Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №520/26682/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 вересня 2026 року №520/26682/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому, з урахуванням вимог, виділених в окреме провадження ухвалою суду від 26 серпня 2026 року у справі №520/26229/26, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2023 року, як розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2023 року, та виплатити різницю між перерахованими і фактично виплаченими сумами грошового забезпечення, із обов`язковим одночасним нарахуванням та виплатою щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) відповідно до Порядку №44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року відповідно до перерахованих посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року, нарахувати та виплатити зазначені виплати і виплатити різницю між перерахованими і фактично виплаченими сумами, із обов`язковим одночасним нарахуванням та виплатою щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) відповідно до Порядку №44.

Зазначені вимоги виділено в окреме провадження ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року у справі №520/26229/26 за наслідками роз`єднання позовних вимог відповідно до частини шостої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, і за наслідками виконання вимог пункту 15.2 розділу VII цього Кодексу справі присвоєно номер №520/26682/26.

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року адміністративну справу №520/26682/26 прийнято до провадження судді Смагар С.В. на підставі частини шостої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), відповідача зобов`язано надати суду належним чином засвідчені копії всіх наявних у нього доказів, що стосуються предмета спору, та встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

07 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги в заявленому обсязі не визнав. У відзиві відповідач зазначив, що пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» діяв у спірному періоді у двох різних редакціях: до 20 травня 2023 року - з розрахунковою величиною у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а з 20 травня 2023 року - з фіксованою розрахунковою величиною 1762 грн, встановленою пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481. Відповідач послався на постанову Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24, якою пункт 2 постанови №481 залишено без змін, а також на ухвалу Верховного Суду від 22 травня 2026 року про передання справи №240/401/26 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, у зв`язку з чим просив зупинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, а в разі розгляду справи по суті - відмовити в задоволенні позову щодо періоду з 20 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року. Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач зазначив, що картка особового рахунку позивача не містить нарахування такої допомоги за 2023 рік, а рапорт позивача, наказ командира військової частини та документи про наявність у 2023 році спеціальної підстави для її виплати відсутні. Щодо грошової допомоги на оздоровлення відповідач указав, що вона нарахована позивачу у березні 2023 року в сумі 27636,00 грн, що підтверджується карткою особового рахунку.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 04 березня 2022 року по 12 лютого 2025 року, що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04 березня 2022 року №52 про зарахування до списків особового складу та витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12 лютого 2025 року №43 про виключення зі списків особового складу у зв`язку з вибуттям до нового місця служби. Проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 протягом усього спірного періоду - з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - відповідач не заперечує.

Згідно з відповіддю Військової частини НОМЕР_2 від 03 червня 2026 року №5/2028 та карткою особового рахунку позивача від 29 серпня 2026 року №5/3404 у 2023 році для обчислення посадового окладу позивача застосовувався 9-й тарифний розряд, а розмір посадового окладу та окладу за військовим званням визначався виходячи з розрахункової величини, іншої, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 1 січня 2023 року. Ця обставина відповідачем не заперечується.

Карткою особового рахунку позивача підтверджено, що у березні 2023 року йому нараховано грошову допомогу на оздоровлення у сумі 27636,00 грн. Ця сама картка не містить нарахування позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями та порядок визначення таких розмірів установлені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови №704 зі сталою розрахунковою величиною, визнано протиправним і нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 і залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року. З 30 січня 2020 року пункт 4 постанови №704 підлягав застосуванню у первісній редакції, яка передбачала обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Ця редакція застосовувалася по 19 травня 2023 року включно.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, абзац перший пункту 4 постанови №704 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. Постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 рішення судів попередніх інстанцій, якими пункт 2 постанови №481 визнавався протиправним і нечинним, скасовано, і прийнято нову постанову, якою пункт 2 постанови №481 залишено без змін. Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням; оскільки таке рішення щодо пункту 2 постанови №481 скасовано в касаційному порядку і законної сили не набрало, пункт 2 постанови №481 чинності не втрачав і діяв безперервно з 20 травня 2023 року.

Отже, статус розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірному періоді є різним залежно від дати: з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом станом на 1 січня 2023 року, а з 20 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно - фіксована величина 1762 грн, встановлена пунктом 2 постанови №481. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року встановлено у розмірі 2684,00 грн; цю величину відповідач по суті не оспорює, обмежуючись запереченням проти її застосування до періоду після 20 травня 2023 року.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2023 року, є протиправною, а вимоги про визнання такої бездіяльності протиправною та про зобов`язання здійснити перерахунок і виплату різниці за цей період є обґрунтованими. Натомість за період з 20 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року відповідач застосовував чинну на той час редакцію пункту 4 постанови №704, а тому бездіяльності в цій частині немає, і в задоволенні вимог про визнання бездіяльності протиправною та про зобов`язання здійснити перерахунок за цей період належить відмовити.

Оскільки грошова допомога на оздоровлення обчислюється виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, а нарахована позивачу в березні 2023 року допомога на оздоровлення у сумі 27636,00 грн припадає на період, за який оклади підлягають перерахунку з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2023 року, ця виплата підлягає такому самому перерахунку з обов`язковим урахуванням уже нарахованої суми 27636,00 грн, щоб уникнути її повторного нарахування.

Щодо вимоги про перерахунок, нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік суд зазначає таке. На відміну від грошового забезпечення та похідних від нього виплат, обов`язок нарахування яких виникає в силу закону і не залежить від додаткового звернення військовослужбовця, право на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань є не безумовним, а обумовленим: пунктом 1 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, така допомога надається один раз на рік за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира, а на 2023 рік окремим дорученням Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/з визначено вичерпний перелік спеціальних підстав для її надання. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги; позивач, заявляючи вимогу про надання матеріальної допомоги, яку в силу наведеного регулювання не нараховано і не виплачено, мав довести наявність передбачених Порядком №260 підстав для виникнення цього права. У матеріалах справи відсутні і позивачем не наведені відомості про подання ним рапорту, видання командиром відповідного наказу або настання у 2023 році хоча б однієї зі спеціальних підстав, визначених дорученням Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/з. За таких обставин вимога про перерахунок, нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік є недоведеною, а в її задоволенні належить відмовити.

Клопотання Військової частини НОМЕР_2 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26 суд залишає без задоволення. Питання чинності пункту 2 постанови №481 та його застосовності до правовідносин після 20 травня 2023 року вже вирішено постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24, яка набрала законної сили і підлягає врахуванню судом відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України; саме на цій підставі, а не з очікуваного висновку об`єднаної палати, суд і доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині періоду після 20 травня 2023 року. За таких обставин підстави для зупинення провадження за пунктом 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Питання про пропуск позивачем строку звернення до суду в цій справі не постає і судом не вирішується: відповідач у відзиві на позовну заяву про пропуск такого строку не заявляв, а спірні правовідносини стосуються грошового забезпечення та похідних від нього виплат військовослужбовця.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Правомірності обчислення грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2023 року, відповідач не довів.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує. Суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», та в пункті 29 рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), згідно з якою обов`язок суду обґрунтовувати рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент, а міра, до якої суд має виконати цей обов`язок, може бути різною залежно від характеру рішення. Згідно з пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб є протиправною, а відповідні вимоги підлягають задоволенню; за період з 20 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року та в частині матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік позовні вимоги є необґрунтованими, а в їх задоволенні належить відмовити; судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 6 цієї статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а частиною 7 - що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн, понесення яких підтверджено договором про надання правничої допомоги від 14 квітня 2026 року № 14042601, актом приймання-передачі наданих правничих послуг від 22 серпня 2026 року та платіжною інструкцією від 14 квітня 2026 року на суму 8 000,00 грн. Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення заявлених до стягнення витрат, обґрунтувавши його тим, що зазначені договір і акт стосуються всього первісного (нероз`єднаного) спору позивача з відповідачем за період з 04 березня 2022 року по 12 лютого 2025 року, який ухвалою суду від 26 серпня 2026 року розділено на чотири самостійні провадження - справи № 520/26229/26, № 520/26682/26, № 520/26683/26 та № 520/26684/26. Суд визнає це клопотання обґрунтованим: із матеріалів справи не вбачається, що надана адвокатом правнича допомога окремо стосувалася саме періоду з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, який є предметом розгляду в цій справі, а стягнення всієї суми 8 000,00 грн у кожній з чотирьох справ, виділених з одного й того самого спору за одним і тим самим договором про надання правничої допомоги, не відповідає критеріям співмірності, визначеним частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, і призвело б до багаторазового відшкодування однієї і тієї самої роботи адвоката за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. За таких обставин співмірним у цій справі суд вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу 2 000,00 грн, що становить одну четверту частину заявленої суми відповідно до кількості проваджень, на які розділено первісний спір.

Водночас відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У цій справі вимога про перерахунок, нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань задоволенню не підлягає, а решта позовних вимог задоволені не за весь заявлений період з 01 січня по 31 грудня 2023 року, а лише за період з 01 січня по 19 травня 2023 року включно. З урахуванням наведеного розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд визначає в сумі 1 000,00 грн.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 134, 139, 236, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2023 року, як розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно, а також грошової допомоги на оздоровлення, нарахованої у березні 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2023 року, та виплатити різницю між перерахованими і фактично виплаченими сумами, з обов`язковим одночасним нарахуванням та виплатою щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар