Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №520/26544/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 вересня 2026 року №520/26544/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/26544/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (п.і. АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 17 вересня 2021 року по 19 січня 2023 року, у сумі 74095 (сімдесят чотири тисячі дев`яносто п`ять) грн. 96 коп.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (п.і. АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 17 вересня 2021 року по 19 січня 2023 року, у сумі 74095 (сімдесят чотири тисячі дев`яносто п`ять) грн. 96 коп.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/26544/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні); цією ж ухвалою у відповідача витребувано докази проходження служби та звільнення позивача, довідку про грошове забезпечення за два місяці, розрахунок за Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, і докази виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах № 520/6087/25, № 520/20295/25 та № 520/9351/26. Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

За правилами частини 5 та частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 вересня 2021 року № 67о/с звільнений з військової служби за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я, а наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17 вересня 2021 року № 185 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17 вересня 2021 року, який і вважає днем свого звільнення. Позивач зазначає, що в день звільнення йому не було виплачено повністю належне грошове забезпечення, частину якого стягнуто на його користь лише рішеннями Харківського окружного адміністративного суду у справах № 520/20295/25 та № 520/9351/26, останнє з яких відповідач виконав лише 31 липня 2026 року, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідач йому не нарахував і не виплатив. Позивач просить стягнути такий середній заробіток за період з 17 вересня 2021 року по 19 січня 2023 року в сумі 74095,96 грн, обчисленій, за посиланням позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23, як частка (21,59 відсотка) заборгованості у розмірі 25914,22 грн у загальному розмірі належних йому при звільненні виплат 120040,77 грн, застосована до обґрунтованої компенсації за 488 днів затримки в розмірі 343195,76 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач зазначив, що питання про відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за практично тотожний період прострочення вже вирішено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 520/23114/25 (за період з 17 вересня 2021 року по 15 серпня 2025 року) та рішенням цього ж суду від 28 травня 2026 року у справі № 520/9353/26 (за період з 18 вересня 2021 року по 26 березня 2026 року); що позивач протягом 2025-2026 років послідовно ініціював десять судових проваджень (№ 520/6087/25, № 520/20295/25, № 520/23114/25, № 520/25054/25, № 520/9351/26, № 520/9353/26, № 520/13481/26, № 520/24387/26, № 520/23536/26 та цю справу № 520/26544/26) щодо одного й того самого юридичного факту непроведення з ним повного розрахунку при звільненні 17 вересня 2021 року, що, на думку відповідача, є ознакою зловживання процесуальними правами; що станом на момент звільнення позивача спір про розмір належних йому сум був відсутній, а в разі визнання судом підстав для застосування статті 117 Кодексу законів про працю України розмір відшкодування підлягає істотному зменшенню з урахуванням критеріїв, вироблених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц; крім того, відповідач визнав, що відзив на позовну заяву подано ним з пропуском строку, встановленого ухвалою суду від 26 серпня 2026 року про відкриття провадження у справі, і просив визнати причини цього пропуску поважними, посилаючись на значне службове навантаження на юридичне відділення Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України та залученість його офіцерів до виконання завдань у зоні ведення бойових дій у складі 9 армійського корпусу Українського Війська (сухопутних військ) « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 (майстер-сержант) проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 вересня 2021 року № 67о/с позивача звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я. Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17 вересня 2021 року № 185 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17 вересня 2021 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 520/20295/25 зобов`язано відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату окремих складових щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні, а також зобов`язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 28 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 58505,70 грн. На виконання цього рішення відповідач нарахував ОСОБА_1 грошове забезпечення в розмірі 143967,89 грн, з якого 27 березня 2026 року виплатив 110855,28 грн, утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18 відсотків у сумі 25914,22 грн та військовий збір за ставкою 5 відсотків у сумі 7198,39 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 520/23114/25 вирішено питання про середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 вересня 2021 року по 15 серпня 2025 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 520/9351/26 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію утриманого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 25914,22 грн; на виконання цього рішення відповідач виплатив зазначену суму 31 липня 2026 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 21234 та випискою з рахунку позивача про зарахування коштів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 520/9353/26 вирішено питання про середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 вересня 2021 року по 26 березня 2026 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, останню із сум, нарахованих відповідачем на виконання судових рішень за наслідками перерахунку грошового забезпечення позивача у зв`язку з його звільненням 17 вересня 2021 року, відповідач сплатив 31 липня 2026 року. Із позовом у цій справі позивач звернувся до суду 25 серпня 2026 року, тобто в межах місячного строку, обчисленого від дня фактичного проведення з позивачем розрахунку в повному обсязі, а тому строк звернення до суду позивачем додержано.

Відзив на позовну заяву подано відповідачем 9 вересня 2026 року, тобто з пропуском строку, встановленого ухвалою суду від 26 серпня 2026 року про відкриття провадження у справі. Суд визнає наведені відповідачем причини пропуску цього строку (значне службове навантаження на юридичне відділення Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України та залученість його офіцерів до виконання завдань у зоні ведення бойових дій) поважними, приймає відзив до розгляду та враховує його зміст під час вирішення справи.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Приписами статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в новій редакції, згідно з якою у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Разом з тим суд установив, що спірні в цій справі правовідносини, пов`язані з непроведенням із позивачем повного розрахунку при звільненні 17 вересня 2021 року, та заявлений позивачем до стягнення період з 17 вересня 2021 року по 19 січня 2023 року вже були предметом судового розгляду у справі № 520/23114/25.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 520/23114/25, зміненим у частині розміру грошового зобов`язання за наслідками апеляційного перегляду і в такому зміненому вигляді таким, що набрало законної сили 30 січня 2026 року, за позовом того самого позивача - ОСОБА_1 - до того самого відповідача - Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 вересня 2021 року по 15 серпня 2025 року та зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 вересня 2021 року по 15 серпня 2025 року в сумі 6537,68 грн, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Отже, обов`язок відповідача відшкодувати позивачеві середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні 17 вересня 2021 року є єдиним зобов`язанням, що виникло з одного й того самого юридичного факту невиплати позивачу належних сум у день звільнення, а не окремими зобов`язаннями за кожним із заявлених позивачем підперіодів чи за кожною з можливих методик обчислення. Розмір цього зобов`язання за період з 17 вересня 2021 року по 19 січня 2023 року, заявлений до стягнення в цій справі, уже визначено судовим рішенням у справі № 520/23114/25, яке набрало законної сили, у складі загальної суми 6537,68 грн, присудженої за весь період з 17 вересня 2021 року по 15 серпня 2025 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Оскільки позивач і відповідач у цій справі є тими самими особами, що й у справі № 520/23114/25, розмір належного позивачеві відшкодування за період з 17 вересня 2021 року по 19 січня 2023 року, встановлений рішенням у справі № 520/23114/25, не підлягає повторному доказуванню чи іншій оцінці судом у цій справі.

Часткова виплата, здійснена відповідачем на користь позивача 31 липня 2026 року, є виплатою грошової компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб на виконання рішення у справі № 520/9351/26 і має іншу правову підставу, ніж відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за статтею 117 Кодексу законів про працю України; ця виплата не створює для позивача нового права вимоги за період з 17 вересня 2021 року по 19 січня 2023 року, розмір відшкодування за який уже визначено рішенням суду у справі № 520/23114/25.

З огляду на наведене суд не вбачає підстав для оцінки доводів відповідача про відсутність спору про розмір сум на момент звільнення позивача та про конкретний розмір можливого зменшення відшкодування за критеріями, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, оскільки позовні вимоги в цій справі не підлягають задоволенню з підстав, пов`язаних із преюдиційним значенням обставин, установлених судовим рішенням у справі № 520/23114/25, наведених вище.

Щодо клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд зазначає, що це питання вирішено ухвалою суду від 26 серпня 2026 року про відкриття провадження у справі, якою справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; підстав для повторного вирішення цього питання немає.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, на висновки суду не впливають.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар