Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №520/26687/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 вересня 2026 року №520/26687/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), в якому, з урахуванням ухвали суду від 24 серпня 2026 року про роз`єднання позовних вимог у справі № 520/26033/26, просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням фіксованого показника в розмірі 1762,00 грн для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021, із збереженням розміру відсоткових показників щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були застосовані під час фактичної виплати грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовій частині НОМЕР_2 ) по 12 серпня 2021 року. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 12 серпня 2021 року № 177 позивача виключено зі списків особового складу територіального управління та усіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року № 200. Вислуга років позивача на військовій службі станом на 12 серпня 2021 року у календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 20 днів. Позивач зазначив, що за відомостями особистих карток на грошове забезпечення за 2020-2021 роки розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням протягом усього періоду служби обчислювалися відповідачем із застосуванням розміру 1762,00 грн, тобто прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року, тоді як, на переконання позивача, підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний календарний рік, у тому числі на 01 січня 2021 року - рік, у якому відбулося звільнення позивача та нарахування одноразової грошової допомоги. Оскільки розмір одноразової грошової допомоги при звільненні обчислюється виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, застосування заниженої розрахункової величини, на думку позивача, призвело до заниження суми цієї допомоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі № 520/26033/26 роз`єднано позовні вимоги, об`єднані позивачем в одній позовній заяві, встановлено, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено, а вимоги про визнання протиправними дій відповідача у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та про зобов`язання здійснити її перерахунок і виплату виділено в окреме провадження, якому присвоєно номер справи № 520/26687/26. Оскільки вимоги у цій справі виділені з того самого позову, підстав для повторного вирішення питання про дотримання строку звернення до суду немає.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року адміністративну справу № 520/26687/26 прийнято до провадження судді Смагар С.В., розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), відповідача зобов`язано надати суду засвідчені копії всіх наявних у нього доказів, що стосуються предмету спору, встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

04 вересня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що визнання протиправним і скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 не поновлює автоматично первісної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, оскільки визнання нормативного акта протиправним не тотожне його скасуванню органом, який його прийняв, і не є підставою для відновлення дії акта, що втратив чинність, з посиланням на пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870, а також на постанову у справі № 120/1114/21-а і на постанови Верховного Суду у справах № 826/17934/18, № 807/1332/17, № 591/2813/17, № 820/601/17, № 804/215/18, № 811/112/17 та № 804/8510/16. Крім того, відповідач послався на частину 1 статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 та від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 щодо тлумачення цієї норми, а також на постанову Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 700/668/16-а, вважаючи, що застосування первісної редакції пункту 4 постанови № 704 до спірних правовідносин суперечить принципу неприпустимості зворотної дії нормативно-правових актів у часі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовій частині НОМЕР_2 ) по 12 серпня 2021 року. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 12 серпня 2021 року № 177 позивача звільнено з військової служби в запас з 12 серпня 2021 року, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Вислуга років позивача на військовій службі станом на 12 серпня 2021 року у календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 20 днів. Згідно з особистими картками на грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2020 та 2021 роки посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача протягом усього періоду служби, включно зі станом на дату звільнення, обчислювалися із застосуванням розміру 1762,00 грн. Обставина застосування відповідачем цього показника не спростована: у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив факту застосування розміру 1762,00 грн для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а обґрунтовував лише правомірність такого застосування.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Порядок обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 4 зазначеної постанови у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, якими розрахункову величину визначено на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року. Зазначене судове рішення залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 826/6453/18.

Отже, з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 підлягає застосуванню у первісній редакції, яка передбачає обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, відповідно до якої під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Позивача звільнено з військової служби 12 серпня 2021 року, тобто в період, коли пункт 4 постанови № 704 діяв у первісній редакції - з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, коли пункт 4 постанови № 704 було викладено в новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481. Отже розрахунковою величиною для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача станом на дату його звільнення є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2021 року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року встановлено у розмірі 2270,00 грн. Отже розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача станом на дату його звільнення є 2270,00 грн, а не 1762,00 грн, як застосовував відповідач.

Доводи відповідача про те, що визнання протиправним і нечинним пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 не поновлює автоматично первісної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, суд відхиляє з таких підстав.

Пункт 6 постанови № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, визнано протиправним і нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 і залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року. Визнання припису нормативно-правового акта протиправним і нечинним у судовому порядку за своїми наслідками не тотожне скасуванню акта органом, який його видав. Припис, визнаний судом протиправним, не може далі визначати зміст акта, до якого його було внесено, а тому з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови № 704 діє в тій редакції, якої визнаний протиправним припис не торкнувся, тобто в первісній.

Посилання відповідача на пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870, і на практику, сформовану щодо цієї норми, суд відхиляє, оскільки наведені положення регулюють нормопроєктувальну техніку і порядок внесення змін до актів, а не наслідки визнання припису протиправним за рішенням суду.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24.

Довід відповідача про недопустимість зворотної дії нормативно-правових актів у часі з посиланням на статтю 58 Конституції України суд відхиляє.

Стаття 58 Конституції України закріплює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Наведений припис стосується випадків поширення нового регулювання на відносини, що виникли до набрання ним чинності, і не перешкоджає застосуванню судом тієї редакції норми, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Спірні правовідносини у цій справі виникли після 30 січня 2020 року, тобто після того, як пункт 4 постанови № 704 почав діяти в первісній редакції. Отже про зворотну дію нормативного акта в часі не йдеться: суд застосовує норму в тій редакції, яка була чинною саме на час виникнення спірних правовідносин. Наведені відповідачем рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 та від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, а також постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 700/668/16-а, сформульовані щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі як загального принципу правозастосування і цей принцип судом не порушується, оскільки до спірних правовідносин застосовується саме та редакція пункту 4 постанови № 704, яка була чинною на момент їх виникнення, а не редакція, що набрала чинності пізніше.

Посилання відповідача на постанову у справі № 120/1114/21-а та на постанови Верховного Суду у справах № 826/17934/18, № 807/1332/17, № 591/2813/17, № 820/601/17, № 804/215/18, № 811/112/17 та № 804/8510/16 суд відхиляє, оскільки правовий висновок щодо застосування пункту 4 постанови № 704 до спірних правовідносин, які виникли після 29 січня 2020 року, сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, тобто пізніше, і саме цей висновок підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи. Крім того, судового рішення у справі № 826/17934/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень не виявлено.

Оскільки одноразова грошова допомога при звільненні обчислюється виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача, обчислення відповідачем цієї допомоги виходячи з розрахункової величини, яка не підлягала застосуванню станом на дату звільнення позивача, є протиправним.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні позивача виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не довів.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За наведених обставин суд доходить висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням фіксованого показника в розмірі 1762,00 грн для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням є протиправними, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням фіксованого показника в розмірі 1762,00 грн для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021, із збереженням розміру відсоткових показників щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були застосовані під час фактичної виплати грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар