний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати для всіх раніше призначених пенсій і не встановлює залежності розміру цього коефіцієнта від року, в якому особі було призначено або перераховано пенсію.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справах № 200/422/24 і № 620/7211/24. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 від цього висновку не відступила і зазначила, що застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним, а під час індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який ураховувався для обчислення цієї пенсії. У постанові від 11 вересня 2026 року у справі № 440/74/25 Верховний Суд зазначив, що коефіцієнти збільшення за роки, у яких перерахунок не проводився, застосовуються послідовно - кожний наступний коефіцієнт до вже збільшеного показника, а заміна такого перерахунку фіксованими щомісячними доплатами не є індексацією у розумінні частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Довід відповідача про те, що обчислений за Порядком № 124 показник середньої заробітної плати є меншим за показник 9118,81 грн, з якого обчислено пенсію позивача, а тому підстав для підвищення немає, суд відхиляє. Показник, збільшений відповідно до пункту 5 Порядку № 124 від базової величини станом на 01 жовтня 2017 року, і показник, з якого обчислено пенсію конкретної особи, є різними величинами, які стосуються різних пенсій і зіставлення яких між собою Закон № 1058-IV не передбачає. Установлення позивачу щомісячних доплат і перерахунок із застосуванням коефіцієнтів 1,0575 та 1,061 не є тим перерахунком, який передбачений частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV, і обов`язку відповідача провести індексацію не замінює.

Довід відповідача про правомірність збільшення показника середньої заробітної плати з 01 березня 2025 року на коефіцієнт 1,0575, а з 01 березня 2026 року - на коефіцієнт 1,061 суд відхиляє. Підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 і підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 знижені коефіцієнти збільшення встановлено з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, і виключно для тих пенсій, які не підвищені згідно з пунктом 1 відповідної постанови. Пенсія позивача підлягала підвищенню саме за пунктом 1 цих постанов, тобто шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який ураховується для обчислення його пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 і 1,121 відповідно. Підстав для переходу до субсидіарного механізму, передбаченого підпунктом 6 пункту 2 цих постанов, у відповідача не було, а застосування зниженого коефіцієнта замість встановленого пунктом 1 за своїми наслідками для позивача є рівнозначним непроведенню перерахунку пенсії у визначеному законом розмірі.

Встановлення позивачу щомісячних доплат у розмірі 135,00 грн з 01 березня 2022 року і 100,00 грн з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року не замінює собою перерахунок, передбачений частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV, і не свідчить про проведення індексації пенсії позивача у визначеному законом порядку.

Довід відповідача про втручання суду в дискреційні повноваження також не заслуговує на увагу. Повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними тоді, коли з обставин справи існує лише один правомірний і законно обґрунтований варіант його поведінки. Перерахунок пенсії за частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV є обов`язком відповідача, а не правом, спосіб його проведення визначений законом, тому суд може зобов`язати відповідача вчинити ці дії. Посилання на постанову Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18 зроблено без урахування різного змісту спірних правовідносин.

Заперечення відповідача проти стягнення судового збору з мотивів цільового призначення коштів Пенсійного фонду України суд відхиляє. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Ця норма не містить винятків залежно від джерела формування коштів відповідача, а стаття 73 Закону № 1058-IV регулює використання коштів Пенсійного фонду України, а не порядок розподілу судових витрат, і від відшкодування понесених позивачем витрат не звільняє.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності своєї бездіяльності щодо непроведення перерахунку пенсії позивача за частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV належними та допустимими доказами не довів.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, на висновки суду не впливають.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», згідно з якою призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, а ступінь, до якого суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різним залежно від характеру рішення.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року, у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року, у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року, у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року, у розмірі 1,121 з 01 березня 2026 року, та провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 08 березня 2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) сплаченого судового збору.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар