Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №520/26589/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 вересня 2026 року №520/26589/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/26589/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27 лютого 2026 року за № 914190196466 у формі протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким одночасно з 01 березня 2026 року відбулося припинення нарахування пенсії позивача по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження на підставі довідки, виданої установою за місцем служби позивача в цей період;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01 березня 2026 року нарахування пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи з обчисленням її у відповідному розмірі за рішенням відповідача за № 914190196466 у формі протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку від 22 травня 2025 року із заробітної плати за виконання роботи в зоні відчуження та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсія якій обчислюється відповідно до частини 1 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, на підставі довідки військової частини за місцем служби. Позивач вказує, що впродовж тривалого часу пенсія обчислювалася саме за цією довідкою, обґрунтованість і достовірність якої під сумнів не ставилися, проте згодом, без його заяви про перерахунок, відповідач прийняв ряд рішень, якими обчислення пенсії за цією довідкою припинено з мотивів виникнення сумнівів у її достовірності, при цьому передбаченої законом перевірки довідки відповідач не провів. Позивач зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 200/2272/26 одне з таких рішень - від 18 серпня 2025 року за № 914190196466 - визнано протиправним і скасовано, проте рішення від 27 лютого 2026 року за № 914190196466 залишилося поза межами того судового розгляду і продовжує порушувати його права.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, витребувано у відповідача копії всіх доказів, що стосуються предмета спору, а також матеріали пенсійної справи позивача і матеріали проведених перевірок наявних у ній документів.

14 вересня 2026 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому відповідач позовні вимоги не визнав повністю. Витребувані судом матеріали пенсійної справи та матеріали перевірок відповідачем не надані.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що 05 листопада 2025 року позивач звернувся із заявою № 21963 про перерахунок пенсії, до якої долучив сканову копію копії архівної довідки про грошове забезпечення від 29 жовтня 2018 року № 149/1/14347 за період з 17 листопада 1987 року по 21 січня 1988 року, видану галузевим державним архівом Міністерства оборони України, і за результатами розгляду цієї заяви рішенням від 13 листопада 2025 року № 914190196466 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.

Відповідач посилався на статтю 15 Закону № 796-XII, за якою до довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження в обов`язковому порядку додаються копії первинних документів - особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату, і на пункт 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, за яким документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. На підтвердження відповідач навів постанову Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 560/3499/18. За твердженням відповідача, у зв`язку з відсутністю документів, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплату премії і підстави застосування кратності по відповідній зоні, підстави для врахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження при обчисленні пенсії за частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII відсутні, а тому розмір пенсії з 01 вересня 2025 року обчислено виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до пункту 9 Порядку № 1210, і станом на 01 березня 2026 року він становить 17785,67 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 17 листопада 1987 року по 20 січня 1988 року, перебуваючи у складі військової частини НОМЕР_2 , брав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у межах зони відчуження, що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_2 від 12 квітня 1988 року № 2176.

Позивач є особою з інвалідністю третьої групи, причина інвалідності - каліцтво (захворювання), пов`язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській атомній електростанції у період проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА № 443353; інвалідність встановлено з 22 квітня 2011 року довічно. Відсоток втрати працездатності становить 60. Позивач має статус особи з інвалідністю внаслідок війни та належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач є одержувачем пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (шифр та вид пенсії 335 - пенсія по інвалідності в розмірі відшкодування збитків). Особовий рахунок № НОМЕР_3 відкрито 23 травня 2011 року.

Рішенням відповідача від 22 травня 2025 року за № 914190196466 (вид перерахунку - у зв`язку з уточненням даних в електронній пенсійній справі) розмір пенсії позивача визначено виходячи із середньомісячного заробітку 57674,89 грн. Складовими пенсійної виплати за цим рішенням є: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 34604,93 грн; цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни третьої групи - 50,00 грн; підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни третьої групи - 708,30 грн; додаткова пенсія особам з інвалідністю третьої групи з числа ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанції - 284,70 грн; розмір пенсії з надбавками - 35647,93 грн; максимальний розмір пенсії - 23610,00 грн. Пенсію призначено до виплати у розмірі 23610,00 грн.

Рішенням відповідача від 18 серпня 2025 року за № 914190196466 розмір пенсії позивача визначено виходячи із середньомісячного заробітку 25861,34 грн. У цьому рішенні вид перерахунку зазначено як «макетна обробка», а підставою перерахунку - «відсутні документи про зп». Розмір пенсії з надбавками за цим рішенням становить 15837,94 грн, у тому числі основний розмір пенсії від середнього заробітку - 15516,80 грн, з урахуванням обмежень в індексації з 01.03.2023 на 621,48 грн та з 01.03.2025 на 100,38 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 200/2272/26 рішення відповідача від 18 серпня 2025 року за № 914190196466 визнано протиправним і скасовано.

Оскаржуваним рішенням відповідача від 27 лютого 2026 року за № 914190196466 розмір пенсії позивача з 01 березня 2026 року визначено виходячи із середньомісячного заробітку 28990,55 грн. Вид перерахунку у цьому рішенні зазначено як «індексація заробітку (масовий)». Складовими пенсійної виплати є: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 17394,33 грн; цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни третьої групи - 50,00 грн; підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни третьої групи - 778,50 грн; додаткова пенсія особам з інвалідністю третьої групи з числа ліквідаторів - 284,70 грн; обмеження в індексації з 01.03.2023 - мінус 621,48 грн; обмеження в індексації з 01.03.2025 - мінус 100,38 грн; розмір пенсії з надбавками - 17785,67 грн.

Судом перевірено арифметичну складову наведених рішень: у кожному з них основний розмір пенсії обчислено як 60 відсотків середньомісячного заробітку (57674,89 грн х 60 % = 34604,93 грн; 25861,34 грн х 60 % = 15516,80 грн; 28990,55 грн х 60 % = 17394,33 грн), тобто за відсотком втрати працездатності позивача.

Отже, у всіх трьох рішеннях механізм обчислення пенсії є незмінним, а різниця у розмірі пенсії зумовлена виключно розміром середньомісячного заробітку, з якого вона обчислена. При цьому заробіток 28990,55 грн, застосований оскаржуваним рішенням від 27 лютого 2026 року, є результатом індексації заробітку 25861,34 грн, вперше застосованого рішенням від 18 серпня 2025 року, тобто тим самим заробітком, який відповідач визначив у порядку «макетної обробки» через «відсутні документи про зп».

Довідка про доходи № 1885 1187 2238 9833 від 24 серпня 2026 року, видана органом Пенсійного фонду України, підтверджує, що за період з 01 січня 2026 року по 31 липня 2026 року позивачу виплачено пенсію у загальній сумі 120744,63 грн, з яких за березень - липень 2026 року - по 17785,67 грн щомісяця.

Наведені обставини відповідачем не спростовані.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини 1 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, та пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей.

Аналогічні повноваження закріплено у статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи, а підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам внаслідок видачі недостовірних документів.

З наведених норм убачається, що обов`язок перевірки обґрунтованості видачі та достовірності документів, на підставі яких призначено пенсію, покладено саме на орган Пенсійного фонду України. Такий обов`язок реалізується у визначений законодавством спосіб - шляхом направлення запитів, витребування первинних документів, проведення перевірок і складення за їх результатами відповідних актів.

Отже, самі по собі сумніви пенсійного органу в достовірності документа, на підставі якого обчислено пенсію, за відсутності проведеної у встановленому порядку перевірки та зафіксованих її результатів, не можуть бути підставою для припинення обчислення пенсії за цим документом. Право особи на пенсійне забезпечення не може ставитися в залежність від обставин, настання яких від особи не залежить і які нею контролюватися не можуть.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17, від 12 квітня 2021 року у справі № 219/4550/17 та від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведене до обставин цієї справи, суд виходить з того, що середньомісячний заробіток 25861,34 грн було застосовано відповідачем уперше рішенням від 18 серпня 2025 року за № 914190196466, яке рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 200/2272/26 визнано протиправним і скасовано.

Скасування судом рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення не породжує тих правових наслідків, на настання яких воно було спрямоване. Відповідно, відпадає правова підстава і для всіх рішень, які є похідними від скасованого і ґрунтуються на визначених ним показниках.

Оскаржуване рішення від 27 лютого 2026 року за № 914190196466 є саме таким похідним рішенням: воно не встановлює нового заробітку і не містить власної підстави для відступу від довідки про оплату праці в зоні відчуження, а лише індексує заробіток 25861,34 грн, застосований скасованим рішенням від 18 серпня 2025 року, до величини 28990,55 грн. Вид перерахунку в оскаржуваному рішенні прямо зазначено як «індексація заробітку (масовий)».

Таким чином, після скасування рішення від 18 серпня 2025 року відповідач був зобов`язаний повернутися до обчислення пенсії позивача із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, як це було визначено рішенням від 22 травня 2025 року за № 914190196466, чого не зробив, і продовжив нараховувати та виплачувати пенсію на підставі оскаржуваного рішення від 27 лютого 2026 року.

Крім того, доказів проведення перевірки обґрунтованості видачі та достовірності довідки військової частини про оплату праці позивача в зоні відчуження, а так само актів, складених за результатами такої перевірки, відповідач суду не надав, попри те, що ці матеріали були витребувані ухвалою суду від 28 серпня 2026 року. Відсутні у матеріалах справи і будь-які докази того, що зазначену довідку у встановленому порядку визнано недостовірною.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законом, без урахування всіх обставин, що мають значення, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Доводи відповідача про недодержання вимог до довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження суд відхиляє з таких підстав. Ці доводи стосуються розгляду заяви позивача від 05 листопада 2025 року № 21963 і рішення від 13 листопада 2025 року про відмову в перерахунку, які предметом цього спору не є. Предметом спору є рішення від 27 лютого 2026 року № 914190196466, яким змінено спосіб обчислення вже призначеної пенсії. Довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження була прийнята самим відповідачем і покладена ним в основу рішення від 22 травня 2025 року № 914190196466, яке є чинним і в установленому порядку не скасоване. Рішення від 18 серпня 2025 року, яким відповідач відступив від цього способу обчислення, скасоване рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 200/2272/26.

Суд враховує, що обов`язок перевірки обґрунтованості видачі та достовірності документів, на підставі яких обчислено пенсію, покладено законом саме на орган, що призначає пенсію (частина 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаття 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Доказів проведення такої перевірки відповідач суду не надав, витребувані судом матеріали пенсійної справи і матеріали перевірок не подав, а тому його посилання на відсутність первинних документів залишилося непідтвердженим. Посилання на постанову Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 560/3499/18 наведеного не спростовує: у ній ідеться про вимоги до довідки на стадії призначення або перерахунку пенсії за заявою особи, а не про можливість органу в односторонньому порядку відступити від способу обчислення, який він сам застосував раніше і який відновлено судовим рішенням.

Довід відповідача про те, що розмір пенсії з 01 вересня 2025 року обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до пункту 9 Порядку № 1210 і станом на 01 березня 2026 року становить 17785,67 грн, висновків суду не змінює. Пункт 9 Порядку № 1210 справді передбачає два можливі варіанти обчислення пенсії, проте вибір варіанта здійснюється органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх наявних документів, а за частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII обчислення пенсії із заробітної плати за роботу в зоні відчуження провадиться за бажанням особи. Позивач такого бажання не змінював, а відповідач не довів наявності підстав для односторонньої зміни раніше обраного варіанта.

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити з 01 березня 2026 року нарахування та виплату пенсії позивача, обчисленої із заробітної плати за виконання роботи в зоні відчуження, у розмірі, визначеному рішенням відповідача від 22 травня 2025 року за № 914190196466, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень: у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, витребуваних судом матеріалів пенсійної справи та матеріалів перевірок не надіслав, доказів правомірності припинення обчислення пенсії позивача із заробітку за роботу в зоні відчуження суду не надав. Натомість обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пунктів 9 і 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 169, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) від 27 лютого 2026 року № 914190196466 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) здійснити з 01 березня 2026 року нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої із заробітної плати, одержаної за виконання роботи в зоні відчуження, у розмірі, визначеному рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 травня 2025 року № 914190196466, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар