Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №520/27165/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 вересня 2026 року №520/27165/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/27165/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії з 01.03.2026 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, у спосіб послідовного застосування відповідних коефіцієнтів 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 року № 236;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 індексацію та перерахунок пенсії з 01.03.2026 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, у спосіб послідовного застосування відповідних коефіцієнтів 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 року № 236 та здійснити виплату перерахованої пенсії у розмірі її фактичного нарахування.

Ухвалою від 01 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27165/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідача витребувано копії всіх доказів, що стосуються предмету спору, а також додатково витребувано копію пенсійної справи позивача, відомості про вид і дату призначення пенсії, розрахунок її розміру станом на 01.03.2026, відомості про проведені з 01.03.2026 індексації та перерахунки, довідку про помісячно нараховані та виплачені суми пенсії, а також копії звернення позивача і відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.05.2026. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що є отримувачем пенсії за віком, призначеної з 21.03.2021 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчисленої із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн; що відповідач замість проведення індексації цього показника коефіцієнтами збільшення 1,14 (2022 рік), 1,197 (2023 рік) і 1,0796 (2024 рік) встановлював позивачу фіксовані щомісячні доплати у розмірі 135 грн і 100 грн, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 застосував до цього показника знижені коефіцієнти 1,0575 та 1,061 замість установлених постановами Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121; що 05.05.2026 представником позивача було направлено до відповідача адвокатський запит щодо правових підстав непроведення індексації, на який 12.05.2026 отримано відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.05.2026 № 2000-0202-8/81901, якою підтверджено викладені вище обставини та відмовлено у застосуванні коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати позивача.

Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подав, витребувані ухвалою суду від 01 вересня 2026 року докази не надав, про причини неподання суд не повідомив.

Оскільки відзив на позовну заяву та витребувані ухвалою суду докази у встановлений судом строк без поважних причин відповідач не подав, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком, призначеної з 21.03.2021 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки, у розмірі 9118,81 грн. Ці обставини підтверджені листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.05.2026 № 2000-0202-8/81901, наданим на адвокатський запит представника позивача від 05.05.2026 (вх. № 18023/8 від 06.05.2026).

З 01.03.2022, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,14, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, до пенсії позивача встановлено щомісячну доплату в розмірі 135,00 грн; з 01.03.2023, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,197, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, встановлено щомісячну доплату в розмірі 100,00 грн; з 01.03.2024, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,0796, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, встановлено щомісячну доплату в розмірі 100,00 грн. Такий підхід відповідач обґрунтував тим, що показник середньої заробітної плати позивача (9118,81 грн) є вищим за показник, застосований для порівняння станом на 01.10.2017 з урахуванням відповідних коефіцієнтів (3764,40 грн), унаслідок чого перерахунок пенсії від показника 9118,81 грн відповідач визнав недоцільним.

З 01.03.2025 відповідач провів позивачу перерахунок пенсії, застосувавши до показника 9118,81 грн коефіцієнт 1,0575, а не коефіцієнт збільшення 1,115, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209; проіндексований у такий спосіб показник склав 9643,14 грн. З 01.03.2026 відповідач провів позивачу перерахунок пенсії, застосувавши до показника 9118,81 грн коефіцієнти 1,0575 та 1,061, а не коефіцієнт збільшення 1,121, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236; проіндексований у такий спосіб показник склав 10231,37 грн, а розмір пенсії позивача з 01.03.2026 - 6822,46 грн, у тому числі доплата до 100 грн індексації у розмірі 59,40 грн.

Отже, матеріалами справи, зокрема листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.05.2026 № 2000-0202-8/81901, підтверджено, що пенсію позивачу призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 9118,81 грн, а індексацію цього показника коефіцієнтами збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, установленими відповідно постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, відповідач не провів, застосувавши натомість інші, знижені коефіцієнти та фіксовані доплати.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124). Пунктом 5 Порядку № 124 визначено, що перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, станом на 01 жовтня 2017 року.

Суд зазначає, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: за приписами Закону - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а за приписами Порядку - той самий показник станом на 01 жовтня 2017 року.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним. Під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, від 27 січня 2025 року у справах № 200/422/24 і № 620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справах № 120/1483/24 і № 400/4663/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 460/2711/24, від 30 квітня 2025 року у справі № 440/9779/24, від 13 травня 2025 року у справі № 560/8245/24, від 29 травня 2025 року у справі № 400/3325/24, від 15 липня 2025 року у справі № 260/3981/24 та від 28 липня 2025 року у справі № 420/18490/24.

Оскільки позивачу пенсію за віком обчислено з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, у розмірі 9118,81 грн, то й індексація пенсії позивача має здійснюватися з урахуванням саме зазначеного показника середньої заробітної плати, а не того показника, що визначений станом на 01.10.2017 (у розмірі 3764,40 грн).

Індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 124, № 251, № 127, № 118, № 168, № 185, № 209 і № 236 здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх коефіцієнтів суперечить правовій природі індексації. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2026 року у справі № 440/74/25.

Суд відхиляє викладений у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.05.2026 № 2000-0202-8/81901 підхід, за яким індексацію пенсії позивача за 2022-2024 роки замінено фіксованими щомісячними доплатами, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 показник середньої заробітної плати позивача збільшено на коефіцієнти 1,0575 та 1,061 замість коефіцієнтів збільшення, установлених пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 у розмірі 1,115 та 1,121 відповідно. Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV передбачає єдиний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні і не встановлює залежності розміру цього коефіцієнта від того, чи перевищує вже призначений позивачу показник середньої заробітної плати інший показник, визначений за іншими роками або станом на іншу дату. Розміри коефіцієнтів збільшення на кожен рік визначено пунктом 1 відповідних постанов Кабінету Міністрів України і становлять 1,14 (2022 рік), 1,197 (2023 рік), 1,0796 (2024 рік), 1,115 (2025 рік) та 1,121 (2026 рік). Застосування до пенсії позивача інших, знижених коефіцієнтів або заміна індексації фіксованою доплатою ставить розмір індексації пенсії у залежність від обставин, з якими Закон № 1058-IV настання таких наслідків не пов`язує, і з огляду на пріоритет закону над підзаконним нормативно-правовим актом є неправомірним.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень: у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, витребувані судом докази не надав, а тому правомірність своєї бездіяльності не довів. Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 257, 259, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) щодо непроведення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації пенсії з 01.03.2026 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 при призначенні пенсії, у розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) провести ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію та перерахунок пенсії з 01.03.2026 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у спосіб послідовного застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 під час призначення пенсії, у розмірі 9118,81 грн, коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,14 (постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118), 1,197 (постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168), 1,0796 (постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185), 1,115 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209) та 1,121 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236), та здійснити виплату перерахованої пенсії у фактично нарахованому розмірі.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар